Постанова

від 08.02.2007 по справі 10/348-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/348-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2007                                                                                                     Справа № 10/348-06  

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій Н.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 23.01.2007 року:

позивача: Козлов А.Г.- предст., дов. від 27.10.2006 року

відповідача: Марцин І.В.- предст., дов. від 04.10.2006 року

                      Проскурін Д.О.- нач. відділу, дов.№18-2 від 10.01.2007 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ДІД Конс” (м. Коломия Івано-Франківської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 року у справі №10/348-06

           за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “ДІД Конс” (м. Коломия Івано-Франківської області)

до: відкритого акціонерного товариства „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

про: стягнення 28568452,06 грн. за опротестованими простими векселями

ВСТАНОВИВ:

            Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року у справі №10/348-06 (суддя Кощеєв І.М.) було відмовлено у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю “ДІД Конс” (м. Коломия Івано-Франківської області) до відкритого акціонерного товариства „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) про стягнення 28568452,06 грн., з яких 19000000 грн. –основний борг за опротестованими простими векселями №№65305965580215, 65305965580216, 65305965580217, 65305965580218, 65305965580219, 65305965580220, 65305965580221, 65305965580223, 65305965580224, 65305965580225, 65305965580226, 65305965580227, 65305965580228, 65305965580229, 65305965580230, 65305965580231, 65305965580232, 65305965580233, 65305965580234, емітованими відкритим акціонерним товариством “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль”; 6099000 грн. –нарахування встановленого індексу інфляції за період з жовтня 2003р по вересень 2006р.; 1713123,29 грн. –3% річних; 1756328,77 грн. –штрафні санкції нараховані за період з 07.10.2005р. по 09.10.2006р.

       Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем –товариством з обмеженою відповідальністю “ДІД Конс” (м. Коломия Івано-Франківської області) було подано апеляційну скаргу, у якій заявник просить скасувати  рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006р. у справі №10/348-06 і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Підставою для скасування рішення скаржник вважає порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права. Так, встановлюючи пропуск строку позовної давності суд зіслався на ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, навівши при цьому визначення строку вексельної давності. Проте, зазначений закон містить визначення не вексельної давності, а позовної давності. Позивач зазначає, що Уніфікований закон не встановлює порядок обчислення позовної давності, таким чином при його обчисленні слід керуватися відповідними нормами ЦК України. Правильно визначивши строк позовної давності 7.10.2006р. суд не врахував, що цей день є вихідним, а отже відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем строку позовної давності в даному випадку слід вважати 09.10.2006р. Зазначена норма кореспондується і зі ст.72 Уніфікованого закону. На думку скаржника будь-які питання, пов'язані із стягненням заборгованості за векселем, регулюються нормами цивільного права, а не вексельним законодавством, оскільки в цьому випадку вексель втрачає свою силу і набуває статусу боргового документа. Зокрема в даному випадку слід застосовувати положення ст.ст. 512-519 ЦК України, якими врегульовано порядок зміни кредитора в зобов'язанні. Позивач є особою, якій останні з кредиторів, що набули відповідні права вимоги за договорами купівлі-продажу, відступили їх за належним правочином в письмовій формі, дотримавшись тим самим вимог ст. 513 ЦК України. Крім того, заявник зазначив, що в порушення ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання відповідачем не було виконане належним чином, отже до нього мають бути застосовані санкції, передбачені чинним законодавством.

Відповідач –відкрите акціонерне товариство „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) –у відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні зазначив, що в даному спорі взаємовідносини учасників мають характер вексельних правовідносин, які регулюються особливою системою вексельного права. Ст. 70 Уніфікованого закону встановлена як тривалість строку (три роки), протягом якого держателем можуть бути заявлені у суді позовні вимоги до векселедавця простого векселя, так і момент, з якого цей строк обчислюється (початок перебігу строку вексельної давності) –дата настання строку платежу за векселем. Відповідач робить висновок, що з урахуванням ст. 73 Уніфікованого закону, якою передбачено, що строки встановлені законом або договором, не включають день, в який починається їх перебіг, перебіг строку, протягом якого держателем можуть бути заявлені у суді позовні вимоги до векселедавця простого векселя (вексельної давності), починається з наступного дня від дня платежу (для простих векселів із строком платежу за пред'явленням –наступного дня від дня пред'явлення векселів до платежу). Відповідач не згоден з висновком позивача щодо неправильного визначення строку позовної давності. Оскільки останній день строку вексельної давності за спірними простими векселями наставав 07.10.2003р., який згідно зазначеної ч. 1 ст. 73 КЗпП України не є неробочим днем в Україні, то такий строк не продовжується відповідно до положень ст. 72 Уніфікованого закону до першого робочого дня, тобто до 09.10.2006р., як зазначає позивач.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.00 08 лютого 2007 року.

Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 07.10.2002 року відкритим акціонерним товариством „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) на користь виробничо-збутового підприємства “Нафтогаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” були емітовані прості векселі №№65305965580215, 65305965580216, 65305965580217, 65305965580218, 65305965580219, 65305965580220, 65305965580221, 65305965580223, 65305965580224, 65305965580225, 65305965580226, 65305965580227, 65305965580228, 65305965580229, 65305965580230, 65305965580231, 65305965580232, 65305965580233, 65305965580234 на суму 19000000 грн. зі строком платежу „за пред'явленням”.

06.10.2003 р. ВПЗ „Нафтогаз” згідно акту пред'явлення векселів до платежу пред'явило Векселедавцю до платежу вказані прості векселя, а 07.10.2003 р., у зв'язку з несплатою Векселедавцем векселів, державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори були вчинені протести кожного з векселів про його несплату, про що на звороті векселів було зроблено відповідні написи: на № 65305965580215 - за реєстром № 1-2865; на № 65305965580216 - за реєстром № 1-2866; на № 65305965580217 - за реєстром № 1-2867; на № 65305965580218 - за реєстром № 1-2868; на №65305965580219 - за реєстром № 1-2869; на №65305965580220 - за реєстром № 1-2870; на № 65305965580221 - за реєстром № 1-2871; на № 65305965580223 - за реєстром № 1-2873; на № 65305965580224 - за реєстром № 1-2874; на № 65305965580225 - за реєстром № 1-2875; на № 65305965580226 - за реєстром № 1-2876; на № 65305965580227 - за реєстром № 1-2877; на № 65305965580228 - за реєстром № 1-2878; на №65305965580229 - за реєстром № 1-2879;   на № 65305965580230 - за реєстром № 1-2880; на № 65305965580231 - за реєстром № 1-2881; на № 65305965580232 - за реєстром № 1-2882; на № 65305965580233 - за реєстром № 1-2883; на № 65305965580234 - за реєстром № 1-2884.

Позивач на підставі цивільно-правових угод з останніми кредиторами  зазначених векселів, придбав вказані цінні папери, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі договорами, актами приймання-передачі, тощо.

Зазначені прості векселя відповідають вимогам, встановленим ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, запровадженого Конвенцією Ліги Націй, підписаної в Женеві 07 червня 1930 року, до якої Україна приєдналася 06 липня 1999 року (надалі –Уніфікований закон) і містять безумовне зобов'язання сплатити за кожним із них 1000000 грн. ВЗП „Нафтогаз”.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на ст.70 Уніфікованого закону (пропуск строку давності). Відповідно до зазначеної правової норми, позовні вимоги, що випливають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються після закінчення  трьох років з дня строку платежу, зазначене стосується і простого векселя.

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем ( ст. 78 Уніфікованого закону ).

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо того, що  позови за векселями до акцептанта переказного векселя чи векселедавця простого векселя можуть бути заявлені на протязі трьох років з дня строку платежу незалежно від протесту векселя, є обґрунтованими.

Обґрунтованим є також висновок суду, що строк давності необхідно обчислювати з наступного дня від дня пред'явлення векселів до платежу тобто з  07.10.2003 року.

У даному випадку строк, на протязі якого може бути заявлений позов закінчувався 07.10.2006 року, а позов зданий на пошту 09.10.2006 року. 07.10.2006 року є суботою, тобто неробочим днем, а 08.10.2006 року є неділею –вихідним днем. Отже, перший робочий день був саме 09.10.2006 року.

Застосовуючи позовну давність, місцевий господарський суд вважав, що „до строку вексельної давності не можуть застосовуватися відповідні положення ЦК України щодо початку, перебігу, зупинення, та переривання  строку позовної давності, оскільки строк вексельної давності –це визначений законом період часу протягом якого існує право векселедержателя на стягнення з векселедавця простого векселя вексельної суми, і із закінченням якого ці вимоги погашаються,  в той час як строк позовної давності –це визначений законом або договором період часу у межах  якого особа може звернутися до суд з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і сплив цього строку є підставою для відмови в позові”.

З цією позицією місцевого господарського суду не можна погодитися в силу наступного: Уніфікований закон визначає строк, на протязі якого особа має право вимагати за векселем, як строк позовної давності. Уніфікований закон не містить норм, що встановлюють момент закінчення строку позовної давності у тому випадку, коли такий день припадає на вихідний або інший неробочий день. За таких обставин слід керуватися саме нормами цивільного законодавства. Відповідно до ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, позивач своєчасно в межах строку позовної давності звернувся з відповідним позовом.

За таких обставин позовні вимоги слід було задовольнити у повному обсязі. Дніпропетровський апеляційний господарський суд погоджується з доводами позивача, що відповідно до змісту статті 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передача векселів іншим способом ніж вчинення індосаменту має наслідки лише звичайної цесії, а в силу ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Позивач набув відповідне право за договорами, які є чинними і у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися. Таким чином, позивач має право вимагати сплати у примусовому порядку за векселями, виданими 07.10.2002 року у загальній сумі 19000000 грн.

Правомірно і відповідно до вимог чинного законодавства позивачем також була нараховані річні, індекс інфляції і неустойка, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ДІД Конс” (м. Коломия Івано-Франківської області) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року у справі №10/348-06 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю „ДІД Конс” (Івано-Франківська область, м. Коломия, пр. Грушевського, 12, код ЄДРПОУ 34127797) 19000000 грн. основного боргу, 6099000 грн. індексу інфляції, 1713123 грн. процентів річних, 1756328 грн. 77 коп. неустойки, 38250 грн. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий                                                                                            О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                       Л.О. Лотоцька

                                                                                                                                  Р.М. Бахмат

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                      М.В. Юрченко

08.02.2007р.