Ухвала

від 14.08.2022 по справі 640/19809/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відритті касаційного провадження

15 серпня 2022 року

м. Київ

справа №640/19809/18

адміністративне провадження № К/990/14382/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайфорт» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

У 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайфорт" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування від 09 жовтня 2018 року №55/18/073-9564, №54/18/073-9563, №53/18/073-9562, №52/18/073-9561.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування від 09.10.2018 №54/18/073-9563.

Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування від 09.10.2018 №55/18/073-9564.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Відповідно до інформації на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 03 червня 2022 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом уточнення обґрунтування підстав касаційного оскарження.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04 липня 2022 року скаржником подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку із прийняттям відповідачем постанов про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження скаржник вказує підпункти «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підставу мотивує тим, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на підпункт "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки вказане обґрунтування не дає підстави вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень, з урахування поданих уточнень, скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу мотивує тим, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права з подібних правовідносин, зокрема, що у разі скасування приписів, виданих суб`єкту містобудування органом державного архітектурно-будівельного контролю, постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийняті у зв`язку із встановленням факту невиконання суб`єктом містобудування вимог зобов`язуючих приписів, вважаються протиправними та таким, що прийняті з порушенням норм Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244.

Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду, оскільки Верховний Суд вже висловив свою правову позицію стосовно спірного у цій справі питання.

Так, у постанові від 08 липня 2021 року у справі № 826/13885/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Гейт Логістик» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування приписів та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Верховний Суд зазначив.

«Окрім цього, судами встановлено, що позапланова перевірка проводилася відповідачем виключно в частині перевірки виконання позивачем вимог приписів Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 27.11.2015 № С-2711/1 та № С-2711/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил і, відповідно, не перевірялися будь-які інші питання функціонування об`єкта, які б не були охоплені раніше проведеною плановою перевіркою.

Водночас на дату проведення позапланової перевірки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 у справі № 826/28019/15, яке на момент розгляду цієї справи набрало законної сили, зокрема, визнано протиправними та скасовано приписи Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 27.11.2015 № С-2711/1 та № С-2711/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Зважаючи на викладене, оскільки приписи, перевірка виконання яких була підставою для проведення позапланової перевірки, станом на момент розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій рішенням суду, яке набрало законної сили, визнані протиправними та скасовані, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних приписів та постанов, винесених за результатами такої позапланової перевірки».

Отже, скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайфорт» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування постанов.

2. Надіслати Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О.Берназюк

Суддя Т.Г. Стрелець