УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
04 липня 2022 року
м. Київ
справа №640/19809/18
адміністративне провадження №К/990/15350/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайфорт» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайфорт» до Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування від 09 жовтня 2018 року №55/18/073-9564, №54/18/073-9563, №53/18/073-9562, №52/18/073-9561,
У С Т А Н О В И В:
До Верховного Суду 20 червня 2022 року надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайфорт» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.
Водночас, пунктом 2 частини п`ятої цієї статті передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виключних випадках, доведення яких покладається на скаржника.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень, розглянутих судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв`язку із частиною четвертою цієї статті.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу скаржник мотивує тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/17845/16, постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-327-цс15, постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 822/1468/17, постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 816/988/17, від 21 лютого 2022 року у справі № 160/7965/19, від 20 лютого 2020 року у справі № 161/15661/16-а.
Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на вищенаведену судову практику, оскільки висновки Верховного Суду, викладені у справах № 826/17845/16, № 6-327-цс15, № 822/1468/17 стосуються інших правовідносин, а у справах № 816/988/17, № 161/15661/16-а - інших обставин.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 лютого 2022 року у справі № 160/7965/19, від 20 лютого 2020 року у справі № 161/15661/16-а, від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19 в частині неналежного повідомлення позивача про проведення відповідачем розгляду справи, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних постанов, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на розгляд справи не з`явився, зазначену постанову рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено на його адресу (0104403937088). Жодних доводів та доказів, що стосуються неналежного повідомлення позивача про розгляд справи, що не було враховано судами попередніх інстанцій, матеріали касаційної скарги не містять.
Окрім того, скаржником не наведено жодного виключного випадку, передбаченого пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, в якій частині, на його думку, судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Навести висновки Верховного Суду, які підтверджують його аргументи, зазначивши, яким чином допущенні порушення впливають на формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайфорт» слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Залишити без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайфорт» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайфорт» до Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування від 09 жовтня 2018 року №55/18/073-9564, №54/18/073-9563, №53/18/073-9562, №52/18/073-9561.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Скайфорт» десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.
3. Надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «Скайфорт» копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Т.Г. Стрелець
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 03.07.2022 |
Оприлюднено | 06.07.2022 |
Номер документу | 105086186 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері містобудування; архітектурної діяльності |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Коваленко Н.В.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні