Рішення

від 11.07.2022 по справі 904/1107/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2022м. ДніпроСправа № 904/1107/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Грін" (м. Одеса)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Простір" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором підряду №10 від 29.06.2021

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександр Грін" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Простір" про стягнення заборгованості у загальній сумі 102216,33грн, з яких: 25999,00грн - основна заборгованість, 72977,37грн - пеня, 2954,85грн - інфляційні втрати, 599,81грн - 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №10 від 29.06.2021 в частині своєчасної оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали.

Про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Отримання відповідачем ухвали суду від 12.05.2022 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого відповідач отримав ухвалу 21.06.2022 (а.с. 65).

Враховуючи дату отримання ухвали суду 21.06.2022, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 06.07.2022 включно.

13.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Простір" подало до суду зустрічну позовну заяву, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Грін" 93723,65грн, з яких: 27297,82грн - сума боргу за договором підряду №9 від 29.06.2021, 507,06грн - 3% річних, 4225,70грн - інфляційне збільшення, 61693,07грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 повернуто наведену зустрічну позовну заяву та додані до неї документи Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Простір" у зв`язку з тим, що зустрічна позовна заява не є взаємопов`язаною з первісним позовом, оскільки позовні вимоги, викладені в ній, виникають з іншого правочину.

Станом на 12.07.2022 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

27.06.2022 представник позивача подав до канцелярії суду, електронними засобами зв`язку, клопотання про стягнення судових витрат в якому просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 10000грн.

08.07.2022 представник відповідача подав до канцелярії суду електронними засобами зв`язку клопотання в якому просить долучити до матеріалів справи проект мирової угоди, надати час для погодження та укладання її із позивачем, а також просить здійснювати подальший розгляд справи у загальному позовному провадженні.

11.07.2022 представник позивача подав до канцелярії суду, електронними засобами зв`язку, заперечення на клопотання відповідача. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач не погоджується на закриття судом провадження у зв`язку із затвердженням мирової угоди, оскільки сторони не дійшли згоди щодо її укладання. Також зазначає, що клопотання відповідача має на меті лише затягування процесу.

Відповідно до частини 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частинами 1 та 2 статті 247 ГПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 247 ГПК України).

При цьому, відповідно до частини 7 статті 250 ГПК України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Враховуючи предмет, підстави позову та думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у даному спорі, який не становить значний суспільний інтерес, відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи та виклику свідків, приймаючи до уваги положення статті 250 ГПК України, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

За змістом ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи, що останню заяву по суті справи було подано 11.07.2022, суд вважає за можливе завершити розгляд справи 12.07.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Простір" (далі Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександр Грін" (далі Підрядник, Позивач) укладений договір підряду №10 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов`язується за завданням замовника власними силами та з власних матеріалів виконати ремонтні роботи на об`єкті замовника відповідно до умов цього договору, технічної документації і кошторису, або інших погоджених сторонами документів в погоджені терміни, а замовник зобов`язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат і сплатити обумовлену цим договором ціну.

Технічне завдання надається замовником (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна вартість робіт складає: 68999,00грн (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 00 коп.) без ПДВ. Рахунок, акт приймання-передачі виконаних робіт є невід`ємною частиною цього договору. В процесі роботи допускається коригування в діапазоні 10% від його початкового значення.

Відповідно до пункту 3.2 договору розрахунки за даним договором здійснюються в наступному порядку:

3.2.1. Оплата поетапна за виконану роботу згідно рахунку. За кожні 100 квадратних метрів.

3.2.2. Остаточний розрахунок проводиться на підставі акту приймання-передачі, підписаного сторонами не пізніше 5 днів після завершення робіт, в тому числі після усунення виявлених дефектів на підставі акта приймання об`єкта.

Пунктом 6.3 договору сторонами узгоджено, що замовник зобов`язаний у встановлені договором порядку і терміни оплачувати виконання робіт підряднику.

Замовник особисто або через свого представника спільно з підрядником здійснює приймання виконаних робіт за актом приймання-передачі (пункт 7.1 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2021 року, але в будь-якому випадку даний договір не припиняє своєї дії до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором та додаткових угод до нього (пункт 10.1 договору).

Сторони підписали технічне завдання (а.с. 8 том 1), відповідно до якого визначили:

- об`єкт: м. Южний, пр-т Григорьєвського Десанту, 3;

- об`єм (перелік) робіт: поклейка фото шпалер на об`єкті замовника, в загальному об`ємі 626,44 кв.м.

На виконання умов договору позивачем були виконані роботи з поклейки фотошпалер, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт від 12.08.2021 (а.с. 9 том 1).

Причиною виникнення спору є порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт.

Предметом доказування по справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення спірної заборгованості з відповідача.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором про виконання підрядних робіт. До цих правовідносин мають застосовуватися положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та частинами 1,7 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу вимоги статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як зазначалось вище, між сторонами укладений договір підряду №10 від 29.06.2021.

Позивач виконав роботи, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт від 12.08.2021 на суму 68999,00грн.

В період з 21.07.2021 по 09.09.2021 відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних робіт на загальну суму 43000,00грн, що не заперечується позивачем та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 9-10 том 1), а саме:

- №7193 від 21.07.2021 на суму 13000,00грн;

- №7271 від 06.08.2021 на суму 10000,00грн;

- №7394 від 09.09.2021 на суму 20000,00грн.

Остаточного розрахунку за виконані роботи відповідач не здійснив.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 25999,00грн.

Згідно з пунктом 3.2.2 договору остаточний розрахунок проводиться на підставі акту приймання-передачі, підписаного сторонами не пізніше 5 днів після завершення робіт, в тому числі після усунення виявлених дефектів на підставі акта приймання об`єкта.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови пункту 3.2.2 договору, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав 18.08.2022.

Тому, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 25999,00грн є законними й обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.3 договору у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 1% від вартості заборгованості за кожен день затримки платежу.

Заявлена позивачем пеня розрахована у загальній сумі 72977,37грн за загальний період з 17.08.2021 по 06.05.2022 із заборгованості за актом приймання-передачі виконаних робіт, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати (а.с. 2 том 1).

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що він здійснений без урахування наступних положень законодавства.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Штрафними санкціями, в силу статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частинами 4, 6 зазначеної статті Кодексу передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Поняття неустойки визначено статтею 549 Цивільного кодексу України.

Встановлена пунктом 8.3 договору штрафна санкція за невиконання грошового зобов`язання 1% від вартості заборгованості за кожен день прострочення за своєю природою є пенею.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою вказаного Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18 та від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20).

При цьому, відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Спірним договором сторони не передбачили порядку, який би визначав період нарахування штрафних санкцій, а тому при розрахунку необхідно застосовувати вимоги статті 232 ГК України.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 2508,57грн за період з 18.08.2021 по 18.02.2022, з яких:

- 443,61грн за період з 18.08.2021 по 08.09.2021 із заборгованості у сумі 45999,00грн;

- 2064,96грн за період з 09.09.2021 по 18.02.2022 із заборгованості у сумі 25999,00грн.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані у сумі 599,81грн за загальний період з 17.08.2021 по 06.05.2022 із заборгованості за актом приймання-передачі виконаних робіт, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати (а.с. 3 том 1).

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що вони здійснені без урахування позивачем вимог статей 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку.

За результатом здійсненого судом перерахунку та в межах позовних вимог заявлені позивачем до стягнення 3% річних підлягають зменшенню й будуть фактично становити 596,04грн відповідно, з яких:

- 83,18грн за період з 18.08.2021 по 08.09.2021 із заборгованості у сумі 45999,00грн;

- 512,86грн за період з 18.08.2021 по 08.09.2021 із заборгованості у сумі 25999,00грн.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 2954,85грн за загальний період з 17.08.2021 по 06.05.2022 із заборгованості за актом приймання-передачі виконаних робіт, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати (а.с. 2-3 том 1).

Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, оплат здійснених відповідачем та меж позовних вимог, правомірним є нарахування до стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по квітень 2022 року.

За результатами здійсненого судом перерахунку сума інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по квітень 2022 року із заборгованості у сумі 25999,00грн становить 3852,42 грн.

Однак, враховуючи межі позовних вимог до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 2954,85грн.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 32058,46грн, з яких: 25999,00грн - основний борг, 2508,57грн - пеня, 596,04грн - 3% річних, 2954,85грн - інфляційні втрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00грн.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявляв.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані договір про надання правової допомоги №07/22 від 06.05.2022, акт виконаних робіт №1 від 22.06.2022 із визначеною та заявленою у підсумку сумою до стягнення 10000,00грн, ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1095364, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2005 від 23.012018 (а.с. 16-17, 68 том 1).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою та клопотанням про стягнення судових витрат, тобто в межах передбаченого законом строку.

Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає їх завищеними з огляду на неспівмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): справа не відноситься до складної категорії, а є малозначною, що розглядається у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання; заявлена до стягнення заборгованість визначена за результатом розрахунків за одним спірним актом; серед підготовлених заяв по суті справи з боку позивача є лише позовна заява з простим розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат; обґрунтування позову не містить аналізу судової практики Верховного Суду, зокрема його висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах; адвокатом невірно здійснений розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 5000,00грн.

Водночас, за змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 775,74грн (32058,46 х 2481,00/102531,03 = 775,74), а витрати на професійну правничу допомогу - у сумі 1563,35грн (32058,46 х 5000,00/102531,03 = 1563,35).

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Грін" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Простір" про стягнення заборгованості у загальній сумі 102216,33грн, з яких: 25999,00грн - основна заборгованість, 72977,37грн - пеня, 2954,85грн - інфляційні втрати, 599,81грн - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Простір" (49019, м. Дніпро, вул. Ак. Белелюбського, буд. 68, ідентифікаційний код 34228792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Грін" (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, оф. 2, ідентифікаційний код 43784830) 25999,00грн - основного боргу, 2508,57грн - пені, 596,04грн - 3% річних, 2954,85грн - інфляційних втрат, 775,81грн - судового збору, 1563,35грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Простір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Грін" 70468,80грн - пені, 3,77грн - 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 12.07.2022.

Суддя В.О. Татарчук