Рішення

від 21.06.2022 по справі 903/652/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2022 року Справа № 903/652/21

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участю секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-Будмонтаж

до відповідача: Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України

про стягнення 226729,48 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Джус Т. В., адвокат, ордер серії АС № 1040143 від 21.06.2022;

від відповідача: Корень О. М., адвокат, ордер серія АС № 1014009 від 18.10.2021.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ВВП-Будмонтаж звернулося до Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України про стягнення 226729,48 грн, з них: 172000,00 грн основного боргу, 15041,75 грн 3% річних, 39687,73 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору субпідряду на виконання окремих видів і комплексів робіт від 25.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою суду від 16.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.09.2021, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

02.09.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву б/н від 01.09.2021 в якому просить у позові відмовити повністю, оскільки вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, при цьому зазначає, що позивачем не виконано, передбачені договором від 25.07.2018, зобов`язання та надано документи про виконання будівельних робіт з неправдивими відомостями щодо переліку виконаних робіт, їх обсягів і вартості. Вказує, що позивач обґрунтовує свої вимоги, надавши в якості доказу копію підписаного сторонами акту № 1/25.07.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року (найменування будови та її адреса - Реконструкція приміщення під дитячий садок на 15 місць в с. Заставне Іваничівського району Волинської області), однак до даного акту не додано Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) та Підсумкової відомості ресурсів, а також первинних документів, які б свідчили про придбання матеріалів для цих робіт свідчить, що підписуючи Акт № 1/25.07.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 р. по Об`єкту - «Реконструкція приміщення під дитячий садок на 15 місць в с. Заставне» вніс у вказаний акт неправдиві дані, завищив вартість і об`єми виконаних робіт та не має законних підстав вимагати повернення заборгованості. Звертає увагу суду, що відповідач неодноразово звертався до позивача із претензіями щодо неналежного виконання робіт по договору.

14.09.2021 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав відповідь на відзив в якій вказує, що наведені у відзиві на позов заперечення не можна брати до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не відображають дійсних обставин справи та жодним чином не спростовують обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.09.2021 повідомлено відповідача про розгляд справи по суті 06.10.2021.

В судовому засіданні 06.10.2021 з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці відкласти розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 06.10.2021 повідомлено відповідача про розгляд справи по суті 18.10.2021.

В судовому засіданні 18.10.2021, за клопотанням представника відповідача, оголошено перерву до 21.10.2021.

20.10.2021 відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, при обґрунтуванні клопотання вказує, що для правильного вирішення спору необхідно витребувати додаткові докази, призначити будівельно-технічну експертизу, залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В судовому засіданні 21.10.2021, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, судом задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

20.10.2021 відповідач подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області, обґрунтовуючи клопотання вказує, що оскільки договір між ТзОВ ВВП-Будмонтаж та Підприємством ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України укладався на виконання договору підряду № 42 від 01.12.2016, то відповідно оплата робіт, за умови їх виконання, мала бути проведена Литовезькою сільською радою Іваничівського району Волинської області і відповідно рішення у даній справі може вплинути на права та законні інтереси сільської ради.

В судовому засіданні 09.11.2021 представник відповідача просила суд залишити дане клопотання без розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи відкликання даної заяви представником відповідача, ухвалив на місці залишити дане клопотання без розгляду.

20.10.2021 відповідач подав клопотання про витребування доказів (належним чином завірених копій), а саме: документи, які підтверджують наявність трудових ресурсів, потрібних для виконання цих робіт в період їх виконання; накази про прийняття працівників на роботу або договори про надання послуг; відомості про нарахування заробітної плати; докази виплати заробітної плати; документи, які підтверджують наявність власної або орендованої техніки; докази того, що техніка працювала саме на цьому об`єкті; докази, які підтверджують купівлю будівельних матеріалів, їх оплату та їх доставку на об`єкт (договори, акти, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки).

21.10.2021 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав заперечення на заяви представника відповідача про перехід до загального позовного провадження, про залучення третьої особи та про витребування доказів. Зазначає, що подання вказаних заяв є зловживанням представником відповідача процесуальними правами, оскільки відповідач ще до відкриття провадження у справі знав про позов, однак не скористався своїм правом на подання заяви про перехід до загального позовного провадження у строк передбачений ст. 250 ГПК України, також не надав доказів, як рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси Литовезької сільської ради, щодо клопотання про витребування доказів вказує, що дане подано з пропуском процесуальних строків.

В судовому засіданні 21.10.2021 суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, через необґрунтованість, оскільки останній просить витребувати докази, однак не вказав заходи, які він вжив для отримання цих доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів, причини неможливості отримати цих доказів самостійно.

21.10.2021 відповідач подав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої просить доручити Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експерта просить поставити питання: який перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт з благоустрою під приміщення дитячого садка на 15 місць в с.Заставне Іваничівського району Волинської області? коли фактично були виконані роботи з благоустрою під приміщення дитячого садка на 15 місць в с.Заставне Іваничівського району Волинської області? яка вартість фактично виконаних робіт з благоустрою під приміщення дитячого садка на 15 місць в с.Заставне Іваничівського району Волинської області?

Клопотання обґрунтоване тим, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за виконання робіт з благоустрою під приміщення дитячого садка на 15 місць в с.Заставне Іваничівського району Волинської області, однак відповідач повністю заперечує факт виконання даних робіт, тому для підтвердження вартості та фактично виконаних робіт просить призначити судову будівельно-технічну експертизу.

В судовому засіданні 21.10.2022 оголошено перерву до 09.11.2021.

Ухвалою суду від 09.11.2021 клопотання Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України про призначення судової експертизи задоволено; призначено по справі № 903/652/21 судову експертизу; проведення експертизи доручено експертам Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Винниченка,43, м. Луцьк, 43025); на вирішення експертизи поставити такі питання: Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю ВВП-Будмонтаж будівельних робіт з благоустрою під приміщення дитячого садка на 15 місць в с.Заставне Іваничівського району Волинської області обсягам та вартості, визначеним у акті приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на суму 272000,00 грн? Який перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт з благоустрою під приміщення дитячого садка на 15 місць в с.Заставне Іваничівського району Волинської області? Коли фактично були виконані роботи з благоустрою під приміщення дитячого садка на 15 місць в с.Заставне Іваничівського району Волинської області? Яка вартість фактично виконаних робіт з благоустрою під приміщення дитячого садка на 15 місць в с.Заставне Іваничівського району Волинської області?; матеріали справи направлено Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (вул. Винниченка,43, м. Луцьк, 43025); попереджено, що особи, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, несуть відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків; оплату вартості експертизи покладено на відповідача - Підприємство ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України; на час проведення експертизи провадження у справі № 903/652/21 зупинено.

26.11.2021 на адресу суду надійшло клопотання експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/103-21/99866-БТ від 23.11.2021, в якому експерт просить погодити строк виконання експертизи, забезпечити безперешкодний доступ для огляду об`єкта, надати додаткові матеріали, а саме: акти на закриття прихованих робіт, на всі види робіт, що відносяться до переліку прихованих робіт по об`єкту дослідження; загальний журнал робіт по об`єкту дослідження; договір на проведення технічного нагляду по об`єкту дослідження; проектну документацію по об`єкту дослідження; експертний звіт за результатами експертизи проектно-кошторисної документації по об`єкту дослідження; проектно-технологічну документацію (проект виконання робіт, технологічні карти робіт) по об`єкту дослідження; договір на здійснення авторського нагляду, журнал авторського нагляду за об`єктом будівництва; кошторисну документацію та акти форми КБ-2в в електронному вигляді в форматах програми АВК-5: *.bdd, який містить проект Договірної ціни; *.bds, який містить проект Інвесторської документації.

Ухвалою суду від 21.12.2021 провадження у справі № 903/652/21 поновлено з 28.12.2021 та призначено розгляд клопотання судового експерта на 23.11.2021; запропоновано сторонам подати суду додаткові матеріали, які необхідні для проведення експертизи.

24.12.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав пояснення, в якому вказує, що документи, які пропонується надати судом, стосовно частини тих робіт, які ніби то виконав позивач про що подав відповідні акти, у відповідача відсутні.

Ухвалою суду від 28.12.2021 відкладено розгляд клопотання експерта від 23.11.2021 на 10.01.2022; витребувано у позивача акти на закриття прихованих робіт, на всі види робіт, що відносяться до переліку прихованих робіт по об`єкту дослідження; загальний журнал робіт по об`єкту дослідження; договір на проведення технічного нагляду по об`єкту дослідження; проектну документацію по об`єкту дослідження; експертний звіт за результатами експертизи проектно-кошторисної документації по об`єкту дослідження; проектно-технологічну документацію (проект виконання робіт, технологічні карти робіт) по об`єкту дослідження; договір на здійснення авторського нагляду, журнал авторського нагляду за об`єктом будівництва; кошторисну документацію та акти форми КБ-2в в електронному вигляді в форматах програми АВК-5: *.bdd, який містить проект Договірної ціни; *.bds, який містить проект Інвесторської документації; запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення з приводу клопотання експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/103-21/99866-БТ від 23.11.2021, в якому експерт просить погодити строк виконання експертизи, забезпечити безперешкодний доступ для огляду об`єкта.

10.01.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав пояснення щодо клопотання експерта про надання додаткових матеріалів в якому вказує, що під час виконання робіт акти на закриття прихованих робіт сторонами договору не складалися в зв`язку із фактичною відсутністю таких робіт та відсутністю розбіжностей щодо фактичного об`єму виконаних робіт між замовником та виконавцем робіт за договором, у зв`язку з чим дані акти у сторін договору відсутні. Також повідомляє, що у позивача відсутні договори на проведення технічного та авторського нагляду по об`єктудослідження та відповідні журнали, оскільки зазначені документи у виконавця робіт, відповідно до чинного законодавства, знаходитись не можуть, а повинні бути у відповідача.

Ухвалою суду від 10.01.2022 клопотання експерта Волинського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/103-21/9986-БТ від 23.11.2021 задоволено частково; погоджено експерту Волинського НДЕКЦ МВС України проведення експертизи в строк понад 90 календарних днів; зобов`язано відповідача забезпечити безперешкодний доступ до об`єкта дослідження; зупинено провадження у справі № 903/652/21 на час проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 09.11.2021, до одержання експертного висновку.

02.02.2022 від Волинського НДЕКЦ МВС України надійшов лист № 19/103/13/4-716-2022 від 27.01.2022 з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з неподанням додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи та не забезпечення безперешкодного доступу для проведення огляду об`єкта дослідження.

Ухвалою суду від 11.02.2022 поновлено провадження у справі та повідомлено сторін про проведення підготовчого засідання 01.03.2022.

Сторони в судове засідання 01.03.2022 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 01.03.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відбудеться 29.03.2022.

28.03.2022 відповідач подав клопотання про витребування доказів, в якому вказує, що з інформації викладеної в ухвалі суду від 01.03.2022 дізнався, що до суду надійшов лист № 19/103/13/4-716-2022 від 27.01.2022 від Волинського НДЕКЦ МВС України з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з неподанням додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи та не забезпечення безперешкодного доступу для проведення огляду об`єкта дослідження. Звертає увагу суду на те, що згідно інформації наявної у відповідача Волинський НДЕКЦ МВС України не повідомляв Підприємство ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України про дати проведення огляду об`єкта дослідження та підприємство не володіє інформацією щодо відмови представників об`єкта дослідження у доступу до його обстеження. Зазначає, що у зв`язку із введенням воєнного стану отримати докази самостійно на даний час не має можливості. На підставі наведеного просить витребувати у Волинського НДЕКЦ МВС України належним чином засвідчені копії таких доказів: документів, які підтверджують звернення Волинського НДЕКЦ МВС України до Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України про визначення дати огляду об`єкту дослідження; документи, які підтверджують відмову посадових осіб Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області у допуску в огляді об`єкта дослідження.

28.03.2022 відповідач подав клопотання про виклик в наступне судове засідання експерта Волинського НДЕКЦ МВС України, уповноваженого проводити експертизу згідно ухвали суду від 09.11.2021. При обґрунтуванні клопотання посилається на положення ч.4, 8 ст. 69 ГПК України.

28.03.2022 відповідач подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та неможливістю прибути в судове засідання. Також просить наступне судове засідання провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 29.03.2022 у задоволенні клопотань представника відповідача від 27.03.2022 про витребування доказів, виклик в судове засідання експерта, проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції по справі № 903/652/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-Будмонтаж до Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України про стягнення 226729,48 грн відмовлено; повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відбудеться 17.05.2022.

В судовому засіданні 17.05.2022, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.06.2022.

Ухвалою суду від 17.05.2022 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 08.06.2022.

Ухвалою суду від 08.06.2022 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 22.06.2022.

21.06.2022 відповідач за допомогою системи «Електронний суд» подав клопотання про долучення копії платіжного доручення №49 від 01.02.2022 на суму 8460 грн та додаткові пояснення, які приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.06.2022 представник позивача позов підтримав з підстав наведених у ньому, представник відповідача позов заперечив з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

25.07.2018, між Товариством з обмеженою відповідальністю ВВП-Будмонтаж (субпідрядник) та Підприємством ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України (підрядник) було укладено договір субпідряду на виконання окремих видів і комплексів робіт, предметом якого є зобов`язання субпідрядника в строк та на умовах, визначених цим договором, виконати роботи, передбачені п.1.2 договору, а підрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах визначених даним договором (далі договір) (а.с.6-9).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що субпідрядник виконує роботи з реконструкції приміщення під дитячий садок на 15 місць в с.Заставне Іваничівського району Волинської області; об`єкт: благоустрій.

Відповідно до п. 2.1 строк (термін) виконання робіт, передбачений даним договором, зафіксований в графіку виконання робіт, який являється додатком до даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість робіт по даному договору становить 272000,00 грн.

Пунктом 3.3. договору сторони визначили порядок оплати, а саме: розрахунок здійснюється на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Прийом-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору сторони визначили, що підрядник протягом 5-ти робочих днів після отримання від субпідрядника акту приймання-передачі виконаних робіт та за результатами таких робіт зобов`язаний підписати такий акт або відповідним чином направити субпідряднику мотивовану відмову від їх приймання.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до моменту виконання сторонами своїх обов`язків по цьому договору (п. 9.1 договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.76 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 11, 629 ЦК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно приписів ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з матеріалами справи, суд оплату вартості експертизи поклав на відповідача(ухвала від 09.11.2021), пропонував сторонам(ухвала від 21.12.2021) подати додаткові докази, витребовував у позивача(ухвала від 28.12.2021) додаткові докази, оскільки відповідач повідомив про їх відсутність, зобов`язував відповідача забезпечити безперешкодний доступ до об`єкта дослідження(ухвала від 10.01.2022), сторони вимог суду не виконали, повідомили, що такі додаткові докази у них відсутні.

Судовий експерт Волинського НДЕКЦ МВС України встановивши, що для проведення судової експертизи необхідно додаткові матеріали та забезпечення безперешкодного доступу для проведення огляду об`єкта дослідження, листом № 19/103/13/4-716-2022 від 27.01.2022 повідомив про неможливість проведення судової експертизи.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з приписами статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на викладене, врахувавши розподіл обов`язків доказування, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що роботи було виконано, як і не доведено обставин внесення у акт приймання виконаних робіт за серпень 2018 року неправдивих даний, завищення вартості і об`єму виконаних робіт.

Суд зазначає, що укладений сторонами договір від 25.07.2018 за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст.610 та 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ст.ст.614, 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 ГК України.

Пунктом 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч.ч.3,4ст.853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що прийом-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2 договору сторони визначили, що підрядник протягом 5-ти робочих днів після отримання від субпідрядника акту приймання-передачі виконаних робіт та за результатами таких робіт зобов`язаний підписати такий акт або відповідним чином направити субпідряднику мотивовану відмову від їх приймання.

На виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 272000,00 грн, що підтверджується актом № 1/25.07.18 від 31.08.20218 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Відповідач здійснив часткову оплату за виконані роботи на суму 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3851 від 15.08.2018, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 172000,00 грн на яку позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 39687,73 грн та 3% річних в сумі 15041,75 грн, які є предметом спору по даній справі.

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на виконання робіт за договором позивачем та відсутність факту повної оплати виконаних робіт відповідачем, господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано за період з 06.09.2018 по 05.08.2021 відповідачу 39687,73 грн інфляційних втрат, 15041,75 грн - 3% річних.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 39687,73 грн інфляційних втрат та 15041,75 грн - 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України та строку оплати визначеному п. 3.3. договору.

Посилання відповідача про те, що роботи були виконані ним власними силами, у зв`язку з їх неналежним виконанням позивачем судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Долучені відповідачем до відзиву повідомлення та претензії Литовезької сільської ради щодо договірних відносин по договору підряду № 77 від 23.11.2016 року не стосуються предмету спору по даній справі, а претензія № 50 щодо виконання робіт по договору від 25.07.2018 датована 24.10.2018, однак направлена позивачу лише 02.11.2018, тобто після підписання сторонами без будь яких зауважень акту приймання виконаних робіт від 31.08.2018, із фото об`єкту долучених до відзиву неможливо встановити коли та ким дані були зроблені.

Крім того, з метою встановлення фактичного виконання позивачем робіт, судом за клопотанням відповідача призначалась експертиза, яка ними ж залишилась не оплаченою(копією платіжного до доручення №49 від 01.02.2022 на суму 8460 грн стверджується оплата після направлення експертом повідомлення № СЕ-19/103-21/9986-БТ від 27.01.2022 про неможливість проведення судової експертизи) та не забезпечено безперешкодний доступ для проведення огляду об`єкта дослідження.

Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно з ст. 13 ЦК України визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

З огляду на вказане, випливає, що дії відповідача щодо незаявлення будь-яких претензій щодо обсягу та якості виконаних позивачем робіт в період підписання акту, прийняття та часткову оплату даних робіт, а в подальшому виставлення претензій з метою уникнення обов`язку з оплати виконаних робіт, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність врахування впровадженого «стандарту доказування «вірогідності доказів» у господарському процесі. Зокрема, про це йдеться у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 24.09.2020 у справі №922/2665/17, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18. Наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права мають загальний характер.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

При цьому, слід враховувати висновки Верховного Суду, зокрема, викладені в перелічених постановах, щодо необхідності співставлення судом наданих позивачем і відповідачем доказів з огляду на їх вірогідність для правильного застосування положень статті 79 ГПК України

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 172000,00 грн основного боргу, 15041,75 грн 3% річних, 39687,73 грн інфляційних втрат.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано копію договору № 16/21 від 02.08.2021 про надання правової (правничої) допомоги та додаток № 1 до договору щодо узгодження вартості послуг з надання правової (правничої) допомоги відповідно до п. 1.1 якого вартість послуг з надання правової (правничої) допомоги адвокатом становить 7500,00 грн, яка включає в себе: ознайомлення з матеріалами справи, збирання інформації необхідної для розгляду спору 1500,00 грн; надання правової інформації, консультації та роз`яснення по суті спору 1500,00 грн; підготовка та подання до суду позовної заяви, заяв по суті спору та інших процесуальних документів та інших процесуальних документів в процесі розгляду справи 3000,00 грн; представництво клієнта під час судових засідань (у разі розгляду справи за участі сторін) 750,00 грн одне засідання.

Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Враховуючи вказане позивачем, на думку та переконання суду, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом вказаних послуг на визначену угодою суму 7500,00 грн у Господарському суді Волинської області, яку слід стягнути з відповідача.

Сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України (вул.Кафедральна,14, м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 13347739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-Будмонтаж (вул.Львівська,2, с.Литовеж, Іваничівський район, Волинська область, 45325, код ЄДРПОУ 42203966) 226729,48 грн (двісті двадцять шість тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень 48 коп.), з них: 172000,00 грн основного боргу, 15041,75 грн 3% річних, 39687,73 грн інфляційних втрат, 3400,94 грн (три тисячі чотириста гривень 94 коп.) витрат по сплаті судового збору, а також 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

04.07.2022.

СуддяА. С. Вороняк