Постанова

від 22.06.2022 по справі 367/1267/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/1267/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4336/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Щиглова Євгенія Олександровича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2021 року у складі судді Мерзлого Л.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання договору дійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом у якому просив визнати попередній договір № А-8 від 25 жовтня 2010 року купівлі-продажу житлового приміщення (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсним та укладеним в редакції, що підписана сторонами. Вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 20 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» було укладено договір бронювання об`єкта нерухомості № А8-Б2 щодо бронювання житлового приміщення проектною площею 87.23 м.кв. в секції № 1 454-квартирного 21/22 поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Одночасним з договору бронювання об`єкту нерухомості № А8-Б2 від 20 березня 2008 року позивачем було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № А8- К2; 34-Б/25 від 20.03.2008 року з ЗАТ «КУА АПФ «Наші інвестиції», що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного фонду «Житло та інвестиції» на купівлю облігацій серії А в кількості 8 723 штуки з № 24261 по № 32983.

Згідно інформації про випуск облігацій, опублікованій 23 травня 2006 року в офіційному виданні ДКЦПФР «Дивіденди-інформ» № 121-122 (457-458), облігації серії А в кількості 8 723 штуки з № 24261 по № 32983 надають право на отримання житлового приміщення № 8 в секції 1 у 454-квартирному 21/22 поверховому житловому комплексі по АДРЕСА_1 .

Згідно квитанції № К13/В/39 від 11 квітня 2008 року та платіжного доручення № 1 від 20 березня 2008 року позивачем було внесено на р/р ЗАТ «КУА АПФ «Наші інвестиції», що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного фонду «Житло та інвестиції», грошові кошти в сумі 885 428 грн 12 коп. за прості іменні безпроцентні облігації згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № А8-К2; 34-Б/25 від 20 березня 2008 року.

Для здійснення операцій з облігаціями позивачем відкрито рахунок у цінних паперах № НОМЕР_1 у зберігача - ВАТ КБ «Надра». Право власності на придбаний позивачем пакет цінних паперів виникло з моменту їх зарахування на рахунок позивача у цінних паперах, що відкритий у зберігача, - з 16.09.2008 року. Таким чином, право власності на житлове приміщення Позивач отримує при погашенні пакету облігацій серії А в кількості 8723 штуки з № 24261 по № 32983 шляхом укладання в письмовій формі договору купівлі-продажу нерухомості, який підлягає нотаріальному посвідченню, за яким здійснюється передача квартири у власність інвестора, що придбав пакет цінних паперів.

Позивач пред`явив придбаний пакет облігацій ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» для погашення, про що свідчать Акт про зарахування облігацій на рахунок емітента від року та виписка від 16.09.2008 року про стан особового рахунку в цінних паперах, видана зберігачем. Згідно п. 5 Акту про зарахування облігацій на рахунок емітента від 26 грудня 2008 року емітентом облігацій підтверджено зобов`язання передачі у власність квартири позивачу. Таким чином, відповідно до зазначених документів позивач придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .

30 червня 2009 року Господарським судом Київської області прийнято рішення у справі № 13/133-09, згідно якого до ЗАТ «КУА АПФ «Наші інвестиції» перейшло право власності на об`єкт нерухомості, у якому знаходиться квартира, а 17 серпня 2009 року рішенням Господарського суду Київської області по справі № 19/205-09 було визнано право власності на зазначений об`єкт за TOB «АВЕРС-СІТІ».

25.10.2010 позивач відступив право вимоги квартири НОМЕР_2 до ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» за договором № А-8/АС відступлення права вимоги на користь ТОВ «Аверс-Сіті». Відповідно до пункту 1.4 вказаного Договору право вимоги, визначене у п. 1.2 цього Договору, переходить від Позивача до ТОВ «Аверс-Сіті» з дати сплати ціни права вимоги, яка відповідно до п. 2.2. цього Договору складає 885 428 грн 12 коп.

Факт оплати ОСОБА_1 - ТОВ «Аверс-Сіті» вартості квартири НОМЕР_2 за Попереднім договором № А-8 від 25.10.2010 підтверджується Договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.10.2010 № A8/Z та довідкою № 01/02-11 про оплату повної вартості від 01.02.2011, виданою ТОВ «АВЕРС-СІТІ».

Повідомленням про уступку права вимоги від 25.10.2010 року «Регіональні будівні інвестиції» визнано легітимність та чинність вимоги за Договорами № А8-Б2 Бронювання об`єкту нерухомості від 20 березня 2008 року, що укладений позивачем з ТОВ «Регіональні будівні інвестиції», та Договором купівлі-продажу цінних паперів № А8-К2; 34-Б/25 від 20.03.2008, що укладений з ЗАТ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Наші інвестиції» стосовно купівлі цінних паперів, що емітовані ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» по виконанню обов`язків передати у власність позивача житлового приміщення, поверх - 3, кількість кімнат - 2, загальною проектною площею 87.23 м.кв.

Відповідач неодноразово підтверджував, що позивач дійсно є інвестором квартири НОМЕР_2 та зобов`язувався передати у власність квартиру, уклавши договір купівлі-продажу. 25.10.2010 між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір № А-8 купівлі-продажу зазначеної квартири.

24 січня 2011 року між сторонами укладено договір № А-8 ДП, відповідно до умов якого сторони дійшли взаємної згоди та визначили строк укладання сторонами договору купівлі-продажу квартири на підставі укладеного сторонами попереднього договору № А-8 від 25 жовтня 2010 року, не пізніше 31 травня 2012 року. В п. 2 Договору зазначено, що у разі не укладення основного договору купівлі-продажу квартири Договір № А-8/АС відступлення права вимоги від 25.10.2010 та Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.10.2010 № A8/Z розриваються.

16 вересня 2011 року будинок, складовою частиною якого є спірна квартира, введено в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом КС № 16411043016. Право власності на квартиру було зареєстровано за ТОВ «Аверс-Сіті» 23 липня 2012 року.

Отримавши інформацію про введення будинку в експлуатацію та винесене Виконкомом Коцюбинської селищної ради Рішення, а також видане доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити свідоцтва про право власності та виготовити технічні паспорти на квартири. Позивач неодноразово письмово, а потім особисто звертався до відповідача з вимогою укласти основний договір купівлі-продажу квартири, яку придбав як інвестор, повністю оплативши її вартість перед забудовником.

Оскільки, позивач неодноразово письмово звертався до відповідача з вимогою виконати передбачені Договором зобов`язання, і не отримавши жодної відповіді змушений був звернутися з позовом до суду про визнання за ним права власності квартири.

Також вказує, що у 2014 році позивач був змушений звернутися з позовом про визнання права визнання права на квартиру. Справа розглядалась в різних інстанціях і 27 листопада 2019 року Верховним Судом було винесено постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності на квартиру було відмовлено, з огляду на те, що попередній договір № А-8 від 25 жовтня 2010 року було укладено між позивачем та ТОВ «Аверс-Сіті» без дотримання форми, встановленої для основного договору - договору купівлі-продажу, тобто нотаріального посвідчення, отже попередній договір № А-8 від 25 жовтня 2010 року є нікчемним в силу закону. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу наслідків недійсності (нікчемності) попереднього договору № А-8 від 25 жовтня 2010 року.

Позивач вказує про те, що відповідач, не виконавши вимоги законодавства ухилився від нотаріального посвідчення попереднього договору, унеможливив нотаріальне посвідчення попереднього та основного договору купівлі-продажу та постійно ухилявся від укладання основного договору купівлі-продажу.

Стверджує, що факт оплати позивачем відповідачу вартості квартири НОМЕР_2 за попереднім договором № А-8 від 25.10.2010 підтверджується договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.10.2010 року № A8/Z та довідкою № 01/02-11 про оплату повної вартості від 01.02.2011 року, виданою ТОВ «АВЕРС-СІТІ». Тобто, позивач повністю виконав умови попереднього договору, а тому є всі підстави для визнання попереднього договору дійсним.

Звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ, державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна скасовано та частину третю статті 640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 ЦК України виключено слова «та державної реєстрації», а відтак положення статті 220 ЦК України можливі до застосування за умови укладення таких правочинів після набрання чинності вищезазначеного Закону.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат Щиглов Є.О. в інтересах ТОВ «Аверс-Сіті», посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначено, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач просить суд визнати дійсним та укладеними попередній договір №А-8 від 25.10.2010 року купівлі-продажу житлового приміщення (квартири) АДРЕСА_2 . Однак, не дивлячись на вищевказану дату укладення попереднього договору, останній звернувся до суду із вищевказаним позовом лише 07.02.2020, у той час як крайнім терміном для звернення до суду із зазначеним позовом, враховуючи вимоги ст. 256 ЦК України було 26.10.2013 й не просив визнати поважною причину пропуску строку позовної давності та поновити його. З цих підстав суд мав би відмовити у позові.

Крім того, вказано, що такий спосіб захисту, як визнання укладеним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, а також звертає увагу суду на практику Верховного Суду.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Глушпенко В.О. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення районного суду, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вказано, що при укладенні попереднього договору без нотаріального посвідчення відповідач цілком був обізнаний про його нікчемність, скільки є компанією по будівництву комплексу і укладав такі договори неодноразово та свідомо створив собі умови для не укладання основного договору в подальшому, що свідчить про не добросовісну поведінку відповідача.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представника відповідача, який просив апеляційну скаргу задовольнити, представника позивача, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, 20 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» було укладено договір бронювання об`єкта нерухомості № А8-Б2 щодо бронювання житлового приміщення проектною площею 87,23 м.кв. в секції № 1 454-квартирного 21/22 поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-13).

Того ж дня позивачем було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № А8- К2; 34-Б/25 від 20.03.2008 з ЗАТ «КУА АПФ «Наші інвестиції», що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного фонду «Житло та інвестиції» на купівлю облігацій серії А в кількості 8 723 штуки з № 24261 по № 32983 (а.с. 14-16).

30 червня 2009 року Господарським судом Київської області прийнято рішення у справі № 13/133-09 згідно якого до ЗАТ «КУА АПФ «Наші інвестиції» перейшло право власності на об`єкт нерухомості, у якому знаходиться квартира, а 17 серпня 2009 року рішенням Господарського суду Київської області по справі № 19/205-09 було визнано право власності на зазначений об`єкт за TOB «АВЕРС-СІТІ» (а.с. 41-45).

25.10.2010 позивач відступив право вимоги квартири НОМЕР_2 до ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» за договором № А-8/АС відступлення права вимоги на користь ТОВ «Аверс-Сіті». Відповідно до пункту 1.4 вказаного Договору право вимоги, визначене у п. 1.2 цього Договору, переходить від Позивача до ТОВ «Аверс-Сіті» з дати сплати ціни права вимоги, яка відповідно до п. 2.2. цього Договору складає 885 428 грн 12 коп. (а.с. 20-21).

Факт оплати ОСОБА_1 - ТОВ «Аверс-Сіті» вартості квартири № 8 за Попереднім договором № А-8 від 25.10.2010 підтверджується Договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.10.2010 № A8/Z та довідкою № 01/02-11 про оплату повної вартості від 01.02.2011, виданою ТОВ «АВЕРС-СІТІ» (а.с. 23).

24 січня 2011 року між позивачем та ТОВ "Аверс-Сіті" укладено договір № А-8 ДП, відповідно до умов якого сторони дійшли взаємної згоди та визначили строк укладання сторонами договору купівлі-продажу квартири на підставі укладеного сторонами попереднього договору № А-8 від 25 жовтня 2010 року, не пізніше 31.05.2012 року. В п. 2 договору зазначено, що у разі не укладення основного договору купівлі-продажу квартири договір № А-8/АС відступлення права вимоги від 25.10.2010 року та договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.10.2010 року № А8/Z розриваються (а.с 27).

16 вересня 2011 року будинок, складовою частиною якого є спірна квартира, введено в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом КС № 16411043016. Право власності на квартиру було зареєстровано за ТОВ "Аверс-Сіті" 23 липня 2012 (а.с.19).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що сторони за договором домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується попереднім договором купівлі-продажу № А-8 від 25.10.2010, крім того, відбулося повне виконання умов попереднього договору, зазначених в даному конкретному випадку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Статтею 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно із частиною третьою статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За правилами частини другої статті 220 ЦК України у випадку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Зазначена частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони вчинили правочин у встановленій законом письмовій формі, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю чи частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї сторони договору.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав попередній договір купівлі-продажу квартири № А-8 укладений 25.10.2010 між ним та ТОВ «Аверс-Сіті» у простій письмовій формі, а також вказував про здійснення розрахунку за цим договором. Проте основний договір купівлі-продажу квартири сторонами укладено не було.Укладення попереднього договору та виконання умов, які у ньому були передбачені, є лише передумовами для укладення основного договору, і не заміняє собою основний договір. Навпаки, внаслідок не укладення основного договору зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється.

Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.

Оскільки оспорюваний попередній договір, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між ОСОБА_1 та ТОВ «Аверс-Сіті», як сторонами, укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому.

Отже, попередній договір № А-825 від 25 жовтня 2010 року було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Аверс-Сіті» без дотримання форми, встановленої для основного договору - договору купівлі-продажу, тобто без нотаріального посвідчення, отже попередній договір № А-825 від 25 жовтня 2010року є нікчемним в силу закону.

Окрім цього, як свідчать матеріали справи, у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі 367/5571/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності на квартиру та стягнення коштів, судом касаційної інстанції зроблено висновок про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Аверс-Сіті» виникли правовідносини з приводу наслідків недійсності (нікчемності) попереднього договору № А-825 від 25.10.2010 (а.с.49-54), що залишилося поза увагою районного суду та належного врахування під час вирішення спору.

Примусове виконання зобов`язання в натурі суперечить принципу вільного волевиявлення учасника правочину та вимогам статті 635 ЦК України про правові наслідки порушення зобов`язання за попереднім договором.

Відповідно до частини третьої статті 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, визнання такого договору дійсним, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 522/970/18.

Відповідно до положень ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Залишилися поза увагою суду та належного врахування під час вирішення заявленого спору й керівні роз`яснення, які містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, відповідно до яких вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

З огляду на викладене, попередній договір, на який посилається суд як на підставу задоволення позовних вимог, юридично не є укладеним, оскільки не був нотаріально посвідчений, не є основним і не створює наслідків його невиконання, які б мали місце у випадку укладення основного договору, що виключає правові підстави застосування до нього положення ст.220 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто обов`язок доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ст.ст.76, 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до п.2 постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» за №14 від 18.12.2009 року, рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, під час вирішення спору районним судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставами для скасування судового рішення й ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Щиглова Євгенія Олександровича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2021 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання договору дійсним- відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 липня 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді: