Рішення

від 29.06.2022 по справі 914/4121/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2022 Справа № 914/4121/21

За позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбо капітал», м. Львів

про стягнення 62 851, 34 грн

Суддя Мороз Н. В.

При секретарі Забора Ю. П.

Представники:

Від прокуратури: Панькевич Р. В.

Від позивача: Харій М. С.

Від відповідача: Жеребецький Н. Б.

Суть спору:

Позовну заяву подано Керівником Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбо капітал» про стягнення 62 851, 34 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 18.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.02.2022.

08.02.2022 судове засідання відкладено на 10.03.2022, про що позивача та відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.03.2022 клопотання ТзОВ «Сімбо капітал» від 09.03.2022 про поновлення строку на подання відзиву задоволено та поновлено процесуальний строк на подання відзиву. Крім того, вказаною ухвалою суд вирішив розглядати справу № 914/4121/21 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 12.04.2022.

12.04.2022 судове засідання відкладено на 10.05.2022, про що позивача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

10.05.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.05.2022, про що прокурор та представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою суду від 17.05.2022 задоволено клопотання ТзОВ «Сімбо капітал» від 02.05.2022 про долучення доказів та поновлення строку на подання доказів; поновлено ТзОВ «Сімбо капітал» строк на подання доказів, поданих разом з клопотанням від 02.05.2022 і долучено надані докази до матеріалів справи; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.06.2022.

07.06.2022 судом розпочато розгляд справи по суті. Судове засідання відкладено на 30.06.2022, про що позивача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

В судове засідання 30.06.2022 прокурор та представник позивача з`явились. Позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та усних поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просять суд стягнути з відповідача 62 851, 34 грн плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Представник відповідача в судове засідання з`явився. Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та поясненнях, наданих в судових засіданнях. В позові просить відмовити.

Позиція прокурора та позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано перевищенням перевізником ТзОВ «Сімбо капітал» нормативно допустимих вагових обмежень навантаження на здвоєні осі транспортного засобу. Дана обставина виявлена внаслідок перевірки із здійсненням габаритно-вагового контролю, проведеної 24.04.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області, внаслідок чого складено акт № 0021625 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.04.2019 та розрахунок № 264 від 24.04.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 2 094,3 Євро (62 851,34 грн).

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема вказав, що розрахунок № 264 від 24.04.2019 Управління Укртрапсбсзпеки у Волинській області не відповідає нормам закону та іншим нормативним актам, внаслідок чого, відповідачем здійснено контррозрахунок проведених нарахувань згідно з методикою описаною в Постанові Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879. В результаті чого, на думку відповідача розрахункова плата за проїзд мала б складати 980,025 Євро, а не 2 094,3 Євро.

Крім того, відповідач зазначив, що вантажним самоскидом ТзОВ «Сімбо Капітал» DAF д.н.з. НОМЕР_1 , щодо якою посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено габаритно-ваговий контроль, здійснювалось перевезення насипного вантажу - піску, що було підтверджено товаро-транспортною накладною, що пред`являлась працівникам Укртрансбезпеки під час проведення процедури зважування транспортного засобу. Відповідачем наголошено, що сипучий вантаж є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. Таким чином, ТзОВ «Сімбо Капітал» вважає, що результати вимірювання, здійснені позивачем не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.

На спростування позиції прокурора та позивача, відповідачем долучено документи, зокрема договір надання послуг спецтехніки № 1-СО від 01.03.2019, накладну на переміщення № 5 від 24.04.2019 (щодо товару: пісок природний, рядовий) та товарно-транспортну накладну від 24.04.2019 №24/1 (із зазначенням вантажу: пісок) котрі, на думку відповідача, підтверджують безпідставність позовних вимог.

Обставини справи.

24.04.2019 Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок з 22.04.2019 по 28.04.2019, проведено перевірку із здійсненням габаритно-вагового контролю, під час якої встановлено перевищення нормативно допустимих вагових обмежень навантаження на здвоєні осі транспортного засобу перевізника - ТзОВ «Сімбо капітал» (відповідач).

Внаслідок проведеного зважування автомобіля відповідача (марка DAF, модель CF 85.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) виявлено відсутність товарно-транспортної накладної на вантаж, дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень і навантаження на здвоєні осі - 23,60 т при нормі 16т, що на 7,60 т перевищує нормативно допустиме навантаження.

За результатами проведеної перевірки Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області складено акт № 133601 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.04.2019. Зазначеним актом встановлено відсутність товарно-транспортної накладної на вантаж, а також дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, що є порушенням ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Водій транспортного засобу відповідача з актом проведення перевірки ознайомився, пояснень не надав, від підпису відмовився.

Зважування автомобіля проведено засобом вимірювальної техніки - вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIGH у складі вимірювальний прилад № 008215, характеристика кожної платформи НмГЗ-500 кг, НГЗ-15000 кг.

За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам статистичного зважування, відповідно до вимог «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких, перевищують нормативні», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».

Вищенаведені обставини підтверджуються також, чеком зважування від 24.04.2019, довідкою № 0002213 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.04.2019, актом № 0021625 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 24.04.2019, розрахунком № 264 від 24.04.2019 плати за проїзд вагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, свідоцтвом № 34-00/2275 від 05.07.2018 чинним до 05.07.2019 про повірку засобу вимірювальної техніки.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалось перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімбо капітал» за маршрутом с.Полиці, Рівненської області - смт.Шацьк, Волинської області, протяжністю 179 км. Вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_1 , що надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

З врахуванням відстані у 179 км за маршрутом с.Полиці Рівненської області - смт.Шацьк Волинської області та тим, що загальна маса навантаження на здвоєні осі становить 23,60 т (при нормі 16 т, що на 7,60 т перевищує нормативно допустиме навантаження), Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області 24.04.2019 складено ТзОВ «Сімбо капітал» розрахунок № 264 від 24.04.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Розрахунок № 264 від 24.04.2019 проведено відповідно до затвердженої формули (з урахуванням положень пункту 31-1 Постанови КМУ №879 від 27.06.2007), а саме:

П = (Рзм+Рнв+Рг)х В х К, де:

Рзм розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рнв розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду;

В відстань перевезення, км;

К коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10%-К=2; від 10% до 40% - К =3; більш ніж 40% - К=5).

Обрахований таким чином розмір плати за проїзд становить 2094,34 Євро, що за офіційним курсом Національного банку України становить 62 851,34 грн (станом на 24.04.2019 100 Євро еквівалентно 3 001,06 грн).

23.06.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області надіслано на адресу ТзОВ «Сімбо капітал» лист-повідомлення № 46945/21-1/24-20 про необхідність сплати заборгованості на суму 2094,3 євро.

Листом від 15.07.2020, надісланим ТзОВ «Сімбо капітал» на адресу Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, повідомлено, що товариство не вбачає підстав для сплати та нарахувань штрафу, а також здійснено власний розрахунок плати за проїзд, застосовуючи параметри, надані в довідці № 0002213 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Листом від 14.12.2021 № 14.50/105-8941вих-21 Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулась до Державної служби України з безпеки на транспорті та Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо вжиття заходів стягнення з відповідача плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в тому числі в судовому порядку.

Листом від 15.12.2021 № 6743/22/23-21 Державною службою України з безпеки на транспорті повідомлено, що ТзОВ «Сімбо капітал» не сплачено у добровільному порядку плату за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та Укртрансбезпека не зверталась до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди.

Як зазначено у позовній заяві, з огляду на те, що Поліським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті не вжито заходів щодо захисту інтересів держави щодо своєчасного стягнення нарахованих коштів, у тому числі шляхом звернення до суду, інтереси держави є порушеними та такими що підлягають захисту в судовому порядку, а відтак наявні підстави для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі даного органу.

Оцінка суду.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За висновками Європейського суду з прав людини, підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява №42454/02, §35).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначено, що відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2)у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 ЗУ "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись із позовом у даній справі, прокурор зазначив, що звернення прокуратури з позовом до суду зумовлено тим, що незважаючи на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімбо Капітал» вимог компетентного органу щодо сплати здійсненого нарахування, Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито судових заходів з метою захисту інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області обмежилось лише надісланням листа-повідомлення 23.06.2020 про необхідність сплати заборгованості, жодних дій після в позасудовому чи в судовому порядку здійснено не було.

З огляду на те, що Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито заходів щодо захисту інтересів держави щодо своєчасного стягнення нарахованих платежів, у тому числі шляхом звернення до суду, інтереси держави є порушеними та такими що підлягають захисту в судовому порядку, наявні підстави для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі даного органу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо підставності представництва прокурором інтересів держави в суді в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті.

Частиною 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007.

Згідно з пп.4 п.2, п.3 Порядку, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Статтею 33 ЗУ «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 «Про автомобільний транспорт», відповідно до ч.12 ст.6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ст. 48 вказаного Закону, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотюв.

Статтею 60 Закону встановлено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт з визначенням виду порушення, а також розміру адміністративно-господарського штрафу, що застосовується до автомобільних перевізників.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 Правил дорожнього руху.

В свою чергу, п.22.5. р.22 «Перевезення вантажу» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (діія контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку (п. 27 Порядку № 879).

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно з п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Водночас, п. 31-1 Порядку №879 передбачено, що перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством (п.37 Порядку № 879).

Під час розгляду справи судом встановлено, що розмір плати за проїзд визначено відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.

Згідно з ч.3 ст. 5 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст. 7 ГК України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ст. 216 ГК України).

Факт перевищення нормативно-допустимих вагових обмежень навантаження на здвоєні осі транспортного засобу перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбо Капітал» зафіксовано актом № 133601 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.04.2019, розрахунком № 264 від 24.04.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних засобів автомобільними дорогами загального користування, чеком зважування від 24.04.2019, довідкою № 0002213 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.04.2019, актом № 0021625 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.04.2019, свідоцтвом № 34-00/2275 від 05.07.2018 чинним до 05.07.2019 про повірку засобу вимірювальної техніки.

Про наявність товарно-транспортної накладної № 24/1 від 24.04.2019 на яку посилається відповідач, водієм (транспортного засобу відповідача) під час перевірки не повідомлено, для огляду її органам перевірки під час складення акту про порушення не представлено, про що зазначено в акті проведення перевірки. Вказана обставина також підтверджується відсутністю у графі акту «пояснення водія» посилань останнього на наявність в нього зазначеної накладної.

Посилання позивача на накладну на переміщення № 5 від 24.04.2019, як таку, що підтверджує вид вантажу, перевезення якого здійснювалось транспортом відповідача пісок природний, рядовий, кількістю 13,8 м3 судом оцінюється критично та спростовуються матеріалами справи, зокрема наданою позивачем на вимогу суду видатковою накладною № РІ-0002326 від 24.04.2019, у якій відображено товар: «відсів базальтовий фр.0 х 5 мм, кількість 25.700». Крім того, вказана накладна № РІ-0002326 від 24.04.2019 була зафіксована в акті № 133601 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.04.2019.

Відтак, відповідачем не було надано жодних належних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні, в тому числі дозволу, котрий надає право на рух з перевищенням габаритних або вагових обмежень, а твердження відповідача, наведені у відзиві на позов не знайшли свого правового обгрунтування.

Суд також звертає увагу на той факт, що у листі від 15.07.2020, ТзОВ «Сімбо капітал» на адресу Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, відповідачем не зазначалось про наявність в останнього товарно-транспортної накладної № 24/1 від 24.04.2019 на момент перевірки, накладної на переміщення № 5 від 24.04.2019, згідно яких перевозився насипний вантаж, а лише повідомлено, що товариство не вбачає підстав для сплати та нарахувань штрафу та здійснено власний розрахунок плати за проїзд.

Таким чином, зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, така набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України та підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Згідно з п.26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, належить до доходів державного дорожнього фонду у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

У відповідності до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі, внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Враховуючи наведене, доводи прокурора та позивача, викладені в позовній заяві, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Щодо інших аргументів відповідача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору, суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належить дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача як наймача заборгованості за договором.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що інтереси держави, за захистом яких мало місце звернення до суду, є порушеними відповідачем.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбо капітал» 62 851, 34 грн підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбо капітал» (м. Львів, вул. Пасічна, 85/10, ідентифікаційний код 41767017) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, проспект перемоги, 14, ідентифікаційний код 39816845) за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 62 851, 34 грн (отримувач: ГУК у Волинській області, смт. Маневичі, 22160100, код одержувача 38009371, банк одержувача Казначейство України, р/р UA 708999980313181216000003560).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбо капітал» (м. Львів, вул. Пасічна, 85/10, ідентифікаційний код 41767017) на користь Львівської обласної прокуратури (м. Львів, проспект Шевченка, 17-19, ідентифікаційний код 02910031) (отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, UA 138201720343140001000000774) 2270,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено 07.07.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.