Ухвала

від 04.07.2022 по справі 331/1442/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.07.2022 Справа № 331/1442/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУ № 331/1442/22 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадж. №11-сс/807/376/22 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,

розглянула 4липня 2022 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янка-Дніпровська Запорізької області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, керівника та співвласника ТОВ «Росія» (код ЄДРПОУ 31774248) та керівника СВК «Росія» (код ЄДРПОУ 00849286), зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , депутата Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області 8 скликання від політичної партії «За майбутнє», раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий, за погодженням із прокурором, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22022080000000054, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.

В клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , будучи депутатом Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області 8 скликання від політичної партії «За майбутнє», а також директором і співвласником ТОВ «Росія» код ЄДРПОУ 31774248 та СВК «Росія» код ЄДРПОУ 00849286, перебуваючи на території с. Велика Білозерка Василівського району, Запорізької області, яка з 26.02.2022 року по теперішній час знаходиться під окупацією зс рф, діючи умисно, достовірно усвідомлюючи та передбачаючи невідворотне настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, у період часу, але не пізніше 26.02.2022 року (більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені) добровільно прийняв пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників зс рф, шляхом надання допомоги збройним формуванням держави-агресора - російської федерації у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а саме, маючи вільний доступ до виробничих потужностей СВК «Росія», які розташовані за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, 359, у період часу з 26.02.2022 року по 27.02.2022 року забезпечив військовослужбовців та військову техніку зс рф, які знаходились на території с. Велика Білозерка Василівського району Запорізької області паливно-мастильними матеріалами та продуктами харчування.

У подальшому, ОСОБА_8 , продовжуючи здійснювати свою протиправну діяльність, направлену на надання допомоги збройним формуванням держави-агресора російської федерації, підтримуючи незаконні дії щодо окупації частини території Запорізької області і зокрема с. Велика Білозерка Василівського району, починаючи 22.03.2022 року добровільно прийняв пропозицію від невстановленої під час досудового розслідування особи із числа представників зс рф, позивний «Скала», шляхом надання допомоги збройним формуванням держави-агресора - російської федерації у веденні бойових дій проти ЗС України та інших військових формувань, а саме надав особі, з позивним «Скала» для використання в цілях окупаційної влади власний автомобіль марки Nissan «Pathfinder» та забезпечив безперебійне постачання військовослужбовцям і військовій техніки зс рф необхідні паливно-мастильні матеріали і продукти харчування.

Окрім цього, ОСОБА_8 28.03.2022 року, продовжуючи здійснювати свою протиправну діяльність, направлену на надання допомоги збройним формуванням держави-агресора російської федерації у ведені бойових дій проти ЗС України та інших військових формувань, добровільно звернувся до представників зс рф, позивний «Скала», з пропозицією надати йому допомогу у доукомплектуванні контрольно-пропускних пунктів (далі КПП) на території Василівського району Запорізької області, шляхом надання фортифікаційних споруд, на що останній погодився.

Далі, за допомогою добровільно наданих ОСОБА_8 фортифікаційних споруд, військовослужбовцями зс рф у селищі Гюнівка Василівського району Запорізької області на перехресті АДРЕСА_2 та Радянська (точка Google maps 47.2476577 34.5518343, 47°14'51.6"N 34° 33'06.6"Е) було доукомплектовано дорожній укріплений КПП, який наразі використовується збройним формуванням держави-агресора російської федерації для здійснення контролю за перевезенням людей, перевірки і виявленню проукраїнські налаштованих громадян України, а також у подальшому буде використаний для ведення бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань.

01.06.2022 року о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК України в зв`язку із тим, що очевидці (свідки) безпосередньо після вчинення злочину - надання збройним формуванням держави-агресора допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, вказують на нього, як на особу яка вчинила цей злочин.

Орган досудового слідства вважав, що перебуваючи на волі, ОСОБА_8 зможе безперешкодно продовжити здійснення протиправної діяльності, переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, а також продовжить вчиняти кримінальні правопорушення та перешкоджатиме досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні іншим чином. У разі застосування більш м`якого запобіжного заходу із визначенням розміру застави, запобігти вказаним ризикам буде неможливо, у тому числі у разі визначення розміру застави, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, вчиненого в умовах воєнного стану.

Слідчий просив обрати підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на шістдесят діб з моменту обрання запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2022 року задоволено клопотання слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу.

Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 31 липня 2022 року без визначення суми застави.

Задовольняючи клопотанняслідчого прозастосування допідозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою,слідчий суддявважав встановленимта доведенимнаявність обґрунтованоїпідозри увчиненні ОСОБА_8 вказаного кримінальногоправопорушення,та слідчим доведено,що жоденіз більшм`яких запобіжнихзаходів незможе запобігтиризикам,передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1,258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

В апеляційнійскарзі підозрюваний вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, яка підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів зазначає, що працівники СБУ сфальсифікували кримінальне провадження, підозра є необґрунтованою, а він не вчиняв будь-якого кримінального правопорушення.

Звертає увагу суду на погіршення його стану здоров`я, нещодавно він переніс операцію на серці.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати йому міру запобіжного заходу, не пов`язану з ізоляцією від суспільства.

В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_7 вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, яка підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів зазначає, що матеріали не містять достатніх доказів для повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України. Стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_8 , добровільно вчиняв злочині дії та які саме вчинені ним дії підпадають під ч.7 ст.111-1 КК України.

Також слідчим суддею не були враховані такі обставини, як вік затриманого, ОСОБА_8 76 років, який хворіє на тяжке захворювання і потребує постійного професійного нагляду лікарів-кардіологів. Саме 01.06.2022 року ОСОБА_8 був затриманий під час поїздки до КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», куди він направлявся для лікування з можливою госпіталізацією (підтверджуючий документ надавався суду). Не враховано обставини, що ОСОБА_8 має дружину, яка надала до суду письмову заяву про можливість ОСОБА_8 знаходитися вдома під домашнім арештом, є власна квартира у м. Запоріжжя.

Крім того, ОСОБА_8 не судимий, має позитивну характеристику, є учасник бойових дій. Своєї вини не визнає. Не визнання підозрюваним вини не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 23.02.2012 в справі №30671/04 «Клітин проти України»).

Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 міру запобіжного заходу, не пов`язану з ізоляцією від суспільства.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний та захисник підтримали апеляційні скарги з наведених у них підстав та наполягали на їх задоволенні.

Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, відомості стосовно особистості підозрюваного, обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя при розгляді відповідного клопотання, заслухавши сторони кримінального провадження, вірно врахував наявність пред`явленої ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, яке за своєю класифікацією відноситься до особливо тяжких злочинів.

Згідно з матеріалами провадження, слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022080000000054 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, відомості про яке 11.03.2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

01.06.2022 року о 20.30 год. ОСОБА_8 був затриманий на підставі ст.208 КПК України.

02.06.2022 року в рамках кримінального провадження №22022080000000054 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.

За вимогами ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідаючи на доводи підозрюваного та сторони захисту щодо необґрунтованої підозри суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Між тим, надані до клопотання матеріали переконують судову колегію у вірності висновку районного суду про обґрунтованість висунутої ОСОБА_8 підозри.

Також слід зауважити, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема і питань щодо вірності кваліфікації.

А щодо питань, пов`язаних з оцінкою доказів для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а так само і кваліфікація дій підозрюваного, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

З цього приводу колегія суддів, як і слідчий суддя мають у своєму розпорядженні надані до клопотання докази у виді протоколів допиту свідків, результатів проведення негласних (слідчих) розшукових дій та інших наданих суду матеріалів.

На думку колегії суддів, доказування провини підозрюваного ОСОБА_8 , на що впливає оцінка доказів і залежне від цього питання кваліфікації дій підозрюваного, є предметом розгляду наступних етапів.

Отже, твердження підозрюваного та його захисника про необґрунтовану підозру не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України доведена доданими до клопотання матеріалами, сукупність яких на даному етапі є достатньою для висновку про вірогідну причетність ОСОБА_8 до даного злочину.

Тому, всупереч положенням ч.5 ст.132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що для запобігання вказаним ризикам застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім.

Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, без альтернативи призначення іншого покарання, а також дані про особу підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, майновий стан та стан здоров`я, обставини вчинення кримінального правопорушення.

Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Судова колегія приймає до уваги наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вдатися до здійснення дій, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги серйозність висунутої підозри за вчинення особливо тяжкого злочину в умовах воєнного стану та беззаперечний факт його переміщення територією України, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик втечі лише збільшується.

Також на наявність ризику переховування вказують і дані про його особу, який зареєстрований на тимчасово окупованій території Запорізької області, де має соціальні зв`язки, у тому числі з представниками збройних формувань.

Наведені обставини дають можливість припускати, що підозрюваний ОСОБА_8 в очікуванні покарання дійсно може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Разом з цим, підозрюваний ОСОБА_8 , за можливості вільно пересуватись територією держави, може здійснювати дії, спрямовані на проведення підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги підозрюваного та його захисника стосовно необґрунтованості певних ризиків, передбачених ст.177 КК України не знайшли свого підтвердження і під час перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно з положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Таким чином, слідчим суддею зазначеним обставинам при розгляді клопотання слідчого було надано належної оцінки з точки зору його конкретності та обґрунтованості, відповідності вимогам процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини і вони обґрунтовано покладені в обґрунтування висновку про наявність підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недоцільним, так як вони не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

В апеляційних скаргах апелянтами не наведені аргументовані підстави на спростування висновків та рішення слідчого судді, а тому доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає необґрунтованими відповідно до обставин, встановлених слідчим суддею.

На даній початковій стадії досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою слід визнати ефективним превентивним заходом задля досягнення дієвості кримінального провадження.

Не можуть бути визначальною підставою для задоволення апеляційних скарг і соціальні зв`язки підозрюваного, оскільки їх наявність та міцність, а також дані, які характеризують особу, на що є посилання в апеляціях, не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 . Вказані обставини можуть бути враховані при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу в порядку ст.201 КПК України.

Посилання в апеляційних скаргах на наявність тяжкого захворювання у підозрюваного, як на підставу неможливості перебування під вартою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будь-яких доказів, які б підтвердили, що підозрюваний через наявність хвороб не може триматися під вартою, апеляційному суду не було надано.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді слідчим суддею питання щодо обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу.

Враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, що обумовлює відхилення апеляційних скарг підозрюваного та його захисника.

Керуючись ст.ст.404, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4