Постанова

від 28.06.2022 по справі 692/563/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Черкаси

справа № 692/563/21 провадження № 22-ц/821/948/22 категорія 307000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів:Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.

секретар: Захарченко А.Д.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Шрамківська сільська рада Золотоніського району Черкаської області

третя особа: Приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк Олег Васильович

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк Олег Васильович про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

16червня 2021року ОСОБА_1 звернулася досуду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після його смерті відкрилася спадщина, яку позивач прийняла, інших спадкоємців по закону та заповіту немає.

01 серпня 2014 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В. на частину майна, а саме земельну ділянку, площею 4,7075 га, що розташована за межами населеного пункту Свічківської сільської ради, кадастровий номер 7120689000:03:001:0413 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

До складу спадкового майна також увійшла земельна ділянка площею 0,3180 га, що знаходиться за межами населеного пункту Свічківської сільської ради.

Проте позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначену земельну ділянку в зв`язку з тим, що за життя її батько не встиг зареєструвати право власності на неї.

За життя батько позивачки був членом КСП «Мирний» та був включений до списку членів цього КСП, які мають право на земельну частку (пай) та який є додатком до Державного акта на право на землю виданого колективному сільськогосподарському підприємству «Мирний» серія ЧР-2-29 від 20 березня 1999 року.

Розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації № 60 від 11 березня 2015 року «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою» надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо земельної ділянки площею 117,688 га.

В зв`язку з неможливістю оформити спадщину, позивач змушена звернутися з позовом до суду в якому просила визнати за нею право в порядку спадкування на земельну частку (пай) земельну ділянку № НОМЕР_1 , якій присвоєно кадастровий номер 7120689000:03:002:0869 (багаторічні насадження (сад) площею 0,3180 га, яка розташована на території Свічківської сільської ради Драбівського р-ну Черкаської обл., що рахується за ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судумотивовано тим,що ОСОБА_2 за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку, але розпочав процедуру приватизації земельної ділянки.

Позивачка, як спадкоємець, не зверталася до органів місцевого самоврядування щодо завершення процедури приватизації. В цьому випадку до складу спадщини входить право спадкоємця на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Позивачка з вимогами про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки до суду не зверталася, тому суд дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування не відповідає вимогам законодавства України, тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Драбівського районного суду черкаської області від 08 вересня 2021 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Постановою Черкаськогоапеляційного судувід 30 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2021 року залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду ОСОБА_1 оскаржила її до суду касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що розглядаючи спір, суд при прийнятті рішення помилково застосував посилання на Декрет КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», який не регулює спірні правовідносини в даній справі, окрім того втратив чинність 14 вересня 2006 року і не діяв на час паювання багаторічних насаджень (садів).

Згідно п. 24 Постанови ВСУ № 7 від 16 квітня 2021 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вбачається, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта про право власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Позивач не ставила вимогу про визнання права власності на земельну ділянку, а просив лише визнати право на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування, тому обрала спосіб захисту, який відповідає вимогам чинного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч.1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що спір між сторонами виник з приводу визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування, оскільки звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_1 зазначила, що є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і позивач прийняла спадщину від померлого, про що свідчить свідоцтво про прийняття спадщини.

Розглядаючи спір та вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд в своїй ухвалі від 15 липня 2021 року зазначив, що враховуючи предмет позову, дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Застосувавши положення ст. 274 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження та зазначив, що підготовче засідання в такому випадку не проводиться, оскільки розгляд справи можливо провести лише за наявними матеріалами справи.

Такий висновок суду є помилковим і прийнятий з порушенням норм процесуального законодавства.

Так, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників у справи, чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

П. 2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування.

Оскільки, предметом спірних позовних вимог є визнання права в порядку спадкування, що за своєю суттю являється спором що виникає із спадкових правовідносин, тому суд помилково вирішив проводити розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження, що у відповідності до вимог п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення через порушення норм процесуального законодавства.

Крім того, вирішуючи спір в суді апеляційної інстанції, суд встановив наступні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, що було видане виконавчим комітетом Свічківської сільської ради Драбівського району Черкаської області (а.с. 7).

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , внаслідок чого була заведена спадкова справа № 230/2013 та видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 8).

На момент смерті, померлий ОСОБА_2 здійснював оформлення права власності на земельну ділянку спільної часткової власності загальною площею 117,688 га, яка знаходилась в адміністративних межах Свічківської сільської ради Драбівського району, що підтверджується Розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації № 60 від 11 березня 2015 року «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою» та списком громадян, яким виділяються в натурі земельні частки де під № 129 значиться ОСОБА_2 , номер земельної ділянки № НОМЕР_1 , площа 0,3180 га.

Приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк О.В. постановою від 16 червня 2020 року (а.с. 9) відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,3180 га, що знаходиться за адресою Черкаська область Драбівський район Свічківська сільська рада, за межами населеного пункту, оскільки до заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 не надала ніяких документів, що підтверджують право власності покійного ОСОБА_2 на земельну ділянку. Зазначено, що згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Після прийняття рішення про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 не було зареєстровано, а отже ОСОБА_2 не став власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,3180 га. Оскільки, право власності у спадкодавця на земельну ділянку за життя не виникало, свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку видати не можливо.

Як вбачається з листа Відділу у Драбіському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 27-23-0.240-125/102-20 від 08 вересня 2020 року (а.с. 40) згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видаються громадянам з колективної та інших форм власності ОСОБА_2 видано сертифікат ЧР-№ 0318028 та повідомлено, що багаторічні насадження включені в розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах по сертифікату.

Згідно листа Відділу у Драбіському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 27-23-0.240-62/102-21 від 17 травня 2021 року (а.с. 41) вбачається, що згідно Технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 117,6880 га, у тому числі 117,6880 га багаторічних насаджень (сад) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах Свічківської сільської ради Драбівського району Черкаської області ОСОБА_2 наділено земельну ділянку № НОМЕР_1 , площа 0,3180 га та присвоєно даній земельній ділянці кадастровий номер 7120689000:03:002:0869.

Звертаючись до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказала, що за життя померлий ОСОБА_2 як власник земельної частки (пай), не оформила документи про право власності на земельну ділянку. Вважає, що право на спірну земельну ділянку входить до складу спадщини, яку позивач бажає оформити належним чином.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК Українигромадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК Українипередбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі№ 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Так, положеннями ЗК України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК Українине переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення ЗК України.

У постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року під час розгляду справи № 623/633/17 та від 06 серпня 2021 року під час розгляду справи № 370/1854/20 зазначено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку, але розпочав процедуру приватизації земельної ділянки.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Оскільки ОСОБА_3 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , то вважається, що позивачка набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_2 , на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.

Таким чином, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.

Звернення до суду з такими позовними вимогами є наслідком відмови органу місцевого самоврядування щодо завершення процедури приватизації. Доказів того, що позивач здійснювала таке звернення до органів місцевого самоврядування для вирішення вказаного питання матеріали справи не містять. Крім того, ОСОБА_3 обрала невірний спосіб захисту звернення до суду, оскільки предметом позовних вимог є визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, однак таке право в даному випадку ніким не оспорюється, оскільки матеріали справи містять відомості про виділ ОСОБА_2 земельної ділянки (паю) та видачу на цю земельну ділянку сертифікату з присвоєнням їй кадастрового номера. Будь-хто із сторін, крім спадкоємця на вказану земельну ділянку на час розгляду не претендує і право отримання такої земельної ділянки спадкодавцем не оспорює.

Для вирішення вказаного питання існує інший порядок захисту, що зазначений вище.

Вирішуючи спір, врахувавши всі обставини та наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 не надала суду доказів того, що вона зверталася до органів місцевого самоврядування із заявою щодо завершення процедури приватизації та не надала відповідного рішення такого органу про відмову задоволенні її заяви, а відтак, звернення до суду з заявленими вимогами без додержання необхідної процедури позасудового вирішення питання є передчасним.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 , скасування рішення суду з підстав порушення норм процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк Олег Васильович про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк Олег Васильович про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2022 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова