Рішення

від 30.06.2022 по справі 143/1538/20

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1538/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2022 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Огородник Н.А.,

розглянувши у м. Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю «ТАС Агро Захід» про скасування речового права та повернення земельної ділянки,-

Встановив:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд до Товариства з обмежено відповідальністю «ТАС Агро Захід» про скасування речового права та повернення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 01.10.2006 року між нею, як орендодавцем, та ТОВ «Концерн Сімекс-Агро», як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0160, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, строком на 10 років, зареєстрований 15.04.2008 року у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» за №04883800022.

Однак, як стало їй відомо згодом, Вінницькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 24.10.2010 року було зареєстровано за №041005100443 додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, в якій змінено строк оренди з 10 на 20 років.

Право оренди, що виникло на підставі договору та додаткової угоди, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39414893 від 30.01.2018 року).

Позивачка стверджує, що про наявність цієї додаткової угоди їй стало відомо лише з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманого в 2018 року на адвокатський запит.

Також ОСОБА_1 наголошує на тому, що вона не підписувала означену додаткову угоду, що підтверджується висновком експерта, виготовленим в рамках розгляду попередньої цивільної справи №143/1434/18 за участю цих самих сторін.

Також звертає увагу суду на ту обставину, що ТОВ «Концерн Сімекс-Агро» змінив назву на ТОВ «ТАС Агро Захід», що вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Посилаючись нанаведені обставинита положенняст.ст.14,15,18ЗУ «Прооренду землі»,ст.ст.11,15,16,202,203,204,205,215,391,627 ЦКУкраїни,ст.2ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»,з урахуваннямзміни предметапозову (Т.1,а.с.181,182),просить скасуватизапис пропроведену реєстраціюПогребищенським відділомВінницької філіїДП «ЦентрДЗК» від17.09.2010р.за №041005100307та рішення№39414893від 30.01.2018року продержавну реєстраціюправа оренди,припинивши іншеречове право(правооренди)на земельнуділянку площею3,2433гакадастровий номер0523483800:10:000:0160,розташовану натериторії Очеретнянськоїсільської радиПогребищенського районуВінницької областідля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,вчинені напідставі додатковоїугоди додоговору орендиземлі від05.01.2010року,зобов`язатиTOB«ТАС АгроЗахід» повернути ОСОБА_1 земельнуділянку площею 3,2433га кадастровийномер 0523483800:10:000:0160,розташовану натериторії Очеретнянськоїсільської радиПогребищенського районуВінницької областідля ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

11.02.2021 року від представника TOB «ТАС Агро Захід» Смаля І.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування заперечення проти позову покликається на те, що позивачка у період дії договору оренди землі по 2020 рік включно отримувала орендну плату в натуральній та грошовій формі. Така обставина, на думку представника відповідача, є підтвердженням того, що позивачка знала про існування договору оренди землі та додаткової угоди, та власноручно здійснила їх підписання.

Також звертає увагу суду на ту обставину, що позивачкою особисто кожний рік подавалися заяви на отримання орендної плати, в яких зазначено, що вона просить видати їй орендну плату відповідно до укладеного договору оренди, а тому визнання неукладеною додаткової угоди буде суперечити її попередній поведінці (Т.1, а.с.44-50).

Ухвалою судді від 21.01.2021 року відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження (Т.1, а.с.35).

Ухвалою суду від 30.07.2021 року прийнято до розгляду заяву представника позивача - адвоката Путіліна Є.В. про зміну предмета позову від 05.07.2021 року (Т.1, а.с.188, 189).

Ухвалою суду від 29.04.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.2, а.с.45, 46).

В судове засідання позивачка та її представник - адвокат Путілін Є.В. не з`явилися, натомість представник позивачки надіслав на адресу суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без його участі та участі позивачки, позов підтримує (Т.2, а.с.72, 73).

Представник відповідача ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, проте через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що розгляд справи просить здійснювати за його відсутності, позовні вимоги не визнає (Т.2, а.с.76).

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, що мають значення для правильності вирішення спору, визначившись із нормами матеріального права, предметом правового регулювання яких є спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2433 га, кадастровий номер - 0523483800:10:000:0160, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (Т.1, а.с.100, 101).

01.10.2006 року між позивачкою, як орендодавцем, та ТОВ «Концерн Сімекс-Агро», як орендарем, укладено договір оренди землі №д435, зареєстрований 15.04.2008 року у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» за №04883800022, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2433 га, розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, строком на 10 років (Т.1, а.с.8,9).

05.01.2010 року між позивачкою, як орендодавцем, та ТОВ «Концерн Сімекс-Агро», як орендарем, укладено додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованого 15.04.2008 року за №04883800022, за умовами якої, серед іншого, змінено строк дії вищезазначеного договору з 10 на 20 років (Т.1, а.с.10).

На підставі згаданих договору оренди землі та додаткової угоди 25.01.2018 року державним реєстратором Вінницької філії ДП «СЕТАМ» Ткачук Г.В. відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.01.2018 року №39414893 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Концерн Сімекс-Агро» (Т.1, а.с.14).

Згідно із п.1.4 ст.1 Статуту TOB «ТАС Агро Захід» рішенням учасника ТОВ «Концерн Сімекс-Агро» перейменовано в TOB «ТАС Агро Захід» (Т.1, а.с.65).

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»(тут і далі - у редакції, чинній на дату укладання договору оренди землі) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивачка звернулася із цим позовом до суду, пославшись на те, що додаткову угоду до договору оренди землі не підписувала, умови її не погоджувала, тож відповідач безпідставно використовує спірну земельну ділянку, покликаючись до умов згаданої додаткової угоди, підписаної невстановленою особою замість позивачки. При цьому вона наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Згідно із висновком експерта від 11.01.2022 року №СЕ-19/102-21/17086 ПЧ підпис у згаданій додатковій угоді до договору оренди землі виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (Т.1, а.с.244-247).

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, відповідач не надав будь яких доказів на спростування категоричного висновку експерта щодо не підписання цієї додаткової угоди позивачкою.

Як слідує із матеріалів справи та впливає із наведених положень законодавства строк дії первісного договору оренди землі, укладеного між сторонами, закінчився 15.04.2018 року. Водночас, додаткову угоду слід вважати неукладеною.

При цьому доводи представника відповідача про те, що позивачка по 2020 рік отримувала орендну плату та особисто кожний рік подавала заяви на отримання орендної плати, в яких зазначено, що вона просить видати їй орендну плату відповідно до укладеного договору оренди, а тому визнання неукладеною додаткової угоди буде суперечити її попередній поведінці, не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання додаткової угоди саме на визначених у ній істотних умовах, зокрема, щодо строку діїпервісного договору оренди землі, оскільки таку додаткову угоду позивачка своїм підписом не скріплювала, а усна форма договору оренди землі законодавством не передбачена.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №145/172/17 за подібних правовідносин.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майно шляхом зобов`язання відповідача повернути таку ділянку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції, сформульованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц.

Визначаючись із обґрунтованістю позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди, суд бере до уваги, що згідно із частиною п`ятою статті 6 ЗУ «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини другоїстатті 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом пункту 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертоїстатті 9 зазначеного Законудержавний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-якихорганів,посадовихіслужбовихосіб, громадян та їхоб`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другійстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас, у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом вказаної норми наразі виконанню підлягають судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ураховуючи, що додаткову угоду до договору оренди землі, оспорювану позивачкою, сторони не укладали, відсутнє її волевиявлення на досягнення такого правового результату, певне речове право на спірну земельну ділянку у відповідача не виникло, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрацію речового права (права оренди) за TOB «ТАС Агро Захід»» підлягають задоволенню.

З огляду на викладене рішення державного реєстратора Вінницької філії ДП «СЕТАМ» Ткачук Г.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.01.2018 року №39414893, згідно із яким зареєстровано право оренди земельної ділянки за відповідачем, необхідно скасувати.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи та беручи до уваги приписи частини другоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», також підлягає задоволенню позовна вимога про припинення іншого речового права (права оренди) відповідача на означену земельну ділянку.

Разом із цим, вирішуючи по суті позовну вимогу про скасування запису про проведену Вінницькою філією ДП «Центр ДЗК» державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за відповідачем від 17.09.2010 року №041005100307, суд виходить із того, що відповідно до п.27 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (в редакції, діючій станом на час виникнення спірних правовідносин), запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) посадовою особою територіального органу Держземагентства на підставі рішення суду.

В силу пунктів 22, 23 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (в редакції, діючій станом на час виникнення спірних правовідносин), запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів скасовується (поновлюється) посадовою особою на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису здійснюється шляхом внесення до автоматизованої системи відомостей про скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала (поновила) запис, і формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Книги записів, що засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі №372/2650/13 викладено правовий висновок про те, що з 01 січня 2013 року набули чинності зміни доЗакону України «Про державний земельний кадастр»,Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Повноваження територіальних органів Держгеокадастру у частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земель, права сервітуту, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), які передбачалисяпостановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі»з 01 січня 2013 року припинилися.

Відповідно до частини першоїстатті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

За приписамистатті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр»Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них. Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до ДЗК, передбачених законом відомостей, про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Аналіз вказаних положень закону дозволяє зробити висновок, що правові підстави у територіальних органів Держгеокадастру в частині скасування записів про державну реєстрацію договору оренди землі в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відсутні (оскільки вказані Книги не ведуться і на даний час закриті).

Поряд із цим, суд відзначає, що відповідними повноваженнями на даний час не наділені і інші суб`єкти у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту не є належним та ефективним, так як задоволення цієї позовної вимоги, як само по собі, так і в поєднанні із іншими задоволеними позовними вимогами, не призведе до повного поновлення її порушених прав.

Водночас, суд звертає увагу на ту обставину, що оспорювана додаткова угода до договору оренди землі зареєстрована у Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК» 24.12.2010 року за №041005100443, а не 17.09.2010р. за №041005100307 (Т.1., а.с.145).

Відтак, позовна вимога про скасування запису про проведену реєстрацію Вінницькою філією ДП «Центр ДЗК» права оренди земельної ділянки за відповідачем від 17.09.2010р. за №041005100307 не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із банківських квитанцій від 24.12.2020 року та 19.01.2021 року (а.с.26,34) вбачається, що за пред`явлені позовні вимоги немайнового характеру позивачка сплатила судовий збір в сумі 1681 грн. 60 коп.

Виходячи із того, що судом задоволено 75 відсотків заявлених позовних вимог, то із відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в розмірі 1261 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279, 280-282, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Вінницької філії державного підприємства «СЕТАМ» Ткачук Ганни Віталіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.01.2018 року №39414893, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0160, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн» Сімекс Агро».

Припинити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Захід» право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0160, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Захід» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0160, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Захід» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , 22253, Вінницька область, Вінницький район, с.Очеретня, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Захід», 22500, Вінницька область, Вінницький район, м.Липовець, вул.Героїв Майдану, 63, код ЄДРПОУ 32513287.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя