Рішення

від 31.10.2022 по справі 910/5708/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2022Справа № 910/5708/22

Господарський суд місті Києва у складі судді - Г. П. Бондаренко-Легких, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи матеріали справи № 910/5708/22

За позовом Фермерського господарства «Сузір`я К» (23514, Вінницька обл., Шаргородський р-н, село Козлівка, вулиця Івана Франка, буд. 3)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна енергетична група» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 3)

Про стягнення 587 269, 86 грн.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФГ «Сузір`я К» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Центральна енергетична група» про стягнення 587 269, 86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині не поставки нафтопродуктів, які були оплачені позивачем.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі суми основного боргу, що становить 500 000, 00 грн; штраф у розмірі 500, 00 грн ; 77 400, 00 грн інфляційних втрат; 9 369, 86 грн 3% річних.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати позивача (судовий збір у розмірі 8809,05грн. та витрати на професійну правничу допомогу у невизначеній позивачем сумі).

Разом з поданням позову, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Центральна енергетична група» в межах ціни позову, яка становить 587 269, 86 грн, у тому числі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх банківських рахунках відповідача

12.07.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п`яти денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

12.07.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою відмовив у задоволенні заяви ФГ«Сузір`я К» про забезпечення позову.

20.07.20222 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропонував відповідачу надати суду відзив на позовну заяву протягом 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі ( відповідно поштового повідомлення про вручення -ухвала була отримана відповідачем 27.07.2022 року)

Відповідач правом, яке надане йому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Інших заяв та/або клопотань станом на момент ухвалення рішення від сторін спору не надходило.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва-

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

04.11.2021 між ТОВ «Центральна енергетична група», як постачальником, та ФГ «Сузір`я К», як покупцем, укладено договір постачання нафтопродуктів №650 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується у відповідності із замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти: бензин-А-92, бензин А-95, дизельне паливо.

За змістом п.1.2. договору покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару.

Відповідно до п. 3.4. договору на основі наданої покупцем заявки, постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє і направляє покупцю рахунок-фактуру. Рахунок-фактура дійсний до сплати протягом 3 (трьох) банківських днів, після його оформлення.

Пункт 3.5. договору - постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.

Відповідно до п. 4.1. договору загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

За змістом пункту 4.2. договору оплата покупцем вартості товару може здійснюватись на умовах попередньої оплати вартості товару або фактичної оплати вартості поставленого товару. Порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в додатковій угоді на отримання товару.

Відповідно до п 4.3 договору у випадку погодження сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 4.4. договору визначено, що розрахунки по даному договору між сторонами здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару, поставку якого прострочено.

За змістом п.10.1 договору договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до їх повного проведення. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання Договору, договір вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах.

Пункт 10.5. - позовна давність у зв`язку із стягненням зі сторін неустойки і штрафних санкцій по договору встановлюється терміном на 3 (три) календарні роки.

Відповідно до п. 10.7 договору всі повідомлення направляються сторонами одна одній у відповідності із цим договором, повинні бути здійснені в письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної особи, і будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони відіслані рекомендованим листом, доставлені особисто за вказаними адресами сторін або відправлені за допомогою факсимільного зв`язку з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відправки за допомогою факсимільного зв`язку.

У матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія рахунку на оплату №953 від 05.11.2021 по договору №650 від 05.11.2021. Згідно з вказаним рахунком постачальник: ТОВ «Центральна енергетична група», покупець: ФГ «Сузір`я К». Рахунок виставлений на суму 690 000, 00 грн, підписаний та скріплений печаткою відповідача.

Відповідно до платіжного доручення №533 від 05.11.2021, ФГ «Сузір`я К» сплатило на користь ТОВ «Центральна енергетична група» 500 000, 00 грн. Призначення платежу: «За паливо дизельне згідно рахунка №953 від 05.11.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% - 83 333, 33 грн.».

За твердженнями позивача, в порушення п. 3.5 договору постачання нафтопродуктів, відповідач не поставив протягом 5 робочих днів з дня подання заяви товар, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом до ТОВ «Центральне енергетична група», як постачальника.

II. Предмет позову.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 587 269, 86 грн.

Юридичними підставами позову є статті 526, 546, 599, 612, 610, 625, 626 ЦК України, стаття 193 ГК України.

Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо не поставки товару у встановлений договором строк.

III. Доводи позивача у справі.

Так, згідно з доводами позивача, викладеними в позовній заяві:

(1) договором поставки нафтопродуктів від 05.11.2021 сторони узгодили його істотні умови, зокрема: предмет, строк та ціну. Відповідач, на підставі умов договору, зобов`язався поставити позивачу товар після отримання від покупця заявки.

(2) відповідно до платіжного доручення №533 від 05.11.2021, позивач перерахував відповідачеві 500 000, 00 грн.

(3) обов`язком відповідача було поставити товар на суму 500 000,00 грн по факту погодження заявки на поставку товару протягом 5 робочих днів з моменту подання такої заявки.

(4) Проте, відповідач грошові кошти не повернув, оплачений товар не поставив, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість, а також штрафні санкції.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.07.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з ЄДР, а саме: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 3.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105492498846 вбачається, що ухвалу від 20.07.2022 відповідач отримав через свого представника за довіреністю - 27.07.2022, про що свідчить відповідна відмітка в повідомленні та підпис представника

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзив від відповідача або заява про продовження строку на подання відзиву чи його поновлення до суду не надходила, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи порушені відповідачем умови укладеного договору в частині поставки товару? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права, обраних позивачем?

- У разі встановлення факту порушення відповідачем умов договору в частині поставки товару, чи є у суду підстави для нарахування штрафу, інфляційних втрат, 3% річних?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про порушення відповідачем умов договору.

Позивач зазначає, що відповідачем були порушені умови договору в частині поставки товару.

Суд погоджується з даними твердженнями позивача з огляду на наступне.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Дані висновки суду згоджуються із позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2131/19 від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 справа №918/631/19).

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяв на себе обов`язок поставити позивачу товар протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару (пункт 3.5. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку на оплату.

Відповідно до п. 3.4 Договору на основі наданої покупцем заявки, постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки оформляє і направляє покупцю рахунок-фактуру.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем позивачу виставлено рахунок №953 від 05.11.2021, що свідчить про прийняття належним чином оформленої заявки на поставку товару, та виникнення обов`язку у відповідача поставити товар протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання заявки на поставку товару. Тобто, відповідач мав поставити позивачу товар в такі робочі дні: 06.11.2021, в період з 09.11.2021 по 12.11.2021 (включно).

Відповідно до п. 3. 7 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі. Моментом передачі товару вважається дата фактичного переходу товару, що підтверджується підписанням накладних на отримання товару покупцем.

Проте, матеріали справи не містять доказів (видаткових накладних) поставки товару відповідачем позивачу. Товар на суму 500 000, 00 грн відповідачем не поставлений.

Отже, позивач скориставшись наданими його правами, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України просить суд стягнути 500 000, 00 грн, що на думку суду є повністю обґрунтованими та законними вимогами, а відтак підлягають задоволенню в цій частині.

Висновок суду щодо нарахування 3 відсотків річних, інфляційного збільшення та штрафу.

Позивач зазначає, що внаслідок порушення строків оплати за поставлений товар та надані послуги, відповідач повинен сплатити штраф, 3 відсотки річних та інфляційні втрати.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати:

1) передання оплаченого товару або

2) повернення суми попередньої оплати.

Тобто, у випадку прострочення продавцем виконання зобов`язання з передачі товару, покупець в свою чергу, може діяти альтернативно та обрати один із передбачених статтею 693 ЦК України шляхів відновлення порушеного права.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано копію листа на повернення грошових коштів №5 від 31.01.2022, скріншот електронного листування. Так, суд встановив, що вимога про повернення грошових коштів була надіслана на електронну адресу - stowkosliwka@ukr.net. Втім, матеріали справи не містять доказів належності цієї адреси саме відповідачу, та така адреса відсутня в реквізитах Договору та відомостях з ЄДР.

Так само, позивачем не надано доказів направлення вимоги про повернення грошових коштів у іншій формі - письмовій на поштову адресу відповідача, хоча суд просив її надати в ухвалі про залишення позову без руху від 12.07.2022, про що зазначено в самій ухвалі.

Крім того, позивачем надано лист відповідача від 08.02.2022 №б/н, в якому нібито директор відповідача просить здійснити розстрочення заборгованості. Однак, такий лист не містить підпису директора відповідача, а отже в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення позивачем відповідачеві вимоги про повернення грошових коштів.

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач на адресу відповідача направляв відповідний лист про повернення суми попередньої оплати від 31.01.2022. Крім того, матеріали справи не містять доказів належності електронної пошти stowkosliwka@ukr.net відповідачу, на яку, як стверджує позивач, направлявся лист на повернення коштів.

Наведене позбавляє можливості суд встановити дату з якої у відповідача виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, у відповідності до положень ч. 2 статті 530 ЦК України, а відтак і встановити дати "з" та "до", за які з відповідача слід стягувати 3 відсотки річних та інфляційні втрати.

Твердження позивача про те, що датою прострочення зобов`язання слід вважати 13.11.2021 судом відхиляються, оскільки станом на 13.11.2021 у позивача виникло право вимагати: 1) передання оплаченого товару або 2) повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що датою пред`явлення вимоги про повернення коштів є дата пред`явлення позовної заяви. Водночас, позивач звернувся до господарського суду 04.07.2022, а розрахунок 3 відсотків річних та інфляційних втрат проведено за період з 13.11.2021 по 28.06.2022, тобто до пред`явлення позову, що не може вважатись правильним.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат.

Щодо штрафу суд зазначає, що умовами пункту 6.4. договору передбачено, що у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару, поставку якого прострочено.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем строку поставки, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 500, 00 грн (0,1 % від вартості непереданого товару) підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 7 507, 50 грн (500 500, 00*8809, 05/587 269, 86) покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 58 727, 00 грн., про що зазначено в заяві про усунення недоліків позовної заяви.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так в якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги до матеріалів справи додано: Договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 27.06.2022 б/н, укладений між Фермерським господарством «Сузір`я К» та АО "вСуді"; Додаток від 27.06.2022 до Договору про надання правової допомоги ; Платіжне доручення від 30.06.2022 №239 на суму 58 727, 00 грн.

Додатком від 27.06.2022 до Договору про надання правової допомоги визначено фіксований розмір гонорару 58 727, 00 грн протягом розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Проте, позивач не надав суду детального опису робіт, інших документів (актів наданих послуг), що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг адвокатом під час розгляду справи в суді першої інстанції. У матеріалах справи відсутні документи, які визначають конкретний розмір гонорару адвоката за представництво інтересів позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції. Суд позбавлений можливості самостійно визначити суму витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачеві адвокатом під час розгляду справи в суді першої інстанції та встановити її розмір, а отже позивачем не виконано обов`язку щодо подання детального розрахунку наданих адвокатських послуг та їх складу в суді першої інстанції, а також розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, суд відмовляє позивачеві у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства «Сузір`я К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна енергетична група» про стягнення 587 269, 86 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна енергетична група» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 3) на користь Фермерського господарства «Сузір`я К» (23514, Вінницька обл., Шаргородський р-н, село Козлівка, вулиця Івана Франка, буд. 3) заборгованість в загальній сумі 500500 (п`ятсот тисяч п`ятсот гривень), 00 копійок, яка складається з наступного:

- 500 000 (п`ятсот тисяч гривень), 00 копійок - основна заборгованість;

- 500 (п`ятсот гривень), 00 копійок - штраф, та судовий збір у розмірі 7 507 (сім тисяч п`ятсот сім гривень) 50 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 77 400, 00 грн інфляційних втрат, 9 369, 86 грн 3% річних відмовити.

4. Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 58 727, 00 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких