Рішення

від 29.06.2022 по справі 914/838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2022 Справа № 914/838/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « Міо-Автотранс», с. Обарів, Рівненська область

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни, м. Львів

про стягнення 60807,46 грн

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Забора Ю.П.

Представники:

Від позивача: Мосійчук А.П.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Міо-Автотранс» до фізичної особи- підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 29.04.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 24.05.2022.

16.05.2022 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.05.2022 прийнято заяву ТзОВ «Міо-Автортанс» від 10.05.2022 про збільшення розміру позовних вимог, підготовче засідання відкладено на 14.06.2022.

Ухвалою суду від 14.06.2022, враховуючи клопотання представника відповідача, відкладено розгляд справи на 30.06.2022, про що представники сторін повідомлені в порядку ст. 121 ГПК України.

30.06.2022 представник позивача в судове засідання з`явився, підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2022 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи.

На електронну адресу суду 30.06.2022 відповідачем надіслано клопотання про відкладення справи та письмові заперечення по суті. Однак, суд зауважує, що на момент розгляду справи в судовому засіданні, дане клопотання не надходило.

Суд звертає увагу на те, що як вбачається з ухвали Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі від 29.04.2022, судом встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання вказаної ухвали, на подання до суду відзиву.

Згідно з інформацією, що знаходиться на веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення від 02.05.2022 з ухвалою суду від 29.04.2022 про відкриття провадження у справі (ідентифікатор поштового відправлення 7901414532686) було вручено відповідачу 05.05.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку № КТ21-00508, за умовами якої ТзОВ «Міо-Автотранс» зобов`язалось здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Rusiec (Польща) - м. Квітневе (Київська обл. Україна).

Позивач зазначив, що виконав свої зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, однак відповідач порушив умови договору заявки щодо оплати наданих транспортних послуг та лише частково сплатив на користь позивача 5000,00 грн, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в сумі 55000,00 гривень.

З метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 55000,00 грн заборгованості за надані послуги згідно умов договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг: №КТ21-00508 від 26.10.2021, 4984,72 грн -інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 822,74 грн за період з 09.11.2021 по 09.05.2022 року (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзив на позов у встановлені процесуальним законом строки не подав.

Обставини справи.

26.10.2021 року між ФОП Андруневчин Соломією Володимирівною, як експедитором та ТзОВ «Міо-Автотранс», як перевізником, укладено договір-заявку №КТ21-00508 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі договір-заявка). Із договору вбачається, що сторони, узгодили наступні умови договору: Автомобіль: марка - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; водій-ОСОБА_1, моб. тел.- НОМЕР_5/НОМЕР_6 ; маршрут- 97438 Rusiec-Квітневе; найменування вантажу-тнп; вага (брутто), об`єм на 1 авто-19,6 т/0 куб.м.; спосіб завантаження/розвантаження- заднє/заднє; дата та час завантаження-29.10.2021; адреса завантаження-POL-97438 Rusiec (51.321502000, 18.972514000) Wielunska str 2; адреса замитнення- згідно ЦМР, погранперехід- Ягодин; адреса розмитнення- UKR-07443 (Стележ) Квітневе (РЛЦ) (50.527945000, 30.850495000) Гоголівська,1; дата та час розвантаження-02.11.2021; адреса розвантаження- UKR-07443 (Стележ) Квітневе (РЛЦ) (50.527945000, 30.850495000; вартість перевезення та форма оплати-60000,00 грн б/г з ПДВ, 21 по отриманню оригіналів документів. Відповідальний за рейс: Андруневчин С.В. 0983427268/0666765308. Окрім того, сторони узгодили додаткові умови договору, а саме - дана заявка при відсутності довготермінового договору між «Експедитором» і «Перевізником» має силу договору на разове перевезення. Факсимільна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом. Оплата по даній заявці здійснюється протягом 21 банківських днів по отриманню оригіналів документів (п. п. 1-2 договору-заявки №КТ21-00508).

Згідно CMR (товарно-транспортної накладної) від 02.11.2021 вбачається що на такій наявний підпис та штамп відправника -PAMAPOL S.A., підпис та штамп перевізника «MIO+Avtotrans» LTD, підпис та штамп одержувача- ОСОБА_2 Вбачається, що перевезення було виконано вчасно, вантаж одержано.

08.11.2021 року між ТзОВ «Міо-Автотранс» та ФОП Андруневчин С.В. складено акт здачі-приймання (надання послуг) № 701. В акті зазначено, що на підставі договору -заявки № КТ21-00508 від 26.10.2021 виконавцем були виконані роботи-міжнародні транспортні послуги по маршруту м. Rusiec (Польща) - м. Квітневе (Київська обл.) (Україна) авто Рено НОМЕР_1/ НОМЕР_2 . Загальна вартість робіт складала 60000,00 грн. В договорі- заявці зазначено, що експедитор претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Отримання відповідачем оригіналів документів, які є підставою для оплати згідно договору-заявки підтверджується підписанням останнім акта надання послуг № 701 від 08.11.2021.

Факт часткової оплати за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги в розмірі 5000,00 грн підтверджується копією виписки по рахунку ТОВ «Міо-Автотранс» за період з 20.01.2022 по 20.01.2022 року, згідно якого ФОП Андруневчин С.В. здійснила оплату за транспортні послуги згідно рахунку № 701 від 08.11.2021 без ПДВ- в сумі 5000,00 грн (в матеріалах справи).

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № КТ21-00508 від 26.10.2021 року, в частині оплати за надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу до ФОП Андруневчин С.В. про стягнення заборгованості в розмірі 55 000,00 грн, 4984,72 грн -інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 822,74 грн за період з 09.11.2021 по 09.05.2022 року (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Оцінка суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з п. 1.ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1 ст. 218 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Судом в процесі розгляду справи було встановлено, що сторони в договорі-заявці погодили, зокрема, що факсимільні копії даної заявки мають повну юридичну силу нарівні з оригіналом. Даний договір-заявку між сторонами було укладено шляхом листування, за допомогою електронного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГПК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів транспортного експедирування. Так, між сторонами було укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг, що має силу договору на разове перевезення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків.

Як передбачено ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ21-00508 від 26.10.2021 року.

Однак, відповідач не дотримався строків оплати, вказаних договорі-заявці, надані транспортно-експедиційні послуги оплатив частково, в сумі 5000,00 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку ТзОВ «Міо-Автотранс», наявної в матеріалах справи.

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати відповідачем 55 000,00 грн за надані послуги з перевезення (платіжного доручення, банківської виписки, тощо).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 55 000,00 грн згідно договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № КТ21-00508 від 26.10.2021 року підлягають задоволенню як такі, що відповідають чинному законодавству та обґрунтовані матеріалами справи.

Щодо заявлених інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних з врахуванням положень договору, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача 4984,72 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 822,74 грн за період з 09.11.2021 по 09.05.2022 підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міо-Автотранс» (урочище Ліски, 3 с. Обарів, Рівненський район, Рівненська область, ідентифікаційний код 40968301) 55 000,00 грн - основного боргу, 4 984,72 грн- інфляційних втрат , 822,74 грн- 3% річних та 2481,00 грн - витрат по сплаті судового збору.

Рішення складено 04.07.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.