Постанова
від 15.11.2023 по справі 363/848/17
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 363/848/17

провадження № 61-7050св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Карпенко С. О., Пророка В. В.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, державний реєстратор Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області Правдива Анна Вікторівна, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року в складі колегії суддів Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, правонаступником якої є Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області Правдивої А. В., Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсними та скасування рішень, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 позов прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Також визнано незаконними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі зазначеного розпорядження.

Прокурор вказував, що однією з підстав задоволення вказаного позову було те, що громадяни, які отримали земельні ділянки у власність на підставі оскаржуваного розпорядження, не мали жодного наміру на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, не були в цьому зацікавлені та не писали заяв до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території вказаної сільської ради, а наявні в технічній документації заяви та акти перенесення в натуру і передачі на зберігання межових знаків земельної ділянки підписані не ними. Зазначені громадяни від працівників міліції та прокуратури дізналися про те, що на їхнє ім`я виготовлено державні акти про право власності на земельні ділянки.

Зазначав, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою при виконанні завдання прокуратури Київської області щодо стану виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 встановлено, що згідно з договорами купівлі-продажу земельних ділянок, вказані особи (первісні набувачі) відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1 , який, у свою чергу, об`єднав декілька земельних ділянок в одну, чим збільшував їх площу та отримував нові державні акти, а згодом змінив їх цільове призначення з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва та розділив на менші за площею земельні ділянки. У подальшому ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу частину належних йому спірних земельних ділянок відчужив на користь ОСОБА_2 . Спірні земельні ділянки вибули з власності держави на підставі незаконного розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, яке прийняте з порушеннями вимог земельного законодавства та без наявності волевиявлення громадян, на користь яких вони відведені у власність.

На підставі викладеного заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати недійсними та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки площами 0,111 га (індексний № 13473152 від 02 червня 2014 року), 0,1106 га (індексний № 13473561 від 02 червня 2014 року), 0,1143 га (індексний № 13474137 від 02 червня 2014 року), 0,1186 га (індексний № 13475087 від 02 червня 2014 року), 0,1224 га (індексний № 13477082 від 02 червня 2014 року), 0,1202 га (індексний № 13477082 від 02 червня 2014 року), 0,1197 га (індексний № 13478743 від 02 червня 2014 року), 0,1111 га (індексний №13524983 від 03 червня 2014 року), 0,1122 га (індексний № 13525431 від 03 червня 2014 року) для індивідуального садівництва та витребувати їх на користь територіальної громади села Старі Петрівці в особі Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- визнати недійсними та скасувати рішення державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний № 38578150 від 07 грудня 2017 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 25,2449 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001;

- визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно: індексний № 29899093 від 03 червня 2014 року - 0,1046 га; індексний № 29899178 від 03 червня 2014 року - 0,1046 га; індексний №29899230 від 03 червня 2014 року - 0,1025 га; індексний № 29899259

від 03 червня 2014 року - 0,1024 га; індексний № 29899288 від 03 червня 2014 року - 0,1061 га; індексний № 29899326 від 03 червня 2014 року - 0,1105 га; індексний № 29899445 від 03 червня 2014 року - 0,1129 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221887800:03:071:0278;

- витребувати на користь територіальної громади села Старі Петрівці в особі Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки для індивідуального садівництва з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0263, 3221887800:03:071:0264, 3221887800:03:071:0265, 3221887800:03:071:0266, 3221887800:03:071:0267, 3221887800:03:071:0269, 3221887800:03:071:0270, 3221887800:03:071:0284, 3221887800:03:071:0285, 3221887800:03:071:6001 та ОСОБА_2 земельні ділянки для індивідуального садівництва з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271, 3221887800:03:071:0272, 3221887800:03:071:0273, 3221887800:03:071:0274, 3221887800:03:071:0275, 3221887800:03:071:0276, 3221887800:03:071:0277, 3221887800:03:071:0278.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року, а саме накладений арешт на земельні ділянки, скасовано.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 набув права власності на спірні земельні ділянки у 2008-2009 роках у законний спосіб, а саме, уклавши нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу з особами, яким були передані земельні ділянки у власність. У подальшому ОСОБА_1 вчиняв дії щодо спірних ділянок, а саме, земельні ділянки були об`єднанні у більші земельні ділянки та отримано нові державні акти. Також змінено цільове призначення земельних ділянок і отримано нові відповідні державні акти про право власності на земельні ділянки. Правомірність набуття відповідачами права власності на земельні ділянки підтверджена належними правовстановлюючими документами, фактом державної реєстрації такого права. Відповідачі є добросовісними набувачами своїх земельних ділянок, оскільки набули право власності на підставі чинних і ніким не оспорених договорів купівлі-продажу на оплатній основі. Державні акти про право власності на земельні ділянки, які знаходяться у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсними не визнані та не скасовані. Позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки, на думку суду, буде мати ознаки непропорційного втручання держави у їхнє право власності, оскільки вказані особи набули права власності на підставі оплатних договорів купівлі-продажу.

Суд першої інстанції також звернув увагу, що первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державної власністю. У подальшому майно набуто у власність за відплатними правочинами у осіб, які мали право на його відчуження, про що свідчить нотаріальне посвідчення правочинів та їх державна реєстрація. Звертаючись з позовом у 2012 році, прокурор був обізнаний про реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 , оскільки відповідні договори та рішення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про зміну цільового призначення земельних ділянок приймались у 2009 році, але питання щодо визнання їх недійсними, прокурором не ставилось. Позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідачі набули права власності на земельні ділянки у встановлений законом спосіб шляхом укладення правочинів, які визнані держаними органами, тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що після зміни цільового призначення земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва, фактично придбані ОСОБА_1 земельні ділянки набули ознак інших об`єктів цивільних прав, вони мали інші характеристики, інші межі, кадастрові номери та нові державні акти. Вимоги про скасування рішень органу влади, відповідно до яких було змінено функціональне використання земельних ділянок й надано ознаки інших об`єктів прав, по справі не заявлено. При наявності чинних розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про зміну функціонального призначення землі та відсутність факту оспорення укладених угод про відчуження земельних ділянок, колегія суддів визнала безпідставними, необґрунтованими вимоги позовної заяви про наявність підстав до витребування у відповідачів земельних ділянок. Матеріалами справи доведено, що майно набуто у власність ОСОБА_1 за відплатними правочинами у осіб, які мали право на його відчуження, про що свідчить нотаріальне посвідчення та їх державна реєстрація; ним придбано земельні ділянки, які підлягали до використання для ведення особистого селянського господарства, в той час як питання зміни їх цільового призначення на ведення індивідуального садівництва було вирішено до ухвалення судом рішення від 16 серпня 2013 року, протягом червня - грудня 2009 року.

Постановою Верховного Суду від 01 липня 2021 року касаційні скарги Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що при наявності чинних розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про зміну функціонального призначення землі та відсутність фактичного оспорення укладених правочинів про відчуження земельних ділянок відсутні підстави для витребування у відповідачів земельних ділянок, оскільки це суперечить статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та поданому віндикаційному позову. Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що майно набуто у власність ОСОБА_1 за відплатними правочинами у осіб, які мали право на його відчуження. Висновки суду апеляційної інстанції не узгоджуються з встановленими обставинами та вимогами закону щодо можливості витребування майна, що незаконно вибуло від його власника за заявленим негаторним позовом. Для цього суду апеляційної інстанції необхідно встановити чи спірні земельні ділянки функціонують у натурально-речовій та вартісній формі. Фізичні характеристики об`єкта нерухомості включають зокрема місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об`єкта нерухомості. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об`єкта нерухомості, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об`єкти нерухомості, що дає змогу їх ідентифікувати.

Касаційний суд вказував, що судом апеляційної інстанції не наведено належних мотивів про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_19 про застосування позовної давності, яка в силу закону може бути застосована лише до обґрунтованого позову, прохальна частина якої фактично пов`язується останнім з обґрунтованістю заявленого позову, що не узгоджується з висновками суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким визнано заявлений позов необґрунтованим. Суду апеляційної інстанції потрібно дослідили питання, коли саме повноважному органу - Старопетрівській сільській раді Вишгородського району Київської області, який є матеріальним позивачем у справі, стало відомо чи могло стати відомо про порушення права власності на спірні земельні ділянки.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову частково.

Витребувано на користь Петрівської об`єднаної територіальної громади в особі Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки для індивідуального садівництва з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0263, 3221887800:03:071:0264, 3221887800:03:071:0265, 3221887800:03:071:0266, 3221887800:03:071:0267, 3221887800:03:071:0269, 3221887800:03:071:0270, 3221887800:03:071:0284, 3221887800:03:071:0285, 3221887800:03:071:6001, розташовані на території Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Витребувано на користь Петрівської об`єднаної територіальної громади в особі Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки для індивідуального садівництва з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271, 3221887800:03:071:0272, 3221887800:03:071:0273, 3221887800:03:071:0274, 3221887800:03:071:0275, 3221887800:03:071:0276, 3221887800:03:071:0277, 3221887800:03:071:0278, розташовані на території Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 297,48 грн, а на користь Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області стягнуто витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 643,86 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 297,48 грн, а на користь Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 643,86 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у визначений законом спосіб право власності держави на спірні земельні ділянки не було припинене, а речове право перших набувачів набуте без достатніх правових підстав. Спірні земельні ділянки незаконно вибули з власності держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації Київської області. Оскільки зазначені земельні ділянки після прийняття рішення Вишгородською районною радою Київської області від 21 березня 2014 року № 462-35-VI входять в межі села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, то, відповідно, і права власника від держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації Київської області перейшли до Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (правонаступником якої у спірних правовідносинах є Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області), в тому числі і право на витребування таких земельних ділянок.

Заперечення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_19 щодо пропуску Старопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області строку позовної давності з огляду на те, що вона була залучена як третя особа до участі у справі № 2-12/13 щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», колегія суддів апеляційного суду відхилила з тих підстав, що станом на час ухвалення рішення Вишгородським районним судом Київської області від 16 серпня 2013 року спірні земельні ділянки належали до земель державної власності, право розпоряджатись якими мала лише зазначена державна адміністрація. Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області набула право на позов у матеріальному розумінні лише після 21 березня 2014 року, а даний позов пред`явлено прокуратурою в інтересах сільської ради 03 березня 2017 року, тому строк позовної давності не пропущено.

Про факт відчуження спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1 , їх подальше об`єднання та поділ на новостворені земельні ділянки, органам прокуратури стало відомо з листа управління Держгеокадастру у Вишгородському районі від 12 грудня 2016 року. Дії щодо об`єднання земельних ділянок у земельну ділянку з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001, площею 25,2449 га, були вчинені ОСОБА_1 з метою унеможливлення витребування земельних ділянок, адже заперечення проти даного позову, в яких представник відповідача ОСОБА_19 вважав неможливим витребування у ОСОБА_1 219 земельних ділянок, були подані до суду 20 вересня 2017 року, а дії щодо об`єднання земельних ділянок в одну ділянку (площею 25,2449 га) були вчинені ОСОБА_1 01 грудня 2017 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 грудня 2017 року.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року та залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року.

Постанова апеляційного суду оскаржується ОСОБА_1 в частині задоволених до нього позовних вимог, тому відповідно до частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у решті не є предметом касаційного перегляду.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 1008/1609/12, від 05 лютого 2020 року у справі № 766/10193/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 522/20861/15-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 28 липня 2020 року у справі № 369/11847/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 360/1413/15-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 370/1927/14-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 383/593/16-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 715/2402/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що відповідачі не подавали заяв до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про виділення їм земельних ділянок, а наявні у технічній документації заяви та акти перенесення в натуру і передачі на зберігання межових знаків земельної ділянки підписані не ними, та що відповідачі нібито не мали жодного наміру на отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та не були в цьому зацікавлені, оскільки такі обставини грунтуються лише на поясненнях цих осіб, які були надані у межах іншої справи. Будь-які пояснення фізичних осіб про те, що ними не підписувалися відповідні документи, на підставі яких їм виділялися земельні ділянки, жодним чином не спростовують факти наявності їхніх підписів у відповідній існуючій документації. Висновки суду апеляційної інстанції про преюдиційність обставин щодо відсутності волевиявлення у громадян на виділення їм земельних ділянок і непідписання ними відповідних документів є помилковими.

Апеляційний суд неправильно визначив початок перебігу позовної давності. Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області брала участь у справі № 2-12/13 як третя особа, тому не могла не знати про ухвалення рішення від 16 серпня 2013 року у зазначеній справі, яким встановлено факт вибуття земельних ділянок з державної власності, відповідно, у зазначеного органу місцевого самоврядування були всі можливості довідатися про порушення своїх прав та особу, що їх порушила. Апеляційний суд помилково виходив з того, що лише з моменту прийняття Вишгородською районною радою Київської області рішення від 21 березня 2014 року № 462-35-6 та у зв`язку з включенням спірних земельних ділянок до складу земель населеного пункту Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області набула право на позов у матеріальному розумінні.

Строк позовної давності не пов`язаний з моментом законодавчих змін щодо переходу земельних ділянок з державної до комунальної власності, а також не залежить від затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіальної одиниці села та від включення спірних земельних ділянок до складу земель населеного пункту, про порушення права якого вказує прокурор, оскільки суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності. З моменту вилучення з державної власності спірних земельних ділянок у 2008 році первісний розпорядник землі Вишгородська районна державна адміністрація Вишгородського району Київської області не була позбавлена можливості захистити свої права шляхом пред`явлення позову про витребування спірних ділянок, як і не була позбавлена права на звернення до суду з таким позовом Святопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області. Крім того, позов подано прокурором, який був обізнаний про факт вилучення земельних ділянок ще з 2009 року.

Суд апеляційної інстанції не навів будь-яких належних висновків щодо наявності або відсутності порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача, які б ґрунтувалися на належних і допустимих доказах. Територіальна громада села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області на час виділення спірних земельних ділянок не була власником чи розпорядником цих ділянок, тому позивач безпідставно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (правонаступником якої є Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області) про витребування цих ділянок на підставі статей 387, 388 ЦК України. Апеляційний суд не виконав вказівки, що містяться в постанові Верховного Суду від 01 липня 2021 року, не встановив, чи спірні земельні ділянки функціонують у натурально-речовій та вартісній формі, не дослідив фізичні характеристики земельних ділянок, зокрема, місце розташування, форму, розміри, конкретні показники залежно від об`єкта нерухомості, не дослідив цих характеристик, не визначив індивідуальних ознак земельних ділянок, які витребовуються позивачем. Апеляційний суд не здійснив належного аналізу щодо пропорційності втручання у право відповідачів на мирне володіння майном, а також не дослідив питання про те, чи не призведе таке втручання до порушення справедливого балансу інтересів та що позитивні наслідки вилучення земельних ділянок для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права громадян, які законним шляхом добросовісно набули своє майно, покладаючись на легітимність добросовісних дій органів держави.

Суд апеляційної інстанції не обґрунтував, в чому саме полягає зміст «публічного» інтересу у вимогах прокурора, а також не дослідив: дотримання державними органами, органами місцевого самоврядування і прокурором принципу «належного урядування»; обставини добросовісного виконання своїх функцій органами державної влади і органам місцевого самоврядування; обґрунтування прокурора щодо підстав для представництва органу місцевого самоврядування та обставини бездіяльності компетентного органу.

Матеріали справи не містять доказів недобросовісності відповідачів щодо набуття у власність спірних земельних ділянок, а їх вибуття з державної власності здійснено за волею власника, тобто у держави Україна в особі Вишгородської районної державної адміністрації Київської області відсутні підстави для їх витребування на користь Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області у відповідачів, які є добросовісними набувачами. Існуючі на час розгляду даної справи земельні ділянки, на відміну від тих що вибули з державної власності згідно з розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638, є зовсім іншими індивідуально визначеними об`єктами права власності, з іншими межами, площею, кадастровими номерами, цільовим призначенням, тому позов про їх витребування на користь Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області не може бути задоволений.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

ОСОБА_1 26 липня 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суд від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року.

15 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

20 лютого 2023 року судді Білоконь О. В. та Сакара Н. Ю. заявили самовідвід із підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року заяву про самовідвід суддів Білоконь О. В. та Сакари Н. Ю. задоволено. Відведено указаних суддів від участі у розгляді справи № 363/848/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Шиповичу В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Хопта С. Ф.

27 лютого 2023 року судді Шипович В. В. та Хопта С. Ф. заявили самовідвід з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року заяви про самовідвід суддів Шиповича В. В. та Хопти С. Ф. задоволено. Відведено указаних суддів від участі у розгляді справи № 363/848/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2023 року справу призначено судді-доповідачеві: Синельникову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Осіян О. М.

При розгляді касаційної скарги суддя Синельников Є. В. заявив про самовідвід від участі у розгляді цієї справи з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року заяву судді Синельникова Є. В. про самовідвід задоволено. Відведено зазначеного суддю від розгляду справи. Передано цивільну справу № 363/848/17 для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві: ОСОБА_20, судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Осіян О. М.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Воробйової І. А. на підставі повідомлення судді ОСОБА_20 від 27 вересня 2023 року розпорядженням від 27 вересня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві: ОСОБА_20, судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Олійник А. С.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_20 розпорядженням від 01 листопада 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві: Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Сердюк В. В., Карпенко С. О.

Відповідно до розпорядження від 09 листопада 2023 року призначено повторний автоматичний розподіл судової справи в частині заміни судді, який не входить до складу постійної колегії суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві: Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», ОСОБА_21 , ОСОБА_5 , ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 надано земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до договорів-купівлі продажу від 11 грудня 2008 року № 1602, 1605, від 12 грудня 2008 року № 1594, від 16 грудня 2008 року № 1618 ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відчужили свої земельні ділянки з кадастровими номерами 3221887800:03:071:0101; 3221887800:03:071:0102; 3221887800:03:071:0115; 3221887800:03:071:0114; 3221887800:03:071:0113 на користь ОСОБА_1

ОСОБА_1 вказані земельні ділянки об`єднав в одну земельну ділянку площею 9,4799 га для ведення особистого селянського господарства, якій визначено новий кадастровий номер 3221887800:03:071:0118. ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЗ № 345352.

Згідно з договорами-купівлі продажу від 10 грудня 2008 року № 1582, 1585, 1588 від 12 грудня 2008 року № 1615 ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3221887800:03:071:0103; 3221887800:03:071:0104; 3221887800:03:071:0105; 3221887800:03:071:0106 на користь ОСОБА_1 , який об`єднав указані земельні ділянки в одну земельну ділянку площею 7,4441 га для ведення особистого селянського господарства. Зазначеній земельній ділянці присвоєно новий кадастровий номер 3221887800:03:071:0117, а ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку серії ЯЗ № 345346.

За договорами купівлі-продажу від 10 грудня 2008 року № 1591, 1597, від 11 грудня 2008 року № 1608 від 16 грудня 2008 року № 1621 ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 відчужили свої земельні ділянки з кадастровими номерами 3221887800:03:071:0108; 3221887800:03:071:0109; 3221887800:03:071:0110; 3221887800:03:071:0111 на користь ОСОБА_1 , який об`єднав ці земельні ділянки в одну земельну ділянку площею 6,6337 га для ведення особистого селянського господарства. Зазначеній земельній ділянці визначено новий кадастровий номер 3221887800:03:071:0116, а ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 345351.

Згідно з договором купівлі-продажу від 02 липня 2009 року № 554 ОСОБА_18 відчужив земельну ділянку площею 1,7956 га (кадастровий номер 3221887800:03:071:0112) ОСОБА_1 , після чого останній отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 287907.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 березня 2009 року № 245 ОСОБА_23 відчужив земельну ділянку площею 1,9118 га (кадастровий номер 3221887800:03:071:0107) ОСОБА_1 , після чого останній отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 900663.

Встановлено, що усі особи, які отримали земельні ділянки на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», відчужили свої земельні ділянки на платній основі ОСОБА_1 упродовж 2008-2009 років й останній отримав державні акти про право власності на земельні ділянки у 2009 році.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 03 червня 2009 року № 535 змінено функціональне використання земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 на підставі державних актів серія ЯЗ № 345352, серія ЯЗ №345346, серія ЯЗ № 345351, з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯД № 287876 на право власності на земельну ділянку площею 7,4441 га для ведення індивідуального садівництва, державний акт серії ЯД № 287877 на право власності на земельну ділянку площею 9,4799 га для ведення індивідуального садівництва та держаний акт серії ЯД № 287875 на право власності на земельну ділянку площею 6,6337 га для ведення індивідуального садівництва.

Розпорядженнями Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 11 листопада 2009 року № 2070 та від 09 грудня 2009 року № 2638 змінено цільове призначення земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 на підставі державних актів серії ЯД № 900663 та серії ЯД № 287907, з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

На підставі вказаних розпоряджень ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯИ № 247284 на право власності на земельну ділянку площею 1,9118 га для ведення індивідуального садівництва та державний акт серії ЯИ № 203297 про право власності на земельну ділянку площею 1,7956 га для ведення індивідуального садівництва.

У подальшому ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4441 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:0117 розділено на менші за площею ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0181, 3221887800:03:071:0182, 3221887800:03:071:0183, 3221887800:03:071:0184, 3221887800:03:071:0185, 3221887800:03:071:0186, 3221887800:03:071:0187, 3221887800:03:071:0188, 3221887800:03:071:0189, 3221887800:03:071:0190, 3221887800:03:071:0191, 3221887800:03:071:0192, 3221887800:03:071:0193, 3221887800:03:071:0194, 3221887800:03:071:0195, 3221887800:03:071:0196, 3221887800:03:071:0197, 3221887800:03:071:0198, 3221887800:03:071:0199, 3221887800:03:071:0200, 3221887800:03:071:0201, 3221887800:03:071:0202, 3221887800:03:071:0203, 3221887800:03:071:0204, 3221887800:03:071:0205, 3221887800:03:071:0206, 3221887800:03:071:0207, 3221887800:03:071:0208, 3221887800:03:071:0209, 3221887800:03:071:0210, 3221887800:03:071:0211, 3221887800:03:071:0212, 3221887800:03:071:0213, 3221887800:03:071:0214, 3221887800:03:071:0215, 3221887800:03:071:0216, 3221887800:03:071:0217, 3221887800:03:071:0218, 3221887800:03:071:0219, 3221887800:03:071:0220, 3221887800:03:071:0221, 3221887800:03:071:0222, 3221887800:03:071:0223, 3221887800:03:071:0224, 3221887800:03:071:0225, 3221887800:03:071:0226, 3221887800:03:071:0227, 3221887800:03:071:0227, 3221887800:03:071:0228, 3221887800:03:071:0229, 3221887800:03:071:0230, 3221887800:03:071:0231, 3221887800:03:071:0232, 3221887800:03:071:0233, 3221887800:03:071:0234, 3221887800:03:071:0235, 3221887800:03:071:0236, 3221887800:03:071:0237, 3221887800:03:071:0373, 3221887800:03:071:0375, 3221887800:03:071:0376, 3221887800:03:071:0377, 3221887800:03:071:0378 та зареєстроване право власності на них.

