Ухвала

від 29.06.2022 по справі 301/1446/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/1446/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2022 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , власників тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх представника - адвоката ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/295/22 за апеляційною скаргою представника власників тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 03.06.2022.

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника СВ ВП №1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області про арешт майна у кримінальному провадженні №42022072030000046 від 04.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, та накладено арешт на вилучене під час проведення обшуку 25.05.2022, за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , майно, а саме: грошові кошти у сумі 60671 (шістдесят тисяч шістсот сімдесят одна) грн., 10 (десять) євро, 110 (сто десять) доларів США, грошові кошти у сумі 132750 (сто тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн., 2710 (дві тисячі сімсот десять) євро, чотири банківські картки «Приватбанк»: « НОМЕР_1 » дійсна 11/22; « НОМЕР_2 » дійсна 11/22; « НОМЕР_3 » дійсна 08/23; « НОМЕР_4 » дійсна 12/23, чорнові записи на 11 аркушах та друковані матеріали, плани військових частин на 17 аркушах, документи на 6-ти аркушах та синій блокнот, пластикову коробку з отвором та паперовою пломбою-печаткою «19.05.22», три флеш-накопичувачі «Apecer» білого кольору, «Apecer» чорного кольору, «San Disk», мобільний телефон «iPhone 11 Pro» моделі «NWAR2LL/A», системний блок комп`ютера з маркуванням «KompAs».

З клопотання про накладення арешту на майно вбачається, що СУ ГУ НП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування за фактом використання під час воєнного стану гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги не за цільовим призначенням, а саме з метою отримання прибутку або власного збагачення, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, відомості про яке 04.05.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022072030000046. Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань став рапорт співробітника УСБУ в Закарпатській області про те, що ним отримано інформацію, що на території області деякі громадські організації налагодили схему з продажу гуманітарної допомоги.

-2-

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що до створення протиправного механізму із реалізації ввезеної на територію України гуманітарної допомоги, з метою власного збагачення можливо причетна громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 (користується номером телефону НОМЕР_5 , ІМЕІ НОМЕР_6 ), громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець Закарпатської області м.Ужгород, громадянин України ОСОБА_9 .

Встановлено, що ОСОБА_6 вступивши в попередню змову із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою реалізації протиправного механізму власного збагачення та прикриття своєї незаконної діяльності, використовуючи громадську організацію «РУХ ПІДТРИМКИ ЗАКАРПАТСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ - УЖГОРОД», налагодила механізм реалізації військової амуніції громадянам, військовим та іншим стороннім особам. Зокрема за отриманими даними, останні пропонують придбати бронежилети, шоломи та іншу військову амуніцію, перерахувавши грошові кошти на відповідні банківські рахунки АТ «Приватбанк» (р/р № НОМЕР_4 ) та АТ «Універсалбанк» (р/р «Монобанку» № НОМЕР_7 ). Підтвердженням зазначеної операції стане підписання акту прийому-передачі, де з однієї сторони виступатиме ОСОБА_6 , а з іншої особа, яка має намір придбати гуманітарну допомогу. Останнім часом максимальну кількість своєї роботи вона приділяє продажу гуманітарної допомоги особам в Хустському районі та навколишніми селами. З цією метою вони організували та орендували складське приміщення за адресою АДРЕСА_2 , звідки здійснюють продаж гуманітарної допомоги. За останньою інформацією протягом травня 2022 року громадянка ОСОБА_6 продала мешканцям Хустського району гуманітарну допомогу на суму більше 200000 грн.

Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ та від 17.05.2022 №341/2022) на всій території України введено воєнний стан.

Гуманітарна допомога цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров`я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2022 №202 «Деякі питання отримання, використання, обліку та звітності благодійної допомоги», що в умовах воєнного стану не поширюються встановлені законодавством вимоги щодо отримання, використання, обліку та звітності благодійної допомоги від юридичних та фізичних осіб - резидентів і нерезидентів.

-3-

25.05.2022 на підставі п.3 ст.233 КПК України, було проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами проведеного обшуку було виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 60671 (шістдесят тисяч шістсот сімдесят одна) грн., 10 (десять) євро, 110 (сто десять) доларів США; грошові кошти у сумі 132750 (сто тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн., 2710 (дві тисячі сімсот десять) євро; чотири банківські картки «Приватбанк»: « НОМЕР_1 » дійсна 11/22; « НОМЕР_2 » дійсна 11/22; « НОМЕР_3 » дійсна 08/23; « НОМЕР_4 » дійсна 12/23; чорнові записи на 11 аркушах та друковані матеріали, плани військових частин на 17 аркушах, документи на 6-ти аркушах та синій блокнот; пластикова коробка з отвором та паперовою пломбою-печаткою «19.05.22»; три флеш-накопичувачі «Apecer» білого кольору, «Apecer» чорного кольору, «SanDisk»; мобільний телефон «iPhone 11 Pro» моделі «NWAR2LL/A»; системний блок комп`ютера з маркуванням «KompAs».

Необхідність накладення арешту на вилучене майно начальник слідчого відділення обгрунтував тим, що згідно ст.98 КПК України вилучені предмети, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження та мають значення у даному провадженні речового доказу. Не застосування вказаних заходів, може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Вищевказані речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, які встановлюються під час даного кримінального провадження та мають значення у даному провадженні речового доказу, а тому з метою тимчасового позбавлення права, можливості відчужити, розпоряджатися, будь яким чином їх використовувати та збереження речового доказу, на них у відповідності п.1 ч.2 ст.170 КПК України необхідно накласти арешт. Враховуючи викладене, з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження та ефективного здійснення досудового розслідування, з метою забезпечення кримінального провадження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також зважаючи, що вилучені предмети є доказом вчинення даного кримінального правопорушення, необхіднонакласти на них арешт

Ухвала слідчого судді про задоволення клопотання про арешт майна мотивована тим, що вилучене 25.05.2022, за місцем проживання ОСОБА_6 , майно, має значення речових доказів у кримінальному проваджені №42022072030000046 та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а тому з метою використання майна як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, прийшов до висновку про наявністьдостатніх підстав накладення арешту на майно.

В апеляційній скарзі, представник власників тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. Стверджує, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам провадження, слідчим суддею істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, допущено неповноту судового розгляду. Посилається на те, що слідчим суддею не наведено аргументів щодо відповідності вилучених речей критеріям, встановленим ст.98 КПК України, в ухвалі відсутні висновки щодо пов`язаності вилучених речей з кримінальним провадженням. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у нецільовому використанні грошових коштів на купівлю футболок та продаж 5-ти касок та 9-ти пар взуття, тобто саме ці речі є об`єктом кримінального правопорушення. Жодних інших обставин чи правопорушень в

-4-

межах даного кримінального провадження не встановлено, а тому відсутні правові підстави для арешту речей вилучених за місцем проживання ОСОБА_6 . Вилучені системний блок та флеш накопичувачі є власністю ОСОБА_7 та використовуються ним у роботі журналіста, а тому не мають доказового значення у кримінальному провадженні. Окрім того, дані предмети були оглянуті працівниками поліції та на них не виявлено жодної інформації, яка б мала значення для встановлення обставин кримінального провадження. Також, не є доказом і мобільний телефон ОСОБА_7 , який є його робочим телефоном та на ньому збережені контакти та інформація, які не стосуються кримінального провадження. Стосовно вилучених грошових коштів, то вони належать волонтерській організації та не є об`єктом злочину. Вважає, що банківські картки, чорнові записи та друковані матеріали також не мають доказового значення у кримінальному провадженні. Представник переконаний, що у слідчого не було правових підстав для проведення обшуку та мало місце втручання у мирне володіння особою своїм майном. З огляду на вказані обставини просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власників тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх представника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, промову прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно довимог ст.ст.370,372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 03.06.2022 відповідає у повній мірі.

Як вбачається з клопотання про накладення арешту на майно, СУ ГУ НП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування за фактом використання під час військового стану гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги не за цільовим призначенням, а саме з метою отримання прибутку або власного збагачення, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, відомості про яке 04.05.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022072030000046.

Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань став рапорт співробітника УСБУ в Закарпатській області про те, що ним отримано інформацію, що на території області деякі громадські організації налагодили схему з продажу гуманітарної допомоги.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що до створення протиправного механізму із реалізації ввезеної на територію України гуманітарної допомоги, з метою власного збагачення можливо причетна громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 (користується номером телефону НОМЕР_5 , ІМЕІ НОМЕР_6 ), громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець Закарпатської області м.Ужгород, громадянин України ОСОБА_9

25.05.2022 на підставі п.3 ст.233 КПК України, було проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами проведеного обшуку було виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 60671 (шістдесят тисяч шістсот сімдесят одна) грн., 10 (десять) євро, 110 (сто десять) доларів США; грошові кошти у сумі 132750 (сто тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн., 2710 (дві тисячі сімсот десять) євро; чотири банківські картки «Приватбанк»: « НОМЕР_1 » дійсна 11/22; « НОМЕР_2 »

-5-

дійсна 11/22; « НОМЕР_3 » дійсна 08/23; « НОМЕР_4 » дійсна 12/23; чорнові записи на 11 аркушах та друковані матеріали, плани військових частин на 17 аркушах, документи на 6-ти аркушах та синій блокнот; пластикова коробка з отвором та паперовою пломбою-печаткою «19.05.22»; три флеш-накопичувачі «Apecer» білого кольору та чорного кольору, «SanDisk»; мобільний телефон «iPhone 11 Pro» моделі «NWAR2LL/A»; системний блок комп`ютера з маркуванням «KompAs».

27.05.2022 постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Закарпатській області вилучене під час проведення обшуку 25.05.2022, за адресою АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42022072030000046.

26.05.2022 прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42022072030000046 іншому органу досудового розслідування слідчому ВП №1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області.

26.05.2022 начальник СВ ВП №1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 25.05.2022 .

03.06.2022 ухвалою слідчого судді клопотання задоволено та накладено арешт на вилучене під час проведення обшуку 25.05.2022 майно, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.1ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогамист.ст.170 -173 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

-6-

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно є знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Зматеріалів судовогопровадження вбачається,що слідчийсуддя увідповідності довимог ст.ст. 170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні слідчого доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.

З матеріалів судового провадження та клопотання вбачається, що постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Закарпатській області від 27.05.2022 вилучене під час проведення обшуку 25.05.2022, за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 майно, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022072030000046.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатньо даних вважати, що вказане у клопотанні майно є об`єктом вчинення кримінального правопорушення, яке залучено до матеріалів кримінального провадження як речові докази, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для звертатись з клопотанням про арешт майна, та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляну на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ст.98 КПК України, тому доводи представника ОСОБА_8 з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими, позаяк відповідність арештованого майна критеріям, визначеним ст.98 КПК України підтверджується постановою про визнання речовими доказами.

Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно,з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст.98 цього Кодексу.

-7-

Крім того, ст.100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст.170-174 КПК України, та згідно ч.ч.2,3 ст.170 цього Кодексу слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК України.

Колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування є всі підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям визначеним у ст.98 КК України та при цьому враховує правову кваліфікацію та обставини кримінального провадження.

За таких обставин, є достатні підстави вважати, що арештоване майно є доказом у кримінальному провадженні №42022072030000046, тому колегія суддів повністю погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності на час звернення слідчого з відповідним клопотанням в прийнятті рішення про накладення арешту на майно, оскільки лише такий захід забезпечення кримінального провадження може забезпечити належне збереження майна, яке є речовим доказом.

З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч тверджень представника ОСОБА_8 встановив належні правові підстави, передбачені ст.170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

Всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали судового провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості розпорядження вищевказаним майном.

Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що заступник начальника слідчого відділення довів існування достатніх підстав вважати, що вилучені речі є предметом кримінального правопорушення, а відтак задля запобігання ризику знищення речових доказів, який необхідний для встановлення об`єктивної істини у справі, обґрунтовано наклав арешт на дане майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

У свою чергу, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

-8-

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахував правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на скоєння кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.

Крім того, власники арештованого майна не позбавлені права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз.2 ч.1ст.174 КПК України, в якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні не зазначено правових підстав щодо обґрунтування накладення арешту на вказане майно не можуть вважатись обґрунтованими, з огляду на наявні дані в матеріалах клопотання.

При прийнятті рішення, колегія суддів враховує і те, що арешт майна з підстав передбачених ч.ч.2,3 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Тому, посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею вимог ст.170 КПК України, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів і не суперечить вимогам ч.3 ст.170 КПК України.

Апеляційний суд не вбачає підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , завданням кримінального провадження. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власників апеляційним судом також не встановлено.

Доводи представника ОСОБА_8 стосовно того, що вилучені речі та грошові кошти не стосуються даного кримінального провадження колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_8 про те, що вилучені мобільний телефон, системний блок та флеш накопичувачі є особистими речами ОСОБА_7 , використовуються ним у роботі журналіста, у зв`язку з чим не є об`єктом злочину та не можуть бути речовим доказом у кримінальному провадженні, апеляційний суд визнає їх необґрунтованими.

Колегія судді вважає, що можливість використання цих речей, як речових доказів не виключена з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення.

З наявних у матеріалах судового провадження показань свідків вбачається, що певні особи в процесі купівлі гуманітарної допомоги контактували з причетними до даного кримінального правопорушення особами шляхом здійснення дзвінків, листування у мессенджерах, у тому числі надсилали фотознімки та відео файли.

-9-

Тому, щодо вилучених предметів може бути призначено дослідження на предмет встановлення на наданих носіях листування в месенджерах та файлообмінниках, фотознімків та відеофайлів, переліку контактів, історії дзвінків, документів в електронному форматі та інші відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які мають доказове значення для розслідування кримінального провадження.

Таким чином, накладення арешту на мобільний телефон, системний блок та флешнакопичувачі, є виправданим і необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання настанню негативних наслідків, зокрема, втрати, знищення чи спотворення, що унеможливить дослідження таких речей шляхом залучення спеціаліста та/або проведення експертизи.

Також суд вважає, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт майна, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст.ст.170-173КПК України та положень, закріплених у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність проведення обшуку, то вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону і не можуть бути предметом оцінки під час перегляду іншого судового рішення - ухвали слідчого судді про арешт майна.

Вбачається, що обшук за місцем проживання ОСОБА_6 було проведено на підставі ухвали слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 01.06.2022.

У відповідності до ч.3 ст.309 КПК України, ухвала слідчого судді про обшук не підлягає оскарженню. Крім того, вона не може бути предметом апеляційного перегляду під час апеляційного оскарження іншої ухвали слідчого судді.

Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи представника ОСОБА_8 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими та безпідставними.

Згідно з положеннями п.1 ч.3ст.407 КПК Україниза наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст.404 цього Кодексу в частині

-10-

перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст.ст.220,317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи, і те, що власники тимчасово вилученого майна та їх представник адвокат ОСОБА_8 не довили обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст.404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника власників тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 03.06.2022 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022072030000046 від 04.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: