Ухвала

від 05.07.2022 по справі 607/15052/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 607/15052/16-ц

провадження № 61-4923св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Контракт», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2020 року у складі судді Дзюбич В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Бершадська Г. В., Міщій О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про витребування нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 192,0 кв. м вартістю 652 406,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Тернопільської міської ради шостого скликання №6/30/14 від 22 березня 2013 року «Про приватизацію об`єктів комунальної власності» затверджено перелік об`єктів комунальної власності міста, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, в тому числі приміщення, орендоване підприємцем ОСОБА_3 .

На підставі цього рішення між управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_3 29 квітня 2013 року був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 195,2 кв. м.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого

2013 року було зупинено дію рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21 листопада 2012 року №1885 «Про надання в оренду нежитлових приміщень Комунального підприємства «Палац Кіно» Тернопільської міської ради», на підставі якого ОСОБА_3 набув право оренди на спірне приміщення, тому на момент укладення договору купівлі-продажу від 29 квітня 2013 року у покупця були відсутні правові підстави для викупу нежитлового приміщення, як орендаря вказаного приміщення.

Крім цього, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від

16 вересня 2014 року скасовано постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2013 року у справі №1915/19434/12 року та ухвалено нову постанову, якою визнано протиправною відмову виконавчого комітету Тернопільської міської ради у прийнятті заяви та документів ФОП ОСОБА_5 на право оренди комунального майна нежитлового приміщення КП «Палац Кіно» Тернопільської міської ради; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21 листопада 2012 року № 1885 «Про надання в оренду нежитлових приміщень Комунального підприємства «Палац Кіно» в частині надання ОСОБА_3 в оренду нежитлового приміщення КП «Палац Кіно» Тернопільської міської ради; визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради №6/30/14 від 22 березня 2013 року «Про приватизацію об`єктів комунальної власності» в частині включення в перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем ОСОБА_3 нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року у справі №921/384/15-г/З, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2015 року, задоволено позов прокурора м. Тернополя, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, укладений між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_3 , застосовано відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання ФОП ОСОБА_3 повернути вказане нежитлове приміщення територіальній громаді міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради та шляхом зобов`язання Тернопільської міської ради повернути кошти сплачені ФОП ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з урахуванням ПДВ у сумі 970 284 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 13 квітня 2016 рокувказані судові рішення залишено без змін. Судами встановлено, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою

АДРЕСА_1 загальною площею 195,2 м. кв., вартістю 970 284 грн від

29 квітня 2013 року укладений з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», якою передбачено викуп об`єктів приватизації шляхом аукціону або конкурсу.

На виконання рішення суду від 09 червня 2015 року у справі №921/384/15-г/3 господарським судом Тернопільської області видано накази про примусове виконання рішення, які скеровано для виконання в органи державної виконавчої служби. 31 жовтня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку із відсутністю у боржника зареєстрованого нерухомого майна за адресою

АДРЕСА_1 .

Встановлено, що 15 грудня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л. В., за реєстром № 1853 ОСОБА_3 відчужив спірне нежитлове приміщення ОСОБА_6 , який зареєстрував за собою право власності на нежитлове приміщення площею 195,2 кв.м., що становить 18/100 часток будівлі за адресою АДРЕСА_1 .

ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди нежитлового приміщення від

30 серпня 2016 року передав нежитлове приміщення площею 195,2 кв. м у користування ТзОВ «Роял Контракт» (строк дії договору до 25 листопада 2018 року).

31 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 195,2 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л. В., за реєстром

№ 1044, на підставі якого відповідач зареєструвала за собою право власності на спірне майно.

Зважаючи на те, що рішення Тернопільської міської ради про передачу в оренду ОСОБА_3 нежитлового приміщення площею 195,2 кв. м та включення цього приміщення у перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації скасовані у судовому порядку, вказане майно вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Тернополя поза її волею, позивач вважає, що подальше відчуження спірного майна на користь відповідача є незаконним, а тому його витребування з володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади на підставі ст. 388 ЦК України відповідає критерію законності, суспільному інтересу, є пропорційним переслідуваній меті та не становить неправомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Тернопільською міською радою не вживались належні заходи щодо захисту порушених прав та самостійно не ініціювалось питання про витребування спірного нежитлового приміщення у судовому порядку, тому у прокурора виникло передбачене законом право на звернення до суду з цим позовом, про що Тернопільською місцевою прокуратурою попередньо повідомлено Тернопільську міську раду листом за вих. №78-6229 від 27 грудня 2016 року.

Із врахуванням наведеного прокурор просив витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою

АДРЕСА_1 , загальною площею 192,0 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від

11 лютого 2021 року, позовні вимоги заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 192,0 кв. м. Стягнено із ОСОБА_1 на користь прокуратури Тернопільської області 9 786,09 грн сплаченого судового збору.

Суд першої інстанції виходив із того, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Ця позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 11 червня 2014 року у справі

№ 6-52цс14 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18).

Спірне нежитлове приміщення перебувало у комунальній власності та вибуло з володіння територіальної громади м. Тернополя за відсутності її волі, на підставі рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради, які скасовані постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 876/8133/13. Договір купівлі-продажу від 29 квітня

2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_3 набув право власності на нежитлове приміщення, рішенням господарського суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року у справі № 921/384/15-г/3, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 серпня

2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 13 квітня

2016 року, визнаний недійсним з моменту його укладення із застосуванням двосторонньої реституції. Договір купівлі-продажу, на підставі якого

ФОП ОСОБА_2 набув право власності на вказане нежитлове приміщення, укладений 15 грудня 2015 року, тобто після набрання законної сили рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №921/384/15-г/3

З огляду на те, що Тернопільська міська рада здійснила відчуження комунального майна з порушенням установленого законом порядку і право власності на спірне нежитлове приміщення набуте ОСОБА_3 на підставі рішень Тернопільської міської ради, які в подальшому були скасовані у судовому порядку, волевиявлення законного володільця комунального майна - територіальної громади м. Тернополя на відчуження спірного майна було відсутнє, а право власності на спірне нежитлове приміщення у наступних набувачів за договорами купівлі-продажу не виникло, оскільки на момент продажу спірного майна ОСОБА_3 таким правом не володів. Тому спірне нежитлове приміщення підлягає витребуванню від відповідача ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України на користь Тернопільської міської ради, як власника та розпорядника майна територіальної громади м. Тернополя.

Питання про можливість повернення індивідуально-визначеної речі, яка зазнала змін чи переробки, має вирішуватися залежно від характеру таких змін, їх істотності. Якщо майно змінило своє початкове господарське призначення, то слід визнати, що підстав для задоволення віндикаційного позову немає. У такому випадку настають наслідки, аналогічні до загибелі майна, тобто власник має право лише на відшкодування збитків. Якщо ж майно зберегло своє господарське призначення, то питання про проведені поліпшення вирішується за правилами, передбаченими ст. 390 ЦК України.

Судом за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 призначена судова будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертиза. Згідно висновку експерта №7246/7247/7250/7251/18-21 від 29 серпня 2019 року встановлено, що об`єкт нерухомого майна-нежитлове приміщення площею 195,2 кв. м. та вартістю 652 406,00 грн. за адресою АДРЕСА_1 не існує. Обсяг і вартість виконаних будівельних робіт, пов`язаних з реконструкцією нежитлового приміщення могла становити 718 263,00 грн. Нежитлове приміщення до його реконструкції використовувалось в якості нежитлового приміщення, а після реконструкції використовується в якості тренажерного залу з офісними приміщеннями. Характеристики нежитлового приміщення загальною площею 195,2 кв. м. до реконструкції, не відповідають характеристикам нежитлового приміщення за цією адресою площею 192,0 кв. м. після реконструкції. Технічна можливість повернення нежитлового приміщення відповідно до вимог нормативно-правових актів в галузі будівництва в попередній стан існує. Проведення робіт по поверненню досліджуваної будівлі у попередній стан буде потребувати значних фінансових затрат та може призвести до погіршення її технічного стану, облаштування і благоустрою. Ринкова вартість нежитлового приміщення станом на момент проведення експертизи становить 1 985 196,00 грн. В ході реконструкції даного приміщення було виконано внутрішнє перепланування, замінено дахове перекриття, встановлено металопластикові вікна та двері, замість дерев`яних, проведено зовнішні оздоблювальні роботи, встановлено опалення.

Суд вважає, що зміни, які відбулись із спірним нежитловим приміщенням у ході його реконструкції, з огляду на характер та вид виконаних новими власниками приміщення будівельних робіт, не призвели до зміни несучих стін та конструктивних елементів приміщення, його функціонального та господарського призначення. Проведені покращення не є настільки суттєвими та значущими, щоб стверджувати про те, що спірне нежитлове приміщення в результаті проведеної реконструкції докорінно видозмінилося та не може використовуватись за своїм попереднім призначенням, оскільки воно існує в натурі як нежитлове приміщення та може використовуватись за своїм попереднім господарським призначенням. Тому вилучення та повернення нежитлового приміщення його законному володільцю - територіальній громаді міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради є можливим, а відповідач у разі наявності до того відповідних підстав вправі претендувати на відшкодування здійснених нею витрат на покращення спірного майна.

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини, зокрема те, що спірне майно вибуло з володіння територіальної громади

м. Тернополя поза її волею, що встановлено відповідними судовими рішеннями, а його повернення у комунальну власність шляхом застосування двосторонньої реституції виявилось неможливо здійснити у зв`язку із подальшим відчуженням на користь ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд не вбачає невідповідності заходу втручання в право власності відповідача ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Правовідносини, пов`язані з вибуттям об`єкта із комунальної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого об`єкт вибув із комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі

№ 903/129/18 вказала, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом про повернення майна у комунальну власність, вже сам факт незвернення органу місцевого самоврядування із позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Враховуючи те, що Тернопільською міською радою, з моменту встановлення у судовому порядку факту незаконного вибуття нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою

АДРЕСА_1 з комунальної власності, не вжито жодних заходів щодо повернення спірного майна у власність територіальної громади, що свідчить про бездіяльність Тернопільської міської ради, суд приходить до переконання про наявність у Тернопільської місцевої прокуратури достатніх підстав для пред`явлення даного позову в інтересах держави.

Апеляційний суд погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

З матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2016 року Тернопільська місцева прокуратура за підписом в. о. керівника Тернопільської місцевої прокуратури

П. Талаша направила на адресу Тернопільської міської ради листа №78-6229 вих.16, в якому інформувала цей орган місцевого самоврядування про те, що оскільки Тернопільською міською радою самостійно не ініціювалося питання про витребування нежитлового приміщення, Тернопільською місцевою прокуратурою відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою захисту інтересів держави в особі Тернопільської міської ради будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 . Порушення інтересів держави полягає в тому, що нежитлове приміщення загальною площею 195, 2 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 незаконно, без волевиявлення власника-територіальної громади, вибуло із комунальної власності міста, що позбавляє Тернопільську міську раду можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатись даним майном, чим завдається шкода державі.

Відповідач набула право власності на спірне майно у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на спірне нежитлове приміщення стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування низки рішень, починаючи з рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1885 «Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства «Палац Кіно» Тернопільської міської ради» від 21 листопада 2012 року ФОП ОСОБА_3 , та наступного укладення договорів купівлі-продажу. Однак, зважаючи на те, що зазначені рішення органу місцевого самоврядування були визнані неправомірними і скасовані постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та рішенням господарського суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року у ОСОБА_3 не виникло права власності на спірне майно, а відтак у нього були відсутні відповідні повноваження власника на подальше відчуження майна відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_2 , що в свою чергу свідчить про неправомірність набуття права власності на спірне майно відповідачем ОСОБА_1 . А тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 192,0 кв. м.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржені судові рішення прийнятті без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) щодо вирішення виключної правової проблеми щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Тернопільська міська рада проти задоволення позову заперечувала, а відчуження спірного об`єкту відбулось під час реалізація цим органом своїх законних прав. Прокурор повідомив Тернопільську міську раду про звернення до суду одночасно з таким зверненням, тому протиправно позбавив орган місцевого самоврядування - Тернопільську міську раду можливості самостійно звернутися до суду чи вчинити інші дії передбачені законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі

№ 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що «за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею». Отже єдиним допустимим доказом про вибуття майна з володіння власника - Тернопільської міської ради, поза його волею, є вибуття майна з володіння цього власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого.В той же час, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року у справі № 921/384/15-г/З визнано недійсним договір купівлі-продажу, а не судове рішення, на підставі якого новий власник отримав майно у володіння, що унеможливлює використання цього рішення Господарського суду Тернопільської області в якості допустимого доказу для доведення факту вибуття майна з володіння власника поза його волею. Тому прийняття рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області на підставі доказу - рішення Господарського суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року у справі № 921/384/15-г/3 про визнання недійсним договору-купівлі продажу, є порушенням частини другої статті 78 ЦПК України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ОСОБА_1 та попередні набувачі не могли проявити розумну обачність та не могли знати про те, що нежитлове приміщення нібито вибуло з власності Тернопільської міської ради з порушенням вимог закону, а Тернопільська міська рада своїм рішенням не мала права передати це майно. Тому витребування на користь держави із володіння ОСОБА_1 спірного нежитлового приміщення буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких обставин ОСОБА_1 добросовісно набула спірне нежитлове приміщення, тому відсутні правові підстави для його витребування за статтями 387, 388 ЦК України.

У червні 2021 року Тернопільська окружна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Тернопільська міська рада. Територіальна громада міста Тернополя, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Тернопільській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Здійснення Тернопільською міською радою права власності, зокрема, розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади. Правовідносини, пов`язані з вибуттям об`єкта із комунальної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого об`єкт вибув із комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі

№ 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави в суді, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови). Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен і був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).

При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 06 квітня 2019 року у справі

№ 910/3486/18.

Спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади міста Тернополя поза її волею, що підтверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного Луду від 16 вересня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 13 квітня 2016 року.

Отже, згідно з приписами чинного законодавства, існують усі підстави для витребування такого спірного майна у ОСОБА_1 .

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі

№ 912/2385/18, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі

№ 522/2201/15-ц, у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15)).

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня

2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1885 «Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства «Палац Кіно» Тернопільської міської ради» від 21 листопада

2012 року ФОП ОСОБА_3 надано в оренду нежитлові приміщення згідно з додатком. Пунктом 1 додатку до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1885 від 21 листопада 2012 року визначено, що ОСОБА_3 надано в оренду приміщення загальною площею 195.2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання зазначеного рішення 21 листопада 2012 між КП «Палац Кіно» Тернопільської міської ради, як уповноваженим органом (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_3 (орендарем) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 132, згідно якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21 листопада 2012 року № 1885 передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності, площею 195,2 кв. м, що розташоване на першому поверсі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі КП «Палац Кіно» Тернопільської міської ради.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого

2013 року у справі № 9104/183587/12 зупинено дію рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21 листопада 2012 року «Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства «Палац Кіно» Тернопільської міської ради» та заборонено КП «Палац Кіно» Тернопільської міської ради вчиняти дії щодо укладення договору оренди майна нежитлового приміщення комунальної власності загальною площею 195,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було зупинено.

22 березня 2013 року на засіданні тридцятої сесії шостого скликання Тернопільської міської ради ухвалено рішення № 6/30/14 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності», яким затверджено перелік об`єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем. Згідно з додатком до вказаного рішення до зазначеного переліку об`єктів під номером чотири включено орендоване ФОП ОСОБА_3 приміщення загальною площею 195,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

29 квітня 2013 року між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (продавець) та

ФОП ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 356, згідно якого продавець зобов`язався передати у власність покупця нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю (об`єкт приватизації) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 195,2 кв. м, що становить 18/100 частини будівлі, а саме: приміщення 1-го поверху: 19 коридор пл. 2,2 кв. м, 20 приміщення пл. 14,6 кв. м, 21 приміщення пл. 3,7 кв. м, 22 приміщення пл. 22,9 кв. м, 23 приміщення пл. 36,9 кв. м, 24 приміщення пл. 4,0 кв. м, 25 коридор пл. 2,4 кв. м, 26 приміщення пл. 70 кв. м, 30 санвузол пл. 3,4 кв. м, 31 приміщення пл. 6,7 кв. м, 32 коридор пл. 2,7 кв. м, 33 приміщення пл. 10,7 кв. м, 37 приміщення пл. 14,2 кв. м, а покупець - прийняти вказаний об`єкт приватизації, сплатити його вартість, визначену в договорі та зареєструвати право власності на об`єкт приватизації згідно чинного законодавства.

На підставі рішення приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіної Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2068708 від 29 квітня 2013 року за ОСОБА_3 зареєстровано на праві приватної власності вказане нежитлове приміщення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 876/8133/13 скасовано постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2013 року у справі 1915/19434/2012 та прийнято нову постанову, якою визнано протиправною відмову виконавчого комітету Тернопільської міської ради у прийнятті заяви та документів від ФОП ОСОБА_5 на право оренди майна нежитлового приміщення КП «Палац Кіно» Тернопільської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 площею 195,2 кв. м; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1885 від 21 листопада 2012 року «Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства «Палац Кіно» Тернопільської міської ради» в частині надання ФОП ОСОБА_3 в оренду нежитлового приміщення КП «Палац Кіно» Тернопільської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 площею 195,2 кв. м; визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради № 6/30/14 від 22 березня 2013 року «Про приватизацію об`єктів комунальної власності» в частині включення в перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем

ФОП ОСОБА_3 нежитлового приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 195,2 кв. м (п.4 додатку до рішення).

Зазначеним судовим рішенням, зокрема встановлено, що рішення Тернопільської міської ради № 6/30/14 від 22 березня 2013 року прийнято під час дії ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі № 9104/183587/12, якою було зупинено дію рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21 листопада 2012 року «Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства «Палац Кіно» Тернопільської міської ради» та заборонено КП «Палац Кіно» Тернопільської міської ради вчиняти дії щодо укладення договору оренди майна нежитлового приміщення комунальної власності загальною площею 195,2 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

31 березня 2015 року КП «Місто» на замовлення ОСОБА_3 виготовлено робочий проект з реконструкції нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 під тренажерний зал та офісні приміщення.

06 квітня 2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області за № ТП 082150960198 зареєстровано подану

ОСОБА_3 . Декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції власних нежитлових приміщень за адресою:

АДРЕСА_1 під тренажерний зал та офісні приміщення.

08 квітня 2015 року ПП «ВолКаС» виготовлено технічний паспорт на громадський будинок - тренажерний зал з офісними приміщеннями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 192,0 кв. м та складається з наступних приміщень: 1-19 тамбур пл. 2,2 кв. м; 1-20 хол пл. 6,4 кв. м; 1-21 коридор пл. 7,6 кв. м; 1-22 техприміщення пл. 4,0 кв. м; 1-23 серверна пл. 3,6 кв. м; 1-24 офіс пл. 10,9 кв. м; 1-25 офіс пл. 9,0 кв. м; 1-26 відпочинкова кімната пл. 29,7 кв. м; 1-27 побутова пл. 4,0 кв. м; 1-28 коридор пл. 5,0 кв. м; 1-29 роздягальня пл. 9,7 кв. м; 1-30 душова пл. 9,9 кв. м; 1-31 техприміщення пл. 4,1 кв. м; 1-32 тренажерний зал пл. 70,7 кв. м; 1-33 санвузол пл. 2,4 кв. м; 1-34 санвузол пл. 3,4 кв. м; 1-35 коридор пл. 3,0 кв. м; 1-36 кабінет пл. 6,4 кв. м.

06 травня 2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області за № ТП1421512604 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, якою визнано закінчений будівництвом об`єкт «Реконструкція власних нежитлових приміщень під тренажерний зал та офісні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 », загальною площею 192,0 кв. м, з яких площа спортивного залу-70,7 кв. м, площа офісних приміщень - 19,9 кв. м, площа допоміжних приміщень - 101,4 кв. м готовим до експлуатації. Кошторисна вартість будівництва становить 652 900 грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року у справі № 921/384/15-г/3, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 13 квітня 2016 року, позов прокурора

м. Тернополя задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 загальною площею 195,2 кв. м, вартістю 970 284 грн, укладений між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_3 29 квітня 2013 року та застосовано відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання ФОП ОСОБА_3 повернути нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 195,2 кв. м, вартістю 970 284 грн територіальній громаді міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради та шляхом зобов`язання Тернопільської міської ради повернути кошти сплачені ФОП ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 195,2 кв. м, з урахуванням ПДВ у сумі 970 284 грн. Судами встановлено, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 195,2 кв. м, вартістю 970 284 грн, від 29 квітня 2013 року укладений з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», якою передбачено викуп об`єктів приватизації шляхом аукціону або конкурсу.

15 грудня 2015 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л. В., за реєстром № 1853 відчужив належне йому нежитлове приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 .

Рішенням приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіної Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:27121440 від 15 грудня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві приватної власності нежитлове приміщення.

25 грудня 2015 року між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Роял Контракт» укладений договір оренди № 1908 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 25 листопада 2018 року.

08 липня 2016 року господарським судом Тернопільської області на виконання рішення суду від 09 червня 2015 року в частині зобов`язання ФОП ОСОБА_3 повернути нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 195,2 кв. м, вартістю 970 284 грн, виданий судовий наказ №921/384/15-г/3, який звернуто до примусового виконання.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л. В., за реєстром №1044, ОСОБА_2 продав належне йому на праві приватної власності нежитлове приміщення площею 192,0 кв. м, що становить 18/100 часток будівлі, яка знаходиться за адресою

АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_1 за ціною 652 406 грн.

Рішенням приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіної Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31237077 від 05 вересня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано на праві приватної власності 18/100 часток нежитлового приміщення.

Постановою головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 31 жовтня 2016 року зазначений судовий наказ повернуто стягувачу у зв`язку із відсутністю у боржника зареєстрованого нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

27 грудня 2016 року Тернопільська місцева прокуратура за підписом в. о. керівника Тернопільської місцевої прокуратури П. Талаша направила на адресу Тернопільської міської ради листа №78-6229 вих.16, в якому інформувала орган місцевого самоврядування про те, що оскільки Тернопільською міською радою самостійно не ініціювалося питання про витребування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 192,0 кв. м, вартістю 652 406 грн, Тернопільською місцевою прокуратурою відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою захисту інтересів держави в особі Тернопільської міської ради, будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 про витребування нежитлового приміщення.

Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області Самойлова П. Г. від 27 березня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016210000000094 від 25 серпня

2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 382 КК України, закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 382 КК України.

Як вбачається із постанови слідчого, в матеріалах справи № 921/384/15-г/3, яка розглядалась господарським судом Тернопільської області відсутні дані про участь ОСОБА_3 у судових засіданнях та його розписки про отримання рішення суду від 09 червня 2015 року. Також в ході розгляду справи судом не вживались заходи забезпечення провадження у виді заборони на відчуження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 195,2 кв. м.

Згідно висновку експерта №7246/7247/7250/7251/18-21 від 29 серпня 2019 року за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи встановлено, що об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, площею 195,2 кв. м та вартістю 652 406,00 грн за адресою: АДРЕСА_1 не існує.

Обсяг і вартість виконаних будівельних робіт, пов`язаних з реконструкцією нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 195, 2 кв. м, могла становити 718 263,00 грн.

Нежитлове приміщення, площею 195,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до його реконструкції використовувалось в якості нежитлового приміщення, а після реконструкції вказане нежитлове приміщення, загальною площею 192,0 кв. м використовується в якості тренажерного залу з офісними приміщеннями.

Характеристики нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 195,2 кв. м, до реконструкції, не відповідають характеристикам нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 192,0 кв. м., після реконструкції.

Технічна можливість повернення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 195.2 кв. м, відповідно до вимог нормативно-правових актів в галузі будівництва в попередній стан існує. Проведення робіт по поверненню досліджуваної будівлі у попередній стан буде потребувати значних фінансових затрат та може призвести до погіршення її технічного стану, облаштування і благоустрою.

Ринкова вартість нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 192,0 кв. м, на підставі технічної документації станом на момент проведення експертизи становить 1 985 196,00 грн.

Визначити ринкову вартість нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 195,2 кв. м, станом на 29 квітня 2013 року не вбачається можливим.

В ході реконструкції приміщення було виконано внутрішнє перепланування, замінено дахове перекриття, встановлено металопластикові вікна та двері, замість дерев`яних, проведено зовнішні оздоблювальні роботи, встановлено опалення.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача,зокрема за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

У справі, що переглядається, суди встановили, що рішенням Тернопільської міської ради від 22 березня 2013 року № 6/30/14 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності» включено орендоване ФОП ОСОБА_3 приміщення загальною площею 195,2 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 . 29 квітня 2013 року між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладений договір купівлі-продажу приміщення, згідно якого передано у власність покупця спірне нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю (об`єкт приватизації).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 876/8133/13 за позовом ФОП ОСОБА_5 визнано протиправними та скасовані рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1885 від 21 листопада 2012 року в частині надання

ФОП ОСОБА_3 в оренду нежитлового приміщення та № 6/30/14 від 22 березня 2013 року в частині включення в перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем ФОП ОСОБА_3 нежитлового приміщення.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що суд апеляційної інстанції у справі № 876/8133/13 дійшов висновку, що виконком міської ради не мав права повертати без розгляду подану ФОП ОСОБА_5 заяву про намір оренди комунального майна, а з огляду на те, що протягом 10 днів після розміщення оголошення, до відповідача поступили дві заяви про намір орендувати спірне комунальне майно, виконком Тернопільської міської ради повинен був прийняти рішення про проведення конкурсу. За наявності не розглянутого спору, щодо зазначеного комунального майна та наявності ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року про зупинення дії рішення, на підставі якого ОСОБА_3 набув право користування на це майно, Тернопільська міська рада протиправно прийняла рішення від

22 березня 2013 року № 6/30/14 в частині включення в перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем ФОП ОСОБА_3 нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року у справі № 921/384/15-г/3 позов прокурора м. Тернополя задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 195,2 кв. м, вартістю 970 284 грн, укладений між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_3 29 квітня 2013 року. Судами у справі № 921/384/15-г/3 встановлено, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», якою передбачено викуп об`єктів приватизації шляхом аукціону або конкурсу та з посиланням на преюдиційність обставин, встановлених в адміністративній справі № 876/8133/13 за позовом ФОП ОСОБА_5 .

Враховуючи зміст зазначенихсудових рішень, помилковим є висновок судів, що спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого.

Вказаними судовими рішеннями також не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність волі власника на відчуження спірного нежитлового приміщення, не пов`язані з цим і підстави скасуваннярішення Тернопільської міської рада та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, тому колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає помилковим і висновок судів, що спірне нежитлове приміщення вибуло із власності територіальної громади міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради поза її волею.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України в редакції, чинній на момент придбання спірного нежитлового приміщення ОСОБА_1 ).

У справі, що переглядається, суди не встановили, що відповідач є недобросовісним набувачем спірного нежитлового приміщення, який придбав його за відплатним договором купівлі-продажу від 31 серпня 2016 року, посвідченим нотаріально, а право власності продавця на момент укладення вказаного договору було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 49936559 від 15 грудня 2015 року.

За таких обставин та враховуючи наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що спірне майно не може бути витребувано у відповідача в порядку статей 387, 388 ЦК України, а права позивача в зв`язку з цим захисту не підлягають.

