Постанова

від 27.02.2008 по справі 33/60-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/60-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 лютого 2008 р.                                                                                    № 33/60-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Коробенко Г.П.- головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Рогач Л.І.,

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиАК "Харківобленерго"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 р.

у справігосподарського суду Харківської області

за позовомАК "Харківобленерго"

до

3-ті особиДергачівського державного моторобудівного заводуРВ ФДМУ в Харківській областіДП "Завод ім. В.О. Малишева"ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод"

провизнання права власності,

 в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Верещагин (дов. від 27.07.07 № 01-62юр/4139),

відповідача-1: не з'явились,

відповідача-2: не з'явились,

3-тьої особи-1: не з'явились,

3-тьої особи-1: Хитрова О.М. (дов. від 22.07.08 № 38),

                                             ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 04.10.07 господарського суду Харківської області в задоволенні позову про визнання права власності АК "Харківобленерго" на частину повітряної лінії 110 кВ від підстанції "Залютине" до опори № 25 та частину відпайки від опори № 25 до підстанції "Філія заводу ім. Малишева" (повітряна лінія 110 кВ "Залютине" - "Філія заводу ім. Малишева" за обліком відповідача) відмовлено.

Постановою від 27.11.07 Харківського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, АК "Харківобленерго" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі,  ДП  завод ім. Малишева побудовано високовольтну одноланцюгову ПЛ-110 кВ п/ст. №20 - п/ст. філії заводу, що підтверджується актами  прийняття закінченого будівництва № 138, 139,140,141 та 142.

На виконання наказу Мінпромполітики України № 138 від 09.04.1999 року вказане вище майно було передано на баланс Дергачівського державного моторобудівного заводу за актом передачі майна від 01.06.1999 року, у зв'язку з чим суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що майно, яке є предметом спору, входить до складу цілісного майнового комплексу першого відповідача та є власністю  держави в особі  Фонду державного майна України.

Судами також з'ясовано, що відповідно до умов договору оренди від 28.04.2007 № 449-ЦМК цілісного майнового комплексу, укладеного між РВ ФДМУ в Харківській області та ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод", останнім прийнято на умовах оренди цілісний майновий комплекс першого відповідача, розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31, залишкова вартість якого становить 17725,2 тис. грн. Строк договору оренди сторонами встановлено з 17.05.2007 року по 16.04.2010 року.

Також, 17.05.2007 року між сторонами вказаного вище договору оренди було підписано акт приймання-передачі цілісного майнового  комплексу № 94, в якому вказано: “Інв. №61787, Лінії електропостачання (від ТЕЦ-5), 110 кВ на з/б опорах, первісна вартість 1 532 018,08, залишкова вартість 530 440,00 грн.”.

Відповідно до ч.1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.2.2. договору оренди, передання майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно, з огляду на що суди дійшли висновку, що на цей  час майно, яке  було передано у користування  ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод”, є державною власністю.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать  земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані  на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є  речі, які можна  вільно  переміщувати у просторі.

Згідно зі ст. 344 ЦК України, особа, яка  добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або  рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним Кодексом України. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Крім того, Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року № 507, повітряні лінії електропередач віднесено до споруд, а ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що до нерухомості відносяться будівлі, споруди тощо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає. що судами попередніх інстанцій обгрунтовано взято до уваги те, що невід'ємні складові частини високовольтної лінії –опори –пов'язані залізобетонним фундаментом із землею, переміщення лінії є неможливим без її знецінення та зміни призначення.

Для створення  високовольтної лінії електропередач (або іншого подібного  об'єкту) необхідно оформити  відведення земельної ділянки, розробити технічний проект, побудувати об'єкт, ввести його в експлуатацію. Тобто, в разі переміщення цього  об'єкту необхідно буде  вчинити ті ж самі дії, внаслідок  яких  в разі  введення в експлуатацію буде створений новий об'єкт, що виключає саму можливість переміщення.

З огляду на викладене, правомірним вбачається висновок судів, що високовольтні лінії є нерухомим об'єктом і для застосування набувальної давності необхідно безперервно володіти нерухомим  майном протягом десяти  років.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у строк володіння включається і строк володіння майном, що почався за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Отже, строк набувальної давності необхідно рахувати лише з 2001 року, відповідно право на набуття нерухомого майна за набувальною давністю може виникнути лише після 01.01.2011 року.

Судами також обгрунтовано взято до уваги і той факт, що позивачем  не   надано доказів  добросовісного  заволодіння спірним  майном в розумінні ст. 344 ЦК України.  Факт обслуговування повітряних ліній електропередач на основі актів розмежування для передачі електроенергії до споживачів, доказом такого добросовісного набуття бути не може, оскільки відповідно до ст.18 Закону України "Про електроенергетику” обслуговування  об'єктів, призначених  для  спільних потреб підприємств електроенергетики   та підприємств  інших галузей, провадиться за рахунок  засновників (власників) та  користувачів цих об'єктів. Таким чином, всі заходи, які здійснював позивач щодо розчистки порослі та огляд ЛЕП є обслуговуванням вищевказаної  ЛЕП, а не  її володінням.   

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального  та  процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                          ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 27.11.2007 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 33/60-07 залишити без змін.

Головуючий                                                                                        Коробенко Г.П.

Судді                                                                                                      Костенко Т.Ф.

                                                                                                                Рогач Л.І.