Постанова

від 04.06.2020 по справі 381/3889/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 381/3889/19

провадження № 22-ц/824/5677/2020

04 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суду складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

за участю секретаря Примушка О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівського районного споживчого товариства про поновлення на роботі, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гавриленка Володимира Олеговича на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року у складі судді Осаулової Н. А.,

встановив:

24.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що постановою правління Фастівського районного споживчого товариства (протокол засідання №12 п.5 від 26.07.2019) вирішено скоротити посаду заступника голови правління товариства з 26 вересня 2019 року.

Протоколом засідання №16 від 25.09.2019 р. Про звільнення з посади заступника голови правління Фастівського РайСТ постановлено звільнити ОСОБА_1 26.09.2019 у зв`язку із скороченням штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

Вважала своє звільнення незаконним, оскільки при звільненні їй не було запропоновано іншу роботу.

Крім того, згідно з новим штатним розписом посада заступника голови правління не є скороченою і виробничої потреби для її скорочення не було. За два місяці до скорочення посади заступника голови правління товариства було введено ще одну посаду заступника голови правління та призначено на цю посаду ОСОБА_2 .

Також не було враховано її переважне право на залишенні на роботі, оскільки вона має 35 річний безперервний стаж роботи на даному підприємстві, неодноразово заохочувалася у зв`язку з успішним та сумлінним виконанням своїх службових обов`язків.

З огляду на вказані обставини, просила суд визнати незаконною постанову правління Фастівського районного споживчого товариства Про звільнення з посади заступника голови правління Фастівського РайСТ (протокол засідання №16 п.1 від 25.09.2019 р.) та поновити її на посаді заступника голови правління Фастівського районного споживчого товариства.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гавриленко В. О. просить скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень ст.15, 16 Закону України Про кооперацію , положення п.5.15 Статуту Фастівського районного споживчого товариства, постанови №10 від 01.03.2018 загальних звітно-виборчих зборів членів товариства вирішення питання про звільнення з посади заступника голови правління товариства відноситься до компетенції загальних зборів та не входить до компетенції правління цього товариства. Суд першої інстанції не дослідив ці обставини та не надав їм належної оцінки.

Встановлені судом першої інстанції на підставі штатних розписів від 01.01.2019 та 26.09.2019 обставини щодо наявності змін в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників, ґрунтуються на припущеннях. При цьому не було з`ясовано, які саме зміни відбулись в організації виробництва і праці та чим вони були викликані, чи вносились такі зміни до Статуту товариства.

Будь-яких доказів про відсутність вакантних посад, крім вищевказаних штатних розписів, які містили лише загальну кількість наявних посад з зазначенням фонду оплати праці, суду надано не було. Вказана обставина свідчить про порушення відповідачем вимог ч. 3 ст.49-2 КЗпП України, а саме не запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві.

У відзиві на апеляційну скаргу Фастівське районне споживче товариство просить залишити рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Свої доводи мотивує тим, що Загальні збори Фастівського районного споживчого товариства делегували правлінню товариства право самостійно визначати структуру управління і штати, встановлювати форми, систему і розміри оплати праці (п.п. з) п.6.1 Статуту).

Прийняття та звільнення з посад заступників голови правління та керівників господарських одиниць проводиться правлінням Фастівського РайСТ, а інших працівників - головою правління ( п.6.10 Статуту).

Станом на 26 вересня 2019 року Фастівське районне споживче товариство не мало у штатному розкладі вільної посади, іншої роботи у відповідача не було.

Оскільки скорочувалася лише посада, яку займала позивач, підстави для порівняння переважного права позивача на залишенні на роботі були відсутні.

Доводи позивача про те, що відповідач мав розробити економічне обґрунтування скорочення посади заступника голови правління перед прийняттям рішення про скорочення цієї посади не ґрунтується на законі, а суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Гавриленко В. О. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до п.6.1 розділу ІV Статуту Фастівського районного споживчого товариства (скорочене найменування - Фастівське райСТ), прийнятого рішенням загальних зборів членів товариства від 01 березня 2018 року, Правління Фастівського РайСТ є його постійно діючим, на період встановлених повноважень, виконавчо-розпорядчим органом, відповідальним перед загальними зборами (зборами уповноважених) членів Фастівського РайСТ; здійснює керівництво і контроль за поточною організаційною, господарською та соціальною діяльністю Фастівського РайСТ.

Загальні збори Фастівського РайСТ делегують правлінню Фастівського РайСТ право приймати рішення, зокрема, з таких питань: д) за пропозицією голови правління обирати зі свого складу та звільняти відкритим голосуванням заступників голови правління; з) самостійно визначати структуру управління і штати, встановлювати форми, систему і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників та апарату управління Фастівського РайСТ в межах кошторису на їх утримання. Вносити зміни до кошторисів на утримання апарату управління та ревізійної комісії.

Відповідно до п. 6. 10 цього Статуту, прийняття на звільнення з посад заступників голови правління та керівників господарських одиниць проводиться правлінням Фастівського РайСТ а інших працівників - головою правління (а.с.91-112 ).

