Постанова

від 29.06.2022 по справі 681/88/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 681/88/22

Провадження № 22-ц/4820/976/22

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя доповідач), Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю апелянта, представниці відповідача,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 681/88/22 за позовом ОСОБА_1 до Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за період відсторонення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного Хмельницької області суду в складі судді Горщара А.Г. від 30 березня 2022 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом до відповідача вказував, що з 01.09.1996 року він працює на посаді вчителя історії, правознавства, громадянської освіти Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради.

04.11.2021 року він отримав повідомлення директора закладу, в якому було вказано про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 до 05.11.2021 року.

Не погоджуючись з повідомленням, він надав доповідну директору, в якій виклав свою позицію щодо отримання ним профілактичного щеплення та вказав, що не буде цього робити, оскільки вважає, що не порушує при цьому закон.

05.11.2021 йому вручено наказ директора Буртинської загальноосвітньої школи I-IІI ступенів № 97-к/2021-р від 05.11.2021 року, яким його відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення від СOVID-19 без збереження заробітної плати.

Цей наказ вважає незаконним, оскільки він суперечить приписам статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Вважає, що відсутність щеплення проти СOVID-19 не є підставою для відсторонення його від роботи, оскільки обов`язкове профілактичне щеплення від СOVID-19 цим законом не передбачено.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 та в спосіб, що не відповідає вимогам п.1 ст. 92 Конституції України та ст. 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», поза межами конституційних повноважень КМУ, то і відповідно відповідач у справі не мав правових підстав для відсторонення позивача від посади.

Середній заробіток за час незаконного відсторонення за період з 05.11.2021року по 31.01.2022 року, розрахований позивачем з врахуванням п`ятиденного робочого тижня та середньоденного заробітку 736,09 грн., становить 44165,40 грн.

З цих підстав просив визнати незаконним та скасувати наказ Буртинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області від 05.11.2021 року №97-к/2021- р «Про відсторонення від роботи вчителя історії, правознавства, громадянської освіти Бака Г.В.»; зобов`язати Буртинську ЗОШ І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу № 97-к/2021р від 05.11.2021 року.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Буртинської загальноосвітньої школи I-IІI ступенів Понінківської селищної ради на користь ОСОБА_1 5888 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 72 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2022 року по 13.03.2022 року, без урахування податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню.

Стягнуто з Буртинської загальноосвітньої школи I-IІI ступенів Понінківської селищної ради на користь ОСОБА_1 992,40 грн. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти вимог позовувідмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові як незаконне та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог. На його думку, помилковим є висновок суду про відсутність підстав для скасування спірного наказу як незаконного. Суд допустив порушення принципу верховенства права, неправильно застосував норми матеріального права. Не враховано, що його відсторонили від роботи з грубим порушенням закону, зокрема ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки в порушення процедури щодо нього подання державної санітарно-епідеміологічної служби не вносилося, факт його відмови від щеплення не підтверджено належними документами.

В Україні відсутні дані щодо завершення клінічних випробувань зареєстрованих в Україні вакцин для профілактики СOVID-19, медпрацівники не можуть надати інформацію про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Вважає, що не хворів СOVID-19, тому що не дозволив себе «вакцинувати» кандидатами у вакцини, які не пройшли клінічні випробування.

На його думку, жоден закон не дає право директору школи вимагати інформацію про щеплення (при цьому така інформація містить лікарську таємницю і є конфіденційною), та складати акти про відмову чи ухилення від щеплення з таких причин.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймає головний державний санітарний лікар України, а не МОЗ України без належної на те компетенції.

Відстороненням від роботи порушено право апелянта, гарантоване ст. 43 Конституції України, а також конституційні права, передбачені ст.ст. 21, 22, 24, 27, 28, 43, 46 48, позбавлено його права не лише заробляти собі на життя, а й на фізичне існування, оскільки заробітна плата була єдиним джерелом його доходу.

У відзиві на апеляційну скаргу Буртинська ЗОШ І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Позивач не пред`явив довідку про профілактичне щеплення, а також не пред`явив медичний висновок про протипоказання до вакцинації проти СОVID-19. Зазначені документи та інформація, що міститься в них, не є медичною таємницею.

Можливість продовження роботи позивача на посаді вчителя лише за умови проходження вакцинації від СОVID -19 не є дискримінацією працівників.

Держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

В засіданні апеляційного суду апелянт підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Представниця відповідача просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працює вчителем історії, правознавства, громадянської освіти Буртинської загальноосвітньої школи I-IІI ступенів Понінківської селищної ради (далі Буртинська школа).

04.11.2021 в електронному вигляді, а 05.11.2021 у паперовому вигляді позивач отримав повідомлення директора вказаної школи про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від СOVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. В повідомленні зазначено, що на підставіНаказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»тапункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, до 05.11.2021 він повинен надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СOVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогоНаказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595.

У зазначеному повідомленні ОСОБА_1 роз`яснено наслідки ненадання вказаних документів, що 08.11.2021 його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставіст.46 КЗпПтаст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», та період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу та стажу, що дає право на відпустку.

Наказом директора Буртинської школи № 97-к/2021-р від 05.11.2021 року, на підставі ст.46, ч.1 ст.94 КЗпП України, ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», згіднонаказу МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», а також постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236зі змінами, ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці», рішення Державної комісії ТЕБ і НС Хмельницької ОДА, розпорядження Понінківської селищної ради від 03.11.2021 року № 150-од/2021-р, ОСОБА_1 , вчителя історії, правознавства, громадянської освіти відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від СOVID-19, без збереження заробітної плати.

З цим наказом позивач ознайомлений під підпис 05.11.2021 року, письмово зазначив в ньому свою незгоду з цим наказом.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскаржуваний наказ виданий уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства України з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу і не порушує право ОСОБА_1 на працю, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним і скасування. Дію наказу МОЗ від 04.10.2022 року № 2153 зупинено з 01.03.2022 року до завершення воєнного стану, тому позивач мав бути допущений до роботи саме з 01.03.2022 року, а не з 14.03.2022 року, а отже, слід стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період незаконного відсторонення від роботи з 01.03.2022 року по 14.03.2022 року.

Доводи апеляційної скарги, що оскаржуваний наказ суперечить ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП України, є безпідставними.

Так, пунктами «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватися про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з ч.1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є одним з передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі Закон № 1645-14) профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 за № 83.

Згідно пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що набрав чинності з 08.11.2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Суд першої інстанції належно застосував тлумачення поняття «законодавство», вжите у ч.1 ст.46 КЗпП України, згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі № 17/81-97 (№ 12-рп/98), і правильно констатував, що в це поняття включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадкахтакож і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Відтак наказ МОЗ України №2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» є актом законодавства, яким згідно ч.1 ст. 46 КЗпП України передбачено інші випадки (підстави) відсторонення працівників від роботи.

В своючергу вказанийнаказ МОЗУкраїни №2153від 04.10.2021року,як і постановаКМУ №1236від 09.12.2020року, невизнані у встановленомупорядку протиправними або нечинними, а отже, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відтак директор школи, пропонуючи позивачу надати документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення від СOVID-19 (або довідку про абсолютні протипоказання) діяла в межах своїх повноважень згідно пункту 41-6 постанови КМУ № 1236 на виконання обов`язку забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками школи.

Згідно поданої доповідної директору Буртинської школи від 05.11.2021 року, ОСОБА_1 відмовився надати відомості про наявність у нього сертифікату проходження вакцинації проти COVID-19 та відповідних документів щодо протипоказань організму до такого щеплення роботодавцю, мотивуючи незаконністю вказівки керівника навчального закладу, неможливістю розголошення цих відомостей як лікарської таємниці (а.с.13).

Запитувані документи не містять відомостей про стан здоров`я особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, дані медичного обстеження, право на таємницю щодо яких має особа згідно статті 286 ЦК України, статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», що спростовує доводи апелянта про неможливість розголошення цих відомостей як лікарської таємниці.

Нормами чинного законодавства дійсно передбачено певну процедуру підтвердження відмови особи від обов`язкового профілактичного щеплення.

Так, згідно з ч.6 ст. 12 Закону № 1645-14 профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

За змістом ч.ч.1-2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні є обов`язковими.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Матеріали справи не містять отриманої лікарем письмової відмови позивача від щеплення чи відповідного акта про відмову, подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Разом зтим,зміст позовноїзаяви,апеляційної скарги ОСОБА_1 цілком підтверджує йоговідмову від профілактичногощеплення протиCOVID-19з підстав відсутності даних щодо завершення клінічних випробувань зареєстрованих в Україні вакцин для профілактики СOVID-19.

В свою чергу апеляційний суд констатує, що зафіксувати відмову особи від щеплення у встановленому порядку технічно можливо лише в разі явки цієї особи до лікаря (медичного закладу) з метою профілактичного щеплення проти COVID-19.

При цьому в матеріалах справи відсутні дані щодо явки позивача до лікаря для профілактичного щеплення проти COVID-19.

Як пояснила в апеляційному суді представниця Буртинської школи, впродовж літа 2021 року двічі організовувалися виїзди працівників школи замовленим автотранспортом для щеплення проти COVID-19 до лікарні с. Новоселиця, в яких ОСОБА_1 не брав участі.

Відтак за встановлених обставин посилання апелянта на відсутність належних документів на підтвердження його відмови від щеплення не спростовує той факт, що він «не дозволив себе «вакцинувати» кандидатами у вакцини, які не пройшли клінічні випробування», як зазначено в апеляційній скарзі.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу, який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, наказу МОЗ від 04.10.2021 року №2153 щодо відсторонення від роботи ОСОБА_1 як працівника закладу освіти від роботи без збереження заробітної плати з 10.11.2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Разом з тим, згідно зі статтею 3 Конституції України саме людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян цієї держави.

Оспорюваним наказом дійсно обмежено право позивача на працю, разом з тим, за обставинами справи, ОСОБА_2 мав можливість вакцинуватися або надати відповідний медичний документ про звільнення від обов`язкової вакцинації до 08.11.2021 року, тобто, усунути обставину, що зумовила його відсторонення від роботи.

Норма ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» покликана захистити здоров`я та життя усіх працівників закладу освіти у зв`язку з ускладненою епідемічною ситуацією, а перебування на роботі працівників, які не отримали профілактичні щеплення, в організованих колективах створює ризик виникнення спалахів коронавірусу, що є загрозою для життя та здоров`я не лише працівників закладу освіти та учнів, а й членів їхніх сімей, тобто працівник, який не отримав вакцинації проти COVID-19, не лише стає потенційно небезпечним для оточення, а й сам піддається підвищеному ризику захворіти, відвідуючи місця масового скупчення людей.

Наказ про відсторонення ОСОБА_2 від роботи виданий з метою забезпечення з 08.11.2021 допуску до роботи працівників закладів освіти виключно тих, що пройшли щеплення або ж надали відповідні документи про абсолютні протипоказання до щеплення. Вказані обмеження прав можуть допускатися задля забезпечення суспільних інтересів, в тому числі, здоров`я нації та суспільства.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з непроходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, - у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти COVID-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, The of anopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

У постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Враховуючи законодавче врегулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку із відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вимога про обов`язкову вакцинацію працівників окремих професій, зокрема, закладів освіти, проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, особливо здоров`я дітей, є виправданою та такою, що не порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 липня 2022 року.

Судді Л.М. Грох

Р.С. Гринчук

О.І. Ярмолюк

-