Рішення

від 26.06.2022 по справі 509/5267/20

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/5267/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки, адвоката Гакман М.С.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачів, адвоката Кліменко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Овідіопольського нотаріального округу - Селезньова Вікторія Анатоліївна

про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частку майна, визнання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої групи,-

ВСТАНОВИВ:

22.10.2020 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява представника позивача - адвоката Гакман Миколи Степановича, який діє від імені та в інтересах позивача - ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Овідіопольського нотаріального округу - Селезньова Вікторія Анатоліївна, адреса: 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Вертелецького, 24,1, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної власності та визнання права на 1/2 частку майна, визначення права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.12.2020 року провадження у справі відкритов порядку загального позовного провадження.

За заявою позивача про забезпечення позову, поданою одночасно з позовною заявою представником позивача - адвокатом Гакман М.С., ухвалою суду від 24.12.2020 року вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та забороною відчуження майна на:

- 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , вартістю 153 958 грн.;

- автомобіль «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, який було зареєстровано на ОСОБА_4 , вартістю 175 048 грн.;

- земельну ділянку площею 0.0023 га для будівництва індивідуального гаражу, кадастровий номер 5123755200:02:001:1022 за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 17 210,02 грн.;

- земельну ділянку площею 0.0600 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5123755200:02:001:0519 за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 251,66 грн.;

- земельну ділянку (пай) площею 1.80 га, розташованої на території масив НОМЕР_3, ділянка НОМЕР_5 в смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755200:02:001:0446, вартістю 53 394,92 грн.;

- земельну ділянку (пай) у приватну власністю площею 2.10 га, розташованої на території масив НОМЕР_6, ділянка НОМЕР_4 в смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755200:02:001:0097, вартістю 56 064,34 грн.

До початку слухання справи в суді по суті, позивачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Гакман М.С. уточнила свої позовні вимоги, та у остаточній редакції своєї позовної заяви вона просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 10.04.1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , 1956 року народження, тобто по день смерті ОСОБА_4 , визнати право спільної сумісної власності на майно:

- на 1/3 частину квартири НОМЕР_7 , яка є спільною власністю і була оформлена на покійного ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_9 , у якій разом проживали, вартістю 153.968 гривень;

- на автомобіль марки «Renault Logan, 2013 року випуску, д/н НОМЕР_1 , який було зареєстровано за ОСОБА_4 , вартістю 175048 гривень;

- на земельну ділянку площею 0,0023 га для будівництва індивідуального гаражу, кадастровий номер 5123755200:02:001:1022 за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 17210 гривень 02 коп;

- на земельну ділянку площею 0,0600 га. для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5123755200:02:001:0519 за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю, 251 грн.66 коп.;

- на земельну ділянку (пай) площею 1,80 га, розташованої на території смт Авангард Овідіопольського району, масив НОМЕР_3 ділянка № НОМЕР_2 Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755200:02:001:0446, вартістю 53394 грн.92 коп;

- на земельну ділянку (пай) у приватну власність площею 2.10 га, розташованої на території смт Авангард Овідіопольського району, масив НОМЕР_6 ділянка НОМЕР_4 Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755200:02:001:0097, вартістю 56064 грн.34 коп.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадкування 1/2 частини майна, оформленого за документами на ОСОБА_4 , разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4

- на 1/2 частину у 3 частині квартири НОМЕР_7 , і плюс обов`язкова частина у розмірі 1/18 частини у 3 частині квартири, яка є спільною власністю за адресою: АДРЕСА_9 , вартістю 153.968 гривень;

- 1/2 частину і плюс обов`язкова частина у розмірі 1/12 частини на автомобіль марки «Renault Logan, 2013 року випуску, д/н НОМЕР_1 , вартістю 175048 гривень;

- 1/2 частину (сумісна власність) і плюс обов`язкова частина у розмірі 1/6 частини на земельну ділянку площею 0,0023 га для будівництва індивідуального гаражу, кадастровий номер 5123755200:02:001:1022 за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 17210 гривень 02 коп;

- 1/2 частину (сумісна власність) і плюс обов`язкова частина у розмірі 1/6 частини земельної ділянки площею 0,0600 га. для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5123755200:02:001:0519 за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю, 251 грн.66 коп.;

- 1/2 частину (сумісна власність) і плюс обов`язкова частина у розмірі 1/6 частини земельної ділянки (пай) площею 1,80 га, розташованої на території смт Авангард Овідіопольського району, масив НОМЕР_3 ділянка № НОМЕР_2 Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755200:02:001:0446, вартістю 53394 грн.92 коп;

- 1/2 частину (сумісна власність) і плюс обов`язкова частина у розмірі 1/6 частини земельної ділянки (пай) у приватну власність площею 2.10 га, розташованої на території смт Авангард Овідіопольського району, масив НОМЕР_6 ділянка НОМЕР_4 Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755200:02:001:0097, вартістю 56064 грн.34 коп.

У підготовчому судовому засіданні 13.04.2021 року уточнена позовна заява позивачки ОСОБА_1 прийнята судом до розгляду по суті.

В обґрунтування уточненої позовної заяви позивачка ОСОБА_1 зазначає, що з квітня 1990 року по 12 червня 2019 року вона проживала сім`єю, як чоловік і дружина без укладення шлюбу, з ОСОБА_4 , 1956 року народження в її квартирі АДРЕСА_1 . Але на той час, ОСОБА_4 був ще фактично одружений і шлюб він розірвав лише 10.04.1991 року. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_4 залишив квартиру колишній дружині ОСОБА_5 . Від шлюбу у ОСОБА_4 дві доньки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14 липня 1996 року, за згодою позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 офіційно був прописаний на постійне проживання в її квартирі АДРЕСА_1 . Починаючи з 1990 року вони проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство, побут, мали постійний бюджет, взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, разом виховували сина позивачки ОСОБА_6 , разом приймали рішення щодо придбання майна, витрат на існування, відпочинок, та таке інше.

25 березня 2003 року позивачка ОСОБА_1 , спільно з ОСОБА_4 , та своїм сином ОСОБА_6 , вважаючи що вони єдина сім`я, звернулися з заявою до органу приватизації Овідіопольського району Одеської області та в рівних частках приватизували квартиру НОМЕР_7 , загальною площею 46,90 кв.м., а саме: 1/3 спільна приватна частина (15,63) за ОСОБА_1 ; 1/3 спільна приватна частина (15,63) за ОСОБА_6 ; 1/3 спільна приватна частина (15,63) за ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_9 , у якій вони разом проживали. Майнові права належним чином зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ринкова вартість 1/3 частки двокімнатної квартири 153,968 гривень).

Факт сумісного проживання без реєстрації шлюбу позивачки та ОСОБА_4 можуть підтвердити свідки, - сусіди, друзі, та родичі як збоку ОСОБА_4 , так і з боку позивачки ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та інші.

В період спільного поживання позивачки ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , за спільні кошти ними було придбано автомобіль «Renault Logan, 2013 року випуску, д/н НОМЕР_1 , який було зареєстровано на ОСОБА_4 , вартістю 175 048 гривень.

Під час спільного проживання однією сім`єю, оформлено на ім`я ОСОБА_4 , за його заявою, рішенням сесії Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області було виділено у приватну власність земельну ділянкуплощею 0.0023 га для будівництва індивідуального гаражу, якій відділом Деркомзему у Овідіопольському районі Одеської області 22.10.2012 року присвоєно кадастровий номер 5123755200:02:001:1022 за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 17 210,02 грн..

Також, у період спільного і сумісного проживання однією сім`єю позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , рішенням сесії Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області №717-IV від 25.09.2008 року, було виділено у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0600 га. для ведення особистого селянського господарства, якій Овідіопольським районним відділом ОРФ ДП «ЦДЗК» Одеської області 16.07.2009 року присвоєно кадастровий номер 5123755200:02:001:0519 за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю, 251 грн.66 коп.

Під час сумісного проживання однією сім`єю на ім`я ОСОБА_4 , рішенням IV сесії IV скликання Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 10.08.2006 року за №132-IV виділено земельну ділянку (пай) у приватну власність площею 1,80 га, розташованої на території смт Авангард Овідіопольського району, масив № НОМЕР_3 ділянка № НОМЕР_2 Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, якій відділом земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області 22.10.2007 року присвоєно кадастровий номер 5123755200:02:001:0446, вартістю 53394 грн. 92 коп.

Під час сумісного проживання однією сім`єю на ім`я ОСОБА_4 , розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області № 969 від 07.08.2006 року виділено земельну ділянку (пай) у приватну власністьплощею 2.10 га, розташованої на території смт Авангард Овідіопольського району, масив НОМЕР_6 ділянка НОМЕР_4 Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, якій відділом земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області 22.10.2007 року присвоєно кадастровий номер 5123755200:02:001:0097, вартістю 56064 грн. 34 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , 1956 року народження помер. Організацією, здійсненням, та оплатою поховання займалася позивачка ОСОБА_1 . Позивачка ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до вище перерахованого майна померлого (спадкова справа №7/2019). Позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Селезньової В.А. з заявою, встановленого нотаріусом зразка, яка зареєстрована нотаріусом за №30 від 05.11.2019 року про те, що вона прийняла спадщину від померлого ОСОБА_4 . Однак, жодної відповіді на заяву ОСОБА_1 нотаріус не дала. В той же час, у березні 2020 року на спадкоємців першої черги ОСОБА_20 , та ОСОБА_21 приватним нотаріусом Овідіопольського нотаріального округу Селезньовою В.А. була оформлена спадщина на все майно, яке знаходилось на прізвищі ОСОБА_4 , з яким позивачка ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу тривалий період, тобто більше 28 років.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що все майно оформлене на померлого ОСОБА_4 є спільною сумісною власністю її та померлого ОСОБА_4 , та вона має права на 1/2 частину цього майна, як жінка, яка проживала з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу 28 років та не знаходилась у іншому шлюбі. Крім того, вона вважає, що 1/2 частину цього майна вона успадкувала нарівні зі спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_4 , - його дочками відповідачами у справі ОСОБА_20 , та ОСОБА_21 , вона, також, вважає, що у 1/2 частині успадкованого майна, є ще її обов`язкова доля у розмірі 1/18 частин, як інваліда 3 групи. Таким чином, позивачка ОСОБА_1 вважає, що вона має право на 13/18 усього майна, яке залишилося після смерті померлого ОСОБА_4 , а саме 1/2 частина, як її доля у майні, що є спільною сумісною власністю, 1/3 частина від 1/2 частини, як її доля у спадковому майні нарівні зі спадкоємцями першої черги ОСОБА_20 , та ОСОБА_21 , 1/18 частина майна, як її доля спадкоємця з обов`язковою долею на спадщину, як інваліда 3 групи.

Відповідачі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 через свого представника подали до суду відзив на позовну заяву у якому просили суду хвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Овідіопольського нотаріального округу Селезньова Вікторія Анатоліївна про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину майна, визнання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

У відзиві представник відповідачів ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав того, що, -

- норми СК України, на які посилається позивачка ОСОБА_1 у своїй позовній заяві почали діяти з 01.01.2004 року. До цього часу діяв КпШС України, який не передбачав можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, спори про поділ майна в такому випадку слід вирішувати на підставі ЗУ «Про власність» (ВС/КЦС № 163/754/17 від 24.04.19 року);

- є не доведеним позивачкою ОСОБА_1 , що в період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах. Факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу не встановлений належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують, що в указаний період ОСОБА_4 мав з ОСОБА_22 та ОСОБА_1 спільний бюджет, вони вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, між ними існували репродуктивні функції, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю;

- майно, що входить до складу спадщини після померлого ОСОБА_4 , є його особистою власністю, так як набуто ним в порядку приватизації, та не набуло статусу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя згідно вимог Глави 8 СК України;

- позивачка ОСОБА_1 не підпадає під перелік осіб, які є спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_4 відповідно до вимог ч.1 ст.1261 ЦК України, яка є імперативною нормою права,, так як не є дитиною спадкодавця, у тому числі зачатої за життя спадкодавця та народжена після його смерті, не є його дружиною, яка його пережила, та не входить до переліку його батьків, а суд, в свою чергу, не наділений правами змінювати перелік спадкоємців першої черги визначених відповідним законом;

- позивачка ОСОБА_1 , до виключного переліку осіб, які визначені ч.1 ст.1241 ЦК України, як особи що мають право на обов`язкову частку у спадщині, не відноситься. Вона не є спадкоємцем першої черги а саме не є малолітньою, неповнолітньою, повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця (в тому числі усиновленою), непрацездатною вдовою (вдівцем), непрацездатною матір`ю (усиновителькою) та дитиною, яка була зачата за життя спадкодавця і народжена після відкриття спадщини.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Овідіопольського нотаріального округу - Селезньова Вікторія Анатоліївна подала до суду заяву у якій просила суд розглянути справу за її відсутності.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , та її представник адвокат Гакман М.С. підтримали позовну заяву, просили суд її задовольнити у повному обсязі, надали суду пояснення за позовною заявою аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - адвокат Кліменко В.П. заперечував проти задоволення позовної заяви, просив суд відмовити у її задоволенні, навів суду аналогічні доводи для цього, які були викладені у його відзиві на позовну заяву, додатково звернув увагу суду на те, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду відповідне рішення приватного нотаріусаОвідіопольського нотаріального округу - Селезньової В.А. (Постанова) про відмову їй у оформленні спадщини після померлого ОСОБА_4 , та у позивачки ОСОБА_1 не виникло право вирішувати спадкові спори з цього приводу у суді. Також, позивачка ОСОБА_1 не надала суду будь які підтвердження того, що за час сумісного проживання з померлим ОСОБА_4 вона та він не знаходились у іншому шлюбі, а тільки при наявності фактів не знаходження її та померлого ОСОБА_4 у іншому шлюбі до позивачки ОСОБА_1 може бути застосована Глава 8 СК України у випадку, передбаченому законом. Звернув увагу суду на те, що згідно показів свідка, ОСОБА_10 у судовому засіданні 08.11.2021 року, саме він позичив ОСОБА_4 гроші на покупку автомобіля «Renault Logan, 2013 року випуску, д/н НОМЕР_1 , який було зареєстровано на ОСОБА_4 , вартістю 175048 гривень. Гроші до цього часу йому не віддали. У судовому засіданні, яке відбулося 30.11.2021 року, відповідачка ОСОБА_1 підтвердила факт того, що автомобіль «Renault Logan, 2013 року випуску був куплений за позичені ОСОБА_4 у ОСОБА_10 гроші, які до цього часу йому не повернуті, та вона не має можливості йому повернути позичені ОСОБА_4 гроші.

У судових засіданнях, які відбулися 08.11.2021 року та 23.11.2021 року були допитані свідки за клопотанням позивачки ОСОБА_1 , - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Свідки зі сторони позивачки ОСОБА_1 підтвердили факт сумісного проживання позивачки з померлим ОСОБА_4 за вказаний у позові період часу під одним дахом, спільний побут, спільне ведення господарства. Про спільний бюджет позивачки та померлого ОСОБА_4 , спільний бізнес, репродуктивні функції, взаємні права і обов`язкиїм нічого не було відомо. На питання суду, чому позивачка ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 не уклали між собою шлюб, свідки відповіли, що позивачка та померлий вважали це не важливим, та кожний з них вважав, що у нього була своя сім`я. Померлий ОСОБА_4 дуже часто зустрічався та спілкувався зі своєю молодшою дочкою відповідачкою ОСОБА_3 . Разом з нею та позивачкою ОСОБА_1 він неодноразово їздив на відпочинок.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.11.2021 року були допитані свідки за клопотанням відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - ОСОБА_25 , ОСОБА_26 . Вони пояснили суду, що ніколи позивачку ОСОБА_1 не бачили разом з померлим ОСОБА_4 . Неодноразово померлий ОСОБА_4 приїздив до них додому з іншою жінкою по імені ОСОБА_27 , яку називав своєю супутницею життя. Дуже часто, померлий ОСОБА_4 ночував у гаражі за місцем своєї роботи. Колишня дружина померлого ОСОБА_4 та його діти, - відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 весь час підтримували з ним тісні стосунки, він робив їм подарунки на свята та дні народження.

Ознайомившись з матеріалами цивільної справи, вислухавши пояснення та заперечення сторін у справі, допитавши свідків у справі, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За позовною вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 10.04.1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 між між ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , 1956 року народження суд приходить до наступних висновків:

Норми СК України, на які посилається позивачка ОСОБА_1 у своїй позовній заяві почали діяти з 01.01.2004 року. До цього часу діяв КпШС України. КпШС України не передбачав можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, спори про поділ майна в такому випадку слід вирішувати на підставі ЗУ «Про власність» (ВС/КЦС № 163/754/17 від 24.04.19 року).

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Відповідно до ст.13 КпШС України права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

У ст.44 КпШС України вказано, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Таким чином, норми діючого на час виникнення спірних правовідносин КпШС України не передбачали можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у зазначений позивачкою ОСОБА_1 період, а саме з 10.04.1991 року по 01.01.2004 року.

До зазначеного висновку прийшов і ВС у своїй Постанові від 19.03.2020 року у справі № 303/2865/17, провадження № 61-43499св18.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, репродуктивних функцій інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Звертаючись до суду із позовом, на підтвердження факту спільного проживання з померлим ОСОБА_4 у період часу з 10.04.1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка посилалася на те, що померлий ОСОБА_4 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Вона є власницею іншої 1/3 частини цієї квартири, тобто вона проживала з померлим під одним дахом. Позивачка ОСОБА_1 послалася, також, у позові на покази свідків з цього приводу, та на те, що вона разом з померлим ОСОБА_4 придбала все спірне майно, яке було перераховано у позові та приватизовано ним. Майже всі свідки підтвердили факт спільного проживання позивачки ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_4 під одним дахом після його розлучення з колишньою дружиною. В той же час, свідки нічого не знали про їх спільний бюджет спільний бізнес, репродуктивні функції, взаємні права і обов`язки. Майно, на думку позивачки ОСОБА_1 , придбане нею та померлим ОСОБА_4 , виявилось отриманим померлим в порядку приватизації, тобто на підставі ч.1 п.п.4, 5 ст.57 СК України є його особистою приватною власністю. Доказів придбання спірного майна внаслідок спільної праці та внаслідок проживання однією сім`єю позивачка ОСОБА_1 не надала, так як і спірний автомобіль «Renault Logan, 2013 року випуску, д/н НОМЕР_1 був придбаний за позичені ОСОБА_4 у 2013 році кошти, які до цього часу кредитору не віддані.

Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, репродуктивних функцій, не перебування у іншому шлюбі, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

За позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 суд приходить до наступного:

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 п.п.4, 5 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

- житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

- земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до зазначених норм матеріального права, спірне нерухоме майно було особистою приватною власністю померлого ОСОБА_4 , та не може бути визнано об`єктом права спільної сумісної власності, так як право власності померлого ОСОБА_4 на це майно виникло виключно в результаті приватизації цього майна. Про набуття цього майна в результаті приватизації йде мова у позовній заяві, це не оспорює і сама позивачка ОСОБА_1 .

Отже, особистою приватною власністю померлого ОСОБА_4 є наступне майно:

- 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 , вартістю 153.968 гривень;

- земельна ділянка площею 0,0023 га для будівництва індивідуального гаражу, кадастровий номер 5123755200:02:001:1022 за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 17210 гривень 02 коп;

- земельна ділянка площею 0,0600 га. для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5123755200:02:001:0519 за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю, 251 грн.66 коп.;

- земельна ділянка (пай) площею 1,80 га, розташованої на території смт Авангард Овідіопольського району, масив НОМЕР_3 ділянка НОМЕР_5 Авангардівської селищної ради 6 Овідіопольського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755200:02:001:0446, вартістю 53394 грн.92 коп;

- земельна ділянка (пай) у приватну власність площею 2.10 га, розташованої на території с.м.т. Авангард Овідіопольського району, масив НОМЕР_6 ділянка № НОМЕР_4 Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755200:02:001:0097, вартістю 56064 грн.34 коп.

Таким чином, позовна заява в цій частині не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що наведеним вище матеріальним законом визначений правовий статуc вище перерахованого нерухомого майна, як особиста приватна власність померлого ОСОБА_4 .

Щодо спірного автомобіля «Renault Logan, 2013 року випуску, д/н НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Матеріали справи не містять будь яких належних та допустимих доказів того, що за період сумісного проживання під одним дахом позивачки ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 вони не перебували у іншому шлюбі. Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні на неодноразові питання представника відповідачів - Адвоката Кліменко В.П. відповіла, що не може надати суду будь яких письмових доказів того, що вона та померлий ОСОБА_4 за період їх сумісного проживання під одним дахом не перебували у іншому шлюбі. Вона посилалася лише на покази свідків про це, які не є допустимими доказами на підтвердження цих обставин.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та не знаходження у іншому шлюбі, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно (спірний автомобіль) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою і іншому шлюбі.

За позовною вимогою ОСОБА_1 про визнання за нею права на спадкування 1/2 частини майна, оформленого за документами на ОСОБА_4 , разом із спадкоємцями першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, після смерті, померлий ОСОБА_4 заповіту не залишив. Отже, відповідно до наведених норм матеріального права, після його смерті право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Зазначений перелік осіб є виключним та розширенню не підлягає, так як ст.ст. 1261-1265 ЦК України є імперативними нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідачі: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 є рідними дітьми померлого ОСОБА_4 . Отже, на підставі наведеної вище норми матеріального права є спадкоємцями першої черги від померлого ОСОБА_4 .

На момент смерті ОСОБА_4 батьків та дружини у нього не було. Таким чином, спадкоємцями першої черги від померлого ОСОБА_4 є тільки його діти: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

Відповідно до частини першої статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У позовній заяві, позивачка ОСОБА_1 стверджує, що проживала разом з померлим ОСОБА_4 з 10.04.1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (далі - Постанова) роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності СК України. За загальним правилом дії законів та інших правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набранняним чинності.

Отже, не можна встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не мало правового значення. Для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права на спадкування п`ятирічний термін охоплюється дією СК України. Отже, термін проживання позивачки ОСОБА_1 зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу має обраховуватися з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1. Установлення цього факту дає позивачці ОСОБА_1 право на спадкування майна ОСОБА_4 , як спадкоємцю четвертої черги відповідно до статті 1264 ЦК України.

Частина перша статті 1258 ЦК України передбачає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа 8 неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Таким чином, для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У пункті 6 Постанови роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Безпорадний стан спадкодавця повинен підтверджуватися медичними документами, а не лише показаннями свідків, якщо існує спір за спадок між спадкоємцями.

До зазначеного висновку прийшов ВС у своїй Постанові у справі №200/21452/15-ц від 17 жовтня 2018 року, Провадження № 61-18578св18.

Доводити факт безпорадного стану тільки поясненнями позивача та свідків є недостатнім з огляду на те, що відповідачі - спадкоємці першої черги, заперечують право позивача на спадщину.

В той же час, матеріали цивільної справи не містять будь яких доказів того, що померлий ОСОБА_4 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Про безпорадний стан померлого ОСОБА_4 нічого не сказано у позові ОСОБА_1 , про безпорадний стан померлого ОСОБА_4 нічого не знають свідки, позивачка у позові не просить суд змінити черговість спадкоємства на підставі безпорадного стан померлого ОСОБА_4 , а та підстава зміни черговості спадкоємства за законом, яка зазначена у позовній заяві ОСОБА_1 законом не передбачена.

За позовною вимогою ОСОБА_1 про визнання за нею права на спадкуванняпісля смерті ОСОБА_4 за обов`язковою часткою на все майно суд приходить до наступного:

Закон закріплює право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складання заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обов`язки на свій розсуд. Разом з тим, у статті 1241 ЦК України визначено право певних осіб на отримання частки спадкового майна, незалежно від змісту заповіту закон гарантує визначену частку спадщини, яка називається обов`язковою часткою. Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону.

Перелік таких осіб, визначений вищевказаною статтею ЦК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є малолітніми, неповнолітніми, повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця (в тому числі усиновленими), непрацездатною вдовою (вдівцем), непрацездатними батьками (усиновителями) та дітьми, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Малолітніми є особи, що не досягли чотирнадцяти років, неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років. Непрацездатними вважаються жінки, які досягли 55 років та чоловіки - 60 років; інваліди І, ІІ, ІІІ груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія. Неповнолітні особи, які набули повної цивільної дієздатності (у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у тому разі, якщо особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також неповнолітня особа, яка записана матір`ю або батьком дитини) також мають право на обов`язкову частку, якщо на час відкриття спадщини не досягли вісімнадцяти років, оскільки вони продовжують належати до категорії неповнолітніх.

У словниках поняття «вдова» означає жінку, у якої помер чоловік, а поняття «вдівець» - чоловіка, у якого померла дружина.

В даному випадку, зазначені поняття необхідно трактувати з точки зору соціального та пенсійного забезпечення. Для цього слід звернутись до міжнародного документа, який саме і висвітлює поняття «вдова (вдівець)» у необхідному ракурсі.

Так, у статті 1 Європейського кодексу соціального забезпечення (переглянутого) від 06.11.1990 передбачено, що термін «вдова (вдівець)» означає одного із подружжя, який утримувався померлою особою на час його смерті та не взяв новий шлюб. Продовження особою трудової діяльності після досягнення загального пенсійного віку не позбавляє права на обов`язкову частку у спадщині. Однак, вихід на пенсію на пільгових підставах права на обов`язкову частку у спадщині не дає.

В той же час, позивачка ОСОБА_1 , до виключного переліку осіб, які визначені ч.1 ст.1241 ЦК України, як особи що мають право на обов`язкову частку у спадщині, не відноситься. Вона не є спадкоємцем першої черги а саме не є малолітньою, неповнолітньою, повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця (в тому числі усиновленою), непрацездатною вдовою (вдівцем), непрацездатною матір`ю (усиновителькою) та дитиною, яка була зачата за життя спадкодавця і народжена після відкриття спадщини.

Обов`язкова частка у спадщині визначається в розмірі половини від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту.

Право на обов`язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

У встановлених законом випадках суд, з урахуванням відносин між спадкоємцями, що мають право на обов`язкову частку (а також за інших обставин, що мають істотне значення), може зменшити її розмір. Це може бути, наприклад, коли здійснення права на обов`язкову частку у спадщині перешкоджає можливості передати спадкоємцеві за заповітом майно, яким спадкоємець, що має право на обов`язкову частку, за життя спадкодавця не користувався, а спадкоємець за заповітом використовував його для проживання (будинок чи інше житлове приміщення). Можуть бути враховані відносини між спадкоємцями і спадкодавцем, які існували за життя останнього, а також інші обставини, які мають істотне значення (наприклад, майновий стан спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині).

Для визначення розміру обов`язкової частки у спадщині важливим є визначення кола осіб, які б могли спадкувати за законом у разі відсутності заповіту, та визначення складу майна, з якого складається спадщина.

Визначається дійсна вартість спадкового майна як заповідана, так і не заповідана, з урахуванням усіх спадкоємців за законом, які були б закликані до спадкування ( у тому числі спадкоємців за правом представлення на частку їх рідних, які б мали бути спадкоємцями за законом, але померли до часу відкриття спадщини).

Для встановлення всієї спадкової маси в повному обсязі спадкоємець, який має право на обов`язкову частку, вправі звернутись до нотаріуса із заявою про вжиття заходів до охорони спадкового майна.

До обов`язкової частки зараховується все, що особа, яка має право на таку частку, отримує зі спадщини за будь-якою підставою: вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість встановленого на її користь заповідального відказу, банківський вклад, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Спадкоємці інших черг, а також онуки і правнуки спадкодавця, батьки яких померли до відкриття спадщини, не мають права на обов`язкову частку при спадкуванні за заповітом. Наприклад, якщо громадянин складе заповіт на користь будь-якої особи, а на момент відкриття спадщини буде встановлено, що у спадкодавця є непрацездатний брат, то все майно успадкує спадкоємець за заповітом, оскільки брат права на обов`язкову частку не має.

Позбавлення права на обов`язкову частку в спадщині закон не передбачає.

На підставі викладеного, позивачка ОСОБА_1 не має права на спадкування обов`язкової частки після померлого ОСОБА_4 , 1956 року народження, так як не є спадкоємцем першої черги та у даному випадку не має місце спадкування за заповітом.

Відповідно до ч.ч.1, 9, 10 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

У зв`язку з тим, що суд приходить до висновку про відсутність підстав для повного задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , відповідно до зазначеної норми процесуального права, у судовому рішенні скасовуються заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 24.12.2020 року шляхом зняттяарешту та заборони відчуження спірного майна.

Керуючись ст.ст.12, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Овідіопольського нотаріального округу - Селезньова Вікторія Анатоліївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частку майна, визнання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої групи - відмовити в повному обсязі.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 грудня 2020 року - скасувати.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 08.07.2022 року.

Суддя А.І.Бочаров