Рішення

від 26.06.2022 по справі 925/272/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року м. Черкаси справа № 925/272/22

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін: від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Нікітіна Г.М. керівник, Хворов В.В. адвокат,

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Христославенко С.В. за довіреністю,

від третьої особи: Стадник В.В. керівник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за первісним позовом Підприємства об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мокавто

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом Творчої спілки Народних та художніх промислів

про стягнення 104 888,00 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мокавто

до Підприємства об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер

про стягнення 43 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом Підприємство об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер (вул. Благовісна, 103, 18031, код ЄДРПОУ 38368998) до Товариства з обмеженою відповідальністю Мокавто (вул. Смілянська, 149, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 38469836) про відшкодування збитків на суму 104 888,00 грн та понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом вказав, що поніс збитки (упущена вигода), а саме не отримав доходи за укладеним з Приватним підприємством Нікі-Проект договором № 1 від 07.11.2021, оскільки відповідач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю Мокавто, як орендодавець, своїми діями чинив перешкоди йому, як орендарю, в користуванні орендованим приміщенням.

Ухвалою від 08 квітня 2022 року Господарський суд Черкаської області залишив позовну заяву Підприємства об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер без руху; встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 13 квітня 2022 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 17 травня 2022 року; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

21.04.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив від 20.04.2022 № 112 відповідача на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив у повному обсязі з наступних підстав:

- підприємство об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер станом на 20.04.2022 має заборгованість по орендній платі, перед ТОВ «МОКАВТО», на загальну суму 43 000 грн. з ПДВ (травень- жовтень 2021 року; січень-квітень 2022 року згідно з умовами договору оренди 01112021/21 від 01.11.2021, та за період до моменту укладення договору - на час переоформлення нерухомого майна. Позивач протягом досить тривалого часу просив відтермінування по орендній платі та зобов`язувався погасити заборгованість в повному обсязі. Товариство надало можливість користуватися орендованим приміщенням з наявною заборгованістю, проте недобросовісний позивач ігнорує дзвінки та листи на електронну пошту з вимогою погасити заборгованість;

- підприємство об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер в орендованому приміщенні у ТОВ «МОКАВТО» за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська 149/23 не проводить жодної господарської діяльності, у приміщенні відсутнє будь-яке обладнання для виготовлення товару або надання послуг. Ніякого товару в орендованому приміщенні орендар не виробляв, а договір, який позивач надав на підтвердження «упущеної вигоди», на думку відповідача, містить ознаки фіктивності;

- електропідйомник, який був встановлений біля входу в орендоване приміщення, належить на праві приватної власності ТОВ «МОКАВТО», товариство використовувало його для власних господарських потреб та обслуговувало більшу частину будівлі в якій знаходиться приміщення, що орендується позивачем (в договорі оренди електропідйомник не зазначався і відповідно не передавався в користування орендарю), а орендар користувався ним без дозволу нашого підприємства. Оскільки тельфер є власністю товариства, останнє не зобов`язане ставити до відома орендаря про те, коли саме і куди товариство переміщує особисте майно. З приводу припинення постачання електроенергії, то на території товариства було вчинено крадіжку електроприладів (із відсіку електрощита) та тимчасово було припинено постачання електроенергії на всій території товариства.

21.04.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мокавто до Підприємства об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер про стягнення 43000,00 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2021 №01112021/21 та понесених судових витрат.

В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом вказав, що підприємство об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер станом на 20.04.2022 має заборгованість по орендній платі перед ТОВ «МОКАВТО» на загальну суму 43 000 грн з ПДВ (травень- жовтень 2021 року та січень-квітень 2022 року згідно з умовами договору оренди 01112021/21 від 01.11.2021, та за період до моменту укладення договору - на час переоформлення нерухомого майна. Орендар протягом досить тривалого часу просив відтермінування по орендній платі та зобов`язувався погасити заборгованість в повному обсязі. Орендодавець пішов надав можливість користуватися орендованим приміщенням з наявною заборгованістю, проте орендар заборгованість на сьогоднішній день так і не сплатив.

Ухвалою від 26 квітня 2022 року Господарський суд Черкаської області прийняв зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мокавто до Підприємства об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер та об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 925/272/22; розгляд зустрічної позовної заяви призначив разом із первісним у підготовчому засіданні на 17 травня 2022 року.

03.05.2022 до Господарського суду Черкаської області від Підприємства об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер (позивач за первісним позовом) надійшла відповідь на відзив, в якій спростовуються заперечення відповідача за первісним позовом наступними доводами:

-період (травень-жовтень 2021 року), за який начеб-то, позивач повинен відповідачу кошти, це період до моменту укладання договору, непідтверджений Договором оренди нежитлового приміщення, так як договір оренди №01 112021/21 від 01.11.21 підписаний обома сторонами 01.11.2021, а в борг відповідач рахує за період з травня по жовтень 2021 року.

-відповідач зазначає, що за період (січень-квітень 2022 року) позивач не сплатив орендну плату, але при цьому забуває зазначити, що позивач заплатив за листопад-грудень 2021 року, чекаючи поки відповідач усуне перешкоди для експлуатації приміщення, про які позивач сповіщав листами відповідача, оскільки без світла та тельфера підвальне приміщення не можливо використовувати. В цьому підвальному приміщені знаходиться обладнання, матеріали та сировина позивача за первісним позовом та партнерських організацій, яке використовували для продуктивної діяльності підприємства. Відповідач за первісним позовом заблокував роботу підприємства, не усунув перешкоди для роботи, на початку січня 2022 року заварив вхідні двері, чим повністю заблокував прохід у орендоване приміщення, а в подальшому змінив замки на вхідних дверях та не дає доступ до майна позивача за первісним позовом;

-соціальне підприємство проводить підприємницьку діяльність з 2012 року, є платником ПДВ. 10 років ПОГ «ЮЗЕР» ВГОІКПД «ЮЗЕР» проводить свою підприємницьку діяльність саме в цьому підвальному приміщені, де знаходиться обладнання, матеріали та сировина позивача та в будівлі, (офісне приміщення, ткацька, гончарна майстерні та кузня), яке знаходилося поряд з підвальним приміщенням;

-з 2006 року в цьому приміщені проводила свою підприємницьку діяльність Нікітіна Галина Михайлівна, в подальшому голова ЧООВГОІКПД ЮЗЕР та керівник ПОГ «ЮЗЕР» ВГОІКПД «ЮЗЕР», яка встановила цей електротельфер для експлуатації підвального приміщення, відновила його стан за власний рахунок, проводила поточний та капітальний ремонт. Цей електротельфер вона отримала від ОСОБА_1 , який передав їй для подальшої експлуатації, а далі тельфер був переданий на підприємство ПОГ «ЮЗЕР» ВГОІКПД «ЮЗЕР» для роботи підприємства, саме в цьому підвальному приміщені, тельфер нікому не передавався. Саме цим електротельфером на протязі 15 років спускали та підіймали обладнання, сировину, матеріали. Тому, заява Відповідача, що тельфер є власністю ТОВ МОКАВТО є неправдивою.

05.05.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю Мокавто (відповідач за первісним позовом) до суду надійшло заперечення від 03.05.2022 № 127 на відповідь на відзив, де зазначено, що позивачем за первісним позовом не надано підтвердження того, що останній здійснив оплату за оренду приміщення за період з 01.05.2021 по 01.11.2021. Електропідіймач належить на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю Мокавто, був придбаний разом з комплексом нерухомого майна 07.05.2021, який стаціонарно встановлений на рампі, та є її невід`ємною частиною.

13.05.2022 від Творчої спілки Народних та художніх промислів до суду надійшла заява від 10.05.2022 про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

16.05.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю Мокавто (відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов від 13.05.2022 № 134, в якій спростовуються заперечення відповідача за зустрічним позовом.

17.05.2022 від Підприємства об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер (позивач за первісним позовом) до суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень наведені підстави, які вже були зазначені у відповіді на відзив від 29.04.2022.

17.05.2022 представник Підприємства об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер в судовому засіданні подав клопотання та просив долучити до матеріалів справи:

копію протоколу інвентаризаційної комісії від 23.12.2021,

лист про розміщення замовлення від 07.11.2021,

лист відповідь № 15/117 від 15.11.2021,

копію договору № 001 від 20.10.2012 про спільну діяльність,

копію договору № ВЗ-001 від 20.10.2012 відповідального зберігання з правом користування.

Ухвалою від 17 травня 2022 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання Підприємства об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер про долучення доказів, долучив до матеріалів справи додані до клопотання докази; задовольнив заяву Творчої спілки Народних та художніх промислів від 10.05.2022 про залучення третьої особи; залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом Творчу спілку Народних та художніх промислів; підготовче засідання відклав на 07 червня 2022 року.

01 червня 2022 року на виконання ухвали суду від 17 травня 2022 року до суду надійшли: від третьої особи пояснення щодо предмета спору; від Товариства з обмеженою відповідальністю Мокавто доказ направлення зустрічного позову третій особі.

20.06.2022 позивач за зустрічним позовом подав до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд:

1.Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «ІОзер» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «Юзер» код ЄДРПОУ 38368998, місцезнаходження: 18031, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Благовісна, будинок 103, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОКАВТО», код ЄДРПОУ 38469836, місцезнаходження: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 149, суму боргу в розмірі 51 600 грн 00 кой., судовий збір.

2.Зобов`язати Підприємства об`єднання громадян «ІОзер» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «Юзер» вивезти своє майно з орендованого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 149/23.

20.06.2022 відповідач за зустрічним позовом подав до канцелярії суду відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якому просив відмовити в задоволенні заяви, оскільки вона подана з пропуском строку відповідно до ч.3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, що відбулося 21.06.2022, суд оголошував перерву до 23.06.2022.

У судовому засіданні керівник та представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги за первісним позовом з підстав зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити первісний позов. Проти зустрічного позову заперечував з підстав зазначених у відзиві на зустрічний позов, також просив відмовити у задоволенні заяві про уточнення зустрічних позовних вимог, оскільки заява подана з пропуском строку відповідно до ч.3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом проти задоволення первісного позову заперечував з підстав зазначених у відзиві на первісний позов та запереченнях на відповідь на відзив. Зустрічний позов підтримав з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві та просив суд його задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення зустрічних позовних вимог.

Дослідивши заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, заслухавши представників сторін, суд встановив такі обставини.

Під час дослідження заяви в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заява про уточнення зустрічних позовних вимог містить збільшені зустрічні вимоги.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд доходить до висновків, що на підставі ст.ст. 46, 118, 207 ГПК України відповідну заяву слід залишити без розгляду, оскільки вона подана після закінчення встановленого законом строку. Також судом встановлено, що до даної заяви не додано підтвердження сплати судового збору.

У судовому засіданні 27.06.2022 згідно з ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту ГПК України) було підписано вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши представників сторін та керівника третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд установив такі обставини.

01 листопада 2021 року між підприємством об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер позивачем за первісним позовом та товариством з обмеженою відповідальністю «МОКАВТО» відповідачем за первісним позовом був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 01112021/21 (також по тексту Договір № 01112021/21).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 01112021/21 орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу об`єкта оренди: приміщення підвалу. Приміщення розташоване за адресою: м. Черкаси, вул.. Смілянська, 149/23.

Згідно з п. 2.1.1. Договору № 01112021/21 протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору орендодавець передає орендарю вище зазначене підвальне приміщення в оренду.

Згідно з п. 2.1.5. Договору № 01112021/21 орендодавець зобов`язаний, забезпечити орендарю можливість користування приміщенням згідно розкладу роботи: з 08-00 до 19-00.

Згідно з п. 2.2. Договору № 01112021/21 орендар зобов`язується: 2.2.12. Сплачувати своєчасно та в повному обсязі орендну плату та інші платежі за цим Договором.

Пунктом 3.1. Договору № 01112021/21, передбачено що за оренду Приміщення, зазначеного в п. 1.1 цього Договору, орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату (договірну) в розмірі: 4 300, з ПДВ, на місяць, виходячи з розрахунку 20,00 грн. з ПДВ за 1 м2.

Вартість комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання - при наявності) та відшкодування орендодавцю витрат, пов`язаних з оплатою електроенергії, та телефонного зв`язку не входять до нарахованої щомісячної орендної плати вказаної в відповідних рахунках орендодавця (пункт 3.2. Договору № 01112021/21).

Пунктом 3.3. Договору № 01112021/21 передбачено: орендна плата сплачується орендарем в наступному порядку: орендна плата за користування Приміщенням сплачується щомісячно в порядку зазначеному в п.3.6 даного договору, на підставі пред`явленого орендодавцем до оплати рахунку.

Вказаний Договір підписаний представниками обох сторін.

01 листопада 2021 року позивач та відповідач підписали Акт прийому передачі приміщення до Договору оренди нежитлового приміщення № 011112021/21 за яким ТОВ «МОКАВТО» (орендодавець) передав ПОГ Юзер ВГОІКПД Юзер (орендарю), а той прийняв в орендне користування нежитлове приміщення, що є предметом оренди, загальною площею 215 м.кв. на строк зазначений в п. 6.1. Договору оренди нежитлового приміщення.

07 листопада 2021 року між підприємством об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер (продавець) та Приватним підприємством Нікі-Проект (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 1.

Відповідно до специфікації до договору купівлі - продажу № 1 від 07.11.2021 покупець має намір придбати у продавця товар взвойки у кількості 4800 на суму разом з ПДВ 534528,00 грн.

19 лютого 2022 року Приватним підприємством Нікі-Проект було направлено листа підприємству об`єднання громадян Юзер Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги Юзер про розірвання договору купівлі - продажу № 1 від 07.11.2021, оскільки він не виконаний.

Позивач за первісним позовом у позовні заяві зазначає, що під час огляду приміщення було виявлено відсутність електротельфера, який був призначений для обслуговування орендованого приміщення (підвалу) та відсутність електропостачання приміщення, без чого неможливо використовувати підвальне приміщення орендарем. Позивач пояснив, що майже 15 років користується даним приміщенням, а також використовували свій тельфер для підняття важких грузів (пресформи, станки, інше обладнання), які зараз знаходяться у цьому підвальному приміщенні. Без підйомника (тельфера 10т) та без доступу до електроенергії орендордавцем була заблокована вся робота підвального приміщення. Листом від 12.11.2021 орендарем було повідомлено Генерального директора підприємства орендодавця про цей факт з проханням терміново встановити знятий електротельфер та відновити електропостачання. Орендодавець пояснив, що саме ними було знято тельфер для особистих цілей та пообіцяв встановити електротельфер. В зв`язку з невиконанням вимоги по поверненню та встановленню знятого тельфера орендодавцем, можливості користуватися орендованим приміщенням не має технічної змоги. 11.01.2022 представниками позивача було виявлено, що орендодавець заварив двері в орендоване приміщення та на дверях була записка про те, що приміщення опечатано орендодавцем, оскільки у орендаря є заборгованість перед ТОВ «МОКАВТО» по орендній платі.

Позивач стверджує, що після підписання 01.11.2021 договору № 01112021/21 ним було сплачено орендну плату за листопад грудень 2021 року, але відповідач, як орендодавець, своїми діями чинив перешкоди йому, як орендарю, в користуванні орендованим приміщенням, тому позивач поніс збитки (упущена вигода), а саме не отримав доходи за укладеним з Приватним підприємством Нікі-Проект договором № 1 від 07.11.2021.

Невиконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань за Договором № 01112021/21 стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення збитків (упущеної вигоди).

За приписом статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що у позовних вимогах за первісним позовом потрібно відмовити повністю з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 8 ч. 2 вказаної норми визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічна положення міститься у частині 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У відповідності до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає. (Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

При цьому обов`язок доказування покладається на кожну сторону, яка повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК).

Згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

В свою чергу боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (ст. 614 ЦК).

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України, ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Таким чином, упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. (Подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. (Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Крім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню. (Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Таким чином, пред`явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених статтею 22 ЦК, статтями 224, 225 ГК, покладає на кредитора (позивача), обов`язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, а також 4) вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків, тоді як відповідач - має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків. (Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається та сторонами визнається, що вони уклали договір оренди нежитлового приміщення № 01112021/21 від 01 листопада 2021 року. Відповідно до Акту прийому передачі приміщення до Договору оренди нежитлового приміщення № 011112021/21 ТОВ «МОКАВТО» (орендодавець) передав ПОГ Юзер ВГОІКПД Юзер (орендарю), а той прийняв в орендне користування нежитлове приміщення, що є предметом оренди, загальною площею 215 м.кв., яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 149/23 на строк зазначений в п. 6.1. Договору оренди нежитлового приміщення.

Позивач за первісним позовом в обґрунтування позову зазначив, що під час огляду приміщення було виявлено відсутність електротельфера, який був призначений для обслуговування орендованого приміщення (підвалу) та відсутність електропостачання приміщення, без чого неможливо використовувати підвальне приміщення орендарем. Позивач пояснив, що майже 15 років користується даним приміщенням, а також використовували свій тельфер для підняття важких грузів (пресформи, станки, інше обладнання), які зараз знаходяться у цьому підвальному приміщенні. Без підйомника (тельфера 10т) та без доступу до електроенергії орендодавцем була заблокована вся робота підвального приміщення. Листом від 12.11.2021 орендарем було повідомлено Генерального директора підприємства орендодавця про цей факт з проханням терміново встановити знятий електротельфер та відновити електропостачання. Орендодавець пояснив, що саме ними було знято тельфер для особистих цілей та пообіцяв встановити електротельфер. В зв`язку з невиконанням вимоги по поверненню та встановленню знятого тельфера орендодавцем, можливості користуватися орендованим приміщенням не має технічної змоги. 11.01.2022 представниками позивача було виявлено, що орендодавець заварив двері в орендоване приміщення та на дверях була записка про те, що приміщення опечатано орендодавцем, оскільки у орендаря є заборгованість перед ТОВ «МОКАВТО» по орендній платі.

Позивач стверджує, що після підписання 01.11.2021 договору № 01112021/21 ним було сплачено оренду плату за листопад грудень 2021 року, але відповідач, як орендодавець, своїми діями чинив перешкоди йому, як орендарю, в користуванні орендованим приміщенням, тому позивач поніс збитки (упущена вигода), а саме не отримав доходи за укладеним з Приватним підприємством Нікі-Проект договором № 1 від 07.11.2021.

Судом встановлено, що умовами договору оренди нежитлового приміщення № 01112021/21 від 01 листопада 2021 року в орендне користування надається саме нежитлове приміщення загальною площею 215 м.кв., яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 149/23, електропідйомник в договорі не зазначався, отже відповідно і не мав передаватись в користування орендарю, як стверджує позивач за первісним позовом.

Відповідно до Акту прийому передачі приміщення до Договору оренди нежитлового приміщення № 011112021/21 ТОВ «МОКАВТО» (орендодавець) передав ПОГ Юзер ВГОІКПД Юзер (орендарю), а той прийняв в орендне користування нежитлове приміщення, що є предметом оренди, загальною площею 215 м.кв., яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 149/23 в справному технічному стані, належному до експлуатації, сторони не мали одна до одної ніяких претензій, акт підписаний обома сторонами. Отже, позивач за первісним позовом приймаючи в оренду зазначене вище приміщення не мав ніяких претензій до відповідача стосовно його стану.

Відповідно до ст. 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 104888,00 грн, вини відповідача у заподіянні збитків, оскільки умовами договору оренди нежитлового приміщення № 01112021/21 від 01 листопада 2021 року в орендне користування надається саме нежитлове приміщення загальною площею 215 м.кв., яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 149/23, електропідйомник в договорі не зазначався, отже відповідно і не мав передаватись в користування орендарю, як стверджує позивач за первісним позовом. Відповідно до Акту прийому передачі приміщення позивач за первісним позовом приймаючи в оренду зазначене вище приміщення не мав ніяких претензій до відповідача за первісним позовом стосовно технічного стану належному до експлуатації.

Позивачем не надано суду належних доказів того, що ним реально вживались заходи щодо намірів виготовляти вироби взвойки, які у них мало намір придбати Приватне підприємство Нікі-Проект за договором № 1 від 07.11.2021: придбання сировини, виготовлення технічної документації на вироби тощо.

Суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що при виконанні відповідачем умов договору оренди він би отримав дохід на суму 104888,00 грн.

В позовній заяві позивач керуючись нормами ст. ст. 22, 766 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача збитки.

Відповідно до ст. 766 Цивільного кодексу України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Однак, суд приходить до висновків, що застосування ст. 766 Цивільного кодексу України є хибним, оскільки із матеріалів справи вбачається та сторонами визнається, що ТОВ «МОКАВТО» (орендодавець) передав ПОГ Юзер ВГОІКПД Юзер (орендарю), а той прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 215 м.кв., яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 149/23, що підтверджується актом прийому передачі приміщення до Договору оренди нежитлового приміщення № 011112021/21 від 01.11.2021, який підписаний обома сторонами (а.с.11).

З огляду на викладені обставини справи та вищенаведені приписи законодавства суд вважає первісний позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами Договір, укладений сторонами, за своєю правовою природою є договором оренди та відповідає вимогам чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається та сторонами визнається, що вони уклали договір оренди нежитлового приміщення № 01112021/21 від 01 листопада 2021 року. Відповідно до Акту прийому передачі приміщення до Договору оренди нежитлового приміщення № 011112021/21 ТОВ «МОКАВТО» (орендодавець) передав ПОГ Юзер ВГОІКПД Юзер (орендарю), а той прийняв в орендне користування нежитлове приміщення, що є предметом оренди, загальною площею 215 м.кв., яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 149/23 на строк зазначений в п. 6.1. Договору оренди нежитлового приміщення.

Судом встановлено, що приміщення, яке є предметом оренди Договору № 01112021/21 орендодавцем передано орендарю 01.11.2021, оскільки відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві орендованого майна оформляється відповідним документом (актом) і саме з цього моменту починається обчислення строку договору найму, тому момент з якого починається рахуватись орендна плата за орендоване майно є Акт прийому передачі приміщення від 01.11.2021.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач за зустрічним позовом мав сплачувати орендну плату за орендоване приміщення з 01.11.2021, тому вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення орендної плати за травень-жовтень 2021 року (час переоформлення нерухомого майна) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається та позивачем за зустрічним позовом не заперечується, що орендодавець заварив двері в орендоване приміщення (відповідачем за зустрічним позовом цей факт було встановлено 11.01.2022), оскільки у орендаря є заборгованість перед ТОВ «МОКАВТО» по орендній платі.

Щодо вимоги про стягнення орендної плати за січень - квітень 2022 року суд дослідивши матеріали справи зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом сплатив орендну плату за листопад грудень 2021 року, що також позивачем за зустрічним позовом не заперечується. Отже, враховуючи те, що за травень-жовтень 2021 року відсутні правові підставі для нарахування заборгованості по орендній платі, момент з якого починається рахуватись орендна плата за орендоване майно відповідно до умов Договору № 01112021/21 є 01.11.2021, заборгованості по орендній платі станом на 01.01.2022 у відповідача за зустрічним позовом не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.(правова позиція Великої Палати Верховного Суду, постанова від 08.05.2018 № 910/7495/16).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зустрічні вимоги в частині стягнення орендної плати за січень - квітень 2022 року є необґрунтованими, оскільки згідно з п. 2.1.5. Договору № 01112021/21 орендодавець зобов`язаний забезпечити орендарю можливість користування приміщенням згідно розкладу роботи: з 08-00 до 19-00, а оскільки із матеріалів справи вбачається та позивачем за зустрічним позовом не заперечується, що орендодавець заварив двері в орендоване приміщення, орендар не міг використовувати орендоване приміщення через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на викладені обставини справи та вищенаведені приписи законодавства суд вважає зустрічний позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі п. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача, оскільки у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено повністю судові витрати сторін залишаються за ними.

Керуючись статтями 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 08 липня 2022 року.

Суддя О.В. Чевгуз