Рішення

від 28.06.2022 по справі 914/346/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2022 Справа № 914/346/20(914/3654/21)

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пурія Р.П., м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Бондар плюс М», с. Мар`янівка, Хмельницький район, Хмельницька область

про: стягнення 499460,72 грн.

у межах справи про банкрутство № 914/346/20

за заявою: Приватного підприємства «Лан-ОілТрейд», м. Львів

про: банкрутство Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» (вул. Богданівська, буд. 15А, м. Львів, 79067, ідентифікаційний код 32865702)

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Когут Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Беребелюх Б.М.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/346/20(914/3654/21) за позовом ліквідатора Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» - арбітражного керуючого Пурія Р.П. до Приватного підприємства «Бондар плюс М» про стягнення заборгованості в сумі 499460,72 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2021 справу № 914/346/20(914/3654/21) за позовом ПП «Захід-Агроінвест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пурія Р.П. до ПП «Бондар плюс М» про стягнення 499460,72 грн прийнято до розгляду в межах провадження справи № 914/346/20 про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест» (ідентифікаційний код 32865702) та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено підготовче засідання.

04.01.2022 на розгляд суду від відповідача надійшов відзив, у якому просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

10.02.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій ліквідатором ПП «Захід-Агроінвест» наведено міркування щодо спростування обставин, викладених відповідачем у відзиві.

Ухвалою суду від 16.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження у цій справі та відкладено підготовче засідання.

02.03.2022 від представника відповідача надійшла заява, у якій зазначає про неможливість з`явитися у судове засідання та просить проводити судове засідання, призначене на 02.03.2022 за відсутності відповідача та його представника.

26.04.2022 від відповідача надійшли заперечення на позов, у яких зазначає, що позивач не довів обґрунтованості пред`явлених позовних вимог, що унеможливлює задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.05.2022 задоволено клопотання ліквідатора ПП Захід-Агроінвест про витребування доказів, витребувано у Приватного підприємства Бондар плюс М оригінал та засвідчену копію договору поставки № 28/1-мс, укладеного 28.10.2016 між ПП Захід-Агроінвест та ПП Бондар плюс М, підготовче засідання відкладено на 15.06.2022.

06.06.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява, у якій повідомляє, що у Приватного підприємства «Бондар плюс М» не збереглося оригіналу або засвідченої копії договору поставки № 28/1-мс, укладеного 28.10.2016 між ПП «Захід-Агроінвест» та ПП «Бондар плюс М». Також у заяві зазначено, що за умови, що позивач не подав нових доказів, відповідач не заперечує щодо закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/346/20(914/3654/21) до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 29.06.2022.

На електронну адресу суду 22.06.2022 від представника Приватного підприємства Бондар Плюс М надійшло клопотання про участь в судовому засіданні з розгляду справи № 914/346/20(914/3654/21), призначеному на 29.06.2022 о 14:15 год, в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.06.2022 задоволено клопотання представника Приватного підприємства Бондар Плюс М Беребелюха Б.М. про участь в судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; постановлено судове засідання у справі № 914/346/20(914/3654/21), призначене на 29.06.2022 о 14:15 год., здійснювати в режимі відеоконференції.

На електронну адресу суду 23.06.2022 від представника Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» надійшло клопотання про участь в судовому засіданні з розгляду справи № 914/346/20(914/3654/21), призначеному на 29.06.2022, в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.06.2022 задоволено клопотання представника Приватного підприємства Захід-Агроінвест Рустамової Н.Р. про участь в судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначеному на 29.06.2022 о 14:15 год; постановлено судове засідання у справі № 914/346/20(914/3654/21), призначене на 29.06.2022 о 14:15 год., здійснювати в режимі відеоконференції.

У судове засідання 29.06.2022 з`явився представник відповідача, заперечив щодо задоволення позову, просив застосувати строк позовної давності. Судове засідання 29.06.2022 у справі № 914/346/20(914/3654/21), відбулося без участі представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв`язку з технічною неможливістю.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 23.06.2022, якою задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, попереджено сторін, що відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Суд зазначає, що судом здійснювалось підключення представника Приватного підприємства Захід-Агроінвест Рустамової Н.Р. до відеоконференції, проте, через технічні несправності зі сторони представника позивача судове засідання 29.06.2022 відбулося без участі представника позивача.

У судовому засіданні 29.09.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1. Описова частина рішення.

1.1. Позиція позивача.

У позові зазначено, що, діючи на підставі постанови Господарського суду Львівської області від 24.07.2020 у справі про банкрутство № 914/346/20, проаналізувавши дані бухгалтерського обліку ПП «Захід-Агроінвест», ліквідатор виявив заборгованість ПП «Бондар Плюс М» перед ПП «Захід-Агроінвест» у розмірі 499460,72 грн. Позивач вказує, що заборгованість утворилася здіно договору поставки № 28/1-мс від 28.10.2016.

