Постанова

від 28.03.2018 по справі 546/1014/16-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 546/1014/16-а Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року (головуючий 1 інстанції Беркут Л.Г., повний текст виготовлено 28 грудня 2017 року) по справі № 546/1014/16-а за позовом ОСОБА_1 до Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастр у Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Решетилівського районного суду Полтавської області з позовом до Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, в якому просила визнати рішення Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області №86-8-У11 протиправним та зобов'язати Малобакайську сільську раду Решетилівського району Полтавської області надати їй безоплатно у власність ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства розміром 2 га.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено(а.с. 145-178).

Позивач посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального права, просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом невірно встановлена та обставина, щодо місця знаходження бажаної ділянки за межами населеного пункту, а форма заяви відповідає вимогам ст..118 ЗК України.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Від представника відповідача надійшов заява про розгляд справи у їх відсутність. Позов не визнають. Зазначено, що землі запису, які вказані на картографічних матеріалах як бажані, знаходять за межами населених пунктів, а тому розпорядником земель є ГУ Держгеокадастр в Полтавській області. Від сторони позивача також була подана заява про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 01 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області з заявою про надання їй у власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з бажаним місцем розташування на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області з доданими графічними матеріалами на яких відмічені вільні землі (згідно Публічної кадастрової карти України). (а.с.6)

05 травня 2016 року рішенням №86-8-VII Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області позивачу було відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку з тим, що бажані земельні ділянки на наданих картографічних матеріалах знаходяться за межами населених пунктів Малобакайської сільської ради, а землями за межами населених пунктів розпоряджається ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (а.с.3).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області №86-8-VII від 05 травня 2016 року є законним та обґрунтованим, а земельні ділянки, які вказані на картографічних матеріалах як бажані, знаходять за межами населених пунктів, а тому розпорядником земель є ГУ Держгеокадастр в Полтавській області.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.6,7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.122 ЗКУ, сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З дня набрання чинності 1 січня 2013 року Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-17, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються всі землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу, а у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу відповідно до п.3,4 цього Закону. З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими, відповідно до п.7 цього ж Закону.

Судом першої інстанції зроблені правильні висновки, що в залежності від місця розташування земельної ділянки, а саме в межах чи за межами населеного пункту та категорії земель та за його цільовим призначенням, залежить орган, який має право ними розпоряджатися. У даному випадку землями має право розпоряджатися в межах населених пунктів Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області - Малобакайська сільська рада Решетилівського району Полтавської області, як землями комунальної власності, а за межами населених пунктів Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, як землями державної власності.

Відмова Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області полягала в тому, що цей представницький орган місцевого самоврядування не є розпорядником земель державної власності за межами населеного пункту.

Окрім цього, судом також вірно зазначено, що у будь-якому випадку позивачці необхідно було звертатися не із заявою про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки, а саме з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому що право на передачу земельної ділянки виникає, коли земельна ділянка є сформованою як об'єкт цивільних прав у розумінні статті 79 ЗК України, а саме визначено її площу, межі та внесено інформацію про неї до Державного земельного кадастру, тому що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. (ч.4 цієї ж статті), а способи формування земельних ділянок визначено ч.2 цієї ж статті, серед яких є у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Колегія суддів також погоджується, що у графічних матеріалах необхідно було зазначити більш точно бажане місце розташування земельної ділянки, а не в цілому територію Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, тому що як зазначалося вище існує два органи, які розпоряджаються землями сільськогосподарського призначення в залежності від її знаходження, а також враховуючи лист №05-12/185 виконавчого комітету Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 11 квітня 2017 року (а.с.79), що земельні ділянки перебувають у власності або користуванні громадян та юридичних осіб, а відповідно до ч.5 ст. 116 ЗКУ, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, тобто необхідне погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні.

Ототожнення позивачем знаходження земельних ділянок з територією меж дії Малобакайської сільської ради Решетилівського району з самими внутрішніми кордонами населеного пункту, є безпідставними.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до законного висновку, що позовна вимога щодо визнання рішення Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області №86-8-VII від 05 протиправним, не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області надати їй безоплатно у власність земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства розміром 2,0 га, то вона теж не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані ст. 118 Земельного кодексу України.

Перш за все особа має звернутися з клопотанням до відповідного органу зазначеного вище, який розпоряджається земля сільськогосподарського призначення, де вказати цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства (згідно коду КВЦПЗ), тому що цільове призначення зазначене в позовній заяві, а саме для ведення селянського (фермерського) господарства не відповідає чинному законодавству. До клопотання необхідно додати графічні матеріали на яких зазначити бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Щодо розміру земельної ділянки, то громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району, відповідно до п.а) ч.1 ст.121 ЗКУ, а не 2,0 га, як було зазначено в позовній заяві.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року по справі № 546/1014/16-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 29 березня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.М. Яковенко Судді (підпис) (підпис) О.П. Лях М.І. Старосуд