Посилання в апеляційній скарзі на положення п. 5.15 Статуту Фастівського районного споживчого товариства, відповідно до якого повноваження посадових осіб органів управління і контролю Фастівського РайСТ, в тому числі голови правління, обраних в період між виборами органів управління і контролю, припиняються з моменту прийняття загальними зборами (зборами уповноважених) членів Фастівського РайСТ на чергових звітно-виборних зборах рішення про обрання нових посадових осіб органів управління і контролю Фастівського РайСТ, як на підставу відсутності компетенції правління на звільнення заступників голови правління, є необґрунтованими.

Відповідно до п.4.1 розділу ІVСтатуту, органами управління і контролю Фастівського РайСТ є: загальні збори членів Фастівського РайСТ; збори уповноважених Фастівського РайСТ; правління Фастівського РайСТ, голова правління; ревізійна комісія Фастівського РайСТ, дільничний кооперативний комітет, комісії кооперативного контролю.

Посада заступника голови правління до органів управління і контролю Фастівського РайСТ не належить.

Постанова №10 від 01.03.2018 Загальних звітно-виборчих зборів членів Фастівського районного споживчого товариства не стосувалася компетенції певного органу в питанні обрання та звільнення заступників голови правління.

Судом встановлено, що постановою №10 Загальних звітно-виборних зборів членів Фастівського районного споживчого товариства від 01 березня 2018 року, головою правління товариства обрано ОСОБА_4 , членами правління : ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с. 28).

На підставі постанови Загальних звітно-виборних зборів членів районного споживчого товариства від 01 березня 2018 року, правлінням Фастівського районного споживчого товариства постановою №11 від 02 березня 2018 року ОСОБА_1 обрано заступником голови правління товариства, а ОСОБА_2 - заступником голови правління товариства з кадрів (а. с. 29).

На засіданні правління Фастівського районного споживчого товариства від 26 липня 2019 року (протокол засідання від 26.07.2019 №12 п.4), у зв`язку зі змінами в штаті працівників, постановлено затвердити новий штатний розпис Фастівського районного споживчого товариства та ввести його в дію з 26 вересня 2019 року (а.с 35-37).

У зв`язку з затвердженням нового штатного розпису та введення його в дію 26 вересня 2019 року, правління Фастівського районного споживчого товариства постановило скоротити посаду заступника голови правління з 26 вересня 2019 року. Ознайомити ОСОБА_1 , заступника голови правління Фастівського районного споживчого товариства, про заплановане звільнення у зв`язку із скороченням (п.1 ст.40 КЗпП України) з 26 вересня 2019 року ( протокол засідання від 26.07.2019 №12 п.5) (а.с. 40).

Копію вказаної постанови ОСОБА_1 отримала 26.07.2019 (а.с.40).

25 вересня 2019 року правлінням Фастівського районного споживчого товариства (протокол засідання від 25.09.2019 №16 п.1) винесено постанову про звільнення ОСОБА_1 , заступника голови правління Фастівського районного споживчого товариства, 26 вересня 2019 року у зв`язку із скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, з якою останню було ознайомлено 26.09.2019 (а.с.43).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача за п. 1 ст.40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.

Отже, за змістом наведених норми, роботодавець є таким, що належно виконав свій обов`язок по працевлаштуванню працівника, якщо запропонував усі вакантні посади, які є на підприємстві, в тому числі і ті, які не запропоновані іншим працівникам, які за визначення роботодавця мають переваги для залишення на роботі. При відсутності вакантних посад, які можуть бути запропоновані працівнику, чия посада підлягає скороченню, роботодавець зобов`язаний повідомити про наступне вивільнення працівників службу зайнятості населення.

Крім того, відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки в товаристві дійсно мало місце скорочення посади заступника голови правління (що належить до компетенції самого товариства), що відповідає положенням частини першої статті 40 КЗпП України.

Під час вивільнення позивача у роботодавця були відсутні вакантні посади, а отже, порушень статті 49-2 КЗпП України не встановлено.

На підтвердження вказаної обставини, крім штатних розписів, відповідачем було надано перелік працівників, які працювали в Фастівському РайСТ станом на 27 вересня 2019 року (а.с.83).

Будь-яких доказів наявності вакантних посад, які могли б бути запропоновані позивачу, суду надано не було.

З огляду на те, що працівників, які б займали таку ж посаду, що і позивач, в товаристві не було, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, доводи позивача про те, що вона мала переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для скорочення посади заступника голови правління, яку вона обіймала, не заслуговують на увагу, оскільки товариство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (частина третя статті 64 ГК України).

При розгляді спору про поновлення працівника на роботі суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), що було встановлено судом першої інстанції, але суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Внесення змін у штатний розпис на свій розсуд є беззаперечним правом власника. Зазначене право включає у себе право зменшити чисельність працівників певної спеціалізації та кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно прийняти рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад, тощо.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гавриленка Володимира Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 червня 2020 року.

Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк