Ухвала

від 11.07.2022 по справі 910/5708/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

12.07.2022Справа № 910/5708/22

За заявою Фермерського господарства «Сузір`я К»

Про забезпечення позову

У справі №910/5708/22

За позовом Фермерського господарства «Сузір`я К» (23514, Вінницька обл., Шаргородський р-н, село Козлівка, вулиця Івана Франка, буд. 3)

До ТОВ «Центральна енергетична група» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 3; ідентифікаційний код: 42497911)

Про стягнення 587 269, 86 грн.

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Сузір`я К» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА» (надалі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 587 269, 86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №650 постачання нафтопродуктів від 04.11.2021 в частині поставки оплаченого товару. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, що були перераховані позивачем в якості попередньої оплати у розмірі 500 000, 00 грн, штраф у розмірі 500, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 77 400, 00 грн та 3 % річних у розмірі 9 369, 86 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу).

Разом з поданням позову, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Центральна енергетична група» в межах ціни позову, яка становить 587 269, 86 грн, у тому числі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх банківських рахунках відповідача.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник вказує, що відповідач порушуючи вимоги пункту 3.5. укладеного між сторонами Договору №650 постачання нафтопродуктів від 04.11.2021 не поставив позивачеві проплачений товар, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати, штраф, а також інфляційні втрати та 3 % річних.

Заявник вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно боржника в межах ціни позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення господарського суду.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши додані до неї докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (подібний висновок викладено у пункті 3.5 постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі N 910/19506/20).

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких передбачено накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд зазначає, що інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Разом з тим, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі N 910/1200/20.

Забезпечення позову є вжиттям заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі N 914/1570/20). При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Суд вказує, що у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №910/7596/20 зазначено, що при цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Натомість, заявник не наводить жодних достовірних відомостей щодо наявності чи відсутності на рахунках відповідача грошових коштів у зазначеному розмірі, а також не вказує про вчинення відповідачем дій, які дають достатні підстави стверджувати про намір боржника ухилятись від виконання рішення суду (відомості про відчуження майна, приховання грошових коштів, тощо) та не надає суду відповідних доказів на підтвердження вказаного. За таких обставин, твердження заявника про існування ймовірності ускладнення виконання рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, заява Фермерського господарства "Сузір`я К" про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/5708/22 не обґрунтована, тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства «Сузір`я К» про забезпечення позову.

2. Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких