Постанова

від 13.10.2022 по справі 914/4121/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2022 р. Справа №914/4121/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Бойко С.М.,

Суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сімбо Капітал" б/н від 25.07.2022

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022, суддя: Мороз Н.В., м. Львів, повний текст рішення складено 07.07.2022

за позовом керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова

в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Сімбо Капітал", м. Львів

про стягнення 62 851, 34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

31.12.2021 у Господарський суд Львівської області звернувся керівник Галицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сімбо Капітал" (надалі - ТОВ "Сімбо Капітал") про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 62 851,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.04.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу (марка DAF, модель CF 85.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) належного на праві власності ТОВ "Сімбо Капітал".

Проведеною перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки відсутні товарно-транспортні накладні на вантаж та дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень.

За результатами перевірки складено акт № 0021625 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт № 133601 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідку № 0002213 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 264 від 24.04.2019, відповідно до якого нарахована плата за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 2094,3 євро.

Участь прокурора у цій справі керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова обгрунтовує тим, що уповноважений орган не здійснив захист інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Правовою підставою позову зазначено ст.ст. 16, 22, 611 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбо Капітал» на користь Державної служби України з безпеки на транспорті за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 62 851, 34 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбо Капітал» на користь Львівської обласної прокуратури 2 270,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції обгрунтоване тим, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає:

-місцевий господарський суд залишив поза увагою те, що видача дозвільного документа для руху транспортних засобів з перевищенням вагових та/чи габаритних параметрів є адміністративною послугою, а тому цей спір має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства;

-спірна плата за проїзд не передбачена жодним законом України і не повинна справлятись відповідачем;

-місцевим господарським судом помилково не було взято до уваги товарно-транспортну накладну № 24/1 від 24.04.2019, накладну на переміщення № 5 від 24.04.2019, видаткову накладну № РІ-0002326 від 24.04.2019 (яка зафіксована в акті № 133601 від 24.04.2019);

-відповідач здійснював перевезення насипного вантажу - піску, який є рухомим, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Узагальнені заперечення прокурора.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, прокурор посилається на правові висновки викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16, відповідно до яких водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт. Також зазначено, що автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу.

Позивач не скористався своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається.

На підставі затвердженого щотижневого графіка проведення рейдових перевірок з 22.04.2019 по 28.04.2019 посадові особи Управління Укртрансбезпеки Волинській області 24.04.2019 провели габаритно-ваговий контроль автомобіля (марка DAF, модель CF 85.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

Власником вантажного автомобіля марки DAF CF 85.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ТОВ «Сімбо Капітал», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Внаслідок проведеного зважування автомобіля відповідача виявлено відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень і навантаження на здвоєні осі - 23,60 т при нормі 16т, що на 7,60 т перевищує нормативно допустиме навантаження.

За результатами перевірки 24.04.2019 посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Волинській області склали акт № 0021625 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; акт № 133601 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; довідку № 0002213 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Також до позову долучено чек зважування № 13689, виданий о 11 год. 24 хв.

Водій транспортного засобу відповідача з актом проведення перевірки ознайомився, пояснень не надав, від підпису відмовився.

Зважування автомобіля проведено засобом вимірювальної техніки - вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIGH у складі вимірювальний прилад № 008215, характеристика кожної платформи НмГЗ-500 кг, НГЗ-15000 кг, який відповідає вимогам статистичного зважування, справність якого підтверджується свідоцтвом № 34-00/2275 від 05.07.2018 чинним до 05.07.2019 про повірку засобу вимірювальної техніки.

Відповідно до розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 264 від 24.04.2019, перевищення загальної маси навантаження на здвоєні осі становить 23,60т (при нормі 16 т, що на 7,60 т перевищує нормативно допустиме навантаження), що становить 47,5 %, що за перерахунком прокурора згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 24.04.2019 еквівалентно 62 851,34 грн.

23.06.2020 Управління Укртрансбезпеки у Волинській області надіслано на адресу ТОВ «Сімбо Капітал» лист-повідомлення № 46945/21-1/24-20 про необхідність сплати заборгованості на суму 2094,3 євро.

Листом від 15.07.2020 ТОВ «Сімбо капітал» повідомило Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, що не вбачає підстав для сплати та нарахувань штрафу, а також здійснило власний розрахунок плати за проїзд, застосовуючи параметри, надані в довідці № 0002213 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Листом від 14.12.2021 № 14.50/105-8941вих-21 Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулась до Державної служби України з безпеки на транспорті та Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо вжиття заходів стягнення з відповідача плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в тому числі в судовому порядку.

Листом від 15.12.2021 № 6743/22/23-21 Державною службою України з безпеки на транспорті повідомлено, що ТОВ «Сімбо Капітал» не сплачено у добровільному порядку плату за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та Укртрансбезпека не зверталась до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як встановлено судами, перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням транспортним засобом нормативно вагових параметрів транспортним засобом, що належить на праві власності відповідачу, про що 12.10.2017 під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу працівниками Управління Укртрансбезпеки складено усі передбачені Порядком № 879 документи.

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

При цьому доводи скаржника про те, що встановлена Порядком № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України не створює для відповідача обов`язку з її сплати, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України; спірна плата за проїзд не передбачена жодним законом України і не повинна справлятись з набранням чинності Законами України № 5203-VI та № 2806-IV, визнаються апеляційним господарським судом необґрунтованими з огляду на те, що, предметом спору є застосування до відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності визначені законодавчо.

Натомість визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 21 КАС України адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18, який відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Аналіз зазначених вище правових норм та суб`єктний склад сторін, який відповідає статті 4 ГПК України, свідчить про те, що спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ «Сімо Капітал» про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку в розмірі 62 851,34 грн. в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Отже, доводи відповідача щодо невідповідності підстав та порядку нарахування йому спірної плати положенням законодавства про адміністративні послуги та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій спростовуються висновками суду, щодо визначення цього спору як господарського спору про стягнення збитків.

З огляду на наведене апеляційний господарський суд зазначає, що вказана категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 червня 2018 року у справі № 820/1203/17, який відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Посилання апелянта на товарно-транспортну накладну № 24/1 від 24.04.2019 та накладну № 5 від 24.04.2019 не має правового значення для справи та не впливає на правильність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду, відповідно не входить до предмету доказування.

Відтак, відповідачем не було надано жодних належних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні, в тому числі дозволу, котрий надає право на рух з перевищенням габаритних або вагових обмежень, а твердження відповідача, наведені у відзиві на позов не знайшли свого правового обгрунтування.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із вимогою щодо проведення повторного вимірювання і зважування, як і докази звернення водія автомобіля з проханням надати можливість власноруч привести габаритно-вагові показники у відповідність шляхом перерозподілу вантажу по осям, яке це зазначено у п.23 Порядку № 879.

Також в матеріалах справи немає та відповідачем не доведено, що ним було отримано у встановленому порядку дозвіл на участь у дорожньому русі належного йому транспортного засобу, загальна вага та навантаження на осі якого перевищувала нормативні параметри. Відповідач не надав доказів, які б спростували результати габаритно-вагового контролю.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Заперечення прокурора викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як обґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Сімбо Капітал" підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3 721,50 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №2 від 25.07.2022.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сімбо Капітал" б/н від 25.07.2022 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі №914/4121/21 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3 721,50 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.