Ухвала

від 30.01.2023 по справі 914/838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.01.2023 Справа № 914/838/22

За заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Львів

про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 914/838/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міо-Автотранс», с. Обарів, Рівненська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Львів

про стягнення 60 807,46 грн

Суддя Мороз Н. В.

При секретарі Пришляк М. С.

Представники:

Від заявника (боржника): не з`явився

Від стягувача: не з`явився

Суть спору:

18.10.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду від 30.06.2022 у справі № 914/838/22 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Міо-Автотранс» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 19.10.2022 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення від 30.06.2022 до повернення матеріалів справи № 914/838/22 із суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 30.12.2022 заяву про розстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 10.01.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Мороз Н. В. у відрядженні з 10.01.2023 по 13.01.2023 (включно), розгляд заяви по справі № 914/838/22, призначений на 10.01.2023 не відбувся.

Ухвалою суду від 16.01.2023 судове засідання щодо розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду по справі № 914/838/22 призначено на 24.01.2023.

В судове засідання 24.01.2023 представник заявника (боржника) не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. 29.12.2022 через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення на заяву про розстрочення виконання рішення суду, а також клопотання про розгляд заяви за відсутності представника позивача.

Позиція заявника.

Подана заява обґрунтована важким фінансовим становищем боржника, зумовленим наявністю заборгованості за раніше прийнятими рішеннями суду, а також встановленням карантину та відповідних обмежувальних заходів з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації, що утруднює та унеможливлює своєчасне виконання рішення господарського суду від 30.06.2022 по справі № 914/838/22. У поданій заяві боржником також зазначено, що зумовлені карантином обставини призвели до необхідності залучення заявником кредитних коштів на суму 100 000,00 грн, строком кредитування до 08.02.2027.

Згідно з долученою до матеріалів заяви випискою по рахунку ФОП ОСОБА_1 у АТ «Кредобанк» від 17.10.2022, на поточному рахунку залишок власних коштів складає 2 431,80 грн, що підтверджує скрутне фінансове становище.

Крім того, заявник звертає увагу суду на часткову оплату існуючої заборгованості перед позивачем за транспортні послуги згідно рахунку № 701 від 08.11.2021 за спірними правовідносинами, які виникли за судовим рішенням від 30.06.2022 у справі № 914/838/22, що підтверджується долученим до матеріалів заяви платіжним дорученням № 1208 від 14.10.2022 на суму 5 000,00 грн.

Беручи до уваги наведене, ФОП ОСОБА_1 просить суд задоволити подану заяву та розстрочити виконання рішення суду у справі № 914/838/22 на 12 місяців рівними частинами, враховуючи часткову оплату відповідної заборгованості у сумі 5 000,00 грн.

Позиція стягувача.

Згідно письмових пояснень, поданих 29.12.2022 через систему «Електронний суд», просить відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду. Зокрема, зазначив, що посилання відповідача на складне фінансове становище є безпідставним, так як експедитор (яким в даних правовідносинах є боржник) виступає посередником між замовником перевезення та перевізником. Оплату своїх послуг перевізник отримує з коштів (сталу суму чи процент) які замовник сплачує йому за перевезення вантажу, іншу частину коштів експедитор перераховує перевізнику. Тобто, в даному випадку, відповідач має сплатити позивачу не власні кошти, а кошти замовника перевезення, які відповідач отримав ще в 2021 році.

Посилання відповідача на залучення останнім кредитних коштів вважає таким, що не підтверджене належними доказами, а також зазначив, що з приєднаних до заяви податкових декларацій платника єдиного податку вбачається, що відповідач за перше півріччя 2022 року отримав 813 251,06 грн доходу. Таким чином, на думку позивача, задекларованих коштів, з врахуванням того, що 14.11.2022 відповідач перерахував позивачу 24 000,00 грн, цілком достатньо, щоб погасити залишок заборгованості згідно судового рішення у цій справі.

Обставини справи та оцінка суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі № 914/838/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міо-Автотранс» задоволено повністю та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 55 000,00 грн основного боргу, 4 984,72 грн інфляційних втрат, 822,74 грн 3% річних та 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору.

01.08.2022 на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 видано наказ.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі № 914/838/22 залишено без змін.

18.10.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду від 30.06.2022.

Згідно з вимогами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми, що визначена судом. Можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав, що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь. Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України» (Заява N 18966/02, Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93). Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії», заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року). Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...»

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Наведений відповідачем у заяві про розстрочку виконання рішення перелік обставин складне фінансове становище, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, значну заборгованість перед іншими контрагентами та введення на території України карантину і воєнного стану не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідач, як особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст. 6 ЦК України, взяв на себе відповідні зобов`язання (щодо оплати, наданих позивачем послуг) і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договорами-заявками.

Згідно з положеннями ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.1, абз.4 ст.44 ГК України).

Обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 ЦК України).

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Політична та економічна ситуація в країні (введення карантину і воєнного стану) в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні.

Складне фінансове становище заявника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення з огляду на те, що господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання на власний ризик, а відтак, складне фінансове становище є результатом власної підприємницької діяльності заявника.

Наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а тільки відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а лише вказують на можливість настання для нього негативних наслідків у зв`язку з цим.

Окрім того, заявником не наведено, а судом не встановлено наявності інших істотних причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, а також жодних обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 17.10.2022 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 914/838/22 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 331 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 17.10.2022 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 914/838/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.