Ухвала

від 10.07.2022 по справі 914/2068/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2022 року

м. Київ

Cправа № 914/2068/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Квіти Львова»

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.03.2022 (суддя Долінська О. З.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 (головуючий суддя Марко Р. І., судді Матущак О. І., Скрипчук О. С.)

за скаргою Приватного акціонерного товариства «Квіти Львова»

на рішення державного виконавця Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні № 64999325

у справі № 914/2068/17

за позовом заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави

до 1) Львівської міської ради і 2) Приватного акціонерного товариства "Квіти Львова",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради і 2) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітка-2",

про визнання недійсними ухвал органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2022 ухвалою Господарського суду Львівської області, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022, відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «Квіти Львова» на рішення державного виконавця Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні № 64999325.

16.06.2022 скаржник надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.03.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 у справі № 914/2068/17.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.06.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та вважає, що скарга підлягає задоволенню, оскільки постанова про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірною.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що у постанові про закриття виконавчого провадження зазначено, що земельні ділянки площею 1,1449 га (кадастровий номер: 4610136800:08:005:0071), розташовану у місті Львові, вулиця Стрийська, 127, та площею 0,7862 га (кадастровий номер: 4610136800:08:005:0070), розташовану у місті Львові, вулиця Стрийська, біля будинку № 127, територіальній громаді міста Львова (від імені якого діє Львівська міська рада) повернуто, чим фактично виконано вимоги виконавчого документа, у зв`язку з чим, державний виконавець виніс постанову про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено факт виконання судового рішення, колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові встановив, що скарга Приватного акціонерного товариства «Квіти Львова» від 10.01.2022 за вх. № 47/22 на рішення державного виконавця Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні № 64999325, подана з пропуском строку на її оскарження, що є окремою підставою для відмови у її задоволенні.

Однак скаржник жодним чином у своїй касаційній скарзі не спростовує пропуск строку на подання скарги на дії державного виконавця.

За таких обставин, посилання скаржника на неправильне застосування статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (навіть якщо не брати до уваги викладене вище) у будь-якому разі не матиме вирішального значення для правильного розгляду зазначеної скарги.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині другій статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Відповідно частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Квіти Львова» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.03.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 за скаргою Приватного акціонерного товариства «Квіти Львова» на рішення державного виконавця Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні № 64999325 у справі № 914/2068/17 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Квіти Львова» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.03.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 у справі № 914/2068/17.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил