Постанова

від 28.06.2022 по справі 822/1367/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 822/1367/18

касаційне провадження № К/9901/64565/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Смілянець Е.С.; судді - Сушко О.О., Залімський І.Г.)

у справі № 822/1367/18

за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Міськбуд»

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Житлово-будівельний кооператив «Міськбуд» (далі - ЖБК «Міськбуд»; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006261209.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06 червня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовив, дійшовши висновку про фіктивний характер оспорюваних господарських операцій і, як наслідок, нецільове використання платником як неприбутковою організацією коштів, перерахованих на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп».

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 20 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення адміністративного позову, вказавши, що відповідачем не надано доказів на підтвердження використання позивачем доходів не для фінансування видатків на досягнення цілей, завдань та напрямів діяльності, визначених установчими документами, у взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп».

ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на ненаданні платником належним чином оформлених документів, які підтверджують реальний характер придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп» будівельних робіт.

Верховний Суд ухвалою від 01 листопада 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Хмельницькій області.

16 листопада 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЖБК «Міськбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп» за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлено актом від 09 серпня 2017 року № 1570/22-01-14-06/39360366.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на перерахування на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп» грошових коштів без мети реального здійснення господарської діяльності, що є нецільовим використанням коштів для неприбуткової організації, статус якої має ЖБК «Міськбуд», а тому він був зобов`язаний до 20 вересня 2015 року подати податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31 серпня 2015 року (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення), а також зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 409997,00 грн, виходячи із суми операції нецільового використання коштів у розмірі 2277765,00 грн (2277765,00 грн х 18%).

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган звертав увагу на безтоварність господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп», оскільки в останнього відсутні виробничі потужності, наймані працівники, ним не подавалася звітність з податку на прибуток, анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо нього кримінальні провадження, що виключало можливість виконання ним договірних зобов`язань. Також відповідач зазначав, що первинні документи, надані позивачем для здійснення контрольного заходу, складено з численними та суттєвими порушеннями вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV).

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006261209, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 409997,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (підпункт 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України).

За правилами підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути підтвердженою належним чином оформленими первинними документами.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що зі змісту долучених позивачем до матеріалів справи первинних документів не вбачається, які саме роботи мало виконувати та фактично виконало Товариство з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп»; в жодному первинному документі не зазначено особу, що унеможливлює встановлення відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також відсутній особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати відповідну особу, що суперечить вимогам статті 9 Закону № 996-XIV.

Відтак, Верховний Суд не може погодитися з доводами суду апеляційної інстанції про документальне підтвердження здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп», а такі висновки Вінницького апеляційного адміністративного суду є передчасними.

Не встановлено судом і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між ЖБК «Міськбуд» та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб як свідків, враховуючи об`єктивні доводи контролюючого органу про непричетність ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності очолюваного ним Товариства з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп».

Не досліджено Вінницьким апеляційним адміністративним судом і технічну можливість контрагента платника виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати).

При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувалися будівельні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об`єкта, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова