Постанова

від 26.09.2022 по справі 903/652/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року Справа № 903/652/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України на рішення Господарського суду Волинської області від 22.06.2022 у справі №903/652/21 (повний текст складений 04.07.2022, суддя А.С. Вороняк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-Будмонтаж

до відповідача: Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України

про стягнення 226 729,48 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВВП-Будмонтаж звернулося до Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України про стягнення 226729,48 грн, з них: 172000,00 грн основного боргу, 15041,75 грн 3% річних, 39687,73 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору субпідряду на виконання окремих видів і комплексів робіт від 25.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.06.2022 у справі №903/652/21 позов задоволено.

Стягнуто з Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-Будмонтаж 226729,48 грн, з них: 172000,00 грн основного боргу, 15041,75 грн 3% річних, 39687,73 грн інфляційних втрат, 3400,94 грн витрат по сплаті судового збору, а також 7 500,00 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 11, 509, 626, 627 ЦК України, ст. 174 ГК України, ст.ст. 13, 42, 43, 73, 74, 81 ГПК України, лист експерта від 27.01.2022 №19/103/13/4-716-2022 про неможливість проведення судової експертизи, вказав, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що роботи було виконано, як і не доведено обставин внесення у акт приймання виконаних робіт за серпень 2018 року неправдивих даних, завищення вартості і об`єму виконаних робіт.

Крім того, з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 613, 614, 615, 617, 625, 629, 837, 853, 854, 882 ЦК України, ст. 193 ГК України, п.п. 4.1., 4.2. договору субпідряду, акт приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2018 №1/25.07.18, платіжне доручення №3851 від 15.08.2018 суд вказав, що вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, суд вказав, що перевіривши розрахунки позивача дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 39687,73 грн інфляційних втрат та 15041,75 грн - 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України та строку оплати визначеному п. 3.3. договору. А тому суд, з урахуванням принципу «вірогідності доказів» дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 172000,00 грн основного боргу, 15041,75 грн 3% річних, 39687,73 грн інфляційних втрат.

Також суд з посиланням на ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, ст. ст. 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», докази подані позивачем, прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7500,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Підприємство ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Справу розглядати за участю представника відповідача.

З посиланням на ст. ст. 509, 526, 837, 838, 853, 882 ЦК України, ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного будівництва", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.12.2009 N 689, Наказ від 24.11.82 N 616 Центрального статистичного управління СРСР "Про затвердження типової міжвідомчої форми N М-29" (дійсним на момент спірних правовідносин) скаржник вказує, що на підтвердження виконання робіт за спірним договором у серпні 2018 року на суму 272000 грн, позивачем надано до матеріалів справи лише акт приймання-передачі виконаних робіт № 1/25.07.18. При цьому, іншої будівельної документації, складання якої передбачено вищенаведеними будівельними нормами, позивачем до матеріалів справи не надано актів прихованих робіт і технічний нагляд замовника за якістю їх виконання.

Разом з тим, зауважує, що в матеріалах справи відсутня проектна документація, в якій визначено обсяг і зміст робіт. Крім того, з метою доведення того факту, що будівельні роботи позивачем не виконувались, відповідачем було подано клопотання до суду про призначення судової будівельно - технічної експертизи, проте 02.02.2022 від Волинського НДЕКЦ МВС України надійшов лист № 19/103/13/4-716-2022 від 27.01.2022 з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з неподанням додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи та не забезпечення безперешкодного доступу для проведення огляду об`єкта дослідження. При цьому, вказує, що експерта установа не зверталась до відповідача з клопотанням щодо надання доступу до об`єкту дослідження чи планування дати дослідження, а відтак відповідач не міг знати коли саме планувалось проводити дослідження, відповідачем експертиза була оплачена у повному обсязі.

Крім того, скаржник зауважує, що суд першої інстанції відмовився витребовувати докази, які підтверджують той факт, що роботи могли бути виконані та фактично були виконані, а саме первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт придбання будівельних робіт, наявності робочої сили та техніки, щоб такі роботи були виконані, тому представником відповідача було подано до ГУ ДПС у Волинській області адвокатський запит з приводу того чи було задекларовано позивачем ПДВ за серпень 2018 року.

22 червня 2022 року ГУ ДПС у Волинській області було надано відповідь про те, що ТОВ «ВВП - Будмонтаж» перебуває на спрощеній системі оподаткування з 2018 року і по даний час, що не передбачає сплату ПДВ. Однак, в акт виконаних робіт, на який покликається позивач, як на підставу для стягнення коштів, позивачем включено суму ПДВ у розмірі 45333,00 грн Дана обставина судом першої інстанції врахована не була. На переконання скаржника, даний факт, також, підтверджує, що фактично роботи виконані не були і в акт №1/25.07.18 позивачем включено недостовірну інформацію.

Разом з тим, скаржник зауважує, що неможливість провести будівельно - технічну експертизу, також підтверджує факт, що оскільки акти прихованих робіт не складалися, позивач їх не надав, то відповідно у даній справі відсутні докази, які б надали можливість встановити об`єми та вартість прихованих робіт, що також складає значну частину загальної вартості об`єкту.

А тому вважає, що позовні вимоги позивачем не доведено, а відтак в задоволенні позовних вимог потрібно було відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Звертає увагу, що на виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 272000,00 грн, що підтверджується актом № 1/25.07.18 від 31.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Відповідач здійснив часткову оплату за виконані роботи на суму 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3851 від 15.08.2018.

З огляду на вказане, випливає, що дії відповідача щодо незаявлення будь-яких претензій щодо обсягу та якості виконаних позивачем робіт в період підписання акту, прийняття та часткову оплату даних робіт свідчать про мету уникнення обов`язку з оплати виконаних робіт.

Просить апеляційну скаргу Підприємства «ПІК» («Пошук, Ініціатива, Контакт») Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» на рішення Господарського суду Волинської області від 22.06.2022 по справі № 903/652/21 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 22.06.2022 по справі № 903/652/21 - залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Разом з тим, апелянт у апеляційній скарзі просить розглядати апеляційну скаргу за участю представника Підприємства «ПІК».

Ухвалою суду від 09.08.2022, зокрема, відмовлено у задоволенні поданого клопотання та вирішено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України на рішення Господарського суду Волинської області від 22.06.2022 у справі №903/652/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.

25.07.2018, між Товариством з обмеженою відповідальністю ВВП-Будмонтаж (субпідрядник) та Підприємством ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України (підрядник) було укладено договір субпідряду на виконання окремих видів і комплексів робіт, предметом якого є зобов`язання субпідрядника в строк та на умовах, визначених цим договором, виконати роботи, передбачені п.1.2 договору, а підрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах визначених даним договором (далі договір) (а.с.6-9).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що субпідрядник виконує роботи з реконструкції приміщення під дитячий садок на 15 місць в с.Заставне Іваничівського району Волинської області; об`єкт: благоустрій.

Відповідно до п. 2.1 строк (термін) виконання робіт, передбачений даним договором, зафіксований в графіку виконання робіт, який являється додатком до даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість робіт по даному договору становить 272000,00 грн.

Пунктом 3.3. договору сторони визначили порядок оплати, а саме: розрахунок здійснюється на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Прийом-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору сторони визначили, що підрядник протягом 5-ти робочих днів після отримання від субпідрядника акту приймання-передачі виконаних робіт та за результатами таких робіт зобов`язаний підписати такий акт або відповідним чином направити субпідряднику мотивовану відмову від їх приймання.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до моменту виконання сторонами своїх обов`язків по цьому договору (п. 9.1 договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

В подальшому акт № 1/25.07.18 від 31.08.2018 на загальну суму 272000,00 грн приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Відповідач здійснив часткову оплату за виконані роботи на суму 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3851 від 15.08.2018.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору субпідряду на виконання окремих видів і комплексів робіт від 25.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Аналізом обставин справи встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору від 25.07.2018 за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч.1 ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

В силу ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Разом з тим, пунктом 4.1 договору сторони визначили, що прийом-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2 договору сторони визначили, що підрядник протягом 5-ти робочих днів після отримання від субпідрядника акту приймання-передачі виконаних робіт та за результатами таких робіт зобов`язаний підписати такий акт або відповідним чином направити субпідряднику мотивовану відмову від їх приймання.

Як убачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 272000,00 грн, що підтверджується актом № 1/25.07.18 від 31.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Матеріали справи не містять жодних претензій позивача щодо обсягу та якості виконаних позивачем робіт в період підписання акту.

При цьому, відповідач здійснив часткову оплату за виконані роботи на суму 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3851 від 15.08.2018, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 172000,00 грн.

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як убачається із матеріалів справи та апеляційної скарги відповідач зазначає, що будівельні роботи позивачем не виконувались, ним було заявлено в суді першої інстанції клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яка була призначена ухвалою суду від 09.11.2021 та оплату вартості експертизи покладено на відповідача.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, суд першої інстанції пропонував сторонам (ухвала від 21.12.2021) подати додаткові докази, витребовував у позивача (ухвала від 28.12.2021) додаткові докази, оскільки відповідач повідомив про їх відсутність, при цьому позивачем також, було повідомлено про відсутність у нього витребуваних судом документів, зобов`язував відповідача забезпечити безперешкодний доступ до об`єкта дослідження (ухвала від 10.01.2022). Сторони вимог суду не виконали, повідомили, що такі додаткові докази у них відсутні.

Судовий експерт Волинського НДЕКЦ МВС України встановивши, що для проведення судової експертизи необхідно додаткові матеріали та забезпечення безперешкодного доступу для проведення огляду об`єкта дослідження, листом № 19/103/13/4-716-2022 від 27.01.2022 повідомив про неможливість проведення судової експертизи.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з приписами статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За наведеного, судова колегія прийшла до висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що роботи було виконано, як і не доведено обставин внесення у акт приймання виконаних робіт за серпень 2018 року неправдивих даних, завищення вартості і об`єму виконаних робіт.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що чинним законодавством передбачено межі підтвердження вчинення господарського зобов`язання. Стосовно договору підряду таким документами є договір та документи на підтвердження його виконання, в даному випадку, акт виконаних робіт. Надання додаткових документів, про що зазначає відповідач, не є обов`язком позивача в даній категорії спору, і є лише намаганням безпідставного розширення предмету доказування та затягування розгляду справи.

Крім того, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції відмовився витребовувати докази, які підтверджують той факт, що роботи могли бути виконані та фактично були виконані, а саме первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт придбання будівельних робіт, наявності робочої сили та техніки, щоб такі роботи були виконані, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки судом першої інстанції було відмовлено у їх витребуванні у зв`язку із пропуском відповідачем строку на подання такого клопотання.

Також, судова колегія зауважує, що з матеріалів справи, а саме з відзиву відповідача на позов вбачається, що відповідач визнав остаточний факт виконання позивачем та передачі робіт в повному обсязі, що має наслідком і визнання факту понесення витрат та підтвердження зобов`язань щодо оплати цих робіт.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на виконання робіт за договором позивачем та відсутність факту повної оплати виконаних робіт відповідачем, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, у зв`язку із нездійсненням відповідачем повної оплати виконаних робіт позивач нарахував відповідачу на сумузаборгованості в розмірі 172000,00 грн інфляційні втрати в сумі 39687,73 грн та 3% річних в сумі 15041,75 грн.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд апеляційної інстанції перевіривши здійснені судом першої інстанції розрахунки 3% річних та інфляційних, вважає їх правильними та арифметично вірними, нарахованими відповідно до статті 625 ЦК України та строку оплати визначеному п. 3.3. договору, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції, щовимоги про стягнення 39687,73 грн інфляційних втрат та 15041,75 грн - 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

За наведеного, колегія суддів зауважує, що більш вірогідними є докази того, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, а відповідач за виконані роботи розрахувався не в повному обсязі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 172000,00 грн основного боргу, 15041,75 грн 3% річних, 39687,73 грн інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на їхній власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2022 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України на рішення Господарського суду Волинської області від 22.06.2022 у справі №903/652/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 22.06.2022 у справі №903/652/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №903/652/21 повернути до господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "26" вересня 2022 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.