Позивач стверджує, що на виконання вказаного договору поставки ПП «Захід-Агроінвест» здійснило поставку відповідачу макухи соєвої на загальну суму 1136778,40 грн, що підтверджується видатковими накладними від 31.03.2018 № 176 на суму 276940,00 грн, від 24.04.2018 № 219 на суму 434520,00 грн та від 26.04.2018 № 228 на суму 425318,40 грн.

Також позивач зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку ПП Захід-Агроінвест» відповідач здійснив оплату товару частково та станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки від 28.10.2016 № 28/1-мс становить 499460,72 грн.

Також ліквідатор ПП «Захід-Агроінвест» у позовній заяві зазначив, що в процесі інвентаризації не було виявлено в ПП «Захід-Агроінвест» примірника договору поставки № 28/1-мс від 28.10.2016, у зв`язку з чим ліквідатором було надіслано відповідачу запит від 22.10.2021 № 01-14/21-10-10/11 про надання такого договору. Однак, станом на дату складання позовної заяви жодної відповіді від відповідача не отримано.

Позивачем подано 10.02.2022 відповідь на відзив, у якій заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов. Зокрема, щодо наявності довготривалих договірних відносин між ПП «Захід-Агроінвест» та ПП «Бондар Плюс М» зазначає, що станом на 01.01.2018 сальдо заборгованості відповідача перед позивачем становило 412682,32 грн, а протягом 2018 року позивачем було здійснено ще поставку на загальну суму 1136778,40 грн. Вказує, що відповідачем згідно наданих ним платіжних доручень здійснено оплату за поставлений товар лише на суму 1050000,00 грн, тому, враховуючи попередню заборгованість і нову поставку товару, заборгованість відповідача становить 499460,72 грн. Крім того, позивач вказує, що у частині платіжних доручень відповідачем вказано призначення платежу згідно рахунку від 17.12.2017, а в частині взагалі не вказано на підставі чого здійснювалися оплати, зокрема, ні договору, ні видаткової накладної, ні рахунку, на підставі яких здійснювалася оплата. Тому позивач стверджує, із доданих відповідачем документів неможливо встановити, що вказані оплати були здійснені на виконання договору поставки від 28.10.2016 № 28/1-мс чи видаткових накладних від 31.03.2018 № 176, від 24.04.2018 № 219, від 26.04.2018 № 228, якимим обґрунтовано позов.

Позивач також заперечує щодо доводів відповідача про застосування строку позовної давності та зазначає, що строк позовної давності позовної давності (статті 257-258 ЦК України) в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже, позивач вказує, що, оскільки строки, визначені в тому числі статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, то ПП «Захід-Агроінвест» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до ПП «Бондар Плюс М» у межах строків позовної давності.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідачем подано відзив на позову, у якому зазначає, що, на його думку, позовні вимоги ПП «Захід-Агроінвест» не підлягають до задоволення. Зокрема, відповідач вкаазує, що розмір заборгованості ПП «Бондар Плюс М» перед ПП «Захід-Агроінвест» за поставлений товар значно менший. Стверджує, що ПП «Бондар Плюс М» сплатило ПП «Захід-Агроінвест» за макуху у 2018 році на підставі виставлених рахунків 1050000,00 грн, на підтвердження чого відповідачем долучено до відзиву платіжні доручення від 04.01.2018 № 1625 на суму 100000,00 грн, від 05.01.2018 № 1626 на суму 100000,00 грн, від 09.01.2018 № 1629 на суму 100000,00 грн, від 11.01.2018 № 1639 на суму 100000,00 грн, від 16.01.2018 № 1647 на суму 100000,00 грн, від 24.04.2018 № 1731 на суму 100000,00 грн, від 26.04.2018 № 16 на суму 150000,00 грн, від 17.05.2018 № 56 на суму 100000,00 грн, від 18.05.2018 № 58 на суму 100000,00 грн, від 03.07.2018 № 131 на суму 100000,00 грн.

Відповідач у відзиві не заперечує, що у 2018 році ПП «Захід-Агроінвест» поставило ПП «Бондар Плюс М» макуху згідно видакових накладних від 31.03.2018 № 176, від 24.04.2018 № 219 та від 26.04.2018 № 228 на загальну суму 1136778,40 грн.

Отже, відповідач стверджує, що, враховуючи суму, на яку поставлено товар у 2018 році, та оплату, здійснену у 2018 році, сума заборгованості ПП «Бондар Плюс М» перед ПП «Захід-Агроінвест» становить 89778,40 грн.

Відповідач у відзиві просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Зокрема, відповідач стверджує, що перебіг строку позовної давності за вимогами про оплату за видатковими накладними від 31.03.2018 № 176, від 24.04.2018 № 219 та від 26.04.2018 № 228 розпочався з наступного дня після прийняття товару. Відповідач вказує, що, оскільки ПП «Бондар Плюс М» останній раз сплатило за макуху 03.07.2018, то перебіг позовної давності перервався, та розпочався заново 03.07.2018. Отже, відповідач стверджує, що позовна давність щодо сплати за поставлену макуху спливла 04.07.2021, а позивач звернувся до суду з даним позовом лише 01.12.2021, таким чином, пропустив строк позовної давності.

Також відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що вважає необґрунтованим твердження позивача, що ним на виконання договору поставки від 28.10.2016 № 28/1-мс було здійснено поставку макухи на загальну суму 4197184,62 грн за 2016-2017 роки та на загальну суму 1136778,40 грн за 2018 рік.

Натомість, відповідач стверджує, що платіжні документи, додані відповідачем до відзиву, свідчать про оплату, в тому числі авансову, поставленого у 2018 році товару. Крім того, відповідач зазначає, що посилання у частині платіжних доручень на рахунок від 17.12.2017 не є доказом поставки позивачем товару на перераховані суми. Також відповідач вважає безпідставними заперечення позивача про те, що відсутність конкретного призначення платежу у платіжних від 24.04.2018 № 1731, від 26.04.2018 № 16, від 17.05.2018 № 56, від 18.05.2018 № 58 та від 03.07.2018 № 131 унеможливлює зарахування сплачених коштів в рахунок поставленого товару.

1.3. Заяви та клопотання сторін.

Ліквідатором ПП «Захід-Агроінвест» подано клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати у Приватного підприємства «Бондар плюс М» оригінал та засвідчену копію договору поставки № 28/1-мс, укладеного 28.10.2016 між ПП «Захід-Агроінвест» та ПП «Бондар плюс М».

Ухвалою суду від 24.05.2022 задоволено клопотання ліквідатора ПП Захід-Агроінвест про витребування доказів, витребувано у Приватного підприємства Бондар плюс М оригінал та засвідчену копію договору поставки № 28/1-мс, укладеного 28.10.2016 між ПП Захід-Агроінвест та ПП Бондар плюс М, підготовче засідання відкладено на 15.06.2022.

06.06.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява, у якій повідомляє, що у Приватного підприємства «Бондар плюс М» не збереглося оригіналу або засвідченої копії договору поставки № 28/1-мс, укладеного 28.10.2016 між ПП «Захід-Агроінвест» та ПП «Бондар плюс М».

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

ПП «Захід-Агроінвест» поставлено ПП «Бондар Плюс М» макуху соєву на загальну суму 1136778,40 грн., що підтведжується видатковими накладними від 31.03.2018 № 176 на суму 276940,00 грн, від 24.04.2018 № 219 на суму 434520,00 грн та від 26.04.2018 № 228 на суму 425318,40 грн.

На підставі вказаних видаткових накладних виставлено відповідні рахунки-фактури від 31.03.2018 № СФ-176 на суму 276940,00 грн, від 26.04.2018 № СФ228 на суму 425318,40 грн та від 24.04.2018 № СФ-219 на суму 434520,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем поставлений товар оплачено частково, у зв`язку з чим просить стягнути з ПП «Бондар Плюс М» на користь ПП «Захід-Агроінвест» 499460,72 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7491,91 грн. сплаченого судового збору.

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних від 31.03.2018 № 176, від 24.04.2018 № 219 та від 26.04.2018 № 228 на загальну суму 1136778,40 грн, який прийнято відповідачем.

Слід зазначити, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на договір поставки від 28.10.2016 № 28/1-мс. Однак, у матеріалах справи відсутній та сторонами не надано ні копії, ні оригіналу такого договору. Водночас, суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт укладення вказаного договору та факт поставки товару згідно накладних з посиланням на договір поставки від 28.10.2016 № 28/1-мс.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), мотивує, зокрема, врахування групи доказів.

У ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів).

У ч. 1 ст. 19 та ч.ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, господарське зобов`язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб`єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату для його сторін, тобто мати реальний характер та опосередковувати рух капіталів, товарів, робіт чи послуг, що є об`єктами відповідної господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Слід зазначити, що сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні докази заперечень зі сторони відповідача щодо кількості, якості, асортименту та комплектності поставленого товару.

Зі змісту частин 3, 8 ст. 19 Господарського кодексу України вбачається, що обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарській операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб`єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Вирішуючи питання щодо наявних у справі доказів, господарський суд враховує інститут допустимості засобів доказування (ст. 76 ГПК України), згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до принципу належності доказів (ст. 76 ГПК України), господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

Мета судового дослідження доказів полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення юридичних фактів , що мали місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд відбирає для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у gостановах від 29.01.2019 у справі №911/916/15, від 29.08.2018 у справі №911/1111/15, від 05.06.2018 у справі №911/915/15 та від 18.04.2018 у справі №911/917/15.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Висновок про таке зроблено Верховним Судом у gостанові від 19.06.2018 у справі №804/15389/15.

Відповідно до п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3.07.2014 (остаточне 17.11.2014): «Більше того, принцип справедливості, закріплений у ст.6 конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України», п.25, від 18.07.2006 та «Нечипорук і Йонкало проти України», п.280, від 21.04.2011)».

Отже, позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару на загальну суму 1136778,40 грн надано видаткові накладні від 31.03.2018 № 176 на суму 276940,00 грн, від 24.04.2018 № 219 на суму 434520,00 грн та від 26.04.2018 № 228 на суму 425318,40 грн, які скріплені підписами та печатками обох сторін.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується факт поставки товару згідно видаткових накладних від 31.03.2018 № 176 на суму 276940,00 грн, від 24.04.2018 № 219 на суму 434520,00 грн та від 26.04.2018 № 228 на суму 425318,40 грн.

Водночас, суд наголошує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів існування договірних стосунків та/чи поставки товару, окрім вказаних видаткових накладних. У матеріалах справи відсутні інші видаткові накладні на виконання договору поставки від 28.10.2016 № 28/1-мс, факт укладення якого не заперечується обома сторонами, та/чи інші договори поставки, укладені між ПП «Захід-Агроінвест» та ПП «Бондар Плюс М».

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів оплати поставленого товару згідно видаткових накладних від 31.03.2018 № 176, від 24.04.2018 № 219 та від 26.04.2018 № 228.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 №22, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, саме на ПП «Бондар плюс М» покладається обов`язок визначення повної та достовірної інформації щодо сплачених ним коштів та підставу їх перерахування за платіжними дорученнями.

Слід звернути увагу на те, що у, долучених відповідачем платіжних дорученнях від 04.01.2018 № 1625 на суму 100000,00 грн, від 05.01.2018 № 1626 на суму 100000,00 грн, від 09.01.2018 № 1629 на суму 100000,00 грн, від 11.01.2018 № 1639 на суму 100000,00 грн, від 16.01.2018 № 1647 на суму 100000,00 грн у призначенні платежу вказано: «За макуху згідно рахунку від 17.12.2017, а у платіжних дорученнях від 24.04.2018 № 1731 на суму 100000,00 грн, від 26.04.2018 № 16 на суму 150000,00 грн, від 17.05.2018 № 56 на суму 100000,00 грн, від 18.05.2018 № 58 на суму 100000,00 грн, від 03.07.2018 № 131 на суму 100000,00 грн. у призначенні платежу взагалі відсутня конкретизація документу, на підставі якого здійснюється оплата, а лише зазначено: «За макуху соєву згідно рахунку».

Також слід зазначити, що саме відповідачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур, виписаних на підставі видаткових накладних, якими обґрунтовано позовні вимоги, а саме: рахунок-фактура від 31.03.2018 № СФ-176 на суму 276940,00 грн, рахунок-фактура від 26.04.2018 № СФ228 на суму 425318,40 грн та рахунок-фактура від 24.04.2018 № СФ-219 на суму 434520,00 грн. Однак, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано та у матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи, які б свідчили про оплату вказаних рахунків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1136778,40 грн, що не заперечується сторонами, та у матеріалах справи відсутні докази оплати такого товару.

Водночас, при прийнятті рішення судом беруться до уваги положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, у якій визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства, встановлені обставини, а також твердження позивача про часткову оплату товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 499460,72 грн заборгованості за поставлений товар.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц).

Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу товар у березні-квітні 2018 року, який відповідачем не оплачено. Позивач звернувся із відповідним позовм про стягнення заборгованості за поставлений товар у грудні 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, строки, визначені в тому числі статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

У свою чергу, суд зазначає, що станом на час розгляду зазначеного спору відповідних нормативно-правових актів щодо скасування (припинення) карантину органами державної влади не приймалось.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не виконав свої договірні зобов`язання з оплати поставленого позивачем відповідного товару згідно видаткових накладних від 31.03.2018 № 176, від 24.04.2018 № 219 та від 26.04.2018 № 228, оскільки станом на час звернення позивача до суду (грудень 2021 року) на всій території України тривав(є) карантин, суд дійшов висновку, що ПП «Захід-Агроінвест» не пропущено відповідний строк.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовних вимог позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 7491,91 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бондар Плюс М» (31310, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Мар`янівка, вул. Суворова, буд. 1; ідентифікаційний код 36269275) на користь Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» (вул. Богданівська, буд. 15А, м. Львів, 79067, ідентифікаційний код 32865702) 499460,72 грн заборгованості та 7491,91 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.07.2022.

Суддя Артимович В.М.