Рішення

від 30.05.2010 по справі 2-114/2010

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-114/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2010 року м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого судді Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання Корнійчук Ю.М.,

- представника позивача ОСОБА_1 ,

- відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ВАТ банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ВАТ банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Північно-західне регіональне управління» (надалі - Банк) просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 8729,11 грн. заборгованості за кредитним договором, в тому числі заборгованості по кредиту в сумі 1425,81 грн., заборгованості по сплаті комісійної винагороди в сумі 789,00 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасно сплачену комісію в сумі 6514,30 грн., а також покласти на них судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного між позивачем та ОСОБА_3 кредитного договору від 08.06.2006 № Ф1-06/40556-29 (надалі кредитний договір), відповідач ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 15000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом по процентній ставці 0,0001 % річних та щомісячної комісійної винагороди в розмірі 263,00 грн., терміном повернення до 08.06.2009. Однак позичальник ОСОБА_3 не виконала умов кредитного договору, після спливу терміну повернення кредиту кошти в повному обсязі не повернула, що стало підставою для нарахування їй пені у зв`язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів. Оскільки поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором виступала ОСОБА_2 , заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу по кредитному договору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснила, що у добровільному порядку позичальник, а також поручитель відмовились належним чином виконувати свої зобов`язання за кредитним договором, а тому просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю та підтвердила обставини підписання нею договору поруки за зобов`язаннями ОСОБА_3 перед Банком.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, подала суду заяву, у якій зазначила про повне визнання нею позовних вимог та просила суд ухвалити рішення про стягнення боргу лише з неї.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково. Підставами для такого висновку суду є наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 08.06.2006 між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Ф1-06/40556-29, згідно якого позичальник отримала кредит в сумі 15000,00 грн. терміном на 3 роки зі сплатою 0,0001 % річних та щомісячної комісійної винагороди в розмірі 263,00 грн. і зобов`язувалась його погашати щомісячно ануїтентними платежами в розмірі 417,00 грн., а також щомісячно сплачувати комісійну винагороду, у термін з 1 по 10 число щомісяця (пп.2.1, 3.3, 4.7 кредитного договору).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості ОСОБА_3 , станом на 06.10.2009 її заборгованість по кредиту складає 1425,81 грн., заборгованість по сплаті комісійної винагороди становить 789,00 грн. Суд вважає наданий позивачем розрахунок належним та допустимим доказом та, враховуючи закінчення на момент розгляду справи строку кредитування, вбачає правові підстави для стягнення вищезазначеного боргу.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п.6.1 кредитного договору, за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів, позичальник зобов`язувався сплатити банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за невиконання умов кредитного договору, за період з 06.10.2008 по 05.10.2009 позичальнику нарахована пеня у розмірі 6514,30 грн. Суд вважає обґрунтованим наданий позивачем розрахунок та вбачає правові підстави для стягнення цих коштів.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з п.5.1 кредитного договору та п.2.1 договору поруки № Ф1-06/40556-29П від 08.06.2006, відповідач ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання відповідати перед Банком за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_3 солідарно з нею.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п.5.1 договору поруки, порука припиняється із припиненням зобов`язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Отже, вказаним договором поруки, укладеним Банком з ОСОБА_2 , не було встановлено строку припинення поруки.

Відповідно до п.3.5 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі зарахування позичальником грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором. Таким правом Банк скористався, направивши ОСОБА_3 претензію про дострокове погашення заборгованості за кредитом в сумі 6746,25 грн. № 218/17 від 13.10.2008.

Відтак, оскільки строк виконання основного зобов`язання у даному випадку був встановлений моментом пред`явлення вимоги, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука ОСОБА_2 підлягала припиненню, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Договір поруки між Банком та ОСОБА_2 укладений 08.06.2006, у той час як позов до неї пред`явлений Банком 26.09.2009. оскільки позивач не пред`явив позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, порука ОСОБА_2 за зобов`язаннями ОСОБА_3 припинилась.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки суд прийшов до висновку те, що визнання ОСОБА_4 позову суперечить вимогам закону, визнання нею позову судом не приймається.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати підлягають стягненню з позичальника ОСОБА_3 , а у задоволенні вимог ВАТ банку «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 слід відмовити.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.526, 549, ч.2 ст.551, ч.4 ст.559, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049, ч.2 ст.1050, ст.1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 60, ч.21 ст.88, ч.3 ст.208, ч.ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.ч.1-3 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ВАТ банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ВАТ банк «Фінанси та кредит» борг за кредитним договором № Ф1-06/40556-29 від 08 червня 2006 року в загальній сумі 8729 (вісім тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 11 копійок.

В іншій частині позовних вимог ВАТ банк «Фінанси та кредит», заявлених до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, відмовити в задоволенні за їх безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ВАТ банк «Фінанси та кредит» судові витрати по справі в сумі 207 (двісті сім) гривень 29 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя О.І.Горегляд