Земельну ділянку площею 9,4799 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:0118 ОСОБА_1 розділив на земельні ділянки менші за площею з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0151, 3221887800:03:071:0152, 3221887800:03:071:0153, 3221887800:03:071:0154, 3221887800:03:071:0155, 3221887800:03:071:0156, 3221887800:03:071:0157, 3221887800:03:071:0158, 3221887800:03:071:0159, 3221887800:03:071:0160, 3221887800:03:071:0161, 3221887800:03:071:0162, 3221887800:03:071:0163, 3221887800:03:071:0164, 3221887800:03:071:0165, 3221887800:03:071:0166, 3221887800:03:071:0167, 3221887800:03:071:0168, 3221887800:03:071:0169, 3221887800:03:071:0170, 3221887800:03:071:0171, 3221887800:03:071:0172, 3221887800:03:071:0173, 3221887800:03:071:0174, 3221887800:03:071:0175, 3221887800:03:071:0176, 3221887800:03:071:0177, 3221887800:03:071:0178, 3221887800:03:071:0179, 3221887800:03:071:0180, 3221887800:03:071:0263, 3221887800:03:071:0264, 3221887800:03:071:0265, 3221887800:03:071:0266, 3221887800:03:071:0267, 3221887800:03:071:0268, 3221887800:03:071:0269, 3221887800:03:071:0270, 3221887800:03:071:0271, 3221887800:03:071:0272, 3221887800:03:071:0273, 3221887800:03:071:0274, 3221887800:03:071:0275, 3221887800:03:071:0276, 3221887800:03:071:0277, 3221887800:03:071:0278, 3221887800:03:071:0279, 3221887800:03:071:0280, 3221887800:03:071:0281, 3221887800:03:071:0282, 3221887800:03:071:0283, 3221887800:03:071:0284, 3221887800:03:071:0285, 3221887800:03:071:0286, 3221887800:03:071:0287, 3221887800:03:071:0288, 3221887800:03:071:0289, 3221887800:03:071:0290, 3221887800:03:071:0291, 3221887800:03:071:0292, 3221887800:03:071:0293, 3221887800:03:071:0294, 3221887800:03:071:0295, 3221887800:03:071:0296, 3221887800:03:071:0297, 3221887800:03:071:0298, 3221887800:03:071:0299, 3221887800:03:071:0300, 3221887800:03:071:0301, 3221887800:03:071:0302, 3221887800:03:071:0303, 3221887800:03:071:0304, 3221887800:03:071:0305, 3221887800:03:071:0306, 3221887800:03:071:0374 та зареєстрував право власності на них.

Земельну ділянку площею 6,63354 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:0116 ОСОБА_1 розділив на менші земельні ділянки з кадастровим номерами: 3221887800:03:071:0254, 3221887800:03:071:0255, 3221887800:03:071:0256, 3221887800:03:071:0257, 3221887800:03:071:0258, 3221887800:03:071:0259, 3221887800:03:071:0260, 3221887800:03:071:0261, 3221887800:03:071:0262, 3221887800:03:071:0321, 3221887800:03:071:0322, 3221887800:03:071:0323, 3221887800:03:071:0324, 3221887800:03:071:0325, 3221887800:03:071:0326, 3221887800:03:071:0327, 3221887800:03:071:0328, 3221887800:03:071:0329, 3221887800:03:071:0340, 3221887800:03:071:0341, 3221887800:03:071:0342, 3221887800:03:071:0343, 3221887800:03:071:0344, 3221887800:03:071:0345, 3221887800:03:071:0346, 3221887800:03:071:0347, 3221887800:03:071:0348, 3221887800:03:071:0349, 3221887800:03:071:0350, 3221887800:03:071:0351, 3221887800:03:071:0352, 3221887800:03:071:0353, 3221887800:03:071:0354, 3221887800:03:071:0355, 3221887800:03:071:0356, 3221887800:03:071:0357, 3221887800:03:071:0358, 3221887800:03:071:0359, 3221887800:03:071:0360, 3221887800:03:071:0361, 3221887800:03:071:0362, 3221887800:03:071:0363, 3221887800:03:071:0364, 3221887800:03:071:0365, 3221887800:03:071:0366, 3221887800:03:071:0367, 3221887800:03:071:0368, 3221887800:03:071:0369, 3221887800:03:071:0370, 3221887800:03:071:0371, 3221887800:03:071:0379 та зареєстрував право власності на них.

Земельну ділянку площею 1,7956 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:0112 ОСОБА_1 розділив на земельні ділянки менші за площею з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0307, 3221887800:03:071:0308, 3221887800:03:071:0309, 3221887800:03:071:0310, 3221887800:03:071:0311, 3221887800:03:071:0312, 3221887800:03:071:0313 3221887800:03:071:0314, 3221887800:03:071:0315, 3221887800:03:071:0316, 3221887800:03:071:0317, 3221887800:03:071:0318, 3221887800:03:071:0319, 3221887800:03:071:0320, 3221887800:03:071:0380 та зареєстрував на них право власності.

Земельну ділянку площею 1,9118 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:0107 ОСОБА_1 розділив на земельні ділянки менші за площею з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0238, 3221887800:03:071:0239, 3221887800:03:071:0240, 3221887800:03:071:0241, 3221887800:03:071:0242, 3221887800:03:071:0243, 3221887800:03:071:0244, 3221887800:03:071:0245, 3221887800:03:071:0246, 3221887800:03:071:0247, 3221887800:03:071:0248, 3221887800:03:071:0249, 3221887800:03:071:0250, 3221887800:03:071:0251, 3221887800:03:071:0252, 3221887800:03:071:0253 та зареєстрував право власності на них.

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 03 червня 2016 року, зареєстрованих у реєстрі за № 321, 322, 323, 324, 324, 326, 327, 328, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М., ОСОБА_1 продав належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271, 3221887800:03:071:0272, 3221887800:03:071:0273, 3221887800:03:071:0274, 3221887800:03:071:0275, 3221887800:03:071:0276, 3221887800:03:071:0277, 3221887800:03:071:0278 ОСОБА_2 .

У 2017 році ОСОБА_1 об`єднав земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0181, 3221887800:03:071:0182, 3221887800:03:071:0183, 3221887800:03:071:0184, 3221887800:03:071:0185, 3221887800:03:071:0186, 3221887800:03:071:0187, 3221887800:03:071:0188, 3221887800:03:071:0189, 3221887800:03:071:0190, 3221887800:03:071:0191, 3221887800:03:071:0192, 3221887800:03:071:0193, 3221887800:03:071:0194, 3221887800:03:071:0195, 3221887800:03:071:0196, 3221887800:03:071:0197, 3221887800:03:071:0198, 3221887800:03:071:0199, 3221887800:03:071:0200, 3221887800:03:071:0201, 3221887800:03:071:0202, 3221887800:03:071:0203, 3221887800:03:071:0204, 3221887800:03:071:0205, 3221887800:03:071:0206, 3221887800:03:071:0207, 3221887800:03:071:0208, 3221887800:03:071:0209, 3221887800:03:071:0210, 3221887800:03:071:0211, 3221887800:03:071:0212, 3221887800:03:071:0213, 3221887800:03:071:0214, 3221887800:03:071:0215, 3221887800:03:071:0216, 3221887800:03:071:0217, 3221887800:03:071:0218, 3221887800:03:071:0219, 3221887800:03:071:0220, 3221887800:03:071:0221, 3221887800:03:071:0222, 3221887800:03:071:0223, 3221887800:03:071:0224, 3221887800:03:071:0225, 3221887800:03:071:0226, 3221887800:03:071:0227, 3221887800:03:071:0227, 3221887800:03:071:0228, 3221887800:03:071:0229, 3221887800:03:071:0230, 3221887800:03:071:0231, 3221887800:03:071:0232, 3221887800:03:071:0233, 3221887800:03:071:0234, 3221887800:03:071:0235, 3221887800:03:071:0236, 3221887800:03:071:0237, 3221887800:03:071:0373, 3221887800:03:071:0375, 3221887800:03:071:0376, 3221887800:03:071:0377, 3221887800:03:071:0378, 3221887800:03:071:0151, 3221887800:03:071:0152, 3221887800:03:071:0153, 3221887800:03:071:0154, 3221887800:03:071:0155, 3221887800:03:071:0156, 3221887800:03:071:0157, 3221887800:03:071:0158, 3221887800:03:071:0159, 3221887800:03:071:0160, 3221887800:03:071:0161, 3221887800:03:071:0162, 3221887800:03:071:0163, 3221887800:03:071:0164, 3221887800:03:071:0165, 3221887800:03:071:0166, 3221887800:03:071:0167, 3221887800:03:071:0168, 3221887800:03:071:0169, 3221887800:03:071:0170, 3221887800:03:071:0171, 3221887800:03:071:0172, 3221887800:03:071:0173, 3221887800:03:071:0174, 3221887800:03:071:0175, 3221887800:03:071:0176, 3221887800:03:071:0177, 3221887800:03:071:0178, 3221887800:03:071:0179, 3221887800:03:071:0180, 3221887800:03:071:0268, 3221887800:03:071:0279, 3221887800:03:071:0280, 3221887800:03:071:0281, 3221887800:03:071:0282, 3221887800:03:071:0283, 3221887800:03:071:0284, 3221887800:03:071:0285, 3221887800:03:071:0286, 3221887800:03:071:0287, 3221887800:03:071:0288, 3221887800:03:071:0289, 3221887800:03:071:0290, 3221887800:03:071:0291, 3221887800:03:071:0292, 3221887800:03:071:0293, 3221887800:03:071:0294, 3221887800:03:071:0295, 3221887800:03:071:0296, 3221887800:03:071:0297, 3221887800:03:071:0298, 3221887800:03:071:0299, 3221887800:03:071:0300, 3221887800:03:071:0301, 3221887800:03:071:0302, 3221887800:03:071:0303, 3221887800:03:071:0304, 3221887800:03:071:0305, 3221887800:03:071:0306, 3221887800:03:071:0374, 3221887800:03:071:0254, 3221887800:03:071:0255, 3221887800:03:071:0256, 3221887800:03:071:0257, 3221887800:03:071:0258, 3221887800:03:071:0259, 3221887800:03:071:0260, 3221887800:03:071:0261, 3221887800:03:071:0262, 3221887800:03:071:0321, 3221887800:03:071:0322, 3221887800:03:071:0323, 3221887800:03:071:0324, 3221887800:03:071:0325, 3221887800:03:071:0326, 3221887800:03:071:0327, 3221887800:03:071:0328, 3221887800:03:071:0329, 3221887800:03:071:0340, 3221887800:03:071:0341, 3221887800:03:071:0342, 3221887800:03:071:0343, 3221887800:03:071:0344, 3221887800:03:071:0345, 3221887800:03:071:0346, 3221887800:03:071:0347, 3221887800:03:071:0348, 3221887800:03:071:0349, 3221887800:03:071:0350, 3221887800:03:071:0351, 3221887800:03:071:0352, 3221887800:03:071:0353, 3221887800:03:071:0354, 3221887800:03:071:0355, 3221887800:03:071:0356, 3221887800:03:071:0357, 3221887800:03:071:0358, 3221887800:03:071:0359, 3221887800:03:071:0360, 3221887800:03:071:0361, 3221887800:03:071:0362, 3221887800:03:071:0363, 3221887800:03:071:0364, 3221887800:03:071:0365, 3221887800:03:071:0366, 3221887800:03:071:0367, 3221887800:03:071:0368, 3221887800:03:071:0369, 3221887800:03:071:0370, 3221887800:03:071:0371, 3221887800:03:071:0379, 3221887800:03:071:0307, 3221887800:03:071:0308, 3221887800:03:071:0309, 3221887800:03:071:0310, 3221887800:03:071:0311, 3221887800:03:071:0312, 3221887800:03:071:0313 3221887800:03:071:0314, 3221887800:03:071:0315, 3221887800:03:071:0316, 3221887800:03:071:0317, 3221887800:03:071:0318, 3221887800:03:071:0319, 3221887800:03:071:0320, 3221887800:03:071:0380, 3221887800:03:071:0238, 3221887800:03:071:0239, 3221887800:03:071:0240, 3221887800:03:071:0241, 3221887800:03:071:0242, 3221887800:03:071:0243, 3221887800:03:071:0244, 3221887800:03:071:0245, 3221887800:03:071:0246, 3221887800:03:071:0247, 3221887800:03:071:0248, 3221887800:03:071:0249, 3221887800:03:071:0250, 3221887800:03:071:0251, 3221887800:03:071:0252, 3221887800:03:071:0253, в одну земельну ділянку площею 25,2449 га з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001 зареєстровано на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок від 27 вересня 2017 року № 519, посвідченої приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В. О. Крім того, державна реєстрація прав та їх обтяжень була вчинена 07 грудня 2017 року за № 38578150 державним реєстратором Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області Правдивою А. В.

Станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції за ОСОБА_1 зареєстровані на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0263, 3221887800:03:071:0264, 3221887800:03:071:0265, 3221887800:03:071:0266, 3221887800:03:071:0267, 3221887800:03:071:0269, 3221887800:03:071:0270, 3221887800:03:071:0284, 3221887800:03:071:0285, 3221887800:03:071:6001, розташовані на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Також станом на час розгляду справи судом першої інстанції за ОСОБА_2 зареєстровані на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271, 3221887800:03:071:0272, 3221887800:03:071:0273, 3221887800:03:071:0274, 3221887800:03:071:0275, 3221887800:03:071:0276, 3221887800:03:071:0277, 3221887800:03:071:0278, розташовані на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Суди встановили, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13, яке не оскаржено та набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638, на підставі якого спірні земельні ділянки вибули з державної власності, та визнано недійсними і скасовані державні акти на право власності на ці земельні ділянки, видані першим набувачам ( ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ).

За результатом розгляду справи № 2-12/13 встановлені наступні обставини.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 передано у власність 15 громадянам України: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 земельні ділянки загальною площею 27,2658 га для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження видано державні акти на право власності на земельні ділянки. Вказане розпорядження видано згідно з виготовленою землевпорядною документацією, яка включала позитивний висновок Державної експертизи землевпорядної документації від 22 серпня 2008 року № 8-449-е.

Розглянувши протест прокурора, наказом Головного управління Держкомзему у Київській області від 20 липня 2010 року № 98 скасовано позитивний висновок Державної експертизи землевпорядної документації від 22 серпня 2008 року

№ 8-449е.

За результатами розгляду протесту розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04 січня 2011 року № 2 скасовано розпорядження вказаної адміністрації від 29 серпня 2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області».

Встановлено, що ОСОБА_16 зверталася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держкомзему у Київській області, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держкомзему у Київській області від 20 липня 2010 року № 98 про скасування висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 22 серпня 2008 року № 8-449е та розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04 січня 2011 року № 2 «Про скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638».

За результатами розгляду адміністративної справи № 2а-1437/11/1070 (за позовом ОСОБА_16 ) постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року визнано незаконними та скасовано наказ Головного управління Держкомзему в Київській області від 20 липня 2010 року № 98 «Про скасування висновку державної експертизи по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 27,2658 га у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» та розпорядження голови Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04 січня 2011 року № 2 «Про скасування розпорядження виконуючого обов`язки голови адміністрації від 29 серпня 2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області».

Постановою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2012 року у справі № 2а-1437/11/1070 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_16 до Головного управління Держкомзему у Київській області про визнання незаконним та скасування наказу від 20 липня 2010 року № 98 та відмовлено в задоволенні позову в цій частині. У решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України у постанові від 25 жовтня 2012 року вказував, що з огляду на втрату чинності висновку державної експертизи № 8-449-е, розпорядження від 29 серпня 2008 року № 638 не відповідає вимогам закону та повинно бути скасовано, проте воно може бути скасовано виключно у судовому порядку або державною адміністрацією вищого рівня.

Суди також встановили, що наказом Головного управління Держкомзему у Київській області від 20 липня 2010 року № 98 скасовано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 22 серпня 2008 року

№ 8-449е.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2012 року у справі № 2а-1437/11/1070 підтверджено наявність у Головного управління Держкомзему у Київській області підстав для скасування свого висновку від 22 серпня 2008 року № 8-449-е. У цій же постанові Вищий адміністративний суд України зазначив, що розпорядження від 29 серпня 2008 року № 638 не відповідає вимогам закону та повинно бути скасовано з огляду на втрату чинності висновку державної експертизи № 8-449-е.

Крім того, рішенням Вишгородського районного суду Київської області

від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 встановлено, що, будучи опитаними з приводу виготовлених державних актів на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, відповідачі (пояснення яких додані до матеріалів справи) пояснили, що вони не писали заяв до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, а наявні в технічній документації заяви та акти перенесення в натуру і передачі на зберігання межових знаків земельної ділянки підписані не ними. Судом встановлено, що відповідачі не мали наміру на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та не були у цьому зацікавлені.

Станом на час видання Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження від 29 серпня 2008 року № 638 спірні земельні ділянки перебували у власності держави.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 встановлено, що спірні земельні ділянки незаконно вибули з власності держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.

Суди встановили, що рішенням Вишгородської районної ради Київської області від 21 березня 2014 року № 462-35-VI затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіальної одиниці села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області у зв`язку з чим до меж указаного села увійшли і спірні земельні ділянки.

Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області 09 лютого 2016 року прийняла рішення № 62-1V-VII «Про надання дозволу на розробку плану земельно-господарського устрою території села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області».

Зі змісту звернення сільського голови села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області від 19 липня 2016 року до Вишгородського відділу

Києво-Святошинської місцевої прокуратури вбачається, що виконавчим комітетом Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області укладено договір з Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» від 13 червня 2016 року № 2016-49 на проведення робіт з розробки плану господарського устрою населеного пункту Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

Під час підготовки матеріалів плану земельно-господарського устрою території села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, що в себе включає виготовлення плану землекористування указаного села із зазначенням власників та користувачів земель, Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області дізналася, що земельні ділянки, які відповідно до рішення Вишгородської районної ради Київської області від 21 березня 2014 року

№ 462-35-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіальної одиниці села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області» увійшли до меж села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, а згідно з рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 мали перебувати у власності держави, оскільки розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 вказаним рішенням суду визнано незаконним і скасовано видані 15 громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки, які з невідомих підстав перебувають у власності ОСОБА_1 та інших осіб.

Суди встановили, що про факт незаконності відведення спірних земельних ділянок у приватну власність на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 № 638 прокурору стало відомо у 2010 році, коли на вказане розпорядження внесено протест від 08 грудня 2010 року.

За результатами розгляду протесту розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04 січня 2011 року № 2 зазначене розпорядження № 638 скасовано. У березні 2011 року прокурором подано два позови до набувачів спірних земельних ділянок про визнання протиправними та скасування державних актів про право власності на земельні ділянки, які у подальшому були об`єднані в одне провадження у справі № 2-12/13.

Матеріали справи № 2-12/13 не містять даних про те, що у грудні 2008 року ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 відчужили виділені їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1

ОСОБА_16 , інтереси якої представляв ОСОБА_19 , подаючи 01 квітня 2011 року заперечення проти позову у справі № 2-12/13, не повідомила суд про ту обставину, що у грудні 2008 року вона уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки на користь ОСОБА_1 .

Водночас, звернувшись у березні 2011 року до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держкомзему у Київській області, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання наказу від 20 липня 2010 року № 98 та розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04 січня 2011 року № 2 незаконними, ОСОБА_16 посилалася на те, що порушені її права як власника земельної ділянки.

Про факт відчуження спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1 , їх подальше об`єднання та поділ на новостворені земельні ділянки органам прокуратури стало відомо з листа управління Держгеокадастру у Вишгородському районі від 12 грудня 2016 року.

Суди встановили, що земельні ділянки, виділені 15 громадянам розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638, на загальну площу 27,2658 га, яке у подальшому визнано судом незаконним і скасовано, та земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0263 (площею 0,111 га), 3221887800:03:071:0264 (площею 0,1106 га), 3221887800:03:071:0265 (площею 0,1143 га), 3221887800:03:071:0266 (площею 0,1186 га), 3221887800:03:071:0267 (площею 0,1224 га), 3221887800:03:071:0269 (площею 0,1202 га), 3221887800:03:071:0270 (площею 0,1197 га), 3221887800:03:071:0284 (площею 0,1111 га), 3221887800:03:071:0285 (площею 0,1122 га), загальною площею 1,0401 га, та 3221887800:03:071:6001 (площею 25,2449 га), що зареєстровані за ОСОБА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271 (площею 0,1046 га), 3221887800:03:071:0272 (площею 0,1046 га), 3221887800:03:071:0273 (площею 0,1025 га), 3221887800:03:071:0274 (площею 0,1024 га), 3221887800:03:071:0275 (площею 0,1061 га), 3221887800:03:071:0276 (площею 0,1105 га), 3221887800:03:071:0277 (площею 0,1142 га), 3221887800:03:071:0278 (площею 0,1129 га), загальною площею 0,8578 га, що зареєстровані за ОСОБА_2 , є одним і тим самим земельним масивом.

Дії щодо об`єднання земельних ділянок у земельну ділянку з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001 (площею 25,2449 га) були вчинені ОСОБА_1 з метою унеможливлення витребування земельних ділянок. Заперечення проти цього позову, в яких представник відповідача ОСОБА_19 вважав неможливим витребування у ОСОБА_1 вказаних 219 земельних ділянок, були подані до суду 20 вересня 2017 року, а дії щодо об`єднання земельних ділянок в одну ділянку площею 25,2449 га були вчинені ОСОБА_1 01 грудня 2017 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 грудня 2017 року.

При проведенні перевірки прокурором у 2009 році працівниками прокуратури були опитані громадяни, яким за розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 були виділені земельні ділянки, загальною площею 27,2658 га, що належали до земель державної власності.

Відповідно пояснень ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , дізнавшись від знайомих, що за підписання документів можна отримати 200-250 грн, зазначені особи у нотаріальній конторі підписували документи, в яких указано про те, що вони відмовляються від земельної ділянки на чиюсь користь. У 2008 році указані особи надали довіреності на представництво їхніх інтересів у питанні щодо виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, хоча займатись веденням особистого селянського господарства наміру не мали. Вказали, що заяв про виділення їм земельних ділянок особисто не подавали, а укладення договорів купівлі-продажу заперечували.

Державні акти на право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_23 були видані одночасно - 21 листопада 2008 року.

Зі змісту договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11 грудня 2008 року № 1602, 1605, від 12 грудня 2008 року № 1594, від 16 грудня 2008 року № 1618, від 10 грудня 2008 року № 1582, 1585, 1588, від 12 грудня 2008 року № 1615, від 10 грудня 2008 року № 1591, 1597, від 11 грудня 2008 року № 1608, від 16 грудня 2008 року № 1621, від 02 липня 2009 року № 554, від 25 березня 2009 року № 245 вбачається, що висновки про експертну грошову оцінку земельних ділянок з метою їх продажу були здійснені також одночасно щодо усіх 15 земельних ділянок - 28 листопада 2008 року, навіть щодо тих земельних ділянок, договори купівлі-продажу щодо яких укладені в 2009 році.

Витяги щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок були видані Управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області також одночасно щодо 13 земельних ділянок - 02 грудня 2008 року, щодо 2 земельних ділянок - 24 січня 2009 року.

13 осіб, які отримали земельні ділянки на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 відчужили свої земельні ділянки на платній основі ОСОБА_1 у грудні 2008 року, 2 особи - у 2009 році.

ОСОБА_1 через 19-25 днів після виготовлення державних актів на право власності на землю первісним набувачам придбав масив земель сільськогосподарського призначення (27,2658 га), який незаконно вибув з державної власності.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має тільки власник цього майна.

У справі захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема, у добросовісного набувача.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 372/128/17 зазначено, що реалізація права на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення статті 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і набувача.

Встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 передано у власність 15 громадянам України ( ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ) земельні ділянки загальною площею 27,2658 га для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області. На ім`я зазначених осіб були видані державні акти на право власності на земельні ділянки.

У подальшому розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 скасовано.

Водночас зазначені особи не мали наміру на отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та не були в цьому зацікавлені. Судовим рішенням визнано незаконним і скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з статтями 330, 388, 658 ЦК України право власності на майно, яке було передане за договорами щодо його відчуження поза межами волі власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 359/11063/15.

Отже, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Встановлено, що станом на час прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження від 29 серпня 2008 року № 638 спірні земельні ділянки перебували у власності держави, оскільки згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України; у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Апеляційний суд також встановив, що земельні ділянки, виділені 15 громадянам розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638, на загальну площу 27,2658 га, яке у подальшому визнано судом незаконним і скасовано, та земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0263 (площею 0,111 га), 3221887800:03:071:0264 (площею 0,1106 га), 3221887800:03:071:0265 (площею 0,1143 га), 3221887800:03:071:0266 (площею 0,1186 га), 3221887800:03:071:0267 (площею 0,1224 га), 3221887800:03:071:0269 (площею 0,1202 га), 3221887800:03:071:0270 (площею 0,1197 га), 3221887800:03:071:0284 (площею 0,1111 га), 3221887800:03:071:0285 (площею 0,1122 га), загальною площею 1,0401 га, та 3221887800:03:071:6001 (площею 25,2449 га), що зареєстровані за ОСОБА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221887800:03:071:0271 (площею 0,1046 га), 3221887800:03:071:0272 (площею 0,1046 га), 3221887800:03:071:0273 (площею 0,1025 га), 3221887800:03:071:0274 (площею 0,1024 га), 3221887800:03:071:0275 (площею 0,1061 га), 3221887800:03:071:0276 (площею 0,1105 га), 3221887800:03:071:0277 (площею 0,1142 га), 3221887800:03:071:0278 (площею 0,1129 га), загальною площею 0,8578 га, що зареєстровані за ОСОБА_2 , є одним і тим самим земельним масивом.

Відповідно до статті 83 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно з частиною четвертою статті 83 ЗК України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

Відповідно до статті 17 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктами 1, 2 Перехідних положень Закону України «Про розмежування земель державної і комунальної власності» (що був чинним до 01 січня 2013 року) у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 ЗК України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.

Після встановлення та зміни меж сіл, селищ, міст у проекті розмежування земель державної та комунальної власності вносяться відповідні зміни за рішенням органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 встановлено, що спірні земельні ділянки незаконно вибули з власності держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Рішенням Вишгородської районної ради Київської області від 21 березня 2014 року № 462-35-VI затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіальної одиниці села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області у зв`язку з чим до меж указаного села увійшли і спірні земельні ділянки.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 83 ЗК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Встановивши обставини справи, зокрема, що право власності держави (яке у подальшому перейшло до органу місцевого самоврядування) на спірні земельні ділянки у визначений законом спосіб не було припинене, а речове право перших набувачів (фізичних осіб) набуте без достатніх правових підстав (тобто спірні земельні ділянки незаконно вибули з власності їх законного власника), апеляційний суд дійшов правильного висновку про захист інтересів територіальної громади шляхом витребування цього майна на користь дійсного власника.

При цьому судом апеляційної інстанції правильно враховано критерій пропорційності та баланс інтересів учасників спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах «Щокін проти України», «Сєрков проти України», «Трегубенко проти України») напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України» ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого Протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на нерухомість.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням національних особливостей та фактичних обставин справи, оскільки оцінці підлягає не тільки поведінка органів держави-відповідача, але і самого скаржника.

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не розглядає не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Якщо кінцевий набувач розпорядився процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування майна, це не позбавляє його права заявити цей позов у разі ініціювання повернення майна власнику. Навіть у випадку повернення майна від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, у якого він придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661ЦК України.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи мотивувати висновки про наявність підстав для втручання у володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з гарантій мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 496/3663/16-ц.

Встановивши, що спірні земельні ділянки вибули з володіння територіальної громади поза її волею, а ОСОБА_1 набув право на спірні земельні ділянки на підставі оплатного цивільно-правового договору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що втручання у право останнього відповідає як положенням статті 388 ЦК України, так і критеріям законності, легітимності та пропорційності в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Також апеляційним судом правильно враховано, що ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 заперечували подання до компетентного органу заяв про виділення їм земельних ділянок та укладення договорів купівлі-продажу щодо спірного у цій справі майна, а ОСОБА_1 через 19-25 днів після виготовлення державних актів на право власності на землю первісним набувачам придбав масив земель сільськогосподарського призначення загальною площею 27,2658 га, який незаконно вибув із державної власності.

Встановлено, що дії з об`єднання земельних ділянок в земельну ділянку з кадастровим номером 3221887800:03:071:6001 (площею 25,2449 га) були вчинені ОСОБА_1 з метою унеможливлення витребування земельних ділянок, адже заперечення проти цього позову, в яких представник відповідача ОСОБА_19 вважав неможливим витребування у ОСОБА_1 219 земельних ділянок, були подані до суду 20 вересня 2017 року, а дії щодо об`єднання земельних ділянок в одну ділянку (площею 25,2449 га) були вчинені ОСОБА_1 01 грудня 2017 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 грудня 2017 року.

Колегія суддів погоджується із доводами суду апеляційної інстанції, що обставини відчуження спірних земельних ділянок, а також дії титульних власників ставлять під сумнів добросовісність їхніх намірів.

Апеляційний суд правильно зазначив, що встановлені обставини та зібрані у справі докази, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах прокуратури, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності».

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора в інтересах Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка є правонаступником Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, про витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги щодо пропуску Старопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області позовної давності з огляду на те, що вона була залучена як третя особа до участі у справі № 2-12/13, Верховний Суд відхиляє, оскільки станом на час ухвалення рішення Вишгородським районним судом Київської області від 16 серпня 2013 року спірні земельні ділянки належали до земель державної власності, право якими мала розпоряджатись лише Вишгородська районна державна адміністрація Київської області.

Лише з моменту прийняття Вишгородською районною радою Київської області рішення від 21 березня 2014 року № 462-35-VI та у зв`язку з включенням спірних земельних ділянок до складу земель населеного пункту Старі Петрівці Вишгородського району Київської області Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області набула право на позов.

09 лютого 2016 року Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області прийняла рішення № 62-1V-VII «Про надання дозволу на розробку плану земельно-господарського устрою території села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області».

Зі звернення сільського голови села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області від 19 липня 2016 року до Вишгородського відділу

Києво-Святошинської місцевої прокуратури вбачається, що органом місцевого самоврядування укладено договір від 13 червня 2016 року на проведення робіт з розробки плану господарського устрою зазначеного населеного пункту.

Під час підготовки матеріалів плану земельно-господарського устрою території села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області Старопетрівській сільській раді, який в себе включає виготовлення плану землекористування села, із зазначенням власників та користувачів земель, стало відомо, що земельні ділянки, які відповідно до рішення Вишгородської районної ради Київської області від 21 березня 2014 року № 462-35-VI увійшли до меж села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, а згідно з рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13 мали перебувати у власності держави, оскільки розпорядження від 29 серпня 2008 року № 638 вказаним рішенням суду визнано незаконним і скасовано, як і скасовано видані 15 громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки, на цей час з невідомих підстав перебувають у власності ОСОБА_1 та інших осіб.

Отже, про факт перебування спірних земель у власності інших осіб, незважаючи на наявність рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі № 2-12/13, Старопетрівській сільській раді Вишгородського району Київської області стало відомо після проведення державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» робіт з розробки плану господарського устрою населеного пункту на виконання договору від 13 червня 2016 року, про що було проінформовано прокурора з проханням вжити заходів, спрямованих на повернення земель у комунальну власність.

Враховуючи, що Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області набула право на позов лише після 21 березня 2014 року, а цей позов пред`явлено Києво-Святошинською місцевою прокуратурою в інтересах указаної сільської ради 03 березня 2017 року, то апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позовна давність для позивача не спливла.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 1008/1609/12, від 05 лютого 2020 року у справі № 766/10193/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 522/20861/15-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 28 липня 2020 року у справі № 369/11847/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 360/1413/15-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 370/1927/14-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 383/593/16-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 715/2402/18, враховуючи наступне.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Так, у справі № 1008/1609/12 прокурор в інтересах держави в особі управління Держкомзему та сільської ради просив визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки та скасувати їх державну реєстрацію. Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у задоволенні позову про визнання недійсними державних актів на землю відмовлено. Касаційний суд вказував, що як прокурор, так і сільська рада мали об`єктивну можливість довідатися про порушення передачі земельних ділянок у власність відповідача ще у жовтні 2008 року, оскільки заступником прокурора подано протест на рішення сільської ради 17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 року, з підстав виявлення порушення вимог земельного та лісового законодавства при відведенні земельних ділянок у власність, в тому числі відповідачу.

Предметом позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України у справі № 369/11847/17 є визнання недійсними наказів і рішення, витребування земельних ділянок із незаконного володіння. Постановою Верховного Суду від 28 липня 2020 року залишено без змін судові рішення про відмову в задоволенні позову. Суд касаційної інстанції зазначив, що цільове призначення земельної ділянки, право користування на яку було припинено, було змінено із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови, рішенням сільської ради затверджено генеральний план села з розміщенням на цих землях нових громадських та житлових об`єктів для жителів цього села, прилежних сіл та міста Києва; на цих землях відбувається багатоповерхова житлова забудова за рахунок приватних інвесторів, частина якої вже здійснена; за таких обставин повернення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення може мати наслідком знесення такої забудови з одночасною неможливістю відновлення родючості цих земель, що, у свою чергу, ставить під сумнів легітимність мети поданого позову.

За результатом касаційного перегляду справи № 360/1413/15-ц (за позовом прокурора в інтересах держави в особі управління Держгеокадастру до сільської ради, фізичних осіб про скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки) постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року скасовано постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові змінено у мотивувальній частині. Суд касаційної інстанції вказував, що первісне безвідплатне відчуження майна здійснено органом місцевого самоврядування у 2006-2010 роках шляхом прийняття відповідних рішень. При цьому, в процесі виготовлення технічної документації вона неодноразово погоджувалась відповідними державними органами; в подальшому майно набуто у власність за відплатним правочином від особи, яка мала право на його відчуження, про що свідчить нотаріальне посвідчення та його державна реєстрація; держава в особі утворених нею державних органів, які мали повноваження щодо контролю за додержанням земельного законодавства, у 2006-2010 роках повинна була довідатись про порушення вимог земельного законодавства при передачі спірної земельної ділянки у власність фізичній особі; з цим позовом до суду прокурор звернувся у червні 2015 року з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову; поважні причини пропуску позовної давності відсутні.

Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 370/1927/14-ц залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі державної адміністрації до фізичних осіб про визнання недійсними державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, витребування земельної ділянки. Суд касаційної інстанції зазначив, що земельна ділянка, яка вибула із власності держави протиправно, у подальшому була відчужена (договір дарування) особою, яка не мала право його відчужувати, а прокурор, в силу наданих законом повноважень, та районна державна адміністрація про набуття фізичною особою права власності на спірну земельну ділянку дізналися 03 лютого 2009 року, однак позов у даній справі подано прокурором лише 05 серпня 2014 року, враховуючи встановлення судом першої інстанції факту обізнаності прокурором та районною державною адміністрацією про порушене право у 2009 році, з огляду поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів вважала правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності.

У справі № 383/593/16-ц фізична особа звернулася до суду з позовом до інших фізичних осіб та міської ради, в якому просила: визнати дії міської ради щодо прийняття рішень протиправними; скасувати рішення міської ради про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, скасувати рішення міської ради про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого фермерського господарства та передачі земельних ділянок безоплатно у власність, визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року залишено без змін судові рішення, якими у задоволенні позову відмовлено. Касаційний суд вказував, що експертним шляхом не встановлено причини зміни загальних площ земельних ділянок суміжних землекористувачів у порівнянні з первинними їх розмірами, при цьому і не встановлено накладення цих земельних ділянок одна на одну.

У справі № 715/2402/18 акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії звернулася до суду з позовом до селищної ради, фізичної особи, третя особа - управління Держгеокадастру, про визнання незаконним рішення селищної ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку. Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року скасовано постанову апеляційного суду (якою змінено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову), справу направлено на новий розгляд. Касаційній суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним, а також зазначив, що: залізниця не є власником земельних ділянок, наданих їй для потреб організації транспортного сполучення, а є правомірним володільцем та користувачем таких ділянок; будучи титульним володільцем земельних ділянок, зокрема й тих, що становлять предмет спору, заявник вправі вимагати надання судового захисту такому праву на рівні з власником, а також із застосуванням таких способів захисту, які законом надано власнику такого майна.

У справі № 766/10193/16-ц товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором. Предметом позовних вимог у справі № 522/20861/15-ц є стягнення заборгованості за договорами позики. Прокурор у справі № 912/2385/18 просив визнати недійсними додаткові угоди до укладеного відповідачами договору про постачання природного газу, а також стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю на користь бюджету надмірно сплачені грошові кошти.

Таким чином, висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у цих справах суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо безпідставних висновків апеляційного суду про ненадання первісними набувачами до державної адміністрації заяв про виділення їм спірних земельних ділянок (непідписання інших заяв та актів до технічної документації) та відсутність у них наміру на отримання у власність земельних ділянок, оскільки такі обставини встановлені судовими рішеннями в інших справах (№ 2-12/13, № 2а-1437/11/1070), які набрали законної сили, і зазначені обставини не спростовані належними та допустимими доказами під час розгляду цієї справи.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача не заслуговують на увагу, оскільки на час звернення до суду з позовом у цій справі саме орган місцевого самоврядування, в інтересах якого звернувся прокурор, є законним власником спірного майна, що підтверджується рішенням Вишгородської районної ради Київської області від 21 березня 2014 року № 462-35-VI. Водночас у справі, що переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, недопущенні зміни цільового призначення земель сільськогосподарського призначення та їх незаконного передання у власність. Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та не суперечить закону, тому порушене право (інтерес) позивача підлягає захисту.

Апеляційний суд врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду

від 01 липня 2021 року, в зв`язку з якими скасовано постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, тому доводи касаційної скарги щодо недотримання частини п`ятої статті 411 ЦПК України не заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не дослідив обґрунтування прокурора щодо підстав для представництва органу місцевого самоврядування та обставини бездіяльності компетентного органу, оскільки «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, разом з тим у цій справі їх наявність була предметом самостійної оцінки суду. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У мотивувальній частині оскаржуваної постанови міститься обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене, зміст і підстави заявлених позовних вимог та встановлені у цій справі обставини, правильними є висновки суду апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок, тому її в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Пророк

В. В. Сердюк

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення15.11.2023
Оприлюднено07.12.2023
Номер документу115444568
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —363/848/17

Ухвала від 28.08.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ящук Тетяна Іванівна

Постанова від 15.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Ухвала від 10.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Ухвала від 02.03.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 27.02.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Шипович Владислав Володимирович

Ухвала від 20.02.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Білоконь Олена Валеріївна

Ухвала від 31.07.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Білоконь Олена Валеріївна

Постанова від 08.06.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ящук Тетяна Іванівна

Ухвала від 28.07.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ящук Тетяна Іванівна

Постанова від 01.07.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні