Постанова

від 14.06.2022 по справі 920/377/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2022 р. Справа№ 920/377/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Нікітенко А.В.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріла» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.09.2021 у справі №920/377/21 (суддя Жерьобкіна Є.А., м. Суми, повний текст рішення складено - 20.09.2021)

за позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріла»

про стягнення 461 774,76 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Сумська міська рада (далі - позивач/Рада) звернулась до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріла» (далі - відповідач /ТОВ «Стріла»), в якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 461 774,76 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 5910136300:15:001:0067, площею 0,6384, за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122, без укладення договору оренди, за період з 01.01.2018 по 31.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом 2018-2020 років відповідач користувався земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:15:001:0067 без оформлення договору оренди, тому, відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, повинен відшкодувати Раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.09.2021 у справі № 920/377/21 позов задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 461 774,76 грн за користування земельною ділянкою без договору

Стягнуто з відповідача користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 6 926,62 грн витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач, як фактичний користувач земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,6384 га кадастровий номер 5910136300:15:001:0067, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням ТОВ «Стріла» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 16.09.2021 у справі №920/377/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано той факт, що при проведенні позивачем розрахунків втрат за 2018, 2019 та 2020 роки за основу було взято нормативно - грошову оцінку земельної ділянки площею 0,6384 га кадастровий номер 5910136300:15:001:0067, яка складає 5 130 830,52 грн, відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, який (витяг) датований 28.12.2020, хоча для проведення розрахунків ви користувався розмір відсотку від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки згідно із рішеннями Ради №2041-МР від 26.04.2017, №3576-МР від 20.06.2018 та №5298-мР від 19.06.2019.

Як вказує заявник апеляційної скарги, для проведення розміру не використовувалася нормативно-грошова оцінка за 2018, 2019 та 2020 роки окремо, а за основу взято нормативно - грошову оцінку датовану 28.12.2020.

Також скаржник вказує про обмеження його прав на доступ до суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

09.12.2022 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, наполягаючи, що позивачем було надано витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 28.12.2020 №3179, який є належним доказом розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що діє з 01.01.2016 та є однаковою за весь період стягнення (2018, 2019 та 2020 роки), що було враховано позивачем у розрахунку розміру неодержаних доходів у вигляді орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності у вказаному періоді.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Стріла» у справі № 920/377/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ТОВ «Стріла» подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ «Стріла» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.09.2021 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/377/21.

10.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/377/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №920/377/21; розгляд скарги призначено на 14.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 розгляд справи №920/377/21 відкладено на 18.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 розгляд справи №920/377/21 відкладено на 15.02.2022.

Однак, розгляд справи не відбувся у зв`язку перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці з 14.02.2022 по 25.02.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 про виправлення описки в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022) апеляційну ТОВ "Стріла" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.09.2021 у справі №920/377/21 призначено до розгляду на 15.06.2022.

Явка представників сторін

У судове засідання 15.06.2022 представники сторін не з`явилися.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від сторін через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від сторін клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №252251569) 18.07.2013 до реєстру внесено запис про право приватної власності відповідача на нежитлове приміщення загальною площею 5323.1 кв.м. в будівлі під літ. А, А-І за адресою: вулиця Харківська, 122, м. Суми, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №1839 від 18.07.2013.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №1839 від 18.07.2013., нежитлове приміщення що відчужується, площею 5323,1 кв.м., розташоване на земельній ділянці Сумської міської ради кадастровий номер 5910136300:15:001:0067 (площа земельної ділянки 0, 6834 га).

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у листі від 29.12.2020 №06.01-16/3080 про усунення порушень земельного законодавства, пропонував відповідачу звернутися до Сумської міської ради щодо укладення договору оренди на земельну ділянку за адресою: вулиця Харківська, 122, м. Суми, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Відповідно до додатку до листа Головного управління ДПС у Сумській області від 16.01.2021 ТОВ «Стріла» протягом 2018-2020 років не сплачувало земельний податок/орендну плату.

Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:001:0067 між сторонами не укладений.

Листом від 26.01.2021 №06.01-16/246 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив відповідача про розмір недоотриманих доходів за 2018-2020 роки, у зв`язку з не оформленням відповідачем права користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом 2018-2020 років відповідач користувався земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:15:001:0067 без оформлення договору оренди, тому, відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

У ст. 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, що відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 5 323.1 кв.м. за адресою: вулиця Харківська, 122, м. Суми на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №1839 від 18.07.2013, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:15:001:0067 площею 0,6834 га, на якій розташоване нерухоме майно, про що зазначено у договорі купівлі-продажу, належить до комунальної форми власності, є сформованою, пройшла державну реєстрацію, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-006202852020 від 22.12.2020 (дата формування земельної ділянки 01.06.2013).

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, відповідно, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у спірний період, зокрема укладення договору оренди з Радо. та державної реєстрації такого права.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Стріла» після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна №1839 від 18.07.2013 на згаданий об`єкт нерухомого майна, зокрема укладення відповідного договору оренди з Радою та державною реєстрацією такого права, а отже, відповідач у заявлений до стягнення період користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, тому суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником у поданій апеляційній скарзі

Відповідач в апеляційні скарзі наполягав на тому, що позивач у даній справі має надати витяг про нормативну грошову оцінку землі за кожен календарний рік.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у п. 51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 зазначено, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.12.2020; розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з рішеннями Сумської міської ради від 26.04.2017 № 2041-МР, від 20.06.2018 № 3576-МР, від 19.06.2019 № 5298-МР, що становить 3%, виходячи з цільового призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Тобто нормативно грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача з приводу неможливості врахування витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.12.2020 №3179 є необґрунтованими, адже відповідачем не надано доказів того, що рішення Сумської міської ради від 26.04.2017 № 2041-МР, від 20.06.2018 № 3576-МР, від 19.06.2019 № 5298-МР визнано недійсними або є не є чинними.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Сумської області від 16.09.2021 у справі №920/377/21, та, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Стріла» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 16.09.2021 у справі №920/377/21 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 197, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріла» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 16.09.2021 у справі №920/377/21 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №920/377/21 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано -11.07.2022.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко