Постанова

від 29.06.2022 по справі 709/1320/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Черкаси

Справа № 709/1320/21 провадження № 22-ц/821/863/22 категорія 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Захарченко А.Д.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватний історико-етнографічний музей «Козацькі землі України»

розглянув всудовому засіданні апеляційну скаргу Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» по стягнення боргу за договором позики.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

30 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем і відповідачем укладено договір № 1 від 12 квітня 2018 року «Про надання поворотної фінансової допомоги» на загальну суму 451 057 грн.

Свої обов`язки по наданню фінансової допомоги позивач, як позикодавець, виконала в повному обсязі, перерахувавши всю суму згідно з квитанцією від 13 квітня 2018 року.

За п. 1.4 умов Договору поворотної фінансової допомоги, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю фінансову допомогу протягом 8 місяців з моменту отримання, а відповідно до п. 6.3 остаточною датою повернення фінансової допомоги є 30 листопада 2018 року.

Однак в порушення домовленостей, відповідач не повернув зазначену суму фінансової допомоги, станом на 30 листопада 2021 року зобов`язання є невиконаним. Позивач неодноразово намагався вирішити спір з відповідачем мирним шляхом, однак директор запевняв, що поверне кошти в найкоротший термін, конкретної дати та часу не називав, на пропозиції щодо укладення будь-яких додаткових угод реагував негативно та надавав категоричну відмову, яку мотивував приятельськими стосунками, у яких сторони перебували на час укладення договору, та бездоганною діловою репутацією.

У зв`язку з невиконанням відповідачем на початок осені 2021 року своїх зобов`язань за договором, 13 жовтня 2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу (претензію), в якій позивач вимагала повернути всю суму заборгованості в повому обсязі. Відповідач отримав вказану вимогу 16 жовтня 2021 року, однак жодної реакції на отриманий лист не було. Вказана обставина, на думку позивача, вказує на односторонню відмову відповідача від виконання укладеного 12 квітня 2018 року договору про надання фінансової допомоги, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оскільки пунктом 5.4 договору встановлено, що на момент укладення договору 451 057,00 грн. були еквівалентні 17 630 доларів США, а відповідач не повернув вказану суму у встановлений пунктом 6.3. договору строк, позивач вважає за можливе здійснити нарахування трьох відсотків річних та інфляційних збитків за користування коштами від суми, що еквівалентна 17 630 доларів США на момент звернення до суду.

Станом на дату звернення до суду, згідно курсу Національного банку України, курс долара до гривні зазнав змін та складає 1 долар США еквівалентний 27,216 грн., таким чином 17630 доларів США еквівалентні 476362,60 грн.

Позивач розрахував, що сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 30 листопада 2018 року по 30 листопада 2021 року складає 42 911,79 грн. Інфляційні збитки за розрахунком позивача складають 89 365,62 грн., пеня 86 9361,74 грн.

02 лютого 2022 року позивачем було подано позовну заяву в новій редакції (уточнену, яку суд розцінив я заяву про збільшення позовних вимог.

В даній заяві збільшено позовні вимоги, що позивач пов`язує зі зростом курсу долара США станом на 02 лютого 2022 року).

Остаточно позивач просила стягнути з відповідача 499 246,34 грн. основного боргу, 44 973,17грн. -три відсотки річних, 98 401,39грн.-інфляційних збитків, 911 124,57 грн. - пені, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 12 квітня 2018 року в сумі 499246 грн. 34 коп., три відсотки річних на суму 44932 грн. 17 коп., пеню в сумі 499246 грн. 34 коп., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11350 грн., а всього 1054774 грн. 85 коп.

В задоволенні іншої чатсини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляд спору судом було встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконала у повному обсязі, а саме надав відповідачу допомогу у розмірі, встановленому договором, що підтверджується квитанцією.

В порушення вимог договору, відповідач у визначений строк суму позики не повернув, заборгованість наявна і на час розгляду справи судом.

Зазначена обставина визнана обома сторонами.

13 жовтня 2021 року позикодавець направив претензію позичальнику з вимогою в найкоротший термін погасити заборгованість в повному обсязі.

Відповідь на претензію позивачу не надходила.

Зачастиною другою статті 533 ЦК Українисторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Тоді сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд врахував, що між сторонами існує грошове зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, а також договором передбачено коригування суми повернення на момент розрахунку,інфляційні втрати стягненню не підлягають, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Враховуючи вищевикладене, суд стягнув суму боргу, пеню, однак врахував, що вона не може перевищувати суму боргу та три відсотки річних та відмовив в стягненні інфляційних збитків, врахувавши, що знеціненню підлягає лише національна валюта, а іноземна валюта індексації не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі приватний історико-етнографічний музей «Козацькі землі України» проистиь скасувати рішення районного суду в частині стягнення з відповідача пені в сумі 499246 грн. 34 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скрага мотивована тим, що при вирішенні спору, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. ЇЇ розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання.

З поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати як саме обчислено (в тому числі за який період) заявлену до стягнення суму, суд даної обставини не з`ясував та не зобов`язав позивача подати більш повний та детальний розрахунок та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення пені.

За таких обставин, рішення суду не може вважатися законним та підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що рішення оскаржено лише в частині стягнення з Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» на користь ОСОБА_1 пені в сумі 499246,34 грн., апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України.

Згідно зістаттею 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно достатті 1047 ЦК Українидоговір позики укладаєтьсяу письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Відповідно до частини першоїстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями509,526 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК України,суд повиненустановити наявністьміж позивачемівідповідачем правовідносинза договоромпозики,виходячи здійсного змістута достовірностідокумента,на підставіякого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Встановлено, 12 квітня 2018 року між сторонами укладено договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги (даліДоговір, а.с. 16, Т.1).

Відповідно до укладеного договору, позикодавець ОСОБА_1 зобов`язується надати, а позичальник ПІЕМ «Козацькі землі України» прийняти строкову, безпроцентну, поворотну фінансову допомогу та повернути таку допомогу позикодавцю (п. 1.1).

Розмір допомоги складає 451057,00 грн. (п. 1.3) Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю фінансову допомогу протягом 8 місяців з моменту її отримання (п. .1.4).

Відповідно до п. 2.1 Договору фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Проценти за користування грошовими коштами не нараховуються.

Фінансова допомога підлягає поверненню позикодавцю в строк передбачений п. 1.4 умов договору (п. 3.3).

Способом забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором є неустойка та застава (п. 5.1).

При порушенні позичальником строку повернення фінансової допомоги (п. 6.4 договору) він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця пеню в розмірі 0,5 % розміру фінансової допомоги за кожен день прострочення повернення фінансової допомоги (п. 5.2).

Остаточною датою повернення фінансової допомоги вважається 30 листопада 2018 року (п. 6.3), (а.с. 16, Т. 1).

Відповідно до частини першоїстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, другастатті 551 ЦК України).

Пунктом 3 частини першоїстатті 611цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другоїстатті 258 ЦК Українидо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Строк виконання зобов`язання позичальником закінчився 30.11.2018 року. А відтак, перебіг позовної давності почався з цієї дати (дня, коли у кредитора виникло право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання). Кредитор звернувся до суду 30 листопада 2021 року.

В зв`язку з вищевикладеним суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувся з вимогою про стягнення пені за 1 рік (365 днів), та прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення пені за один рік, а саме 365 днів, починаючи з 01 грудня 2018 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував положення пункту 15 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які підлягають у застосуванні до встановлених правовідносин.

В пункті 15 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України зазначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою КМ України від 09 грудня 2020 року за № 1236 «про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (наступними змінами) з метою запобігання поширенню на території Українигострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19.12.2020 року до 31.05.2022 року установлено на території України карантин, продовжено дію карантину, встановленого постановами КМ України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину з метою з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 »

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача про існування форс-мажорних обставин у вигляді поширення на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненою коронавірусом SАRS-СоV-2, як підставу не нараховувати пеню, оскільки карантин на території України, пов`язаний з поширенням вірусу, Кабінетом Міністрів України встановлено 12 березня 2020 року (Постанова КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Як вбачається з позовної заяви (нова редакція) (а.с. 135, Т. 1), позивач ОСОБА_1 зазначила, що оскільки п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а тому пеня розраховується наступним чином, 499246,34/100х0,5х365 (дні)=911124,57 грн.

Дослідивши вимоги позовної заяви (нова редакці) в частині стягнення пені, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки заявлені позивачем грошові вимоги за свєю природою є пенею нарахованою за неповернення позики за рік (365 днів), що передував подачі позову (2020-2021 рік), тобто у період карантину, встановленого Постановою Кабінетом Міністрів України на всій України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID-19, то в силу приписів пункту 15 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України позичальник (відповідач) звільняється від обов`язків сплачувати на користь позикодавця (позивача) пені за прострочення повернення позики, а тому законні підстави задоволення вимог в цій частині відсутні.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, до скасування в частині стягнення пені в сумі 499246,34 грн. та ухвалення нового в цій частині рішення суду про відмову в задоволенні вказаної вимоги.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь до Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» судовий збір в розмірі 7488,69 грн. сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанціює № 0.0.2559667179.1 (а.с. 5, Т.2)

Стягнути з Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3975,18 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» задовольнити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» про стягнення боргу за договором позики в частині стягнення з Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» на користь ОСОБА_1 нарахованої пені у сумі 499246,34 грн. скасувати та постановити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» в частині стягнення пені в сумі 499246,34 грн. відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь до Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» судовий збір в розмірі 7488,69 грн. сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3975,18 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2022 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко