Рішення

від 11.07.2022 по справі 914/428/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2022 Справа № 914/428/22

За заявою: Приватного підприємства «Укртексколор», м. Львів

про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 914/428/22

за позовом: Приватного підприємства «Укртексколор», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРРО», м. Львів

про стягнення 387 648, 05 грн

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Пришляк М.С.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Встановив:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/428/22 за позовом Приватного підприємства «Укртексколор» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРРО» про стягнення 387 648, 05 грн.

В судовому засіданні 30.06.2022 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі № 914/428/22, яким позовні вимоги задоволено частково стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРРО» на користь Приватного підприємства «Укртексколор» 303 564, 80 грн штрафу, 41 667,39 грн пені, 5 178,00 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено, а також призначено на 12.07.2022 судове засідання щодо вирішення судових витрат та зобов`язано позивача до 05.07.2022 подати суду письмові докази понесених судових витрат.

Повний текст рішення складено 11.07.2022.

07.07.2022 через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява від 07.07.2022 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/428/22.

08.07.2022 через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання від 07.07.2022 про поновлення строку на подання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/428/22.

В судове засідання 12.07.2022 представники сторін не з`явились.

При вирішенні заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Також згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (п.5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу обґрунтував ці вимоги договором № 14/02/22 про надання юридичних послуг від 14.02.2022 (укладеним між Приватним підприємством «Укртексколор» та Адвокатським об`єднанням «Потинський та партнери»); актом здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2022 № 30/06-22; рахунком від 30.06.2022 № 30/06-22 на суму 30 000, 00 грн; платіжним дорученням № 24467 від 01.07.2022 на суму 30 000,00 грн (призначення платежу: оплата за надання юридичної допомоги по дог № 14/02/22 зг. рах № 30/06-22 від 30.06.2022).

Поряд з цим, надані суду 07.07.2022 вищевказані документи, подані з порушенням строку визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України та встановленого в рішенні Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі № 914/428/22.

Водночас, позивачем подано клопотання про поновлення строку на подання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/428/22.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку, заявник посилається на те, що з 01.07.2022 по 06.07.2022 року адвокат Шегинський Р.А. брав участь у слідчій дії обшуку, який проводився слідчим в ОВС слідчого відділу УСБ України в Івано-Франківській області капітаном юстиції Бобуляк Ю.В. на земельній ділянці та в приміщеннях, виробничих будівлях, спорудах за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Заводська, 2 та які перебувають у володінні та належать на праві власності ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» в рамках кримінального провадження. На підтвердження вказаного позивачем до клопотання про поновлення строку долучено ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/7551/22 від 27.06.2022, протокол обшуку 29.06 - 06.07.2022 та наказ № 30/06/22-відр керуючого партнера Адвокатського об`єднання «Потинський та Партнери» від 30.06.2022.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13.

Із правового контексту норм ст. 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи.

Схожий за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19 та від 24.12.2019 у справі № 909/359/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку.

Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановивши недотримання положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята цієї статті). Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є не обов`язком, а правом суду.

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2022 через систему «електронний суд» відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно якого останній просить суд зменшити суму зазначених витрат до 1 000, 00 грн.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач посилається на те, що позивачем до позовної заяви не надано жодних документів, що підтверджують витрати чи майбутні витрати позивача на правничу допомогу.

Суд зауважує, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, тощо.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Суд звертає увагу відповідача на позицію Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 12.05.2021 у справі № 235/4969/21, якою встановлено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг, а отже є визначеним.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та у Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.1 договору № 14/02/22 про надання юридичних послуг від 14.02.2022, укладеного між Приватним підприємством «Укртексколор» та Адвокатським об`єднанням «Потинський та партнери» встановлено фіксований розмір гонорару адвоката, згідно якого, за підготовку позовної заяви замовник сплачує об`єднанню винагороду в розмірі 10 000,00 грн; за здійснення представництва інтересів замовника в господарському суді у судовій справі замовник додатково оплачує об`єднанню винагороду в розмірі 20 000,00 грн.

Інших доказів, котрі б підтверджували неспівмірність наданих адвокатом послуг складності справи, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРРО» не надано.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові КЦС ВС від 23.06.2022 № 607/4341/20.

Розглянувши заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, а також клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку заяву Приватного підприємства «Укртексколор» задоволити частково шляхом зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу за поданими клопотаннями та наступному визначенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, сума судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача складає 26 715,00 грн (30 000,00 грн х 89,05 %) (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом надано оцінку поданим доказам, співмірності суми витрат зі складністю справи (ціна позову 387 648, 05 грн), відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, а також клопотанню відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Беручи до уваги принцип змагальності господарського судочинства відповідно до ст. 13 ГПК України, відповідач не спростував доводів позивача у справі наданням відповідних доказів на предмет неспівмірності витрат на правову допомогу.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище та враховуючи співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням предмету позову у справі та результат вирішення спору у справі (задоволення позову частково), суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 119, 123, 126, 129, 234, 244 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Приватного підприємства «Укртексколор» від 07.07.2022 про поновлення процесуального строку на подання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволити.

2. Поновити Приватному підприємству «Укртексколор» процесуальний строк для подачі доказів, що підтверджують витрати на правничу допомогу у справі № 914/428/22.

3. Заяву Приватного підприємства «Укртексколор» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРРО» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, буд.323 «б», ідентифікаційний код 41966022) на користь Приватного підприємства «Укртексколор» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 32181056) 26 715,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення складено 13.07.2022

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після його перегляду апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.