Рішення

від 28.06.2022 по справі 920/1048/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.2022м. СумиСправа № 920/1048/21Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1048/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, буд. 29, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 37970834),

до відповідача: Глухівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (вул. Спаська, буд. 22, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 34950569),

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Шалигинської селищної ради (вул. 40 Років Перемоги, буд. 11, смт Шалигине, Глухівський район, Сумська область, 41470, ідентифікаційний код 04390216),

2) Сумської обласної ради (Майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000).

про стягнення 128 000,00 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача Матюха Д.М. згідно виписки з ЄДР від 18.10.2021 № 502108643686,

відповідача Тимошенко С.А. згідно посвідчення від 24.01.2019 № 2592,

третіх осіб не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

23.09.2021 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 128 000,00 грн, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме:

- 38 400,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України;

- 25 600,00 грн до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради;

- 64 000,00 грн до спеціального фонду місцевого бюджету Шалигинської селищної ради; а також витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням відповідачем незаконного добування чотирьох особин козулі по ліцензіям №№ 077657, 069623, 055194, 055184 в заборонених для цього місцях в урочищах «Більово», «Дельниця» та «Берізки», які відповідно до протоколу від 28.10.2009 № 6 «Про визначення відтворювальних ділянок Глухівської РО УТМР за погодження ДП «Глухівське лісове господарство» були визначені відтворювальними ділянками упродовж 2018-2020 років, що є порушенням вимог статей 20, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

У позовній заяві позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає витрати на сплату судового збору у сумі 2 270,00 грн.

У позовній заяві позивач посилаючись на норми статей 247, 249, 252 Господарського процесуального кодексу України, просив суд визнати справу малозначною та прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.09.2021 постановлено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задовольнити; прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1048/21; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті на 16.11.2021, 10:00; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 10.11.2021; встановити відповідачу строк для подання заперечення до 12.11.2021.

12.10.2021 від третьої особи - Сумської обласної ради (Майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000) до суду надійшли письмові пояснення від 06.10.2021 № 01-24/1436 (вх. № 8662/21 від 12.10.2021), де третя особа зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі її представника.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву та заперечення позову б/д, б/н (вх. № 8966/21 від 25.10.2021), де відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає, що згідно рішення Сумської обласної ради від 26.12.1997 «Про внесення змін до рішення Сумської обласної ради від 26.07.1997 «Про надання в користування мисливських угідь» відповідачеві у законному порядку надано у користування 140 972 га мисливських угідь для ведення мисливського господарства. Проведення селекційного відстрілу мисливських тварин регламентовано наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.02.2014 № 57, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 11.04.2014 № 413/25190, «Про затвердження інструкції про селекційний відстріл мисливських тварин», відповідно до пункту 3.2 якої селекційний відстріл мисливських тварин забороняється лише у природних заповідниках. Природні заповідники в межах мисливських угідь відповідача відсутні. По ліцензіях №№ 069623, 077657, виданих згідно дозволів на селекційний відстріл, в мисливських угіддях відповідача в установленому порядку здійснювався селекційний відстріл козулі по за межами відтворювальних ділянок.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах, наголошуючи, що відповідач є юридичною особою, а не людиною-мисливцем і як наслідок не може нести юридичної відповідальності за порушення вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання» як користувач мисливських угідь.

Також відповідач зазначає, що в ході позапланової перевірки 27.04.2021 державними інспекторами позивача не виявлено порушень природоохоронного законодавства, протоколи про порушення природоохоронного законодавства не складалися. На підставі інформації позивача щодо вчинення незаконного полювання посадовими особами відповідача 02.06.2021 порушено кримінальну справу номер провадження № 42021200000000116 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 248 КК України, в ході розслідування цієї кримінальної справи фактів незаконного полювання посадових осіб відповідача на відтворювальних ділянках не установлено.

02.11.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив від 01.11.2021 № 3734/10-23 (вх. № 9199/21 від 02.11.2021), де позивач зазначає, що відповідач є юридичною особою та суб`єктом цивільно-правових відносин, який здійснює ведення мисливського господарства та як юридична особа та користувач мисливських угідь несе відповідальність за невиконання чи не належне виконання вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та Закону України «Про тваринний світ».

Позивач зазначає, що відповідач, як користувач мисливських угідь протиправно видав 4 (чотири) ліцензії за №№ 077657, 069623, 055194, 055184 для здійснення полювання в заборонених для цього місцях, в урочищах «Більово», «Дельниця» та «Берізки», які відповідно до протоколу від 28.10.2009 № 6 «Про визначення відтворювальних ділянок Глухівської РО УТМР за погодження ДП «Глухівське лісове господарство» визначені відтворювальними ділянками, що є порушенням вимог статей 20, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», статей 17, 34 Закону України «Про тваринний світ» та в наслідок таких дій відповідача незаконного були добуті 4 (особини) козулі. Протокол № 6 від 28.10.2009 «Про визначення відтворювальних ділянок Глухівської РО УТМР за погодженням з ДП «Глухівське лісове господарство» був підписаний безпосередньо головою Глухівської РО УТМР Сухопаром А.Є., що є свідчення того, що відповідач як користувач мисливських угідь був безпосередньо обізнаний про місця розташування відтворювальних ділянок та про існуючу забору здійснення на них спеціального використання мисливських тварин (полювання).

Позивач зазначає, що посадові особи позивача допущенні відповідачем до здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) без будь-яких зауважень стосовно підстав здійснення такого заходу. Твердження відповідача про те, що в ході проведення позапланової перевірки посадовими особами позивача порушень природоохоронного законодавства виявлено не було та розпорядчі документи за результатами вказаної перевірки не складались, що на його думку, підтверджує факт відсутності порушення вимог природоохоронного законодавства спростовуються тим, що у матеріалах справи наявний акт позапланової перевірки Глухівської районної організації УТМР № 182/06 від 27.04.2021, який містить розділ «Опис виявлених порушень вимог законодавства» де зафіксовано, що відповідачем були надані спеціальні дозволи (ліцензії) за №№ 077657, 069623, 055194, 055184 для здійснення полювання в заборонених для цього місцях (відтворювальних ділянках), а саме, в урочищах «Більово», «Дельниця» та «Берізки», що є порушенням вимог ст.ст. 20, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Акт позапланової перевірки Глухівської районної організації УТМР № 182/06 від 27.04.2021 із зафіксованими в ньому порушеннями вимог природоохоронного законодавства підписаний головою Глухівської районної організації УТМР Сухопаром А.Є. У цьому випадку порушеннями вимог природоохоронного законодавства були факти здійснення полювання в заборонених для цього місцях з добуванням мисливських тварин у 2018, 2019, 2020 роках, тобто в попередніх (минулих) періодах і надання припису по вказаним фактам не зможе біологічно відновить незаконно добутих мисливських тварин.

Посилання відповідача на наявність в Зарічному районному суді м. Суми кримінального провадження № 42020200000000253 у справі № 591/7673/20 не стосується предмета доказування у даній справі та не можу бути підставою для звільнення від доказування.

На підставі наведеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12.11.2021 представником відповідача - Глухівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (вул. Спаська, буд. 22, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 34950569) до суду подано заяву від 11.11.2021 б/н (вх. № 4041 від 12.11.2021) про розгляд справи в загальному позовному провадженні у справі № 920/1048/21, де представник відповідача просить суд розгляд справи № 920/1048/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження та зазначає, що цей спір має велике значення для відповідача, нараховану позивачем шкоду відповідач вважає безпідставною, а також відповідачем не отримано пояснень третіх осіб та позбавлений права надати відповідні заперечення.

Ухвалою від 15.11.2021 у справі № 920/1048/21 судом постановлено задовольнити заяву представника відповідача - Глухівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (вул. Спаська, буд. 22, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 34950569) від 11.11.2021 б/н (вх. № 4041 від 12.11.2021) про розгляд справи в загальному позовному провадженні; подальший розгляд справи № 920/1048/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до частини шостої статті 250 ГПК України; замінити засідання для розгляду справи по суті, призначене ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.09.2021 про відкриття провадження у справі № 920/1048/21 на 16.11.2021, 10:00, підготовчим засіданням.

Представником відповідача подано до суду клопотання від 12.11.2021 б/н (вх. № 4042 від 12.11.2021) про продовження строку на подання заперечень, де представник відповідача просить суд продовжити відповідачу строк на подання до суду заперечення на відповідь на відзив та зазначає, що відповідно до ухвали суду від 28.09.2021 відповідачу встановлено строк на подання до суду заперечення до 12.11.2021, проте, як зазначає відповідач, відповідь на відзив ним отримано 12.11.2021, а тому відповідачу необхідно додатковий час на підготовку заперечення та ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 16.11.2021 у справі № 920/1048/21 судом постановлено клопотання представника відповідача - Глухівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (вул. Спаська, буд. 22, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 34950569) від 12.11.2021 б/н (вх. № 4042 від 12.11.2021) про продовження строку для подання заперечень задовольнити; продовжити відповідачу - Глухівській районній організації Українського товариства мисливців і рибалок (вул. Спаська, буд. 22, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 34950569) строк, встановлений в пункті 10 резолютивної частини ухвали Господарського суду Сумської області від 28.09.2021 у справі № 920/1048/21, для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 Господарського процесуального кодексу України до 29.12.2021; відкласти підготовче засідання на 11.01.2022, 11:30 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

29.12.2021 представником відповідача подано до суду письмові заперечення від 29.12.2021 б/н (вх. № 10611/21), де представник відповідача зазначає про необгрунтованість позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що проведення перевірки позивачем втретє з одного й того ж питання, яке було охоплено предметом попередніх перевірок є безпідставним та порушує принцип «належного урядування». Представник відповідача зазначає, що належними доказами у цьому спорі мають бути не копії ліцензій, а в інший спосіб встановлені факти порушень правил полювання на відтворювальних ділянках. Відповідач зазначає, що на підставі вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання» правом на відшкодування збитків наділено виключно відповідача, як користувача мисливських угідь, а стороною яка має відшкодовувати збитки є виключно особа, яка безпосередньо допустилась порушень.

Також представником відповідача подано до суду клопотання від 29.12.2021 б/н (вх. № 4640 від 29.12.2021) щодо витребування судом доказів, у якому відповідач посилаючись на норми частини першої статті 81 ГІІК України, просить суд: витребувати у позивача оригінали до огляду та належним чином засвідчені копії документів, а саме:

-наказ № 237-ІІ від 22.04.2021;

-звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишнього природного середовища, яке стало підставою для проведення позивачем позапланової перевірки відповідача в період з 27.04.2021 по 28.04.2021, про що позивачем складено акт № 182/06 від 27.04.2021;

- звернення позивача та можливо додані до звернення документи, які направлялись до Державної екологічної інспекції України, з метою отримання погодження останньою на проведення позапланової перевірки відповідача в період з 27.04.2021 по 28.04.2021, про що позивачем складено акт № 182/06 від 27.04.2021;

- погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України від 16.04.2021 № 3.2/640ПГ.

Відповідно до статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 11.01.2022 у справі № 920/1048/21 судом постановлено у задоволенні клопотання представника відповідача від 29.12.2021 б/н (вх. 4640 від 29.12.2021) про витребування доказів відмовити; закрити підготовче провадження у справі № 920/1048/21 та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 10.02.2022, 14:30.

10.02.2022 представником відповідача подано до суду клопотання від 10.02.2022 б/н (вх. № 1041/22) про долучення доказів, відповідно до якого представник відповідача просить суд поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи копію постанови про закриття кримінального провадження № 42021200000000116 від 30.09.2021.

У судовому засіданні 10.02.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача від 10.02.2022 б/н (вх. № 1041/22) про долучення доказів та поновлення пропущеного строку на подання доказів. Зазначену ухвалу відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 10.02.2022 у справі № 920/1048/21 судом оголошено перерву до 10.03.2022, 12:30.

Ухвалою від 16.02.2022 у справі № 920/1048/21 судом постановлено повідомити третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача про дату, час і місце судового засідання по суті, призначеного на 10.03.2022, 12:30.

Водночас, судове засідання по суті, призначене на 10.03.2022, 12:30, не відбулось у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 05.05.2022 у справі № 920/1048/21 судом постановлено призначити розгляд справи по суті № 920/1048/21 в судове засідання на 02.06.2022, 12:30.

12.05.2022 позивачем подано до суду письмові пояснення від 06.05.2022 № 662/10-23 (вх. № 1696/22), де останній зазначає, що відповідно до ліцензій, які є спеціальними дозволами на використання мисливських тварин наданих безпосередньо відповідачем були добуті 4 (особини) козулі на відтворювальних ділянках, а саме в урочищах «Більово», «Дельніца» та «Берізки». Пунктом 2.4. Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 22.01.2004 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2004 за № 158/8757, встановлено, що полювання на території відтворювальної ділянки забороняється. Матеріали справи не містять копій дозволів на здійснення селекційного відстрілу на території мисливських угідь Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок наданих відповідачу Державним лісовим агентством України із зазначенням конкретних посадових осіб відповідача, які мають право здійснювати селекційний відстріл, зокрема дозволів на здійснення останніми селекційного відстрілу на території відтворювальних ділянок.

Крім того, як зазначає представник позивача, Порядок визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 22.01.2004 № 4 у своєму змісті не передбачає норм, які б дозволяли здійснювати селекційний, діагностичний чи науковий відстріли на території відтворювальних ділянок, що спростовує доводи відповідача про зворотне. Глухівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок як користувач мисливських угідь та особа що надала спеціальні дозволи для добування мисливських тварин на відтворювальних ділянках має нести встановлену Законом відповідальність, шляхом відшкодування заподіяних державі збитків.

Щодо наданої представником відповідача в якості доказу постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2021, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202120000000000116 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 248 Кримінального кодексу України у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, позивач зазначає, що відсутність в діях фізичної особи складу кримінального правопорушення не виключає факту вчинення порушення господарської діяльності юридичною особою та не може бути беззаперечним доказом звільнення юридичної особи від відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних навколишньому природному середовищу збитків.

01.06.2022 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів від 31.05.2022 б/н (вх. № 947, вх. № 2034 від 01.06.2022), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів цієї справи докази понесених відповідачем судових витрат за надання правової допомоги та вирішити питання про розподіл судових витрат.

02.06.2022 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів від 02.06.2022 б/н (вх. № 2064 від 01.06.2022), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів цієї справи належним чином засвідчені копії дозволу на селекційний відстріл від 21.03.2019 № 42, листа від 01.06.2022 № 03-06/2329-22 та листа від 22.04.2021 № 03-16/411.

У судовому засіданні 02.06.2022 судом постановлено протокольні ухвали про задоволення клопотань представника відповідача від 31.05.2022 б/н (вх. № 2034 від 01.06.2022) та від 02.06.2022 б/н (вх. № 2064 від 01.06.2022) про долучення доказів та долучає до матеріалів цієї справи надані представником відповідача письмові докази. Зазначені протокольні ухвали відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні по суті 02.06.2022 у справі № 920/1048/21 судом оголошено перерву до 29.06.2022, 10:30.

Ухвалою від 06.06.2022 у справі № 920/1048/21 судом постановлено повідомити третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача про дату, час і місце судового засідання по суті, призначеного на 29.06.2022, 10:30.

14.06.2022 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів від 03.06.2022 б/н (вх. № 2333, вх. № 1117 від 14.06.2022), відповідно до якого просить суд поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання доказів та долучити до матеріалів цієї справи належним чином засвідчену копію листа від 03.11.2021 № 14-31/2-190.

27.06.2022 позивачем подано до суду додаткові пояснення від 24.06.2022 № 911/10-23 від 24.06.2022 (вх. № 2682 від 27.06.2022), де останній зазначає, що в матеріалах справи міститься ліцензія на добування козулі № 069623 від 29.12.2019, у якій зазначено, що в порядку селекційного відстрілу в Шалигинському лісництві в урочищі «Більово» - добутий самець козулі. Відповідач в додатках до відзиву на позовну заяву додав копію дублікату Акту селекційного відстрілу мисливських тварин від 29.12.2019, у якому зазначено місце його складання - Шалигинське лісництво урочище «Більово» та зазначено що цей Акт складений на підставі дозволу Державного агентства лісових ресурсів України на селекційний відстріл № 42 від 21 березня 2019 року. Копія вище зазначеного дозволу Державного агентства лісових ресурсів України на селекційний відстріл № 42 від 21 березня 2019 року була долучена представником відповідача до матеріалів справи і в ній зокрема, зазначається, що на кожну відстріляну тварину складається акт селекційного відстрілу мисливських тварин у двох примірниках. Після закінчення строку дії цей дозвіл підлягає поверненню органу, який його видав, разом із звітом про проведену роботу, першими примірниками використаних актів селекційного відстрілу та невикористаними бланками цих актів. Також в матеріалах справи міститься ліцензія на добування козулі № 077657 від 27.12.2020, у якій зазначено, що в порядку селекційного відстрілу в Шалигинському лісництві в урочищі «Більово» - добута самка козулі. Відповідач в додатках до відзиву на позовну заяву додав копію дублікату Акту селекційного відстрілу мисливських тварин від 27.12.2020, у якому зазначено місце його складання - Шалигинське лісництво урочище «Більово» та зазначено що цей Акт складений на підставі дозволу Державного агентства лісових ресурсів України на селекційний відстріл № 65 від 15 червня 2020 року. Крім того, в примітці бланку Акту селекційного відстрілу мисливських тварин від 27.12.2020 визначено, що Акт складається на двох примірниках, перший примірник надсилається органу, який видав дозвіл на селекційний відстріл, другий - залишається в господарстві. У листі Державного агентства лісових ресурсів України № 03-06/2329-22 від 01.06.2022, долученого представником відповідача в якості письмового доказу зазначається, що дозвіл на селекційний відстріл № 65 від 15 червня 2020 року разом зі звітом про проведену роботу, першими примірниками оформлених актів селекційного відстрілу та невикористаними бланками таких актів, до Держлісагенства - не надходили. Проте позивач зазначає, що матеріали справи не містять дозволу Державного агентства лісових ресурсів України на селекційний відстріл № 65 від 15 червня 2020 року так само як і не містять доказів законності проведення селекційного відстрілу в цілому, оскільки до Державного агентства лісових ресурсів України від відповідача не надходили - звіт про проведену роботу, перші примірники оформлених актів селекційного відстрілу та невикористані бланки таких актів, що підтверджується листом Державного агентства лісових ресурсів України № 03-06/2329-22 від 01.06.2022. З урахуванням вище викладеного, ліцензія на добування козулі № 077657 від 27.12.2020 видана відповідачем з порушенням вимог пунктів 3.1, 3.3 Інструкції про селекційний відстріл мисливських тварин, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.02.2014 № 57, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 квітня 2014 року за № 413/25190, що є самостійною додатковою підставою для задоволення позовних в цій частині.

Також позивач зазначає, що дозволи Державного агентства лісових ресурсів України на селекційний відстріл надають відповідачу право як користувачу мисливських угідь на спеціальне використання мисливських тварин у вигляді їх добування для селекційного відстрілу, але не надають відповідачу права на спеціальне використання мисливських тварин у вигляді їх добування для селекційного відстрілу саме на території відтворювальних ділянок, що не враховано відповідачем та узгоджується з вимогами абзацу 2 п.2 ч.1 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». З урахуванням вище викладеного позивач просить суд задовольнить позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті безпосередньо у приміщенні суду, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні по суті безпосередньо у приміщенні суду, проти позову заперечував.

Представники третіх осіб у підготовче засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені судом.

У судовому засіданні 29.06.2022 судом задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів від 03.06.2022 б/н (вх. № 2333, вх. № 1117 від 14.06.2022) та долучено до матеріалів цієї справи надані представником відповідача письмові докази; а також долучено до матеріалів цієї справи додаткові пояснення позивача від 24.06.2022 № 911/10-23 від 24.06.2022 (вх. № 2682 від 27.06.2022).

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні по суті 29.06.2022 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 02.02.2021 за № 52, позивач є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області, зокрема, про використання, відтворення і охорону об`єктів тваринного світу, ведення мисливського господарства та здійснення полювання.

27.04.2021 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Сумській області Філіпповим С.М. та Шимком О.І. в присутності Голови Глухівської районної організації УТМР Сухопара А.Є. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони кодексу навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Глухівською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок, що знаходиться за адресою: 41400, Сумська область, Шосткинський район, м. Глухів, вул. Спаська, буд. 22, ідентифікаційний код 34950569.

Перевіркою встановлено порушення порядку введення мисливського господарства: проведення полювання в заборонених для цього місцях, а саме на з відтворювальних ділянках.

Актом позапланової перевірки відповідача № 182/06 від 27.04.2021 зафіксований факт здійснення Глухівською районною кодексу організацією УТМР незаконного добування 4 (чотирьох) особин козулі по держави ліцензіям №№ 077657, 069623, 055194, 055184 в заборонених для цього місцях, в урочищах «Більово», «Дельниця» та «Берізки», які відповідно до протоколу від 28.10.2009 № 6 «Про визначення відтворювальних ділянок Глухівської РО УТМР за погодження ДП «Глухівське лісове господарство» визначені відтворювальними ділянками упродовж 2018-2020 років, що є порушенням вимог статей 20, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Як зазначає позивач, внаслідок незаконного добування 4 (чотирьох) особин козулі на відтворювальних ділянках, державі нанесено шкоду на загальну суму 128 000,00 грн.

Розрахунок розміру заподіяної шкоди проведений позивачем на підставі наказу охорони та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.06.2017 за № 301/222, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2017 за № 842/30710 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України).

Позивач у позові зазначає, що факт порушення відповідачем вимог статей 20, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» підтверджується актом позапланової перевірки від 27.04.2021 № 182/06, ліцензією № 077657 від 27.12.2020, дублікатом акту селекційного відстрілу мисливських тварин від 27.12.2020, ліцензією № 069623 від 29.12.2019, ліцензією № 055194 від 22.12.2018, ліцензією № 055184 від 22.12.2018, протоколом від 28.10.2009 № 6 про затвердження відтворювальних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає про необґрунтованість позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що належними доказами у цьому спорі мають бути не копії ліцензій, а в інший спосіб встановлені факти порушень правил полювання на відтворювальних ділянках. Відповідач зазначає, що на підставі вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання» правом на відшкодування збитків наділено виключно відповідача, як користувача мисливських угідь, а стороною яка має відшкодовувати збитки є виключно особа, яка безпосередньо допустилась порушень. По ліцензіях №№ 069623, 077657, виданих згідно дозволів на селекційний відстріл від 21.03.2019 № 42 та від 15.06.2020 № 65, в мисливських угіддях відповідача в установленому порядку здійснювався селекційний відстріл козулі по за межами відтворювальних ділянок.

Також відповідач зазначає, що в ході позапланової перевірки 27.04.2021 державними інспекторами позивача не виявлено порушень природоохоронного законодавства, протоколи про порушення природоохоронного законодавства не складалися. На підставі інформації позивача щодо вчинення незаконного полювання посадовими особами відповідача 02.06.2021 порушено кримінальну справу номер провадження № 42021200000000116 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 248 КК України, в ході розслідування цієї кримінальної справи фактів незаконного полювання посадових осіб відповідача на відтворювальних ділянках не установлено.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Статтею 4 Закону України «Про тваринний світ» визначено, що дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про тваринний світ» об`єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об`єктами права власності Українського народу. Об`єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.

Згідно статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські тварини - це дикі звірі та птахи, що можуть бути об`єктами полювання.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлено, що користувачі мисливських угідь зобов`язані додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин, раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь.

Відповідно до вимог частини третьої статті 17 Закону України «Про тваринний світ» спеціальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об`єкти тваринного світу.

Відповідно до пункту 1.3. Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 22.01.2004 № 4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.02.2004 за № 158/8757, «відтворювальна ділянка» вживається в такому значенні: це частини території мисливських угідь, що визначаються користувачем з метою забезпечення охорони та відтворення мисливських тварин.

Пунктом 2.4. Порядку визначено, що полювання на території відтворювальної ділянки забороняється.

Пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин).

Частиною першою статті 34 Закону України «Про тваринний світ» передбачається, що користувачі об`єктами тваринного світу в установленому законодавством порядком зобов`язані додержуватися встановлених правил, норм, лімітів використання об`єктів тваринного світу.

Відповідно до вимог частини першої статті 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 63 Закону України «Про тваринний світ» передбачається, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні вимоги передбачені частиною першою статті 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відповідно до яких, відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, здійснюється добровільно або за рішенням суду відповідно до законодавства за затвердженими в установленому порядку таксами, а за їх відсутності - за розрахунками користувачів мисливських угідь.

Відповідно до розрахунку розміру заподіяної шкоди, який здійснено позивачем на підставі наказу охорони та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.06.2017 за № 301/222, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2017 за № 842/30710 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України), розмір шкоди складає 128 000,00 грн.

Пунктом 10 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 № 17 визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 248 КК (2341-14) незаконним визнається полювання: з порушенням установлених правил (якщо воно заподіяло істотну шкоду); в заповідниках або на інших територіях та об`єктах природно-заповідного фонду; на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, занесені до Червоної книги України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, як користувач мисливських угідь протиправно видав 4 (чотири) ліцензії за №№ 077657, 069623, 055194, 055184 для здійснення полювання в заборонених для цього місцях, в урочищах «Більово», «Дельниця» та «Берізки», які відповідно до протоколу від 28.10.2009 № 6 «Про визначення відтворювальних ділянок Глухівської РО УТМР за погодження ДП «Глухівське лісове господарство» визначені відтворювальними ділянками, що є порушенням вимог статей 20, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», статей 17, 34 Закону України «Про тваринний світ» та в наслідок таких дій відповідача незаконного були добуті 4 (особини) козулі. Зазначений протокол підписано безпосередньо головою Глухівської РО УТМР Сухопаром А.Є., а тому відповідач як користувач мисливських угідь був обізнаний про місця розташування відтворювальних ділянок та про існуючу забору здійснення на них спеціального використання мисливських тварин (полювання).

Позивач зазначає, що факт порушення відповідачем вимог статей 20, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» підтверджується актом позапланової перевірки від 27.04.2021 № 182/06, ліцензією № 077657 від 27.12.2020, дублікатом акту селекційного відстрілу мисливських тварин від 27.12.2020, ліцензією № 069623 від 29.12.2019, ліцензією № 055194 від 22.12.2018, ліцензією № 055184 від 22.12.2018, протоколом від 28.10.2009 № 6 про затвердження відтворювальних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди.

У той же час, проведення селекційного відстрілу мисливських тварин регламентовано Інструкцією про селекційний відстріл мисливських тварин, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.02.2014 № 57, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11.04.2014 № 413/25190 «Про затвердження інструкції про селекційний відстріл мисливських тварин», яку розроблено відповідно до статті 32 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Відповідно до положень Інструкції, селекційний відбір здійснюється незалежно від строків мисливського сезону працівниками, уповноваженими здійснювати охорону мисливських угідь за дозволом Державного агентства лісових ресурсів України. Ліцензія закривається після відстрілу тварини в рахунок ліміту поточного або наступного року. На місці відстрілу складається акт встановленої форми.

Відповідно до пункту 3.2 зазначеної Інструкції селекційний відстріл мисливських тварин забороняється лише у природних заповідниках.

Природні заповідники у мисливських угіддях відповідача відсутні.

Судом встановлено, що по ліцензіях №№ 069623, 077657, виданих згідно дозволів на селекційний відстріл від 21.03.2019 № 42 та від 15.06.2020 № 65, в мисливських угіддях відповідача в установленому порядку здійснювався селекційний відстріл козулі.

Здійснення селекційних відстрілів тварин є обов`язком відповідача, а тому його проведення із дотриманням нормативно-правових вимог не може кваліфікуватися як заподіяння шкоди природному середовищу.

На думку суду, вищевказані ліцензії №№ 069623, 077657 у сукупності з усіма іншими наданими сторонами доказами встановлюють факт селекційного відстрілу мисливських тварин, а не полювання в межах відтворювальних ділянок.

Згідно із вимогами статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність, у тому числі за самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, в цьому випадку державі.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до пункту 1.6 роз`яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.07.2001, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов`язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, на підставі наданих сторонами доказів у їх сукупності, судом встановлено наявність всіх складових правопорушення (незаконного добування особин козулі по ліцензіям №№ 055194, 055184), а саме: факт неправомірної поведінки відповідача, наявність шкоди та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, самої шкоди.

Відповідач відсутність своєї вини у незаконному добуванні козулі по ліцензіям №№ 055194, 055184 належними доказами не спростував, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 64 000,00 грн з огляду на вищевикладене.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення збитків у сумі 64 000,00 грн суд відмовляє, оскільки відповідачем доведено суду, що по ліцензіях №№ 069623, 077657, виданих згідно дозволів на селекційний відстріл від 21.03.2019 № 42 та від 15.06.2020 № 65, в мисливських угіддях відповідача в установленому порядку здійснювався селекційний відстріл козулі.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1135,00 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо покладання на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частинами першою та другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

До клопотання від 11.11.2021 б/н (вх. № 9420/21 від 12.11.2021) про ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача додано копію договору про надання правової допомоги від 03.11.2021, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.01.2019 серії ПТ № 2592 та копію ордеру від 11.11.2021 серії ВІ № 1065080.

У письмових запереченнях від 29.12.2021 б/н (вх. № 10611/21 від 29.12.2021) представник відповідача зазначає, що дотримуючись вимог статтей 165, 167 ГПК України відповідач доводить до відома суду, що зв`язку з розглядом даного спору очікує понести судові витрати орієнтовного розміру 20 000,00 грн.

01.06.2022 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів від 31.05.2022 б/н (вх. № 947, вх. № 2034 від 01.06.2022), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів цієї справи докази понесених відповідачем судових витрат за надання правової допомоги та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У клопотанні про долучення доказів від 31.05.2022 б/н (вх. № 947, вх. № 2034 від 01.06.2022) представник відповідача зазначає, що додатковою угодою від 12.11.2021 № 5 до договору про надання правової допомоги від 03.11.2021 сторонами визначено фіксований розмір гонорару за участь у розгляді даного спору у розмірі 16 000,00 грн.

До зазначеного клопотання представником відповідача додано копію додаткової угоди від 12.11.2021 № 5 до договору про надання правової допомоги від 03.11.2021, копію рахунку від 24.12.2021 № 47 та копію платіжного доручення від 27.12.2021 № 440.

Проте представником відповідача не подано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що необхідно для визначення реального розміру витрат на професійну правничу допомогу згідно імперативної норми, що міститься у частині третій статті 126 ГПК України.

Крім чншого, відповідачем разом з першою заявою по суті спору (відзивом) не подано до суду та у відзиві не наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ним понесено і які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, як імперативно втановлено у статті 124 ГПК України.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача від 31.05.2022 б/н (вх. № 947 від 01.06.2022) про відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Глухівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (вул. Спаська, буд. 22, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 34950569) збитки в сумі 64 000 грн (шістдесят чотири тисячі гривень), завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 19 200 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті гривень) - до спеціального фонду Державного бюджету України, 12 800 грн (дванадцять тисяч вісімсот гривен) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 32 000 (тридцять дві тисячі гривень) - до спеціального фонду місцевого бюджету Шалигинської селищної ради Сумської області, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Шалигинської селищної ради Сумської області код платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства в наслідок господарської та іншої діяльності), р/р UА198999980333119331000018482, код ЄДРПОУ отримувача - 37970404, банк отримувача - Казначейство України.

3. Стягнути з Глухівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (вул. Спаська, буд. 22, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 34950569) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, буд. 29, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 37970834) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 1135 грн (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4. В іншій частині стягнення збитків в сумі 64 000 грн, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а також у відшкодуванні витрат відповідача на професійну правничу допомогу - відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пунктах 2-3 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення підписано суддею 12.07.2022 року у зв`язку із відпусткою судді Джепи Ю.А. з 08.07.2022 по 11.07.2022.

СуддяЮ.А. Джепа