Ухвала

від 11.07.2022 по справі 910/14844/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

12 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14844/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі

за позовом Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича

про скасування реєстрації права власності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2022 до Касаційного господарського суду надійшла, надіслана поштою 20.06.2022, касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 (повний текст складено 02.06.2022) у справі № 910/14844/21.

Подана касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у цій справі Фізична особа-підприємець Омельченко Михайло Андрійович посилається на пункти 1 та 2 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій практики Верховного Суду, зокрема викладеної у перелічених скаржником постановах щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 256 Цивільного кодексу України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень касаційна скарга має містити обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 цього Кодексу, а саме щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Проте подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема вказівки на норми права щодо застосування якої був сформований Верховним Судом висновок, від якого є необхідність відступити, а також обґрунтування такої необхідності.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Оскільки у касаційній скарзі скаржником не обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також застосованого судом в оскаржуваному судовому рішенні, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху як таку, що не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі № 910/14844/21 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду відповідної заяви з касаційною скаргою у новій редакції з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав) з одночасним обґрунтуванням цих підстав з урахуванням вимог процесуального закону.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, саме у вигляді незазначення передбачених ГПК України підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не встановлений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншому учаснику справи та надати Суду докази такого направлення.

Керуючись статтями 174, 169, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі № 910/14844/21 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Омельченку Михайлу Андрійовичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. О. Волковицька