Разом з циму постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року у справі №6-2161цс16

(№ 522/10652/15-ц) зроблено правовий висновок, що «у справі, яка переглядалася, прокурор звернувся до суду в інтересах територіальної громади міста, міської ради з позовом про витребування на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України на користь територіальної громади міста в особі міської ради із чужого незаконного володіння нерухомого майна, яке було відчужено за рішенням міської ради, пункт якого про доручення представництву з управління комунальною власністю міської ради укласти договір купівлі-продажу з ТОВ об`єктів комунальної власності територіальної громади міста у подальшому скасовано в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

У справі, яка переглядалася, апеляційний суд, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора з тієї підстави, що спірне нерухоме майно вибуло за волевиявленням власника - міської ради, тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 388 ЦК України.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Одеська міська рада.

При цьому ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста як власник спірного об`єкта нерухомості делегує міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Суд визнав укладені між сторонами договори дарування і купівлі-продажу удаваними правочинами і визнав їх недійсними. Водночас суд установив факт, що міська рада вийшла за межі визначених законом повноважень, та скасував відповідний пункт рішення міської ради.

Таким чином, здійснення міською радою права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади. З огляду на те, що спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння територіальної громади міста поза її волею, суд першої інстанції у справі, яка переглядалася, дійшов обґрунтованого висновку про те, що пред`явлення прокурором позову до добросовісного набувача про витребування цього майна на підставі ст. 388 ЦК України відповідає вимогам закону.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, помилково вважав, що рішення міської ради про відчуження спірного нерухомого майна комунальної власності, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, є волевиявленням власника цього майна - територіальної громади міста».

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах Верховний Суд України сформулював у постановах від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15, від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 25 січня 2017 року у справі

№ 916/2131/15.

У постанові від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (провадження

№ 14-376цс18) Велика Палата Верховного Суду погодилась з таким висновком (пункти 36-41 постанови) та вказала, що «скільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішень Ірпінської міської ради, скасованих у судовому порядку у справі № 1013/4597/2012 через їх незаконність, волі територіальної громади м. Ірпеня на таке вибуття не було. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, від 23 листопада 2016 року у справі

№ 916/2144/15, від 2 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц

№ 6-2161цс16, і від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15. Отже, у справі № 367/2022/15-ц суди неправильно застосували пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України та дійшли помилкового висновку про наявність волі територіальної громади м. Ірпеня на вибуття спірних земельних ділянок».

Таким чином, у наведених постановах викладено загальний висновок, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі договору та/або рішення органу влади чи місцевого самоврядування і в подальшому такі договір визнано недійсним та/або рішення органу влади чи місцевого самоврядування скасовано через їх незаконність, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком, оскільки норма статті 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача, зокрема якщомайно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Тому факт визнання недійсним договору та/або скасування рішення органу влади чи місцевого самоврядування, на підставі яких майно вибуло з володіння власника, може бути підставою на витребування майна від добросовісного набувача лише в разі, якщо саме відсутність волі власника на відчуження спірного майна було підставою прийняття відповідного судового рішення або за встановлення судом обставин, які б свідчили про відсутність волі власника.

Тому без відступу від висновку, викладеного у наведених постановах Верховного Суду Українита Великої Палати Верховного Суду (шляхом конкретизації), колегія суддів позбавлена можливості ухвалити остаточне рішення у цій справі.

Конкретизація висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є формою відступлення від нього, про що свідчить практика Великої Палати Верховного Суду (див. пункт 62 постанови від 16 березня

2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), пункт 42 постанови від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження

№ 14-98цс20)).

Європейський суд з прав людини зауважив, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня

2016 року у справі № 916/2129/15, від 2 листопада 2016 року у справі

№ 6-2161цс16 (№ 522/10652/15-ц), від 23 листопада 2016 року у справі

№ 916/2144/15, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі

№ 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) шляхом їх конкретизації та визначення, що норма статті 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі договору та/або рішення органу влади чи місцевого самоврядування і в подальшому такі договір визнано недійсним та/або рішення органу влади чи місцевого самоврядування скасовано через їх незаконність, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею лише в разі, якщо саме відсутність волі власника на відчуження спірного майна було підставою прийняття відповідного судового рішення або за встановлення судом обставин, які б свідчили про відсутність волі власника.

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати справу № 607/15052/16-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук