Постанова

від 26.06.2022 по справі 490/9161/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 червня 2022 року

м. Київ

справа № 490/9161/19

провадження № 61-19048св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:державне підприємство «Сетам», приватне підприємство «Сета-Сервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Губницької-Степанової Алевтини Олексіївни на постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк) про скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Позовна заява мотивована тим, що 04 грудня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 489/3968/16-ц, виданого 26 вересня

2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з нього на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором

№ 640/70-К70 від 14 лютого 2008 року у сумі 871 020,92 доларів США за кредитом та процентами; 4 101 208,56 грн - пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів та 383 738,30 грн судового збору.

09 лютого 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, зокрема, приміщення магазину промислових товарів та нежитлових будівель, загальною площею 296,1 кв. м та земельної ділянки, загальною площею 0,0106 га за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, якою забезпечувалось виконання вищевказаного кредитного договору.

Предмет іпотеки реалізувався шляхом проведення електронних торгів ДП «Сетам», проте 28 травня, 12 липня та 27 серпня 2018 року електронні торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

За заявою АТ «Укрсоцбанк» від 31 серпня 2018 року було прийнято рішення про передачу стягувачу нереалізованого майна.

Відповідно до акту № 55290840/8 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04 вересня 2019 року ПАТ «Укрсоцбанк» набув права для отримання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Позивач вважає, що електронні торги були проведенні у період зупинення виконавчого провадження, що суперечить нормам статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, а акт про реалізацію предмета іпотеки був датований майже через рік після проведення електронних торгів, що суперечить положенням Закону України «Про іпотеку».

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив скасувати акт

№ 55290840/8 про реалізацію предмета іпотеки від 04 вересня 2019 року та визнати недійсним свідоцтво про придбання АТ «Укрсоцбанк» нерухомого майна з прилюдних торгів від 12 вересня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 29 листопада 2019 року замінено відповідача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа Банк».

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада

2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи приватне підприємство «Сета-Сервіс» (далі - ПП «Сета-Сервіс»), яке згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23 грудня 2019 року є власником нежитлових приміщень магазину за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0106 га, за цією ж адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня

2021 року у складі судді Гуденко О. А. позов задоволено.

Скасовано акт державного виконавця № 55290840/8 про реалізацію предмета іпотеки від 04 вересня 2019 року, складений головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 489/3968/16 ц, виданого

26 вересня 2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва.

Скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, реалізації предмета іпотеки серія та номер 630, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рибачук О. В.

12 вересня 2019 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактично треті електронні торги, які були призначені на 27 серпня 2018 року, відбувалися у період зупинення виконавчого провадження з 01 серпня

2018 року до 19 серпня 2019 року.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року по справі № 489/3968/16-ц рішення Ленінського районного суду від 11 вересня 2017 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, а справу в частині цих позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що електронні торги проведені на підставі виконавчого документа, який не підлягав виконанню з моменту його вчинення, тому процедуру реалізації належного ОСОБА_1 іпотечного майна у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки зі скасуванням рішення суду, на виконання якого видано виконавчий документ, в межах примусового виконання якого і проведена процедура реалізації арештованого майна з електронних торгів - втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 листопада 2021 року апеляційні скарги АТ «Альфа-Банк» та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково.Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних не відповідають належному способу захисту у цій справі, оскільки є неефективними, так як не призводять до захисту прав позивача. За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23 грудня 2019 року власником спірних нежитлових приміщень та земельної ділянки є ПП «Сета-Сервіс», проте вказане підприємство було залучено до участі у справі як третя особа. Клопотань про залучення ПП «Сета-Сервіс» до участі у справі в якості відповідача позивач не заявляв.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Губницької-Степанової А. О. на постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 листопада 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Губницька-Степанова А. О., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що фактично треті торги відбулись 27 серпня 2018 року у період зупинення виконавчого провадження від 01 серпня 2018 року, тому проведення прилюдних торгів з порушеннями є підставою для визнання цих торгів недійсними.

Крім того зазначав, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05 травня 2021 року було закінчено виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 489/3968/16.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Зазначав, що 27 серпня 2018 року, тобто на дату проведення третіх прилюдних торгів, виконавче провадження було зупинено лише за одним виконавчим провадженням, що входило до складу зведеного виконавчого провадження.

Також зазначав, що свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця, а права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 грудня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження

№ 55290840 щодо виконання виконавчого листа № 489/3968/16-ц, виданого 26 вересня 2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення на користь АТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 640/70-К70

від 14 лютого 2008 року: по кредиту та процентам - 871 020,92 доларів США; по пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів - 4 101 208,56 грн. Також стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» судовий збір в сумі 383 738,30 грн.

30 січня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було прийнято постанову про накладення арешту на майно боржника, а саме: нежитлові приміщення магазину промислових товарів та нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для обслуговування магазину, за цією ж адресою; квартиру АДРЕСА_2 .

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 лютого 2018 року описано та накладено арешт на належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення магазину промислових товарів та нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 296,1 кв. м, та земельну ділянку для обслуговування цього магазину загальною площею 0,0106 га.

Висновком суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Приватна експертна служба» від 05 березня 2018 року зазначене нерухоме майно було оцінено у 4 511 700,00 грн, про що ОСОБА_1 був повідомлений та вказана оцінка ним не оспорювалась.

04 квітня 2018 року постановою головного державного виконавця

Рубель І. В. об`єднано 7 виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 , в тому числі і ВП № 55290840, у зведене виконавче провадження ВП № 56124269.

Згідно облікової картки на зведене виконавче провадження № 56124269 всього зі ОСОБА_1 на підставі виконавчих документів підлягало стягненню 2 465 089,16 грн та 871 020,92 доларів США.

23 квітня 2018 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була подана до ДП «Сетам» заявка на реалізацію шляхом проведення електронних торгів арештованого майна по зведеному виконавчому провадженню № 56124269 при примусовому виконанні виконавчих листів, виданих Ленінським районним судом м Миколаєва - № 489/3968/16-ц від 26 вересня 2017 року,

№ 2/489/182/2016 від 18 травня 2016 року, № 2/489/1967 від 20 листопада 2014 року, № 2/489/182/2016 від 18 травня 2016 року, № 2 /489/1967

від 20 листопада 2014 року, та Центральним районним судом м. Миколаєва № 490/3240/16/ц від 20 жовтня 2016 року, у яких стягувачами є ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до протоколу № 335059 проведення електронних торгів

від 28 травня 2018 року по лоту № 277032 торги не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

ДП «Сетам» було уцінено предмет іпотеки та початкова ціна на других електронних торгах склала 3 609 360,00 грн.

Відповідно до протоколу № 344320 проведення електронних торгів

від 12 липня 2018 року електроні торги по лоту № 285635 не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

ДП «Сетам» уцінено предмет іпотеки та початкова ціна на третіх електронних торгах склала 3 158 190,00 грн.

Відповідно до протоколу № 354408 проведення електронних торгів

від 27 серпня 2018 року електронні торги по лоту № 294847 не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

31 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося із заявою до відділу примусового виконання рішень про передачу нереалізованого нерухомого майна стягувачу.

Відповідно до Акту № 55290840/8 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04 вересня 2019 року ПАТ «Укрсоцбанк» набув право для отримання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. Згідно вказаного Акту предмет іпотеки у відповідності до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку» придбано АТ "Укрсоцбанк" за початковою ціною третіх прилюдних торгів - 3 158 190,00 грн.

12 вересня 2019 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Рибачук О. В. були видані Свідоцтва про належність АТ «Укрсоцбанк» на праві власності нежитлових приміщень магазину промислових товарів та нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки за цією ж адресою, кадастровий номер 4810137200:09:067:0003.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу

від 23 грудня 2019 року власником нежитлових приміщень магазину за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0106 га, за цією ж адресою є ПП «Сета-сервіс».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин шостої, восьмої, дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Отже, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Абзац другий пункту 8 розділу X Порядку, відповідно до якого у випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги, не відповідає зазначеній нормі закону, а тому не підлягає застосуванню згідно з частиною сьомою статті 10 ЦПК України. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. За змістом цих положень вони застосовуються в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування не будь-яких, а правовстановлюючих документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до яких свідоцтво про придбання нерухомого майна з торгів не належить.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) та багатьох інших.

За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116),

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження

№ 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження

№ 12-158гс18, пункт 5.6).

Крім того, ані задоволення вимоги про скасування чи визнання недійсним акта виконавця, ані задоволення вимоги про визнання дій державного виконавця неправомірними не призвели б до захисту прав позивача, оскільки такі вимоги не відповідають належному способу захисту.

Вказана правова позиція викладена також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів не відповідають належному способу захисту у цій справі, оскільки є неефективними, так як не призводять до захисту прав позивача.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого

2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

Крім того апеляційний суд правильно врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, відповідно до якої пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23 грудня 2019 року власником нежитлових приміщень магазину за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0106 га, за цією ж адресою є ПП «Сета-сервіс», проте вказане підприємство було залучено до участі у справі як третя особа. Клопотань про залучення ПП «Сета-сервіс» до участі у справі у якості відповідача позивач не заявляв.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо проведення прилюдних торгів з порушеннями, а саме проведення третіх торгів у період зупинення виконавчого провадження, суд касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки погоджується з висновком апеляційного суду про обрання позивачем неналежного способу захисту у цій справі, який є неефективним, так як не призводить до захисту прав позивача.

Інші доводи касаційної скарги є безпідставними та зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (Проніна проти України,

№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Губницької-Степанової Алевтини Олексіївни залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян