Постанова

від 20.06.2022 по справі 756/2671/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 756/2671/20 Головуючий у І-й інстанції - Диба О.В.

апеляційне провадження № 22-ц/824/817/2022 Доповідач Заришняк Г.М

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.

при секретарі - Діденку А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бондар Євгенії Володимирівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вай Бар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестміт», треті особи: Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація, Головне управління держспоживслужби у місті Києві, про заборону здійснювати діяльність у нічний час та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 звернулись в суд з позовом до ТОВ «Вай Бар», ТОВ «Вестміт», треті особи: Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація, Головне управління держспоживслужби у місті Києві, про заборону здійснювати діяльність у нічний час та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказували, що позивачі є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 . На першому поверсі вказаного будинку знаходиться нежитлове приміщення, власником якого є ТОВ «Вестміт». Зазначене приміщення використовується відповідачем ТОВ «Вай Бар»як заклад ресторанного господарства - кафе-бар. ТОВ «Вай Бар» з мовчазної згоди ТОВ «Вестміт» здійснює свою діяльність у нічні години з 18:00 год. до 02:00 год., а його специфіка, як кафе-бару, передбачає відвідування закладу певною кількістю людей, споживання відвідувачами алкогольних напоїв, тому систематичне порушення тиші та голосна музика у вечірній і нічний час порушують права позивачів та їх неповнолітніх дітей, як мешканців, на спокій та відпочинок.

Крім того, заклад ТОВ «Вай Бар» не має відокремленого місця для паління, отже внаслідок діяльності кафе-бару тютюновий дим та дим від кальянів потрапляє до квартир позивачів, які змушені дихати продуктами вигорання тютюну.

З метою захисту своїх прав позивачі неодноразово зверталися із заявами, скаргами, колективними зверненнями стосовно порушення відповідачами вимог чинного законодавства до правоохоронних та правозахисних органів, фіксували факти порушення прав мешканців будинку АДРЕСА_1 , однак вирішити спір у позасудовому порядку не вдалося.

Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд заборонити відповідачу ТОВ «Вай Бар» здійснювати діяльність у нічний час з 22:00 год. до 08:00 год. у житловому будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати ТОВ «Вестміт» встановити режим роботи належного йому нежитлового приміщення з 08:00 год. до 22:00 год., а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Бондар Є.В., діюча в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.01.2017 р. (Т. 1, а.с. 63, зворот).

Зареєстрованим місцем проживання позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є квартира АДРЕСА_4 , про що свідчать наявні у матеріалах справи копії їх паспортів.

Зареєстрованим місцем проживання позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 є квартира АДРЕСА_5 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.

Позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 проживають в квартирі АДРЕСА_6 .

Позивач ОСОБА_6 проживає в квартирі АДРЕСА_7 .

Згідно відповіді КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 23.10.2019 р. за №062/14-14291 (И-2019) за даними реєстрових книг об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_9 (загальною площею 72,5 кв. м)на праві приватної власності зареєстрований за ТОВ «Вестміт» (Т. 1, а.с. 38).

Юридичною адресою ТОВ «Вестміт» (код ЄДРПОУ 24839721) є буд. АДРЕСА_10 . Видами діяльності вказаної юридичної особи є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20), та агентства нерухомості (код КВЕД 68.31) (Т.1, а.с. 37, зворот).

У свою чергу фактичним місцезнаходженням відповідача ТОВ «Вай Бар» (код ЄДРПОУ 41708681) є будинок АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 36, зворот).

Судом встановлено, що 01.12.2019 р. між ТОВ «Вестміт» та ТОВ «Вай Бар» було укладено договір оренди №01-12/19, за умовами якого орендодавець ТОВ «Вестміт» надав в оренду ТОВ «Вай Бар» приміщення у будинку АДРЕСА_1 (Т. 2, а.с 1-33).

Звертаючись з даним позовом, позивачі вказували, що ТОВ «Вай Бар» здійснює свою діяльність у нічні години з 18:00 год. до 02:00 год., а його специфіка, як кафе-бару, передбачає відвідування закладу певною кількістю людей, споживання відвідувачами алкогольних напоїв, тому систематичне порушення тиші та голосна музика у вечірній і нічний час порушують права позивачів на спокій та відпочинок. Крім того, заклад не має відокремленого місця для паління, отже внаслідок діяльності кафе-бару тютюновий дим та дим від кальянів потрапляє до квартир позивачів, які змушені дихати продуктами вигорання тютюну.

У зв`язку із порушенням їх прав позивачі зверталися із відповідними заявами та скаргами до правоохоронних та правозахисних органів.

З матеріалів справи видно, що з Актів встановлення фактів перевищення рівнів шуму та порушення правил добросусідства від 26.01.2018 р. та від 25.05.2018 р., складених позивачами, з нежитлового приміщення кафе (бару), розташованого по АДРЕСА_1 безпосередньо під квартирою НОМЕР_1 (квартира позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) цього ж житлового будинку, постійно лунає гучна музика, чутний гучний шум від інвентарю та меблів цього кафе, а також шум голосів відвідувачів, що заважає та перешкоджає безпечному і комфортному проживанню та відпочинку жителів поруч розташованих квартир (Т. 1, а.с. 39, 40).

Згідно відповідей Оболонського УП ГУНП у м. Києві на звернення позивача ОСОБА_1 від 14.03.2018р. за №10989/152/51/05-2018, від 03.08.2018 р. за №Я-2983/125/51/05-2018, від 12.12.2018 р. за №83006/125/51/05-2018 та від 10.04.2019 р. за №19939/125/51/05-2019 із керівником закладу «Вай Бар» Лупіною Н.Д. було проведено профілактичну бесіду та попереджено про недопущення скоєння правопорушень, у тому числі наголошено на неприпустимість вчинення порушень правил дотримання тиші у м. Києві (1, а.с. 42, 43, 44, 46).

З листа Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 18.10.2019 за №Р-4361/125/51/5-2019 слідує, що відносно працівників та власника закладу «Вай Бар» дільничим офіцером поліції було складено адміністративні протоколи та винесені постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у зв`язку із порушенням державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою та порушенням вимог чинного законодавства щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму та правил додержання тиші у громадських місцях (Т. 1, а.с. 41).

У листі служби у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 05.03.2019 за №10413-495 зазначено, що працівниками служби розглянуто скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й проведено профілактичну роботу з адміністрацією закладу «Вай Бар» щодо недопущення дій, що порушують громадський порядок та спокій громадян (Т. 1, а.с. 49).

Як видно з відповіді Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 09.04.2019 р. за №104-104/НО-557-1660 ТОВ «Вай Бар» є приватною власністю, режим роботи закладу встановлено суб`єктом господарювання самостійно. Керівник ТОВ «Вай Бар» за погодженням виду підприємницької діяльності та режиму роботи закладу до ОРДА не звертався. Керівнику кафе рекомендовано здійснити моніторинг господарської діяльності та обмежити роботу закладу до 22:00 год., а також взяти під особистий контроль дотримання вимог чинного законодавства стосовно прав мешканців будинку на відпочинок (т. 1, а.с. 52).

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 32 Конституції України).

Частина 1 ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ельсхольц проти Німеччини»).

Положеннями чч. 1 ст. 316, 317, ч. 1 та 2 ст. 319, 321 ЦК України визначено поняття, зміст права власності, а також принципи здійснення такого права та його непорушність,і суть його полягає у можливості власника за своєю волею та на власний розсуд, у будь-який спосіб, але не заборонений законом, вчиняти дії щодо свого майна (речі).

За змістом ст. 383 ЦК України, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Власник майна, згідно зі ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналізуючи викладені вище гарантії прав людини, а також законодавчі вимоги їх реалізації, забезпечення та захисту, можна зробити висновок, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на її майно, житло, не може бути обмежена у праві мирно володіти своїм житлом та безпечно його використовувати. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Підставою даного позову є порушення прав позивачів як власників майна щодо належних умов проживання через діяльність відповідачів як суб`єктів господарювання, які використовують нерухоме майно, розташоване у цьому ж багатоквартирному будинку як кафе-бар. Способом захисту порушеного права позивачі обрали вчинення дій з обмеження відповідача у діяльності в нічний час доби.

Так, позивачі вважають, що через здійснювану ТОВ «Вай Бар» підприємницьку діяльність відбувається систематичне порушення громадського порядку та тиші, що підтверджується численними скаргами позивача ОСОБА_1 , а також Товариство порушує встановлені санітарні норми в закладі громадського харчування, перевищуються норми шуму.

Судом встановлено, що згідно договору оренди від 01.12.2019р., укладеного між ТОВ «Вай Бар» та ТОВ «Вестміт», цільовим призначенням використання орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є саме «здійснення підприємницької діяльності».

Відповідач ТОВ «Вай Бар» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 06.11.2017р. , номер запису: 1 069 102 0000 040165.

Видами діяльності вказаної юридичної особи є: роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (код КВЕД 47.91), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10), обслуговування напоями (код КВЕД 56.30), посередництво у розміщенні реклами у засобах масової інформації (код КВЕД 73.12) та дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (код КВЕД 73.20) (Т. 1, а.с. 36, зворот).

Поряд з тим, КВЕД-2010 є лише статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації, яка використовується у багатьох нестатистичних сферах, але сама собою наявність кодів КВЕД в ЄДР не свідчить про те, що суб`єкт господарювання займається або має займатися виключно цими видами діяльності, так само як і відсутність якихось кодів не забороняє займатися певним видом діяльності, звісно, за умови отримання ліцензії, дозволу, патенту тощо в разі необхідності.

Згідно із ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Основними принципами підприємницької діяльності, зокрема, є: вільний вибір видів підприємницької діяльності; самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежене законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст. 44 ГК України).

Статтею 43 ГК України визначено, що принцип свободи підприємницької діяльності полягає, зокрема, в тому, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пп. 9 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (власні повноваження) належать встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Однак, у пп. 4 п. «б» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб-підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України, визначаються Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування, затверджених постановою КМУ від 15.06.2006 за №833.

Пунктом 13 Порядку №833, а також пунктом 1.7 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 24.07.2002 за №219, регламентуються основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства, визначено, що режим роботи торговельного об`єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб`єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, слід зробити висновок про те що, режим роботи підприємств приватної форми власності встановлюється самостійно їх власниками, а орган місцевої влади може лише звертатися до суб`єкта господарювання з метою отримання від нього згоди на встановлення режиму роботи.

Крім того, Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру» встановлено вичерпний перелік документів дозвільного характеру та заборону вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність отримання яких не передбачена законом.

Отже, встановлення заборони ТОВ «Вай Бар» здійснювати господарську діяльність з 22:00 год. до 08:00 год., а також зобов`язання ТОВ «Вестміт» встановити режим роботи належного йому нежитлового приміщення з 08:00 год. до 22:00 год. призведе до дискримінації суб`єктів господарювання органами влади.

Щодо доводів апеляційної скарги про систематичне та постійне порушення ТОВ «Вай Бар» гранично допустимого рівня шуму в нічний час, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2, ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1,2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

За правилом ч.1 ст, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З Протоколу акустичних вимірювань звукоізоляційних характеристик конструкцій, що розділяють приміщення квартири АДРЕСА_3 , складеного 24.04.2017 р. ТОВ «Акустичні матеріали та технології», слідує, що фактичний індекс ізоляції повітряного шуму конструкції перекриття розділяє вбудовані приміщення 1-го поверху та приміщення квартири поверху, становить R`w=59 дБ.

Фактичний індекс ізоляції повітряного шуму конструкції плити перекриття, який розділяє кафе та приміщення квартири, не задовольняє нормативним вимогам ДБН В.1.1-31:2013 «Захист територій, будівель і споруд від шуму». Необхідне збільшення звукоізоляції складає 3 дБ. При цьому у приміщенні кафе рівень шуму не повинен перевищувати 80 дБА.

Фактичний індекс ізоляції ударного шуму конструкції перекриття між вбудованим приміщенням 1-го поверху та приміщенням квартири 2-го поверху становить L`nw= 52 дБ при ударному впливі на перекриття 1-го поверху.

Фактичний індекс ізоляції ударного шуму між приміщенням кафе та приміщенням квартири (при ударному впливі на підлогу кафе) не задовольняє нормативним вимогам ДБН В.1.1-31:2013 «Захист територій, будівель і споруд від шуму». Необхідне збільшення звукоізоляції складає 14 дБ (Т. 1, а.с. 56-60).

Заперечуючи проти позову, ТОВ «Вай Бар» вказувало на те, що такий Протокол не може братися судом уваги, оскільки він не свідчить про порушення вказаною юридичною особою прав позивачів,з огляду на те, що він був виконанийраніше, ніж було проведено державну реєстрацію ТОВ «Вай Бар», яка відбулася 06.11.2017 р.

Також відповідачем було зазначено, що вказаний Протокол поданий стороною позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості доказу в іншій цивільній справі №756/3081/18 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «Вестміт», треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації, ТОВ «Вай Бар» про усунення порушень ДБН, яка перебуває на розгляді Оболонського районного суду м. Києва.

Зазначених обставин представником позивачів спростовано не було.

У Протоколі №5 проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку у квартирі АДРЕСА_3 , від 08.02.2019 р. зафіксовано незначні перевищення рівня шуму від 4,6 до 5,5 дБА, які за Шкалою шумів (рівні звуку, децибел) характеризується як «досить тихо» та прирівнюється до шуму, який спричиняється негучною розмовою (Т. 1, а.с. 55, зворот).

Окрім того, згідно з додатком 1 «Допустимі рівні звуку в приміщеннях житлових і громадських будинків та на території житлової забудови» до Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових і громадських будинків і на території житлової забудови, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22.02.2019 р. за №463, допустимим рівнем шуму в залах для глядачів у клубах, кінотеатрах, закладах дозвілля, залах засідань вночі є 40 дБА, а для територій, які безпосередньо прилягають до житлових будинків, поліклінік, амбулаторій, диспансерів, будинків відпочинку, пансіонатів, будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, дитячих дошкільних закладів, шкіл та інших навчальних закладів, бібліотек, храмів, музеїв - 45 дБА.

Матеріалами справи не спростовано належними та достовірними доказами про те, що саме внаслідок діяльності ТОВ «Вай Бар» чи ТОВ «Вестміт» було зафіксованоперевищення допустимих норм шуму. Представники вказаних товариств присутніми під час проведення дослідження, вказаного в Протоколі№5,не були, оскільки запрошені позивач ем ОСОБА_1 .

Суд перешої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справі, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до правильного висновку про те, що надані позивачами докази є недостатніми та переконливими для зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, зв`язку з чим обгрунтовано відмовив у задоволенні позову за його недоведеністю.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачаОСОБА_1 листом Головного управління Держспоживслужби у м. Києві від 22.05.2019р. за №05.3/9711 було повідомлено, що під час інспектування ТОВ «Вай Бар» 13.05.2019р. було виявлено порушення вимог чинного законодавства та надано припис про усунення порушень вимог законодавства від 17.05.2019р. за №500 (Т. 1, а.с. 48), не заслуговують на увагу, оскільки вказаним Приписом №500 встановлено порушення вимог Закону України «Про основі принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та приписано надати дані щодо проведення реєстрації потужності в державному реєстрі потужностей та надати матеріали щодо проведення протишумних заходів у приміщенні до нормативних рівнів (т. 1, а.с. 196, зворот).

Отже, в рамках проведення Головним управління Держспоживслужби в м. Києві, вказаного інспектування не було виявлено порушення санітарного та епідемічного благополуччя населення шляхом перевищення гранично допустимого рівня шуму в нічний час.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги докази, які свідчили про обгрунтованість позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі докази зібрані протягом 2017-2019 років, а із позовом позивачі звернулись лише у лютому 2020 року.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Бондар Євгенії Володимирівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня виготовлення повної постанови.

Повний текст постанови виготовлений 07 липня 2022 року.

Головуючий

Судді: