Постанова

від 05.07.2022 по справі 546/1014/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 546/1014/16-а

адміністративне провадження № К/9901/49793/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20.12.2017 (суддя - Беркута Л.Г.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 (судді - Яковенко М.М., Лях О.П., Старосуд М.І.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

- визнати рішення Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 05.05.2016 №86-8-VII протиправним;

- зобов`язати Малобакайську сільську раду Решетилівського району Полтавської області надати їй безоплатно у власність земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства розміром 2,0 га.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.04.2016 позивач звернулася до Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області з заявою про надання їй у власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з бажаним місцем розташування на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області з доданими графічними матеріалами на яких відмічені вільні землі (згідно Публічної кадастрової карти України) (а.с.6).

05.05.2016 рішенням №86-8-VII Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області позивачу було відмовлено у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що бажані земельні ділянки на наданих картографічних матеріалах знаходяться за межами населених пунктів Малобакайської сільської ради, а землями за межами населених пунктів розпоряджається ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (а.с.3).

Вважаючи відмову у задоволенні заяви про надання земельної ділянки протиправною, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Решетилівського районного суду від 20.12.2017, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розпорядження землями, які просить позивач передати їй у власність, не належить до повноважень відповідача.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, покликається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 118 ЗК України, щодо порядку подання заяви про отримання земельної ділянки та надання графічних матеріалів.

Позивач вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин першої - третьої, п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до ч.6,7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 122 ЗК України розмежовано повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

За змістом частини 1 цієї статті сільські ради передають у власність або у користування земельні ділянки лише із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що додані позивачем до заяви про надання у власність земельної ділянки графічні матеріали містили в тому числі землі, розпорядження якими, відповідно до статті 122 ЗК України, не належить до повноважень відповідача.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку щодо правомірності відмови відповідача надати у власність позивачу земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Покликання позивача в обгрунтУвання касаційної скарги на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 118 ЗК України є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки як встановлено судами під час звернення до відповідача позивачем належним чином не визначено бажану земельну ділянку і доказів протилежного позивачем не надано.

Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Стародуб О.П.

Коваленко Н.В.

Кравчук В.М.