Постанова

від 05.07.2022 по справі 338/431/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

05 липня 2022 року

м. Київ

справа № 338/431/18

провадження № 51-786км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2020року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 листопада 2021року вкримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090010003591, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Застугна Васильківського району Київської області, зареєстрованого в АДРЕСА_3 , жителя АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст.190 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12березня 2020 року засуджено:

ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі настрок 5 років 2 місяці з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України допокарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна. Напідставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці із конфіскацією майна;

ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , кожного, за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців ізконфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6років із конфіскацією майна.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 увигляді застави залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст.72 КК України ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 05 по 06жовтня 2017 року, зрозрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов задоволено та постановлено стягнути на користь Фермерського господарства «Еталон Агро Плюс» в солідарному порядку з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 316000,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.

Згідно з вироком суду, на початку 2017 року в ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виник умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману. Надалі ці особи, будучи обізнаними у сфері державного управління, вирішили видавати себе заслужбових осіб Адміністрації Президента України і Міністерства аграрної політики та продовольства України, які нібито мають можливість посприяти зацікавленим посадовим особам підприємств та окремим підприємцям, що здійснюють свою господарську діяльність у галузі рослинництва та тваринництва на території України, в отриманні грантів іноземних інвесторів на розвиток господарської діяльності.

Під виглядом надання зазначених адміністративних послуг ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , з метою незаконного збагачення, шляхом обману повинні були схиляти зацікавлених посадових осіб підприємств та окремих підприємців до сплати грошових коштів у якості комісійних платежів на визначені ними розрахункові рахунки підставних юридичних осіб та карткові рахунки підставних фізичних осіб.

З цією метою ОСОБА_8 та ОСОБА_10 створили стійке злочинне об`єднання - організовану групу, до складу якої добровільно увійшов ОСОБА_7 . Вказані особи розробили план, який був відомий та схвалений усіма учасниками організованої групи, та розподілили між собою ролі, зокрема ОСОБА_8 взяв на себе роль організатора, а ОСОБА_7 виконавця.

Надалі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 придбали стартові пакети мобільних операторів зв`язку, мобільні телефони, атакож здобули контактні номери телефонів голови Рогатинської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області ОСОБА_11 та представника сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. І.Франка ОСОБА_12 .

Крім цього, діючи відповідно до розробленого злочинного плану, за невстановлених обставин, засуджені придбали банківські платіжні картки, емітовані на інших осіб, таПІН-коди доступу до них, зареєстрували скриньку для ведення переписки зпосадовими особами підприємств та окремими підприємцями, отримали урозпорядження розрахунковий рахунок юридичної особи ТОВ «Полян-ВВ». Також уперіод серпня-вересня 2017 року ОСОБА_10 , перебуваючи в м. Києві, дійшов згоди з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у тому, що останні нададуть йому за винагороду дані про власні банківські платіжні картки, а також розрахунковий рахунок ТОВ«Деметра СВР».

Після цього, у період з 10 по 14 та з 20 по 21 липня 2017 року ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Києві, здійснили ряд телефонних дзвінків до ОСОБА_11 , під час яких ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , видаючи себе за посадових осіб Адміністрації Президента України, витребували список фермерських підприємств, зареєстрованих у Рогатинському районі Івано-Франківської області, які розвиваються та потребують фінансової допомоги тадізналися таким чином контактний номер телефону голови фермерського господарства «Еталон Агро Плюс» ОСОБА_15 .

Надалі ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у період з 21 липня по 02 серпня 2017 року, перебуваючи в м. Києві, здійснили ряд телефонних дзвінків до ОСОБА_15 , під час яких ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повідомили потерпілому неправдиві відомості про те, що є посадовими особами Адміністрації Президента України, таким чином увівши його в оману, та переконали в тому, що можуть посприяти в отриманні ґранту в сумі 15 млн грн на розвиток його фермерського господарства за рахунок коштів іноземних інвесторів. При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_10 переконали ОСОБА_15 перерахувати грошові кошти в якості комісійного платежу за підготовку документів, необхідних для отримання ґранту. У подальшому потерпілий отримав через смс-повідомлення та електронну адресу, яку використовував ОСОБА_7 , реквізити банківських платіжних карток та номер розрахункового рахунку ТОВ«Полян-ВВ» та у період із 25 липня по 02 серпня 2017 року, будучи переконаним ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у тому, що розпоряджається майном у своїх інтересах, перерахував чотирма платежами грошові кошти на загальну суму 436 000 грн, частину з яких ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 за обставин, детально викладених у вироку, перевели в готівку, розподілили між собою тарозпорядились ними на власний розсуд.

Крім цього, у період із 03 серпня по 03 жовтня 2017 року, ОСОБА_10 , діючи в складі організованої групи з відома та згоди ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, перебуваючи в м. Києві, здійснив ряд телефонних дзвінків до ОСОБА_15 та повідомив останньому неправдиві відомості про те, що є посадовою особою Адміністрації Президента України, таким чином у черговий раз увівши потерпілого в оману, після чого переконав потерпілого в тому, що нібито може посприяти в отриманні ґранту у сумі 22 млн грн на розвиток його фермерського господарства за рахунок коштів іноземних інвесторів. При цьому ОСОБА_10 переконав ОСОБА_15 перерахувати грошові кошти у сумі 700 000 грн як комісійний платіж за підготовку документів, необхідних для отримання ґранту, на розрахунковий рахунок ТОВ «Деметра СВР», реквізити якого потерпілий отримав зелектронної скриньки, яку використав ОСОБА_7 .

Однак ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не вчинили всіх дій для доведення свого протиправного умислу до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки 03 жовтня 2017 року в м. Києві були викриті працівниками правоохоронних органів.

Таким чином ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, вчинили незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, на загальну суму 700 000 грн.

Крім того, у період з 07 вересня по 03 жовтня 2017 року ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, перебуваючи в м. Києві, здійснили ряд телефонних дзвінків до представника сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.І.Франка ОСОБА_12 . У ході телефонних розмов ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_12 неправдиві відомості про те, що є посадовою особою Адміністрації Президента України, таким чином увів ОСОБА_12 в оману, після чого переконав потерпілого в тому, що нібито може посприяти в отриманні гранту в сумі 17млн грн на розвиток його фермерського господарства за рахунок коштів іноземних інвесторів. Після цього ОСОБА_8 переконав ОСОБА_12 здійснити перерахунок грошових коштів в сумі 350 000 грн як комісійний платіж за підготовку документів, необхідних для отримання ґранту.

Однак ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не вчинили всіх дій для доведення свого умислу до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки 03жовтня 2017 року в м. Києві були викриті працівниками правоохоронних органів.

Тим самим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, вчинили незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману назагальну суму 350 000 грн.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2021 року вирок місцевого суду в частині призначеного засудженим покарання змінив та призначив ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України покарання увиді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст.190 КК України іззастосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4роки без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України обвинуваченим було призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна та згідно зі ст. 75 КК України звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Верховний Суд постановою від 17 червня 2021 року скасував зазначену ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2021 року залишив без змін вирок місцевого суду від 12березня 2020 року.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , просить змінити судові рішення.

Вважає, що апеляційний суд не врахував обставини, які є підставою для застосування щодо засуджених положень ст. 69 КК України, а також не зважив на вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 червня 2021 року, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело допризначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених внаслідок суворості. Обґрунтовуючи свої доводи, не погоджується, зокрема, з висновком апеляційного суду про відсутність узасуджених щирого каяття увчиненні кримінальних правопорушень.

Зазначає, що в діях засуджених відсутня кваліфікуюча ознака вчинення кримінальних правопорушень організованою групою, посилається на неконкретність танедоведеність обвинувачення у цій частині.

Крім цього, стверджує про порушення строку внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, неузгодженість окремих доказів з точки зору їх достовірності.

На думку захисника, місцевий суд внаслідок надання неправильної оцінки доказам, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків фактичним обставинам кримінального провадження ухвалив незаконний та несправедливий вирок зпорушенням принципу доведеності вини поза розумним сумнівом, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив це судове рішення без змін, при цьому допустивши порушення, передбачене п. 5 ч. 2 ст.412 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Потерпілий ОСОБА_12 подав заяву, в якій зазначив, що призначене засудженим покарання за вироком місцевого суду, на його думку, є суворим, а тому просить переглянути це судове рішення.

Засуджені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у письмових заявах просили змінити судові рішення на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (без зазначення яких саме) та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особи внаслідок суворості.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Прокурор ОСОБА_5 просила залишити судові рішення без зміни як законні, акасаційну скаргу захисника без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви Суду

Частиною 1 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що небули встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Натомість порушення, що стосуються неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які посилається захисник у касаційній скарзі, можуть бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 409 КПК України.

Згідно зіст. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості це рішення, яке досягає правильного результату наскільки це дозволяють надані судді матеріали у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.

За вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду це рішення вищого суду стосовно законності йобґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Законність рішення апеляційного суду це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, атакож дослідженим у судовому засіданні доказам. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.

Положеннями ч. 2 ст.418, ст.419 КПКУкраїни встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченомустаттями 368380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Зі змісту статей7,419 КПК Україниу їх взаємозв`язку вбачається, що апеляційний суд зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, врахувати позицію сторін кримінального провадження і учасників судового розгляду, дати усвоєму рішенні на них вичерпну відповідь та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1ст. 409 КПК України), і це покладає наапеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас упевних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, наділена правом змінити та/або доповнити апеляційну скаргу, яке може бути реалізовано лише до початку апеляційного розгляду (ч. 3 ст. 403 КПК України).

Однак суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 цих приписів не дотримався, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що захисник ОСОБА_16 , який на той час діяв в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , непогодившись з вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи незаконність оскарженого судового рішення, захисник посилався на те, що в діях обвинувачених відсутній склад інкримінованих їм кримінальних правопорушень, зокрема в суді не доведено їх вчинення у складі організованої групи, заперечував правильність встановлення судом фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинувачених, зазначав про неузгодженість доказів з точки зору їх достовірності та наполягав на тому, що суд дав неправильну оцінку дослідженим доказам. При цьому просив змінити вирок місцевого суду тазастосувати при призначенні обвинуваченим покарання положення статей 69 та 75 КК України (т. 4 а.п. 156-164).

Згідно з журналом та звукозаписом судового засідання Івано-Франківського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, до початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_16 жодних змін та/або доповнень до апеляційної скарги не подавав, а під час апеляційного розгляду підтримав свою апеляційну скаргу, пославшись на доводи, наведені вище. Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час висловлення своїх доводів також підтримали скаргу та просили призначити їм покарання, не пов`язане зпозбавленням волі.

В ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив зміст доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника. Однак після цього апеляційний суд в ухвалі вказав, що під час апеляційного розгляду захисник та обвинувачені змінили доводи апеляційної скарги та не оспорювали обставини, визнані судом доведеними. З огляду на це апеляційний суд переглянув вирок лише в частині призначеного покарання, безпідставно залишивши поза увагою решту доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника.

Так, апеляційний суд не врахував, що відповідно до положень ч. 3 ст. 403 КПК України після початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, позбавлена права вносити зміни до апеляційної скарги.

Як наслідок, апеляційний суд взагалі не розглянув наведені вище доводи, та,залишивши апеляційну скаргу захисника без задоволення, ці доводи належним чином не перевірив та не спростував.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали грубо порушив вимоги кримінального процесуального закону, прийняте ним рішення за своїм змістом не відповідає законодавчим приписам кримінального процесуального закону, відповідно до яких суд апеляційної інстанції повинен перевірити і надати оцінку всім доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Це порушення відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним, оскільки перешкодило апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, атому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни ухвала підлягає скасуванню зпризначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Крім цього, під час апеляційного розгляду суд не дотримався принципу заборони повороту до гіршого (reformatioinpejus), який нормативно закріплений, зокрема, у ч. 3 ст. 439 КПК України, та на практиці означає те, що ніяке наступне судове рішення не може погіршувати становище засудженого у порівнянні з попереднім рішенням, якщо воно не було скасовано у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2021 року змінив вирок місцевого суду в частині призначеного засудженим покарання та, пом`якшивши його, призначив ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України покарання увиді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст.190 КК України іззастосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4роки без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України обвинуваченим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна та згідно зі ст. 75 КК України звільнено їх від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Цю ухвалу прокурор оскаржив у касаційному порядку з підстав необґрунтованого застосування положень ст. 75 КК України.

Верховний Суд постановою від 17 червня 2021 року задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував зазначену ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зазначивши, що звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України за обставин, установлених судом, слід вважати безпідставним.

Отже, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції в постанові від 17 червня 2021 року не визнав неправильним пом`якшення обвинуваченим покарання за ч. 4 ст. 190 КК України та застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання зач.3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, Івано-Франківський апеляційний суд за результатами нового розгляду, виходячи з приписів ч. 3 ст. 439 КПК України, повинен був призначити покарання у такому виді і розмірі, яке би не погіршувало становище обвинувачених порівняно з попереднім судовим рішенням апеляційного суду, за виключенням застосування положень ст. 75 КК України. Однак Івано-Франківський апеляційний суд при постановленні ухвали від 30листопада 2021 року зазначених законодавчих приписів не врахував, залишивши вирок місцевого суду без змін.

З огляду на викладене, доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, щодо неврахування апеляційним судом підстав для пом`якшення призначеного засудженим покарання, є частково обґрунтованими.

Разом із тим, аргументи захисника про те, що апеляційний суд здійснив судове провадження за відсутності потерпілих, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду, оскільки потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_12 були повідомлені засобами телефонного зв`язку, про що містяться дані у відповідній телефонограмі, а крім того, на адресу ФГ «Еталон Агро Плюс» було надіслано письмове повідомлення. Жодних скарг від потерпілих про порушення кримінального процесуального закону через проведення апеляційного розгляду без їх участі не надходило.

Що стосується інших доводів, на які посилається захисник у касаційній скарзі, які єаналогічними доводам, наведеним в апеляційній скарзі, то, враховуючи, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. 419 КПК України, тому ці доводи слід перевірити під час нового апеляційного розгляду та надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь.

Новий розгляд кримінального провадження суду апеляційної інстанції необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, під час якого суд повинен урахувати вищенаведене та ухвалити законне, обґрунтоване йумотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 листопада 2021року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_17 ОСОБА_2 ОСОБА_3