Ухвала

від 27.06.2022 по справі 755/12267/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12267/21

Провадження №: 1-кс/755/429/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2022 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, який працює на посаді директора ТОВ «РД», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002031 від 08 липня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

в с т а н о в и л а :

слідча СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , звернулася до слідчої судді із зазначеним клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що приблизно навесні 2018 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому під час досудового розслідування місці, у ОСОБА_5 виник умисел на самовільне зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 8000000000:90:140:0003, що знаходиться в санітарно захисній зоні споруд зовнішнього транспорту.

Так, у період часу з травня по листопад 2018 року, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, всупереч вимогам ст. ст. 114, 116, 123 126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, режим використання земель, усвідомлюючи, що він не має жодних рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про надання у власність або користування (оренду) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:140:0003 та, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , самовільно зайняв дану земельну ділянку комунальної власності, що знаходиться в санітарно захисній зоні, площею 291 кв. м., побудувавши на ній нежитлову будівлю автомийку літ. ОСОБА_7 .

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_5 не є підозрюваним, так як йому не вручили підозру належним чином. Крім того, ризики, на які вказав прокурор, необґрунтовані. Також у ОСОБА_5 міцні соціальні зв`язки, зокрема він має батьків та дітей, проживає у м. Києві, офіційно працевлаштований, але наразі призваний на військову службу по мобілізації на період дії воєнного стану та з метою забезпечення оборони держави, з 12 квітня 2022 року проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , де і був затриманий працівниками поліції. На підставі викладеного захисник просив відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав захисника у повному обсязі.

Слідча суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла такого висновку.

За вказаним фактом 08 липня 2021 року відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно № 12021100040002031.

До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідча обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписку підозрюваного та захисника щодо вручення їм копій клопотання, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчою виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

24 вересня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

26 червня 2022 року об 10 год 00 хв ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідча суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання істинних завдань КПК України визначених ст. 2.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідча суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо ОСОБА_5 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановила.

У судовому засіданні, на думку слідчої судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, наявними до клопотання додатками, зокрема копіями: протоколу огляду від 07 липня 2021 року, протоколів допиту свідків від 16 липня, 29 липня, 12 серпня 2021 року, протоколів огляду веб-сторінки у мережі Інтернет від 14 липня, 25 серпня 2021 року, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель щодо об`єкту інвентаризації земельної ділянки на АДРЕСА_2 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі-автомийки літ «В», протоколу огляду місця події від 15 липня 2021 року, технічного звіту щодо вишукувальних робіт при здійсненні моніторингу земель та контролю за їх використанням і охороною (за вимогою судів та інших правоохоронних органів) матеріали топографо-геодезичних та вишукувальних робіт земельних ділянок по вул. Березняківській у Дніпровському районі, висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 9-21 від 02 вересня 2021 року, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

При цьому слідча суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені в клопотанні слідчої дані, з урахуванням долучених до клопотання доказів, слідча суддя має всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у причетності ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою підтвердження або спростування підозри, яка стала підставою для затримання, що повинно підтвердити або спростувати підозру.

Що стосується належності порядку вручення підозри ОСОБА_5 , то її правова оцінка надавалась в ухвалі слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року, відповідно до якої підстави для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку його вручення ОСОБА_5 , відсутні.

Захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року, якою у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на повідомлення слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002031 від 08 липня 2021 року відмовлено. За результатами розгляду апеляційної скарги Київським апеляційним судом 15 червня 2022 року вищевказану ухвалу залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя враховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Також при розгляді даного клопотання слідча суддя враховує правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» (Kharcnenko v. Ukraine) №40107/02, щодо обов`язку суду при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядати можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п.80).

У клопотанні слідча вказує на такі ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України як переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають значення речового доказу, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідча суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до копії довідки № 1/190 від 20 квітня 2022 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 лютого 2022 року призваний на військову службу по мобілізації на період дії воєнного стану та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, до виконання дій на різкі зміни в оперативній обстановці та з 12 квітня 2022 року проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

При цьому доводи, які зазначені в клопотанні слідчої про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є формальними та не підтверджуються жодними матеріалами долученими до клопотання, у судовому засіданні вони не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Слідча суддя звертає увагу на те, що долучені до клопотання докази підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КПК України, проте не свідчать про обґрунтованість ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного не лише виняткового запобіжного заходу, а і більш м`якого запобіжного заходу у вигляді, зокрема, особистого зобов`язання, зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_5 мобілізований та наразі перебуває у військовій частині НОМЕР_1 , що позбавляє його можливості виконувати покладені на нього обов`язки, а принцип використання «обов`язків заради обов`язків» не відповідає критеріям «потреби», котра буде необхідною для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань надається право, зокрема, затримувати і тримати військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів на гауптвахтах Служби правопорядку з метою застосування тимчасового запобіжного заходу, крім випадків, визначених військовими статутами Збройних Сил України, на строки, встановлені законом:підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачених (підсудних), які переховуються від органів досудового розслідування або суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання.

При цьому наказом Міністерства оборони України № 394 від 03 листопада 2020 рокузатверджено Порядок тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, у тому числі на гауптвахтах.

Разом з у клопотанні не вказано тип та місцезнаходження установи для відбування солдатом ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на те, що він проходить службу у військовій частині.

Враховуючи вище викладені обставини в сукупності слідча суддя вважає, що клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування з апобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись, ст. 176-179, 183, 184, 194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідча суддя

п о с т а н о в и л а :

у задоволенні клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 - відмовити.

ОСОБА_5 повинно бути негайно звільнено з-під варти в залі суду.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, підозрюваному.

Ухвала слідчої судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 14 год 30 хв 01 липня 2022 року.

Слідча суддя: ОСОБА_1