Ухвала

від 03.07.2022 по справі 381/3889/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційнепровадження № 22-з/824/381/2022

Справа № 381/3889/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмовогопровадження в приміщенніКиївського апеляційного суду заяву Фастівського районного споживчого товариства про розподіл судових витрат між сторонами у справіза заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Фастівського районного споживчого товариства про поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалуФастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року в складі головуючого судді Гаращенка Д.Р., суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П. апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року залишено без змін.

18 квітня 2022 року до Київського апеляційного суду надійшла заява відповідача Фастівського районного споживчого товариства про розподіл судових витрат, в якій заявник просив стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2022 року розподілена колегії суддів в складі: Кашперська Т.Ц. - головуючий суддя, Фінагеєв В.О., Яворський М.А.

16 червня 2022 року матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Фастівського районного споживчого товариства про поновлення на роботі передано головуючому судді Кашперській Т.Ц.

Від позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 надійшло заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій заявники вказували, що за положеннями ст. 134 ЦПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які відповідач поніс у суді апеляційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень ч. 2 ст. 134 ЦПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду. Виходячи з наведеного, вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами у сумі 4500 грн., які відповідач поніс у суді апеляційної інстанції, є безпідставним та вказані кошти не можуть бути стягнуті судом апеляційної інстанції. Звертали увагу, що відповідач при обчисленні гонорару не дотримався умов укладеного між клієнтом і адвокатом умов договором про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 137 ЦПК України, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно п. 4.2 договору про надання професійної правничої допомоги від 23 грудня 2021 року № 42, сторони складають детальний Опис надання правничої допомоги; Акт про надання професійної правничої допомоги. Відповідно до п. 3.1 п. а) зазначеного договору клієнт зобов`язується сплатити на рахунок адвоката завдаток в сумі 7000 грн. після підписання договору протягом доби. Разом з тим апеляційному суду не надано підписаного сторонами договору акта про надання професійної правничої допомоги, що засвідчує обсяг наданої юридичної допомоги і її вартість, крім того, в договорі № 42 від 23 грудня 2021 року немає посилання на номер справи чи спірні правовідносини, що дає можливість ідентифікувати його як підставу надання правової допомоги відповідачу саме у справі № 381/3889/19; рахунок-фактура № 33 на оплату послуг, наданих 23 грудня 2021 року, датований 28 грудня 2021 року, тобто датою, яка ще не наступила; в описах наданої правничої допомоги від 28 грудня 2021 року та 22 лютого 2022 року зазначені різні дати складання відзиву на апеляційну скаргу - 27 грудня 2021 року та 28 грудня 2021 року, отже описи суперечать один одному і не доведено відповідачем, що такі витрати були фактичними і неминучими.

Посилалися на правові висновки Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2020 року в справі № 638/7748/18, згідно яких інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, переліку наданих послуг та фіксований розмір гонорару не може вважатись тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу; зазначали, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених відповідачем витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги, в розумінні як ст. 76 ЦПК України, так і ст. 137 ЦПК України не є доказом щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що узгоджується з наведеною правовою позицією Верховного Суду в справі № 638/7748/18.

Вважали, що відповідачем не доведено обсяг наданих йому правничих послуг та їх вартість, а тому неможливо визначити фактичний обсяг наданої правничої допомоги, зокрема вартість години роботи адвоката відповідними доказами не підтверджена, і що такі аргументи узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 01 жовтня 2018 року в справі № 569/17904/17, згідно якої на підтвердження здійснення правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором; розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуг.

Вказували, що оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, немає.

Просили розгляд справи проводити за участю представника позивача.

Відповідно до ст. 246 ЦПК Українидля вирішення питання про судові витрати суд призначаєсудове засідання, яке проводиться не пізнішедвадцяти днів з дня ухваленнярішення по сутіпозовних вимог. У випадку, визначеномучастиною другою цієїстатті, суд ухвалюєдодаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайноговиконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складіпротягом десяти днівіз дня надходженнявідповідної заяви. Додатковесудове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разінеобхідності суд можевикликати сторонни або інших учасників справи в судове засідання.

З урахуванням положень ст. 270 ЦПК України апеляційний суд не вбачавнеобхідності викликати сторони для вирішенняпитання про ухвалення додаткового судового рішення, а тому розглянувданепитання без виклику зазначених осіб.

Вирішуючи по суті заяву Фастівського районного споживчого товариства про розподіл судових витрат, апеляційний суд виходить із наступного.

Заявник посилався на те, що 23 грудня 2021 року уклав договір про надання професійної правничої допомоги № 42 з адвокатом Твердохліб М.В. та 28 грудня 2021 року оплатив згідно з рахунком № 33 від 28 грудня 2021 року на рахунок адвоката гонорар в розмірі 4500 грн., а 22 лютого 2022 року голова правління Фастівського районного споживчого товариства погодила та підписала опис наданої професійної правничої допомоги. В судовому засіданні 22 лютого 2022 року представником Фастівського районного споживчого товариства Твердохліб М.В. було заявлено про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, пов?язаних з наданою професійною правничою допомогою в суді апеляційної інстанції в розмірі 4500 грн.

До заяви додано: докази відправлення позивачу заяви про розподіл судових витрат з додатками, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3929/10 від 19 березня 2009 року, копія договору про надання професійної правничої допомоги № 42 від 23 грудня 2021 року, копія рахунку № 33 від 28 грудня 2021 року, копія опису наданої професійної правничої допомоги від 22 лютого 2022 року, копія платіжного доручення № 755 від 28 грудня 2021 року в сумі 4500 грн., копія виписки по особовому рахунку ФОП Твердохліб М.В. від 17 січня 2022 року.

Згідно умов п. 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги № 42 від 23 грудня 2021 року, гонорар обчислюється у фіксованому розмірі за домовленістю сторін та становить: надання усних консультацій - 500 грн., за складання адвокатського запиту 500 грн., за отримання інформації з державних реєстрів через мережу інтернет 200 грн. за одну довідку, за складання відзиву на позовну заяву - 1500 грн., за заперечення на відповідь на відзив - 800 грн., за складання процесуальних документів (заяв, клопотань) під час розгляду справи в суді 500 грн., за представництво в судовому засіданні в суді першої інстанції - 1500 грн. за одне судове засідання, ознайомлення з матеріалами справи в суді 500 грн., за вивчення судової практики та законів України щодо предмету спору 500 грн. за одну годину роботи, складання апеляційної скарги 2000 грн., відзив на апеляційну скаргу 2000 грн., за представництво в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 2000 грн. за одне судове засідання, за представництво інтересів клієнта перед іншими особами при здійсненні повноважень, передбачених цим договором 500 грн.

Згідно п. 4.2, 4.3 договору, про виконання правничої допомоги сторони складають детальний опис наданої правничої допомоги та витрат, понесених адвокатом у зв`язку із наданням правничої допомоги; акт про надання професійної правничої допомоги; клієнт сплачує адвокатові гонорар в установі банку на підставі виданого рахунку.

Згідно опису наданої правничої допомоги від 22 лютого 2022 року, адвокатом Твердохліб М.В. надано такі види правничої допомоги: 23 грудня 2021 року надання усної консультації щодо предмету спору - 1 год., 500 грн., 28 грудня 2021 року складання відзиву на апеляційну скаргу - 4 год., 2000 грн., 22 лютого 2022 року участь в судовому засіданні - 1 год., 2000 грн., всього 4500 грн.

Крім того, договір № 42 від 23 грудня 2021 року, рахунок-фактура № 33 від 28 грудня 2021 року, опис наданої правничої допомоги та платіжне доручення № 755 від 28 грудня 2021 року в сумі 4500 грн. були подані відповідачем до апеляційного суду разом з відзивом на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив вирішити питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 57 - 60 т. 2).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядомсправи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несутьсторони, крімвипадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядомсправи, покладаються: у разізадоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидвісторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тісамікритеріїзастосовує ЄСПЛ, присуджуючисудовівитрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенняхвід 12 жовтня 2006 року у справі «Двойнихпроти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші протиУкраїни» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» протиУкраїни», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, щозаявник має право на компенсаціюсудових та іншихвитрат, лишеякщо буде доведено, щотакі витрати були фактичними і неминучими, а їхнійрозмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 911/739/15, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Критерії реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерії розумності їхнього розміру апеляційний суд вважає в даному випадку дотриманими стороною відповідача.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом заперечення позивача про необхідність відмови у розподілі судових витрат в зв`язку з ненаданням відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести, згідно з ст. 134 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Апеляційний суд враховує, що в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 201/3040/20 зазначено, що частина друга статті 134 ЦПК України вказує лише на право, а не на обов`язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

Апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані заперечення позивача, що відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано передбаченого п. 4.2 договору акта про надання професійної правничої допомоги, що засвідчує обсяг наданої юридичної допомоги та її вартість, з огляду на те, що згідно п. 4.3 договору від 23 грудня 2021 року № 42 передбачено, що клієнт сплачує адвокатові гонорар в установі банку на підставі виданого рахунку. Оскільки копію як рахунку, так платіжного доручення про сплату гонорару додано до заяви про розподіл судових витрат, сама по собі відсутність в матеріалах справи акта про надання професійної правничої допомоги не свідчить про відсутність доказів понесених витрат або обсягу надання цих витрат.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами позивача в запереченні, що в договорі № 42 від 23 грудня 2021 року немає посилання на номер справи чи спірні правовідносини, що давало б можливість ідентифікувати його як підставу надання правової допомоги відповідачу саме в справі № 381/3889/19, з огляду на те, що законом не заборонено укладення договорів про надання правничої допомоги як в межах однієї конкретної справи, так і щодо надання правничої допомоги загалом, в залежності від потреб клієнта.

Умовами п. 2.1 договору № 42 від 23 грудня 2021 року, укладеного Фастівським районним споживчим товариством з адвокатом Твердохліб М.В., погоджено, що адвокат надає наступну правничу допомогу: надання правової інформації, консультації і роз`яснення з правових питань, супровід діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, та представництво, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, виходячи з наведених умов договору про надання правничої допомоги, адвокату Твердохліб М.В. надано ряд повноважень, яким зокрема охоплюється представництво інтересів Фастівського районного споживчого товариства як відповідача в справі № 381/3889/19.

Не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і є необґрунтованими доводи позивача у запереченні, що рахунок фактура № 33 від 28 грудня 2021 року ФОП адвоката Твердохліб М.В. на оплату послуг, наданих 23 грудня 2021 року, згідно договору від 23 грудня 2021 року, датований 28 грудня 2021 року, тобто датою, що не наступила.

Є такими, що заявлені з формальних підстав, та відхиляються апеляційним судом доводи позивача у запереченні, що в наданих відповідачем описах наданої правничої допомоги від 28 грудня 2021 року та від 22 лютого 2022 року зазначено різні дати складання відзиву на апеляційну скаргу (27 грудня 2021 року та 28 грудня 2021 року), з огляду на фактичну наявність зазначеного відзиву в матеріалах справи, датованого 28 грудня 2021 року (а. с. 45 т. 2).

Апеляційний суд не погоджується з посиланнями позивача у запереченні на правові висновки Верховного Суду, викладеними в постанові від 23 листопада 2020 року в справі № 638/7748/18, про те, що інформація в акті приймання правничої допомоги, переліку наданих послуг та фіксований розмір гонорару не може вважатись тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки у справі № 638/7748/18 відповідач не надав суду розрахунківвитрат, іншихдокументів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Натомість, у даній справі розрахунок вартості наданих послуг зроблено в описі наданої правничої допомоги від 22 лютого 2022 року, в якому зазначено витрачений час у годинах відносно кожного виду наданої правничої допомоги, та вартість такої допомоги, виходячи з умов п. 4 договору № 42 від 23 грудня 2021 року, яким сторонами узгоджено погодинну вартість таких послуг.

Таким чином, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, доводи позивача та її представника, що відповідачем не доведено обсяг фактично наданих йому послуг та їх вартість.

Враховуючи вищевикладене, також є не релевантними та відхиляються апеляційним судом посилання позивача на правові висновки Верхвоного Суду від 01 жовтня 2018 року в справі № 569/17904/17, згідно яких на підтвердження здійснення правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який повинен відображати вартість години за певний вид послуг.

Є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом аргументи позивача в запереченні щодозалишення апеляційної скарги без задоволення та відсутності підстав в зв`язку з цим для розподілу судових витрат, з огляду на те, що апеляційну скаргу, залишену без задоволення, у цій справі подано позивачем, а питання розподілу судових витрат ініціює інша сторона - відповідач, яка понесла їх під час апеляційного перегляду.

Позивачем у запереченні не доведено, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи із наведеного, оскільки апеляційним судом встановлено, що відповідачембуло укладено з адвокатом Твердохліб М.В. договір про надання правничої допомоги, в якому сторони обумовили підстави і порядок надання послуг правової допомоги, обов`язок оплати адвокатського гонорару, склали детальний опис наданих послуг, які відповідачем було сплачено в повному обсязі в розмірі 4500 грн., а представник відповідача, в свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів в суді апеляційної інстанції надав докази на підтвердження розміру судових витрат і після прийняття постанови звернувся з повторною заявою про відшкодування судових витрат, і позивачем, в свою чергу, не доведено неспівмірності цих витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, неспіврозмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність заяви і необхідність стягнення судових витрат, понесених відповідачемв апеляційному суді, із позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. 7, 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву Фастівського районного споживчого товариства про розподіл судових витрат задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фастівського районного споживчого товариства (Київська область м. Фастів вул. Київська 34 код ЄДРПОУ 30389420) судові витрати на правничудопомогу в розмірі4500 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскарженадо Верховного Суду протягомтридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.