Рішення

від 09.06.2022 по справі 521/8977/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/8977/20

Провадження № 2/521/260/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Мирончук Н.В.,

секретаря судового засідання Манюк Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовом ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначила наступне.

26.11.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який було

зареєстровано Фонтанською сільською Радою Комінтерніського району Одеської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась дитина - ОСОБА_3 , актовий запис № 55.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, від 07.10.2014 року, по справі № 522/10968/14-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

На час звернення до суду дитина зареєстрована та проживає разом з позивачем.

Судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси, від 26.01.2012 року по справі №2н/1522/2900/11 на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму

щомісячно.

Позивач вказала, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання дитини значно зріс.

Також, позивач зазначила, що їй недостатньо коштів для забезпечення дитини на достатньому рівні.

Як вказала позивач, відповідач є працездатною особою, його майновий стан достатній, щоб оплачувати аліменти у більшому розмірі.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, у розмірі 11800 грн. щомісячно з дня звернення до суду, до досягнення сином повноліття (а.с.1-2, 82-87).

Позивач в судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, обізнаний про розгляд справи в суді, до канцелярії суду надав заяву, в якій вказав, що просить долучити до матеріалів справи копії документів (а.с.39), але в призначені дні розгляду справи, в судові засідання не прибував.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи, в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, від 20 листопада 1989

року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912), від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частинами 2 та 3 статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Судом встановлено, що 26.11.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який було зареєстровано Фонтанською сільською Радою Комінтерніського району Одеської області (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась дитина - ОСОБА_3 , актовий запис № 55 (а.с.7).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, від 07.10.2014 року, по справі № 522/10968/14-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.13-15).

Судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси, від 26.01.2012 року, по справі №2н/1522/2900/11 на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно (а.с. 5).

На час звернення до суду дитина зареєстрована та проживає разом з позивачем (а.с. 6) і перебуває на утриманні позивача, яка витрачає кошти на навчання, харчування, одяг, ліки та інше.

Згідно інформації, витребуваної за ухвалою суду, ОСОБА_2 перетинав кордон: Одеса Кутаїсі в 2019 році, у напрямку: виїзд та в`їзд (а.с.117), має у власності автомобіль HYUNDAI SONATA, н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску (а.с.112), має у власності нерухоме майно.

У відповідності до Свідоцтва про шлюб, 26.07.2018 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4 (а.с.40).

У цьому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 народилась дитина - ОСОБА_5 , актовий запис № 220 (а.с.46).

Посилання відповідача на Свідоцтва про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд не приймає до уваги, оскільки у цих двох дітей, матір`ю яких є ОСОБА_4 , тобто, його друга дружина, батьком цих дітей є ОСОБА_8 (а.с.47, звор.бік, 49).

Доказів того, де саме працює відповідач, учасниками справи до суду надано не було.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22.01.2020 року відкрито виконавче провадження №61034550 на підставі Судового наказу Приморського районного суду м. Одеси, від 26.01.2012 року, про стягнення на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 аліментів з ОСОБА_2 , у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму щомісяця до досягнення дитиною повноліття (а.с. 88).

Разом з цим, Законом України, від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, ч. 1ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Тобто, законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Проте, згідно до наданого розрахунку заборгованості по аліментах, складеного відділом виконавчої служби (а.с.89): з березня 2020 року боржнику нараховано аліменти щомісячно - 665 грн. 40 коп. (а.с.89).

Отже, виходячи з наведених вище норм, суд зазначає, що аліменти у розмірі 665 грн. 40 коп., які стягуються з відповідача на підставі Судового наказу Приморського районного суду м. Одеси, від 26.01.2012 року, є нижчими, ніж мінімальний розмір, встановлений законодавцем.

Однак, і з заявою позивачки про те, що її син ОСОБА_3 щоденно поїдає продуктів на 390 гривень, що в місяць становить 11700 гривень, суд не може погодитись, оскільки доказів на підтвердження вказаного нею до позову не долучено.

Суд також не погоджується з заявою позивачки про те, що в якості сплати аліментів на дитину, відповідач повинен сплачувати її витрати за квартиру та за комунальні послуги, в якій проживає позивачка.

Суд не приймає до уваги і заяву позивачки про те, що вона сплачує кошти за спортивну секцію з боксу та за змагання з відрядженнями у інші міста України, оскільки на підтвердження цього, нею не надано жодного доказу

Крім того, суд звертає увагу на те, що вказані витрати відносяться до додаткових витрат на дитину, але таких вимог позивачем у позові не заявлено.

Виходячи з зазначеного, з вимогами позивачки про стягнення з відповідача щомісячно аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі, в розмірі 11800 грн., суд погодитись не може.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Вирішуючи спір, суд враховує обставини, які змінилися після встановлення розміру аліментів за судовим наказом та вимогу закону про мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, при визначенні розміру аліментів, суд враховує, що неповнолітній син відповідача ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, а тому приходить до висновку, що відповідач має можливість та може платити щомісячно аліменти на утримання неповнолітнього сина, у розмірі 4000 грн..

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню частково і з відповідача слід стягнути на користь позивачки аліменти, у розмірі 4000грн. щомісячно, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимогст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Пунктом 4 частини 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

22.05.2020 року, між ОСОБА_1 та адвокатом Сидорук Д.С. було укладено Договір про надання правової допомоги (а. с.143).

До матеріалів справи на підставі Договору про надання правової допомоги, долучено ордер адвоката Сидорук Д.С. (а. с.35).

Також, представником позивача надано заяву до суду з детальним описом витрат на правову допомогу і додатки на підтвердження вказаного (а.с.138-143).

У відповідності до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

У своїй ухвалі, від 11.02.2019 року, по справі №335/9780/15-ц, Касаційний цивільний суд Верховного Суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Зважаючи на те, що з позовом до суду позивач звернулась 05.06.2020 року, розгляд справи неодноразово відкладався за заявами та у зв`язку з неявкою відповідача, враховуючи довготривалий розгляд справи, участь представника позивача у судових засіданнях, суд погоджується з доводами позивача про відшкодування заявлених витрат на правову допомогу та приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу є співмірними зі складністю справи і часом, витраченим адвокатом на виконання та обсягом наданих послуг, що, також, підтверджується відповідними документами, у зв`язку з чим вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 13750 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судовий збір по справі становить 840,80 грн., які слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 181, 137, 141, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановивши розмір аліментів 4000 (чотири тисячі) грн., щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого законодавством для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення повноліття дитини, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13750 (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір, в розмірі 840,80 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Допустити негайне виконання рішення, в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст.354,355 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 10 червня 2022 року.

Суддя: Н.В. Мирончук