Рішення

від 04.10.2007 по справі 33/60-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/60-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2007 р.                                                            Справа № 33/60-07

вх. № 1712/3-33

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Савченко А.А. 

суддя                         Лаврова Л.С.

суддя                         Ковальчук Л.В.

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Солдатенко А.М., довіреність № 01-62юр/3302  від 12.06.07р.,  

1-го відповідача- Хитрова О.М., довіреність № б/н  від 04.10.07р.

2-го  відповідача- Дудник Д.В., довіреність № 13  від 07.02.07р.

3-я особа на  стороні  1-го відповідача - Крячко О.В., довіреність № 65  від 06.09.07,  

3-я особа -  ДП „Завод ім.Малишева” -   не  з*явився;

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків    

до  Підприємства "Дергачівський державний моторобудівний завод", м. Дергачі

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог   на предмет спору – ДП „Завод ім.Малишева”, ТОВ „Дергачівський  моторобудівний  завод”   

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності АК "Харківобленерго" на частину повітряної лінії 110 кВ від підстанції "Залютине" до опори № 25 та частину відпайки від опори № 25 до підстанції "Філія заводу ім. Малишева" (повітряна лінія 110 кВ "Залютине" - "Філія заводу ім. Малишева" за обліком відповідача). Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 1962р. на балансі позивача перебуває повітряна лінія електропередач 110 кВ "ТЕЦ-5 - Шпаківка" (інвентаризаційний № 566186) залишковою вартістю станом на 01.01.2007р. 162965,43 грн., та з 1989р. на балансі позивача окремо обліковується реконструкція повітряної лінії 110 кВ "ТЕЦ-5 - т. Шпаківка" (інвентаризаційний № 566305) залишковою вартістю на 01.01.2007р. 636135,44 грн. Обидва вищеназвані об'єкти разом складають повітряну лінію 110 кВ "ТЕЦ -5 - т. Шпаківка", та у зв'язку з перейменуванням у 1999 році підстанції "ТЕЦ-5" у підстанцію "Залютине", ця лінія йменується 110 кВ "Залютине - т. Шпаківка". Від опори № 25 цієї лінії відходить відгалуження (відпайка) до підстанції "Філія заводу ім. Малишева", яка також обліковується на балансі позивача (інвентаризаційний № 566304) з залишковою вартістю на 01.01.2007р. 438504,53 грн., сама ж  підстанція належить відповідачеві. В якості підстав для задоволення своїх позовних вимог позивач посилається на те, що спірна повітряна лінія електропередач не є нерухомим майном, оскільки може бути переміщена без її знецінення та зміни її призначення, а права на неї не підлягають державній реєстрації. Позивач відкрито, безперервно володіє спірною повітряною лінією більше п'яти років, отже згідно ч. 1 статті 344 Цивільного Кодексу України набуває право власності на це майно.

Ухвалою суду  від 17.05.2007 року в якості  третьої особи (1)  на стороні першого відповідача до участі у справі залучено Державне підприємство «Завод ім. Малишева».

Ухвалою суду від 14 серпня 2007 року було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Харківський області, а також в якості третьої особи (2)  на стороні першого відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дергачівський моторобудівний завод".

Перший відповідач  в відзиві на позов  заперечує  проти позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що спірна лінія з моменту будівництва є не відгалуженням, а окремою лінією, прокладалась окремо. Замовником будівництва є п/с М-5799 (завод ім. Малишева). Лінію було введено в експлуатацію в березні 1981 року, з того часу вона перебуває на балансі Відповідача і обліковується за інв. № 061787.Також відповідач вказує, що відповідно до ст. 344 ЦК необхідною умовою для застосування набувальної давності є добросовісність заволодіння чужим майном. Відповідач вважає, що позивачем не пояснено, коли саме і яким чином відбулось заволодіння спірним майном, не надано відповідних доказів. Також спірне майно є нерухомістю, так як пов'язане із землею фундаментом та не може бути переміщене без його знецінення.

Другий відповідач  заперечує проти задоволення позову, оскільки спірне майно є державною власністю та відповідно до умов договору оренди ЦМК  № 449 від 28.04.2007 р. було передано у користування ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод". Крім того, спірна повітряна лінія електропередач встановлена на залізобетонних опорах та її неможливо перемістити на інше місце без руйнування, отже є нерухомим майном, зважаючи на це та  відповідно до п. 8 Перехідних положень Цивільного кодексу України відсутні підстави для застосування позивачем набувальної давності до спірного  майна.

Третіми особами  на стороні відповідача, які  не заявляють самостійних вимог на предмет позову,  також були надані пояснення та  заперечення на позов, відповідно до  яких вони заперечують проти задоволення позовних вимог з аналогічних  підстав.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін   та третіх осіб, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив  наступне.

Державним підприємством  завод ім. Малишева було побудовано високовольтну одноланцюгову ПЛ-110 кВ п/ст. №20 - п/ст. філії заводу.  Даний факт підтверджується актами  прийняття закінченого будівництва № 138, 139,140,141 та 142, які  були  досліджені в  судовому  засіданні.

На виконання наказу Мінпромполітики України № 138 від 09.04.1999 року, відповідно до акту передачі майна від 01.06.1999р. спірне майно було передано на баланс  першого  відповідача.

Отже, майно, яке э предметом спору, входить  до складу цілісного майнового комплексу першого відповідача та є власністю  держави в особі  Фонду державного майна України.

28.04.2007 року між другим відповідачем (Орендодавцем)  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дергачівський моторобудівний завод"(Орендарем)  був укладений договір оренди № 449-ЦМК цілісного майнового комплексу на строк з 17.05.2007 року по 16.04.2010 року.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, Орендодавець передав Орендарю цілісний майновий комплекс першого відповідача, розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31, залишкова вартість якого становить 17725,2 тис. грн.

Відповідно до ч.1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.2.2. договору оренди, передання майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно.

17.05.2007 року між Орендодавцем та Орендарем був підписаний акт приймання-передачі цілісного майнового  комплексу.  Під порядковим номером № 94 в акті приймання-передачі зазначено:  «Інв. №61787, Лінії електропостачання (від ТЕЦ-5), 110 кВ на з/б опорах, первісна вартість 1 532 018,08, залишкова вартість 530 440,00 грн.».

Таким чином, на цей  час майно, яке  було передано у користування  Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський моторобудівний завод”, є державною власністю.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать  земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані  на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є  речі, які можна  вільно  переміщувати у просторі.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка  добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або  рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним Кодексом України. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Невід'ємні складові частини високовольтної лінії – опори – пов'язані залізобетонним фундаментом із землею, переміщення лінії є неможливим без її знецінення та зміни призначення.   Для створення  високовольтної лінії  електропередач ( або іншого подібного  об'єкту)   необхідно  оформити  відведення  земельної ділянки, розробити технічний проект, побудувати об'єкт, ввести   його в експлуатацію. Тобто, в  разі переміщення   цього  об'єкту    необхідно  буде  вчинити  ті ж самі дії, внаслідок  яких  в разі  введення в експлуатацію буде створений новий об'єкт, що виключає саму  можливість переміщення. Тобто по суті це буде будівництво нової  споруди з  використанням елементів  старої споруди.

За таких обставин,  суд   доходить до переконливого висновку, що високовольтні лінії  є нерухомим об'єктом,  тобто для  застосування  набувальної  давності необхідно безперервно володіти  нерухомим  майном протягом десяти  років.

Зважаючи на п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у строк володіння включається і строк володіння майном, що почався за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, строк набувальної давності необхідно рахувати лише з 2001 року, а це виключає застосування  сьогодні набувальної власності для  нерухомого майна.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна  сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. У відповідності до ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно  до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що  позивачем   не надано доказів на підтвердження  дотримання умов  для застосування набувальної давності згідно до  ст.344 ЦК України, оскільки  володіння має   бути добросовісним, тобто, якщо  володілець   не знав і не міг знати   про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи  обставини, у зв'язку з якими  виникло володіння  чужою річчю, не давали найменшого  сумніву стосовно  правомірності  набуття майна.

В даному  випадку, позивачем  не   надано доказів  добросовісного  заволодіння спірним  майном та безперервного володіння  ним  протягом  п'яти років.

Посилання позивача на  те, що  його володіння повітряною лінією полягає у використані її у своїй ліцензійній діяльності  для передачі електроенергії до споживачів,  суд вважає  безпідставними, оскільки відповідно до ст.18 Закону України „Про електроенергетику” обслуговування  об'єктів, призначених  для  спільних потреб підприємств електроенергетики   та підприємств  інших галузей, провадиться за рахунок  засновників (власників) та  користувачів цих об'єктів. Таким чином, всі заходи, які здійснював позивач щодо розчистки порослі    та  огляд ЛЕП є обслуговуванням вищевказаної  ЛЕП, а не  її володінням.   

          З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що становить 12 376,05 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 181, 344 Цивільного кодексу України, нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИЛА:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення підписане 09.10.2007р.

Головуючий суддя                                                                     Савченко А.А. 

суддя                                                                                            Лаврова Л.С.

суддя                                                                                            Ковальчук Л.В.