Ухвала

від 25.11.2022 по справі 925/272/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 925/272/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян "Юзер" Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги "Юзер"

на рішення Господарського суду Черкаської області

(суддя - Чевгуз О.В.)

від 27.06.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Корсак В.А., судді - Демидова А.М., Євсіков О.О.)

від 28.10.2022

у справі за первісним позовом Підприємства об`єднання громадян "Юзер" Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги "Юзер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокавто"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом Творчої спілки "Народних та художніх промислів"

про стягнення 104 888,00 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокавто"

до Підприємства об`єднання громадян "Юзер" Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги "Юзер"

про стягнення 43 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Підприємство об`єднання громадян "Юзер" Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги "Юзер" (далі - Підприємство) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокавто" (далі - Товариство) про відшкодування збитків в сумі 104 888,00 грн та понесених судових витрат.

2. В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало, що воно понесло збитки (упущена вигода), а саме неотримання доходу за укладеним з Приватним підприємством "Нікі-Проект" договором № 1 від 07.11.2021, оскільки Товариство (орендодавець) своїми діями чинив перешкоди йому, як орендарю, в користуванні орендованим приміщенням.

3. 21.04.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшов зустрічний позов Товариства до Підприємства про стягнення 43 000,00 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2021 № 01112021/21 та понесених судових витрат.

4. Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що Підприємство неналежно виконувало договірні зобов`язання з оплати орендних платежів за період травень-жовтень 2021 року (до моменту укладення договору - на час переоформлення нерухомого майна) та січень-квітень 2022 року.

5. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2022, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Підприємство не доведено наявність усього складу цивільного правопорушення, необхідного для застосування такої міри відповідальності як збитки. В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення мотивовано тим, що оскільки за актом прийому передачі приміщення від 01.11.2021 нежитлове приміщення передано в користування Підприємства в листопаді 2021 року, то вимога Товариства про стягнення орендної плати за травень-жовтень 2021 року (час переоформлення нерухомого майна) є безпідставною. Зустрічні позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період січень-квітень 2022 року, з урахуванням встановлення судом обставин вчинення орендодавцем перешкод орендарю в користуванні цим приміщенням та приписів частини шостої статті 762 ЦК України, є необґрунтованими.

7. 15.11.2022 Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

11. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

14. Предметом первісного позову у справі № 925/272/22 є вимога про стягнення 104 888,00 грн, а предметом зустрічного позову є вимога про стягнення 43 000,00 грн, що в загальному розмірі становить менше п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 (1 240 500,00 грн).

15. Так у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п?'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

16. Скаржник вважає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.

17. В обґрунтування посилається на норми процесуального права, а саме статті 13, 84, 86, 237, 269 ГПК України, частини першої статті 6 Конвенції України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили розмір заявлених до стягнення збитків та не надали йому відповідної правової оцінки з урахуванням критеріїв визначення (обрахування) та стандартів доказування розміру збитків. Також суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

18. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

19. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

20. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

21. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

22. Суд зауважує, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності вирішити питання належності та достовірності доказів, яким була надана оцінка судами попередніх інстанцій при розгляді справи по суті, водночас, вирішення таких питань не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України.

23. Отже, належних обґрунтувань щодо фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики остання не містить.

24. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника, оскільки незгода з ухваленими судовими рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

25. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

26. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

27. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення у розмірі 147 888,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

29. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 925/272/22 за касаційною скаргою Підприємства об`єднання громадян "Юзер" Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги "Юзер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2022.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко