Постанова

від 08.06.2022 по справі 363/848/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2311/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року м. Київ

Справа № 363/848/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року, ухвалене у складі судді Котлярової І.Ю.,

у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах Держави в особі Старопетрівської сільської ради, правонаступником якої є Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Правдивої Анни Вікторівни, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсними та скасування рішень державних реєстраторів, витребування земельних ділянок з незаконного володіння,

встановив:

У березні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області Правдивої А. В., Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 задоволено позов прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, визнано незаконним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 638 від 29 серпня 2008 року «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Також визнано незаконними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі зазначеного розпорядження.

Прокурор вказував, що однією з підстав задоволення вказаного позову було те, що громадяни, які отримали земельні ділянки у власність на підставі оскаржуваного розпорядження, не мали жодного наміру на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради, не були в цьому зацікавлені та не писали заяв до Вишгородської районної державної адміністрації про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради, а наявні в технічній документації заяви та акти перенесення в натуру і передачі на зберігання межових знаків земельної ділянки підписані не ними. Про те, що на їх ім`я було виготовлено державні акти про право власності на земельну ділянку, їм стало відомо від працівників міліції та прокуратури.

Позивачем зазначено, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою при виконанні завдання прокуратури Київської області щодо стану виконання рішення Вишгородського районного суду від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 було встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зазначені особи відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1 , який в свою чергу об`єднав декілька земельних ділянок в одну, чим збільшував їх площу та отримував нові державні акти, а згодом змінив їх цільове призначення з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва та розділив на менші за площею земельні ділянки. В подальшому, ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу частину належних йому спірних земельних ділянок відчужив на користь ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави на підставі незаконного розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації, яке прийняте з порушеннями вимог земельного законодавства та без наявності волевиявлення громадян, на користь яких вони відведенні у власність, з урахуванням уточнень, заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури просив:

- визнати недійсними та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Вишгородського РУЮ Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки площами: 0,111 га - індексний № 13473152 від 02 червня 2014 року; 0,1106 га - індексний № 13473561 від 02 червня 2014 року; 0,1143 га індексний № 13474137 від 02 червня 2014 року; 0,1186 га - індексний № 13475087 від 02 червня 2014 року; 0,1224 га - індексний № 13477082 від 02 червня

2014 року; 0,1202 га - індексний № 13477082 від 02 червня 2014 року;

0,1197 га - індексний № 13478743 від 02 червня 2014 року; 0,1111 га - індексний №13524983 від 03 червня 2014 року; 0,1122 га - індексний № 13525431 від 03 червня 2014 року для індивідуального садівництва та витребувати їх на користь територіальної громади с. Старі Петрівці в особі Старопетрівської сільської ради Вишгородського району;

- визнати недійсними та скасувати рішення державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний № 38578150 від 07 грудня 2017 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 25,2449 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001;

- визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно: індексний № 29899093 від 03 червня 2014 року - 0,1046 га; індексний № 29899178 від 03 червня 2014 року - 0,1046 га; індексний №29899230 від 03 червня

2014 року - 0,1025га; індексний № 29899259 від 03 червня 2014 року -

0,1024 га; індексний № 29899288 від 03 червня 2014 року - 0,1061 га; індексний № 29899326 від 03 червня 2014 року - 0,1105 га; індексний

№ 29899445 від 03 червня 2014 року - 0,1129 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221887800:03:071:0278;

- витребувати на користь територіальної громади с. Старі Петрівці в особі Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки для індивідуального садівництва з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0263, 3221887800:03:071:0264, 3221887800:03:071:0265, 3221887800:03:071:0266, 3221887800:03:071:0267, 3221887800:03:071:0269, 3221887800:03:071:0270, 3221887800:03:071:0284, 3221887800:03:071:0285, 3221887800:03:071:6001 та ОСОБА_2 земельні ділянки для індивідуального садівництва з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271, 3221887800:03:071:0272, 3221887800:03:071:0273, 3221887800:03:071:0274, 3221887800:03:071:0275, 3221887800:03:071:0276, 3221887800:03:071:0277, 3221887800:03:071:0278.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року, а саме накладений арешт на земельні ділянки - скасовано.

Не погоджуючись з рішенням суду, Перший заступник прокурора Київської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити,посилаючись нанеповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано, що передумовою для звернення прокурора до суду з даним позовом стало те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2013 у справі № 2-12/13 визнано незаконними та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, на підставі яких спірні земельні ділянки вибули з державної у приватну власність, а також визнано незаконними видані на їх підставі правовстановлюючі документи.

За таких обставин, в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребує доказуванню той факт, що у визначений законом спосіб право власності держави на спірні земельні ділянки не було припинене, а речове право перших набувачів набуте без достатніх правових підстав.

В подальшому спірні земельні ділянки були включені до меж населеного пункту села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області згідно рішення Вишгородської районної ради Київської області від 21.03.2014 № 452-35-6. За таких обставин наявний цивільний спір щодо права власності на спірні земельні ділянки між територіальною громадою с. Старі Петрівці та відповідачами, які придбали за цивільно-правовими угодами спірні землі у осіб, правомірність володіння спірним майном яких вже оцінена у рішенні суду, що набрало законної сили.

За таких обставин, у випадку, коли орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування розпоряджається земельною ділянкою з порушенням вимог законодавства, його дії не можуть бути вираженням волі власника землі, оскільки останній уповноважив вказаний орган діяти лише в межах, у спосіб та на підставі закону.

Вважає, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права - витребування майна, не передбачає необхідності визнання недійсними правочинів щодо відчуження спірного майна, учасником яких їх дійсний власник не був.

З огляду на положення ст. 388 Цивільного кодексу України, спірне майно може бути витребувано у відповідачів навіть без визнання недійсними цивільно-правових угод та презюмуючи добросовісність набувачів.

Посилаючись на позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15 і від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13 та те, що вирішуючи вказаний спір, суд обмежився лише встановленням фактичних обставин справи стосовно набуття відповідачами права власності на підставі договорів купівлі-продажу, не надавши оцінки доводам про наявність чи відсутність порушень цивільних прав позивача, враховуючи, що в судовому порядку вже доведено незаконність відчуження спірного майна з власності держави у приватну власність первісних набувачів, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01 липня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 17 лютого 2022 року за клопотанням прокурора була здійснено заміну позивача Старопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області на Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області, у зв`язку з об`єднанням територіальних громад Новопетрівської, Старопетрівської та Лютізької у Петрівську об`єднану територіальну громаду, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області».

В даному судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Савицький А.О. в дане судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

При розгляді даної справи судом апеляційної інстанції судове засідання, призначене на 16.09.2021 року було відкладене за клопотанням адвоката Савицького А.О. ( причина неявки - перебування в щорічній відпустці).

В судовому засіданні 02 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 був присутній, подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в судовому засіданні було оголошено перерву у зв`язку з витребуванням судом для огляду матеріалів справи № 2-12/13 із Вишгородського районного суду Київської області.

В судове засідання, призначене на 17 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - Савицький А.О. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з захорюванням на короновірус, проте розгляд справи було відкладено у зв`язку з залученням належного позивача - Петрівської сільської ради.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Старопетрівської сільської ради наголошував на тому, що оскільки рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2013 року було скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 638 від 29.08.2008 року, на підставі якого спірні земельні ділянки вибули з державної власності та скасовані державні акти на право власності на спірні земельні ділянки видані першим набувачам, тому спірні земельні ділянки підлягають поверненню у державну власність.

Відмовляючи у задоволенні позову оскаржуваним рішенням, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 набув права власності на спірні земельні ділянки у 2008-2009 роках у законний спосіб, а саме уклавши нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу із особами, яким були передані земельні ділянки у власність.

У подальші роки ОСОБА_1 вчиняв дії щодо спірних ділянок, а саме, земельні ділянки були об`єднанні у більші земельні ділянки та отримано нові державні акти. Також, було змінено цільове призначення земельних ділянок і отримано нові відповідні державні акти про право власності на земельні ділянки. Надалі, ОСОБА_1 розділив спірні земельні ділянки на ділянки меншого розміру, про що отримав відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки.

Також у 2016 році ОСОБА_1 частину земельних ділянок відчужив на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 , який в свою чергу набув права власності на земельні ділянки у встановлений законом спосіб та на законних підставах. Крім того, у 2017 році, ОСОБА_1 об`єднав належні йому земельні ділянку в одну ділянку площею 25.2449 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001 та зареєстрував право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що було винесено відповідне рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Правомірність набуття відповідачами права власності на земельні ділянки підтверджена належними правовстановлюючими документами, фактом державної реєстрації такого права. Крім того, відповідачі є добросовісними набувачами своїх земельних ділянок, оскільки набули право власності на підставі чинних і ніким не оспорених договорів купівлі-продажу на оплатній основі. Державні акти про право власності на земельні ділянки, які знаходяться у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , недійсними не визнанні та не скасовані.

Крім того, виходячи зі змісту статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яким гарантовано захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки буде мати ознаки непропорційного втручання держави у їх право власності, оскільки вказані особи набули права власності на підставі оплатних договорів купівлі продажу.

Суд першої інстанції вважав, що первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державної власністю. В подальшому майно набуто у власність за відплатними правочинами осіб, які мали право на його відчуження, про що свідчить нотаріальний порядок укладання правочинів та їх визнання державними органами, про що свідчить державна реєстрація цих правочинів. Крім того, звертаючись із позовом у 2012 році, прокурор був обізнаний про реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 , оскільки відповідні договори та рішення Вишгородської районної державної адміністрації про зміну цільового призначення земельних ділянок приймались у 2009 році, але питання щодо визнання їх недійсними, прокурором не ставилось.

За викладених обставин суд першої інстанції вважав, що позов Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Старопетрівської сільської ради про витребування земельних ділянок з незаконного володіння є безпідставним та не обґрунтованим, оскільки відповідачі набули права власності на земельні ділянки у встановлений законом спосіб шляхом укладання правочинів, які визнані держаними органами, а тому у задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.

Проте колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не у повному обсязі відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 638 від 29.08.2008 року «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 були надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, відповідно до договорів-купівлі продажу від 11 грудня 2008 року № 1602, 1605, від 12 грудня 2008 року № 1594, від 16 грудня 2008 року № 1618, громадяни ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відчужили свої земельні ділянки з кадастровими номерами 3221887800:03:071:0101; 3221887800:03:071:0102; 3221887800:03:071:0115; 3221887800:03:071:0114; 3221887800:03:071:0113 на користь ОСОБА_1 .

Після чого, останнім вказані земельні ділянки були об`єднанні в одну земельну ділянку площею 9,4799 га для ведення особистого селянського господарства, визначено новий кадастровий номер 3221887800:03:071:0118 та ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 345352.

Також, відповідно до договорів-купівлі продажу від 10 грудня 2008 року № 1582, 1585, 1588 від 12.12.2008 року № 1615, громадяни ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 відчужили свої земельні ділянки з кадастровими номерами 3221887800:03:071:0103; 3221887800:03:071:0104; 3221887800:03:071:0105; 3221887800:03:071:0106; на користь ОСОБА_1 . Після чого відповідачем вказані земельні ділянки були об`єднанні в одну земельну ділянку площею 7.4441 га для ведення особистого селянського господарства, визначено новий кадастровий номер 3221887800:03:071:0117 та ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 345346.

Відповідно до договорів-купівлі продажу від 10 грудня 2008 року № 1591, 1597, від 11 грудня 2008 року № 1608 від 16 грудня 2008 року № 1621, громадяни ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 відчужили свої земельні ділянки з кадастровими номерами 3221887800:03:071:0108; 3221887800:03:071:0109; 3221887800:03:071:0110; 3221887800:03:071:0111; на користь ОСОБА_1 . Після чого відповідачем вказані земельні ділянки були об`єднанні в одну земельну ділянку площею 6,6337 га для ведення особистого селянського господарства, визначено новий кадастровий номер 3221887800:03:071:0116 та ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 345351.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 554 від 02.07.2009 року ОСОБА_18 відчужив земельну ділянку площею 1,7956 га, кадастровий номер 3221887800:03:071:0112 ОСОБА_1 , який отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 287907.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 245 від 25.03.2009 року ОСОБА_8 відчужив земельну ділянку площею 1,9118 га, кадастровий номер 3221887800:03:071:0107 ОСОБА_1 , який отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 900663.

Таким чином, усі особи, які отримали земельні ділянки на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 638 від 29.08.2008 року «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» відчужили свої земельні ділянки на платній основі ОСОБА_1 впродовж 2008-2009 років та останній отримав державні акти про право власності на земельні ділянки у 2009 році.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 535 від 03.06.2009 року було змінено функціональне використання земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 на підставі державних актів серія ЯЗ № 345352, серія ЯЗ № 345346, серія ЯЗ № 345351 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 отримано державний акт серії ЯД № 287876 на право власності на земельну ділянку площею 7,4441га для ведення індивідуального садівництва, державний акт серії ЯД № 287877 на право власності на земельну ділянку площею 9,4799 га для ведення індивідуального садівництва та держаний акт серії ЯД № 287875 на право власності на земельну ділянку площею 6,6337 га для ведення індивідуального садівництва.

Також розпорядженнями Вишгородської районної державної адміністрації від 11.11.2009 року № 2070 та від 09.12.2009 року № 2638, було зміно функціональне використання земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 , на підставі державних актів серії ЯД № 900663 та серії ЯД № 287907 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

На підставі вказаних розпоряджень ОСОБА_1 отримано держаний акт серії ЯИ № 247284 на право власності на земельну ділянку площею 1,9118 га для ведення індивідуального садівництва та державний акт серії ЯИ № 203297 про право власності на земельну ділянку площею 1,7956 га для ведення індивідуального садівництва.

В подальшому ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 7,4441 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:0117 розділено на менші за площею ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0181, 3221887800:03:071:0182, 3221887800:03:071:0183, 3221887800:03:071:0184, 3221887800:03:071:0185, 3221887800:03:071:0186, 3221887800:03:071:0187, 3221887800:03:071:0188, 3221887800:03:071:0189, 3221887800:03:071:0190, 3221887800:03:071:0191, 3221887800:03:071:0192, 3221887800:03:071:0193, 3221887800:03:071:0194, 3221887800:03:071:0195, 3221887800:03:071:0196, 3221887800:03:071:0197, 3221887800:03:071:0198, 3221887800:03:071:0199, 3221887800:03:071:0200, 3221887800:03:071:0201, 3221887800:03:071:0202, 3221887800:03:071:0203, 3221887800:03:071:0204, 3221887800:03:071:0205, 3221887800:03:071:0206, 3221887800:03:071:0207, 3221887800:03:071:0208, 3221887800:03:071:0209, 3221887800:03:071:0210, 3221887800:03:071:0211, 3221887800:03:071:0212, 3221887800:03:071:0213, 3221887800:03:071:0214, 3221887800:03:071:0215, 3221887800:03:071:0216, 3221887800:03:071:0217, 3221887800:03:071:0218, 3221887800:03:071:0219, 3221887800:03:071:0220, 3221887800:03:071:0221, 3221887800:03:071:0222, 3221887800:03:071:0223, 3221887800:03:071:0224, 3221887800:03:071:0225, 3221887800:03:071:0226, 3221887800:03:071:0227, 3221887800:03:071:0227, 3221887800:03:071:0228, 3221887800:03:071:0229, 3221887800:03:071:0230, 3221887800:03:071:0231, 3221887800:03:071:0232, 3221887800:03:071:0233, 3221887800:03:071:0234, 3221887800:03:071:0235, 3221887800:03:071:0236, 3221887800:03:071:0237, 3221887800:03:071:0373, 3221887800:03:071:0375, 3221887800:03:071:0376, 3221887800:03:071:0377, 3221887800:03:071:0378 та зареєстроване право власності на них.

Земельну ділянку площею 9,4799 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:0118 ОСОБА_1 розділив на земельні ділянки менші за площею з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0151, 3221887800:03:071:0152, 3221887800:03:071:0153, 3221887800:03:071:0154, 3221887800:03:071:0155, 3221887800:03:071:0156, 3221887800:03:071:0157, 3221887800:03:071:0158, 3221887800:03:071:0159, 3221887800:03:071:0160, 3221887800:03:071:0161, 3221887800:03:071:0162, 3221887800:03:071:0163, 3221887800:03:071:0164, 3221887800:03:071:0165, 3221887800:03:071:0166, 3221887800:03:071:0167, 3221887800:03:071:0168, 3221887800:03:071:0169, 3221887800:03:071:0170, 3221887800:03:071:0171, 3221887800:03:071:0172, 3221887800:03:071:0173, 3221887800:03:071:0174, 3221887800:03:071:0175, 3221887800:03:071:0176, 3221887800:03:071:0177, 3221887800:03:071:0178, 3221887800:03:071:0179, 3221887800:03:071:0180, 3221887800:03:071:0263, 3221887800:03:071:0264, 3221887800:03:071:0265, 3221887800:03:071:0266, 3221887800:03:071:0267, 3221887800:03:071:0268, 3221887800:03:071:0269, 3221887800:03:071:0270, 3221887800:03:071:0271, 3221887800:03:071:0272, 3221887800:03:071:0273, 3221887800:03:071:0274, 3221887800:03:071:0275, 3221887800:03:071:0276, 3221887800:03:071:0277, 3221887800:03:071:0278, 3221887800:03:071:0279, 3221887800:03:071:0280, 3221887800:03:071:0281, 3221887800:03:071:0282, 3221887800:03:071:0283, 3221887800:03:071:0284, 3221887800:03:071:0285, 3221887800:03:071:0286, 3221887800:03:071:0287, 3221887800:03:071:0288, 3221887800:03:071:0289, 3221887800:03:071:0290, 3221887800:03:071:0291, 3221887800:03:071:0292, 3221887800:03:071:0293, 3221887800:03:071:0294, 3221887800:03:071:0295, 3221887800:03:071:0296, 3221887800:03:071:0297, 3221887800:03:071:0298, 3221887800:03:071:0299, 3221887800:03:071:0300, 3221887800:03:071:0301, 3221887800:03:071:0302, 3221887800:03:071:0303, 3221887800:03:071:0304, 3221887800:03:071:0305, 3221887800:03:071:0306, 3221887800:03:071:0374 та зареєстрував право власності на них.

Земельну ділянку площею 6,63354 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:0116 розділено на менші земельні ділянки з кадастровим номерами: 3221887800:03:071:0254, 3221887800:03:071:0255, 3221887800:03:071:0256, 3221887800:03:071:0257, 3221887800:03:071:0258, 3221887800:03:071:0259, 3221887800:03:071:0260, 3221887800:03:071:0261, 3221887800:03:071:0262, 3221887800:03:071:0321, 3221887800:03:071:0322, 3221887800:03:071:0323, 3221887800:03:071:0324, 3221887800:03:071:0325, 3221887800:03:071:0326, 3221887800:03:071:0327, 3221887800:03:071:0328, 3221887800:03:071:0329, 3221887800:03:071:0340, 3221887800:03:071:0341, 3221887800:03:071:0342, 3221887800:03:071:0343, 3221887800:03:071:0344, 3221887800:03:071:0345, 3221887800:03:071:0346, 3221887800:03:071:0347, 3221887800:03:071:0348, 3221887800:03:071:0349, 3221887800:03:071:0350, 3221887800:03:071:0351, 3221887800:03:071:0352, 3221887800:03:071:0353, 3221887800:03:071:0354, 3221887800:03:071:0355, 3221887800:03:071:0356, 3221887800:03:071:0357, 3221887800:03:071:0358, 3221887800:03:071:0359, 3221887800:03:071:0360, 3221887800:03:071:0361, 3221887800:03:071:0362, 3221887800:03:071:0363, 3221887800:03:071:0364, 3221887800:03:071:0365, 3221887800:03:071:0366, 3221887800:03:071:0367, 3221887800:03:071:0368, 3221887800:03:071:0369, 3221887800:03:071:0370, 3221887800:03:071:0371, 3221887800:03:071:0379 та зареєстрував право власності на них.

Земельну ділянку площею 1,7956 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:0112 ОСОБА_1 розділив на земельні ділянки менші за площею з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0307, 3221887800:03:071:0308, 3221887800:03:071:0309, 3221887800:03:071:0310, 3221887800:03:071:0311, 3221887800:03:071:0312, 3221887800:03:071:0313 3221887800:03:071:0314, 3221887800:03:071:0315, 3221887800:03:071:0316, 3221887800:03:071:0317, 3221887800:03:071:0318, 3221887800:03:071:0319, 3221887800:03:071:0320, 3221887800:03:071:0380 та зареєстрував на них право власності.

Земельну ділянку площею 1,9118 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:0107 ОСОБА_1 розділив на земельні ділянки менші за площею з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0238, 3221887800:03:071:0239, 3221887800:03:071:0240, 3221887800:03:071:0241, 3221887800:03:071:0242, 3221887800:03:071:0243, 3221887800:03:071:0244, 3221887800:03:071:0245, 3221887800:03:071:0246, 3221887800:03:071:0247, 3221887800:03:071:0248, 3221887800:03:071:0249, 3221887800:03:071:0250, 3221887800:03:071:0251, 3221887800:03:071:0252, 3221887800:03:071:0253 та зареєстрував право власності на них.

В подальшому ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 03.06.2016 року зареєстрованих в реєстрі № № 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 328 посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. продав належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271, 3221887800:03:071:0272, 3221887800:03:071:0273, 3221887800:03:071:0274, 3221887800:03:071:0275, 3221887800:03:071:0276, 3221887800:03:071:0277, 3221887800:03:071:0278, ОСОБА_2 .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2013 року було визнано незаконним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 638 від 29.08.2008 року, на підставі якого спірні земельні ділянки вибули з державної власності та визнано недійсними і скасовані державні акти на право власності на спірні земельні ділянки видані першим набувачам.

У 2017 році ОСОБА_1 об`єднав земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0181, 3221887800:03:071:0182, 3221887800:03:071:0183, 3221887800:03:071:0184, 3221887800:03:071:0185, 3221887800:03:071:0186, 3221887800:03:071:0187, 3221887800:03:071:0188, 3221887800:03:071:0189, 3221887800:03:071:0190, 3221887800:03:071:0191, 3221887800:03:071:0192, 3221887800:03:071:0193, 3221887800:03:071:0194, 3221887800:03:071:0195, 3221887800:03:071:0196, 3221887800:03:071:0197, 3221887800:03:071:0198, 3221887800:03:071:0199, 3221887800:03:071:0200, 3221887800:03:071:0201, 3221887800:03:071:0202, 3221887800:03:071:0203, 3221887800:03:071:0204, 3221887800:03:071:0205, 3221887800:03:071:0206, 3221887800:03:071:0207, 3221887800:03:071:0208, 3221887800:03:071:0209, 3221887800:03:071:0210, 3221887800:03:071:0211, 3221887800:03:071:0212, 3221887800:03:071:0213, 3221887800:03:071:0214, 3221887800:03:071:0215, 3221887800:03:071:0216, 3221887800:03:071:0217, 3221887800:03:071:0218, 3221887800:03:071:0219, 3221887800:03:071:0220, 3221887800:03:071:0221, 3221887800:03:071:0222, 3221887800:03:071:0223, 3221887800:03:071:0224, 3221887800:03:071:0225, 3221887800:03:071:0226, 3221887800:03:071:0227, 3221887800:03:071:0227, 3221887800:03:071:0228, 3221887800:03:071:0229, 3221887800:03:071:0230, 3221887800:03:071:0231, 3221887800:03:071:0232, 3221887800:03:071:0233, 3221887800:03:071:0234, 3221887800:03:071:0235, 3221887800:03:071:0236, 3221887800:03:071:0237, 3221887800:03:071:0373, 3221887800:03:071:0375, 3221887800:03:071:0376, 3221887800:03:071:0377, 3221887800:03:071:0378, 3221887800:03:071:0151, 3221887800:03:071:0152, 3221887800:03:071:0153, 3221887800:03:071:0154, 3221887800:03:071:0155, 3221887800:03:071:0156, 3221887800:03:071:0157, 3221887800:03:071:0158, 3221887800:03:071:0159, 3221887800:03:071:0160, 3221887800:03:071:0161, 3221887800:03:071:0162, 3221887800:03:071:0163, 3221887800:03:071:0164, 3221887800:03:071:0165, 3221887800:03:071:0166, 3221887800:03:071:0167, 3221887800:03:071:0168, 3221887800:03:071:0169, 3221887800:03:071:0170, 3221887800:03:071:0171, 3221887800:03:071:0172, 3221887800:03:071:0173, 3221887800:03:071:0174, 3221887800:03:071:0175, 3221887800:03:071:0176, 3221887800:03:071:0177, 3221887800:03:071:0178, 3221887800:03:071:0179, 3221887800:03:071:0180, 3221887800:03:071:0268, 3221887800:03:071:0279, 3221887800:03:071:0280, 3221887800:03:071:0281, 3221887800:03:071:0282, 3221887800:03:071:0283, 3221887800:03:071:0284, 3221887800:03:071:0285, 3221887800:03:071:0286, 3221887800:03:071:0287, 3221887800:03:071:0288, 3221887800:03:071:0289, 3221887800:03:071:0290, 3221887800:03:071:0291, 3221887800:03:071:0292, 3221887800:03:071:0293, 3221887800:03:071:0294, 3221887800:03:071:0295, 3221887800:03:071:0296, 3221887800:03:071:0297, 3221887800:03:071:0298, 3221887800:03:071:0299, 3221887800:03:071:0300, 3221887800:03:071:0301, 3221887800:03:071:0302, 3221887800:03:071:0303, 3221887800:03:071:0304, 3221887800:03:071:0305, 3221887800:03:071:0306, 3221887800:03:071:0374, 3221887800:03:071:0254, 3221887800:03:071:0255, 3221887800:03:071:0256, 3221887800:03:071:0257, 3221887800:03:071:00258, 3221887800:03:071:0259, 3221887800:03:071:0260, 3221887800:03:071:0261, 3221887800:03:071:0262, 3221887800:03:071:0321, 3221887800:03:071:0322, 3221887800:03:071:0323, 3221887800:03:071:0324, 3221887800:03:071:0325, 3221887800:03:071:0326, 3221887800:03:071:0327, 3221887800:03:071:0328, 3221887800:03:071:0329, 3221887800:03:071:0340, 3221887800:03:071:0341, 3221887800:03:071:0342, 3221887800:03:071:0343, 3221887800:03:071:0344, 3221887800:03:071:0345, 3221887800:03:071:0346, 3221887800:03:071:0347, 3221887800:03:071:0348, 3221887800:03:071:0349, 3221887800:03:071:0350, 3221887800:03:071:0351, 3221887800:03:071:0352, 3221887800:03:071:0353, 3221887800:03:071:0354, 3221887800:03:071:0355, 3221887800:03:071:0356, 3221887800:03:071:0357, 3221887800:03:071:0358, 3221887800:03:071:0359, 3221887800:03:071:0360, 3221887800:03:071:0361, 3221887800:03:071:0362, 3221887800:03:071:0363, 3221887800:03:071:0364, 3221887800:03:071:0365, 3221887800:03:071:0366, 3221887800:03:071:0367, 3221887800:03:071:0368, 3221887800:03:071:0369, 3221887800:03:071:0370, 3221887800:03:071:0371, 3221887800:03:071:0379, 3221887800:03:071:0307, 3221887800:03:071:0308, 3221887800:03:071:0309, 3221887800:03:071:0310, 3221887800:03:071:0311, 3221887800:03:071:0312, 3221887800:03:071:0313 3221887800:03:071:0314, 3221887800:03:071:0315, 3221887800:03:071:0316, 3221887800:03:071:0317, 3221887800:03:071:0318, 3221887800:03:071:0319, 3221887800:03:071:0320, 3221887800:03:071:0380, 3221887800:03:071:0238, 3221887800:03:071:0239, 3221887800:03:071:0240, 3221887800:03:071:0241, 3221887800:03:071:0242, 3221887800:03:071:0243, 3221887800:03:071:0244, 3221887800:03:071:0245, 3221887800:03:071:0246, 3221887800:03:071:0247, 3221887800:03:071:0248, 3221887800:03:071:0249, 3221887800:03:071:0250, 3221887800:03:071:0251, 3221887800:03:071:0252, 3221887800:03:071:0253, в одну земельну ділянку площею 25,2449 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001 зареєстровано на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок № 519 від 27.09.2017р., посвідченої приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О. Крім того, державна реєстрація прав та їх обтяжень була вчинена 07.12.2017р. № 38578150 державним реєстратором Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Правдивою А.В.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції, за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровані на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0263, 3221887800:03:071:0264, 3221887800:03:071:0265, 3221887800:03:071:0266, 3221887800:03:071:0267, 3221887800:03:071:0269, 3221887800:03:071:0270, 3221887800:03:071:0284, 3221887800:03:071:0285, 3221887800:03:071:6001, розташовані на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області

Також станом на час розгляду справи судом першої інстанції за ОСОБА_2 зареєстровані на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271, 3221887800:03:071:0272, 3221887800:03:071:0273, 3221887800:03:071:0274, 3221887800:03:071:0275, 3221887800:03:071:0276, 3221887800:03:071:0277, 3221887800:03:071:0278, розташовані на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має тільки власник цього майна.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача.

При цьому право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення статті 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і набувача.

Як вбачається зі змісту рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13, яке сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось та набуло законної сили, зазначеним рішенням суду встановлені наступні обставини.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 29.08.2008 року №638 передано у власність 15 громадянам України - відповідачам ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , земельні ділянки , загальною площею 27,2658 га для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження відповідачам було видані державні акти на право власності на земельні ділянки. Вказане розпорядження було видане на підставі виготовленої землевпорядної документації, яка включала позитивний висновок Держкомзему від 22.08.2008 року №8-449-е.

Розглянувши протести прокурора, наказом Головного управління Держкомзему у Київській області № 98 від 20.07.2010 року позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації № 8-449е від 22.08.2008р. скасований.

За результатами розгляду протесту розпорядженням Вишгородської РДА № 2 від 04.01.2011р. скасовано розпорядження Вишгородської РДА № 638 від 29.08.2008р. «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області».

Відповідач по справі № 2-12/13 ОСОБА_16 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держкомзему у Київській області № 98 від 20.07.2010р. про скасування висновку державної експертизи землевпорядної документації № 8-449е від 22.08.2008р. та розпорядження Вишгородської РДА № 2 від 04.01.2011р. «Про скасування розпорядження Вишгородської РДА №638 від 29.08.2008 року.

За результатами розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_16 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 визнано незаконними та скасовано наказ Головного управління Держкомзему в Київській області № 98 від 20.07.2010 року «Про скасування висновку державної експертизи по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 27,2658 га у власність 15-ом громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» та розпорядження голови Вишгородської районної державної адміністрації № 2 від 04.01.2011 року «Про скасування розпорядження виконуючого обов`язки голови адміністрації № 638 від 29.08.2008 року «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області».

Постановою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2012 у справі № 2а-1437/11/1070 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_16 до Головного управління Держкомзему у Київській області про визнання незаконним та скасування наказу від 20.07.2010р. №98 скасовано та відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012р. залишено без змін.

В мотивувальній частині постанови від 25.10.2012 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що не зважаючи на те, що з огляду на втрату чинності висновку державної експертизи №8-449-е, розпорядження від 29.08.2008р. №638 не відповідає вимогам закону та повинно бути скасовано, проте воно може бути скасовано виключно у судовому порядку, або державною адміністрацією вищого рівня.

Підставами для визнання незаконним та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 638 від 29.08.2008року є те, що вказане розпорядження прийнято всупереч вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Головного управління Держкомзему у Київській області № 98 від 20.07.2010 р. позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації № 8-449е від 22.08.2008р. скасований.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2012 підтверджено наявність підстав у Головного управління Держкомзему у Київській області підстави для скасування свого висновку № 8-449е від 22.08.2008р.

У цій же постанові Вищий адміністративний суд України зазначив, що розпорядження від 29.08.2008 № 638 не відповідає вимогам закону та повинно бути скасовано з огляду на втрату чинності висновку державної експертизи №8-449-е.

Таким чином, правова підстава, яка слугувала прийняттю 29.08.2008р. Вишгородською районною державною адміністрацією розпорядження за № 638 про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельних ділянок, є нечинною.

Крім того, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 встановлено, що будучи опитаними з приводу виготовлених державних актів на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Старопетрівської сільської ради, відповідачі (пояснення яких додані до матеріалів справи) пояснили, що вони не писали заяв до Вишгородської РДА про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради, а наявні в технічній документації заяви та акти перенесення в натуру і передачі на зберігання межових знаків земельної ділянки підписані не ними.

Судом було встановлено, що відповідачі не мали жодного наміру на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради та не були в цьому зацікавлені, як того вимагає ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Зазначеним рішенням суду визнано незаконним і скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29.08.2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області»

Також визнано незаконним і скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

За таких обставин, в силу вимог ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України не потребує доказуванню той факт, що у визначений законом спосіб право власності держави на спірні земельні ділянки не було припинене, а речове право перших набувачів набуте без достатніх правових підстав.

Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з вимогами ст.ст. 330, 388, 658 ЦК України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до п.63-64 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Отже, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 317 та частини першої статті 319 ЦК України власнику належить, зокрема, право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що станом на час прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією розпорядження № 638 від 29.08.2008 року спірні земельні ділянки перебували у власності держави, оскільки згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття вказаного розпорядження) було визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів- відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 83 ЗК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно з ч. 4 ст. 83 ЗК України, територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

Відповідно до ст. 17 ЗК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктами 1, 2 Перехідних положень Закону України «Про розмежування земель державної і комунальної власності», що був чинним до 01.01.2013 року, у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.

Після встановлення та зміни меж сіл, селищ, міст у проекти розмежування земель державної та комунальної власності вносяться відповідні зміни за рішенням органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.

Таким чином, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 було встановлено, що спірні земельні ділянки незаконно вибули з власності держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, що виникла з аналогічних правовідносин, «оскільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішень Ірпінської міської ради, скасованих у судовому порядку у справі № 1013/4597/2012 через їх незаконність, волі територіальної громади м. Ірпеня на таке вибуття не було. Отже, у справі № 367/2022/15-ц суди неправильно застосували пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України та дійшли помилкового висновку про наявність волі територіальної громади м. Ірпеня на вибуття спірних земельних ділянок.»

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

За таких обставин, у випадку, коли орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування розпоряджається земельною ділянкою з порушенням вимог законодавства, його дії не можуть бути вираженням волі власника землі, оскільки останній уповноважив вказаний орган діяти лише в межах, у спосіб на та підставі закону.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю, - колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він суперечить обставинам, встановленим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 щодо незаконності розпорядження Вишгородської РДА від 29.08.2008 року № 638.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ЗК України ( в редакції Закону № 5245-VI від 06.09.2012), межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 ЗК України, землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Рішенням Вишгородської районної ради Київської області від 21.03.2014 № 462-35-VI було затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіальної одиниці села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області у зв`язку з чим до меж села Старі Петрівці увійшли і спірні земельні ділянки.

Відповідно до ч.ч. І, 2, 5 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі а) передачі їм земель державної власності; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Також згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року № 5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу

Таким чином, оскільки спірні земельні ділянки після прийняття рішення Вишгородської районної ради Київської області від 21.03.2014 №462-35- VI входять в межі села Старі Петрівці, то відповідно і права власника від держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації перейшли до Старопетрівської сільської ради ( на даний період часу - до Петрівської сільської ради), в тому числі і право на витребування спірних земельних ділянок.

Таким чином, заперечення представника відповідача ОСОБА_1 - Савицького А.О. щодо пропуску Старопетрівською сільською радою строку позовної давності з огляду на те, що вона була залучена як третя особа до участі у справі № 2-12/13 щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Вишгородської РДА від 29.08.2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», колегія суддів відхиляє, оскільки станом на час ухвалення рішення Вишгородським районним судом Київської області від 16 серпня 2013 року спірні земельні ділянки належали до земель державної власності, право якими мала розпоряджатись лише Вишгородська РДА.

Лише з моменту прийняття Вишгородською районною радою Київської області рішення від 21 березня 2014 року № 462-35-6 та у зв`язку з включенням спірних земельних ділянок до складу земель населеного пункту Старі Петрівці, Старопетрівська сільська рада набула право на позов у матеріальному розумінні.

Як встановлено з матеріалів справи, 09 лютого 2016 року Старопетрівською сільською радою прийнято рішення № 62-1V-VII від «Про надання дозволу на розробку плану земельно-господарського устрою території с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області».

Зі змісту звернення сільського голови с. Старі Петрівці від 19.07.2016 року до Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури вбачається, що виконавчим комітетом Старопетрівської сільської ради укладено договір з ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» №2016-49 від 13.06.2016 року на проведення робіт з розробки плану господарського устрою населеного пункту Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

Під час підготовки матеріалів плану земельно-господарського устрою території с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області Старопетрівській сільській раді, який в себе включає виготовлення плану землекористування с. Старі Петрівці, з зазначенням власників та користувачів земель стало відомо, що земельні ділянки, які відповідно до рішення Вишгородської районної ради Київської області від 21.03.2014 р. № 462-35-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіальної одиниці села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області» увійшли до меж села Старі Петрівці, а згідно з рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2013 у справі № 2-12/13 мали перебувати у власності держави, оскільки розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29.08.2008 року № 638 вказаним рішенням суду визнано незаконним і скасовано та скасовано видані 15 громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки, на даний час з невідомих підстав перебувають у власності ОСОБА_1 та інших осіб ( а.с. 154, т. 2).

Отже, про факт перебування спірних земель у власності інших осіб, не зважаючи на наявність рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2013 у справі № 2-12/13, Старопетрівській сільській раді стало відомо після проведення ДП Науково-дослідний і проектний інститут містобудування робіт з розробки плану господарського устрою населеного пункту с. Старі Пертрівці на виконання договору від 13.06.2016 № 2016-49, про що було проінформовано прокурора з проханням вжити заходів, спрямованих на повернення земель у комунальну власність (а.с.154 т.2).

Таким чином, враховуючи, що Старопетрівська сільська рада набула право на позов у матеріальному розумінні лише після 21 березня 2014 року, а даний позов пред`явлено Києво-Святошинською місцевою прокуратурою в інтересах Старопетрівської сільської ради 03 березня 2017 року, то на думку колегії суддів апеляційного суду, строк позовної давності не пропущено.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що звертаючись із позовом у 2012 році, прокурор був обізнаний про реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 , оскільки відповідні договори та рішення Вишгородської районної державної адміністрації про зміну цільового призначення земельних ділянок приймались у 2009 році, але питання щодо визнання їх недійсними, прокурором не ставилось.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 619/738/17, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Як встановлено з матеріалів справи, про факт незаконності відведення спірних земельних ділянок у приватну власність на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29.08.2008 № 638 прокурору стало відомо ще у 2010 році, коли на вказане розпорядження було внесено протест від 08.12.2010.

За результатами розгляду протесту, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04.01.2011 № 2 вищевказане розпорядження № 638 було скасоване. У березні 2011 року прокурором подано 2 позови до набувачів спірних земельних ділянок про визнання протиправними та скасування державних актів про право власності на земельні ділянки, які в подальшому були об`єднані в одне провадження у справі № 2-12/13.

Разом з тим, матеріали справи № 2-12/13 не містять даних про те, що у грудні 2008 року громадяни ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 відчужили виділені їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1 .

Навпаки, як вбачається матеріалів справи № 2-12/13, відповідачем ОСОБА_16 , інтереси якої у даному спорі також представляв Савицький А.О. , подаючи заперечення проти позову 01 квітня 2011 року, не було повідомлено суду про ту обставину, що у грудні 2008 року вона уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки на користь ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_16 у березні 2011 року звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держкомзему у Київській області, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання наказу від 20.07.2010 року № 98 та розпорядження Вишгородської РДА від 04.01.2011 року № 2 - незаконними, посилаючись на те, що порушені її права як власника земельної ділянки.

В подальшому, про факт відчуження спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1 , їх подальше об`єднання та поділ на новостворені земельні ділянки, органам прокуратури стало відомо з листа управління Держгеокадастру у Вишгородському районі від 12.12.2016 № 1007- 1010-99.3-4433/2-16.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 , від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

З матеріалів справи встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 535 від 03 червня 2009 року було змінено функціональне використання земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва. На підставі вказаного розпорядження, ОСОБА_1 отримано державний акт серії ЯД № 287876 на право власності на земельну ділянку площею 7,4441 га для ведення індивідуального садівництва, державний акт серії ЯД № 287877 на право власності на земельну ділянку площею 9.4799 га для ведення індивідуального садівництва та держаний акт серії ЯД № 287875 на право власності на земельну ділянку площею 6,6337 га для ведення індивідуального садівництва (а. с. 21-24, т. 1, а. с. 16, т. 2).

Також розпорядженнями Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 11 листопада 2009 року № 2070 та від 09 грудня 2009 року № 2638, було змінено цільове призначення земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 , на підставі державних актів серії ЯД № 900663 та серії ЯД № 287907 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

На підставі вказаних розпоряджень, ОСОБА_1 отримано державний акт серії ЯИ № 247284 на право власності на земельну ділянку площею 1,9118 га для ведення індивідуального садівництва та держаний акт серії ЯИ № 203297 про право власності на земельну ділянку площею 1,7956 га для ведення індивідуального садівництва (а. с. 14, т. 2).

Разом з тим, оскільки незаконність розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29.08.2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області була встановлена постановою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2012 у справі № 2а-1437/11/1070, а рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року таке розпорядження визнано незаконним і скасоване, то для витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як останніх набувачів спірних земельних ділянок на користь їх законного власника, визнання незаконними розпоряджень Вишгородської РДА про зміну функціонального використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва, - не є необхідним.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Отже, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника ( висновок Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16) . Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння.

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 ), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19).

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у позові, оскільки майно набуто відповідачем ОСОБА_1 за відплатними правочинами в осіб, які мали право на його відчуження, та з тих підстав, що державні акти про право власності на земельні ділянки, які знаходяться у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсними не визнанні та не скасовані.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 757/61314/18-ц, віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц , вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

За викладених обставин, неоскарження прокурором розпоряджень Вишгородської РДА про зміну функціонального призначення земельних ділянок, договорів купівлі-продажу, за якими право власності на спірні земельні ділянки перейшло до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , державних актів на земельні ділянки, що були видані ОСОБА_1 наслідок поділу ним спірних земельних ділянок, - не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про витребування у відповідачів земельних ділянок на користь Петрівської сільської ради Вишгородського району, оскільки такі вимоги не є ефективним способом захисту, адже задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння відповідними земельними ділянками.

Як вбачається з матеріалів справи, факт відчуження спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1 , їх подальше об`єднання та поділ на новостворені земельні ділянки, продаж частини земельних ділянок ОСОБА_2 , підтверджується листом управління Держгеокадастру у Вишгородському районі від 12.12.2016 року № 1007- 1010-99.3-4433/2-16 ( а.с. 17, т. 2).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що земельні ділянки, виділені 15 громадянам розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29.08.2008 року № 638, на загальну площу 27,2658 га, яке в подальшому визнано судом незаконним і скасовано, та земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0263 ( площею 0,111 га) , 3221887800:03:071:0264 ( площею 0, 1106 га) , 3221887800:03:071:0265 ( площею 0,1143 га), 3221887800:03:071:0266 ( площею 0,1186 га), 3221887800:03:071:0267 ( площею 0,1224 га), 3221887800:03:071:0269 ( площею 0,1202), 3221887800:03:071:0270 ( площею 0,1197), 3221887800:03:071:0284 ( площею 0,1111 га) , 3221887800:03:071:0285 ( площею 0,1122 га), загальною площею 1,0401 га, та 3221887800:03:071:6001 ( площею 25,2449 га), що зареєстровані за ОСОБА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271 ( площею 0,1046 га), 3221887800:03:071:0272 ( площею 0,1046 га), 3221887800:03:071:0273 ( площею 0,1025 га), 3221887800:03:071:0274 ( площею 0,1024 га), 3221887800:03:071:0275 ( площею 0,1061 га), 3221887800:03:071:0276 ( площею 0,1105 га) , 3221887800:03:071:0277 ( площею 0,1142 га), 3221887800:03:071:0278 ( площею 0,1129 га), загальною площею 0,8578 га, що зареєстровані за ОСОБА_2 , є одним і тим самим земельним масивом.

При цьому з матеріалів справи встановлено, що дії по об`єднанню земельних ділянок в земельну ділянку з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001, площею 25,2449 га, були вчинені ОСОБА_1 з метою унеможливлення витребування земельних ділянок, адже заперечення проти даного позову, в яких представник відповідача Савицький А.О. вважав неможливим витребування у ОСОБА_1 вище перелічених 219 земельних ділянок, були подані до суду 20 вересня 2017 року, а дії щодо об`єднання земельних ділянок в одну ділянку, площею 25,2449 га, були вчинені ОСОБА_1 01 грудня 2017 року, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.12.2017 року ( а.с. 142, т. 2).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб .

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки буде мати ознаки непропорційного втручання держави у їх право власності, оскільки вказані особи набули права власності на підставі оплатних договорів купівлі продажу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою .

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи № 2-13/13, розглянутої Вишгородським районним судом Київської області 16 серпня 2013 року, що була досліджена апеляційним судом у даному судовому засіданні відповідно до положень ст. 417 ЦПК України, з метою виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 01 липня 2021 року у даній справі, при проведенні перевірки прокурором у 2009 році працівниками прокуратури були опитані громадяни, яким за розпорядженням Вишгородської РДА № 638 від 29.08.2008 року були виділені земельні ділянки, загальною площею 27,2658 га , що належали до земель державної власності.

Відповідно до наявних у матеріалах справи пояснень ОСОБА_24 , ОСОБА_4 , ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , дізнавшись від знайомих, що за підписання документів можна отримати 200 - 250 грн., вони у нотаріальній конторі підписували документи, в яких йшлося про те, що вони відмовляються від земельної ділянки на чиюсь користь. В 2008 році ними були надані довіреності на представництво їх інтересів у питанні щодо виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради, хоча займатись веденням особистого селянського господарства наміру не мали. Вказали, що заяв про виділення їм земельних ділянок особисто не подавали, а укладення договорів купівлі-продажу заперечували.

Як вбачається з державних актів на право власності на земельні ділянки, усі державні акти на ім`я ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 були видані одночасно - 21 листопада 2008 року.

Зі змісту договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11 грудня 2008 року № 1602, 1605, від 12 грудня 2008 року № 1594, від 16 грудня 2008 року № 1618, від 10 грудня 2008 року № 1582, 1585, 1588, від 12 грудня 2008 року № 1615, від 10 грудня 2008 року № 1591, 1597, від 11 грудня 2008 року № 1608, від 16 грудня 2008 року № 1621, № 554 від 02.07.2009 року, № 245 від 25.03.2009 року вбачається, що висновки про експертну грошову оцінку земельних ділянок з метою їх продажу були здійснені також одночасно щодо усіх 15 земельних ділянок - 28 листопада 2008 року, навіть щодо тих земельних ділянок, договори купівлі-продажу щодо яких укладені в 2009 році.

Витяги щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок були видані Управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області також одночасно щодо 13 земельних ділянок - 02 грудня 2008 року , щодо 2 земельних ділянок - 24 січня 2009 року ( а.с. 249-250, т. 1; а.с. 1-13, т. 2).

Таким чином, 13 осіб, які отримали земельні ділянки на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 638 від 29.08.2008 року відчужили свої земельні ділянки на платній основі ОСОБА_1 у грудні 2008 року, 2 особи - у 2009 році.

З викладеного вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у короткий проміжок часу, через 19-25 днів після виготовлення державних актів на право власності на землю первісним набувачам, придбав масив земель сільськогосподарського призначення ( 27,2658 га), який, як встановлено рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2013 року у справі № 2-12/13, незаконно вибув із державної власності.

Крім того, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2013 року у справі № 2-12/13 встановлено та вбачається з матеріалів справи, що первісні набувачі земельних ділянок не мали жодного наміру на отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянською господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Поняття «мирне володіння майном», окрім законності його набуття, передбачає, що воно не порушує прав та законних інтересів інших осіб. Як встановлено рішенням суду у справі № 2-12/13, спірні земельні ділянки вибули з власності держави, з порушенням вимог законодавства, а отже перебування спірного майна у володінні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наразі порушує права Петрівської об`єднаної територіальної громади, які підлягають захисту.

Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти, в тому числі за результатами перевірки заперечень відповідача проти позову, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог прокурора в інтересах Петрівської сільської ради, яка є правонаступником Старопетрівської сільської ради, про витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_26 .

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц , від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 , якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц ( пункт 153) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог про:

- визнання недійсними та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Вишгородського РУЮ Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки площами 0,111 га - індексний № 13473152 від 02 червня 2014 року; 0,1106 га - індексний № 13473561 від 02 червня 2014 року; 0,1143 га індексний № 13474137 від 02 червня 2014 року; 0,1186 га - індексний № 13475087 від 02 червня 2014 року; 0,1224 га - індексний № 13477082 від 02 червня

2014 року; 0,1202 га - індексний № 13477082 від 02 червня 2014 року;

0,1197 га - індексний № 13478743 від 02 червня 2014 року; 0,1111 га - індексний №13524983 від 03 червня 2014 року; 0,1122 га - індексний № 13525431 від 03 червня 2014 року для індивідуального садівництва та витребувати їх на користь територіальної громади с. Старі Петрівці в особі Старопетрівської сільської ради Вишгородського району;

- визнання недійсними та скасування рішення державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний № 38578150 від 07 грудня 2017 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 25,2449 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001;

- визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно: індексний № 29899093 від 03 червня 2014 року - 0,1046 га; індексний № 29899178 від 03 червня 2014 року - 0,1046 га; індексний №29899230 від 03 червня

2014 року - 0,1025га; індексний № 29899259 від 03 червня 2014 року -

0,1024 га; індексний № 29899288 від 03 червня 2014 року - 0,1061 га; індексний № 29899326 від 03 червня 2014 року - 0,1105 га; індексний № 29899445 від 03 червня 2014 року - 0,1129 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221887800:03:071:0278.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції та наявність підстав для часткового задоволення позову, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки прокуратурою Київської області було понесено судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при подачі позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги, на загальну суму 34 994 грн. 96 коп., проте суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення лише вимог майнового характеру, то судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам ( 34 994 грн. 96 коп. - 14 400 грн. ( сукупна сума судового збору щодо вимог немайнового характеру) = 20 594 грн. 96 коп., тому з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Прокуратури Київської області підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі: 20 594 грн. 96 коп. /2 = 10 297 грн. 48 коп. з кожного.

Також позивачем Старопетрівською сільською радою було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 15 687 грн. 72 коп., однак судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам : 15 687 грн. 72 коп. - 6400 грн. ( судовий збір щодо вимог немайнового характеру) = 9287 грн. 72 коп., тому з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі: 9287 грн. 72 коп./2 = 4643 грн. 86 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року - скасувати та прийняти постанову:

Позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах Держави в особі Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, правонаступником якої є Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Правдивої Анни Вікторівни, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсними та скасування рішень державних реєстраторів, витребування земельних ділянок з незаконного володіння - задовольнити частково.

Витребувати на користь Петрівської об`єднаної територіальної громади в особі Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) земельні ділянки для індивідуального садівництва з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0263, 3221887800:03:071:0264, 3221887800:03:071:0265, 3221887800:03:071:0266, 3221887800:03:071:0267, 3221887800:03:071:0269, 3221887800:03:071:0270, 3221887800:03:071:0284, 3221887800:03:071:0285, 3221887800:03:071:6001, розташовані на території Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Витребувати на користь Петрівської об`єднаної територіальної громади в особі Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) земельні ділянки для індивідуального садівництва з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271, 3221887800:03:071:0272, 3221887800:03:071:0273, 3221887800:03:071:0274, 3221887800:03:071:0275, 3221887800:03:071:0276, 3221887800:03:071:0277, 3221887800:03:071:0278, розташовані на території Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору в сумі 10 297 грн. 48 коп., а на користь Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області стягнути витрати по сплаті судового збору 4643 грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору в сумі 10 297 грн. 48 коп., а на користь Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області стягнути витрати по сплаті судового збору 4643 грн. 86 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 червня 2022 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.