Ухвала

від 04.07.2022 по справі 127/33482/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/33482/21

Провадження № 22-ц/801/1229/2022

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач :Міхасішин І. В.

УХВАЛА

05 липня 2022 рокуСправа № 127/33482/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Міхасішин І.В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2022 року по цивільній справі № 127/33482/21 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

До Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2022 року.

Однак, як вбачається, апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, оскільки до апеляційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів апеляційної скарги видно, що позивач звернулася до суду з позовною вимогою немайнового характеру визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та позовною вимогою майнового характеру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) висловлено правову позицію про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ у всіх судових інстанціях.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21) зробила висновок, що середній заробіток за частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, позивачі у справі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті Закону. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпАП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону, не поширюється.

Отже, в даному випадку позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, наказ про відсторонення від роботи не є тотожним наказу про звільнення з роботи, а вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону, тому ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за цією позовною вимогою.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, скаржнику слід сплатити судовий збір та надати апеляційному суду оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 1362 грн = (908 грн х 150%) (за такими реквізитами отримувач коштів ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998,> рахунок отримувача UA478999980313101206080002856, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно ч. 2, ч. 6 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.

Оскільки апеляційна скарга на судове рішення не відповідає вимогам Закону, її необхідно залишити без руху, надавши строк на усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 185, 356, 357 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу скарга позивача ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2022 року залишити без руху.

Надати строк протягомп`яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків, в іншому випадку скарга буде вважатися неподаною та буде повернута особі, яка її подала.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Міхасішин