Рішення

від 16.06.2022 по справі 557/235/22

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/557/180/2022

Справа № 557/235/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2022 року смт Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Тишкуна П.В.

секретар судового засідання Гуменюк Н.П.

за участю прокурора Грицовець О.С.

представника відповідача адвоката Хмарук Ю.М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судуу смтГоща цивільнусправу запозовом керівникаЗдолбунівської окружноїпрокуратури вінтересах Бабинськоїсільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору.

Прокурор звернувся до Гощанського районного суду з вказаним позовом в інтересах Бабинської сільської ради про стягнення з відповідачів коштів, безпідставно збережених внаслідок користування земельною ділянкою без правової підстави та нездійснення оплати за таке використання.

ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи.

А. Позиція позивача (прокурора).

Прокурор зазначає, що Здолбунівською окружною прокуратурою, за результатами вивчення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин, встановлено факт порушення вимог законодавства під час використання земельної ділянки, розташованої на території Бабинської сільської ради (далі - Бабинської ОТГ).

Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками нерухомого майна - незавершеного будівництва 16-ти квартирного житлового будинку загальною площею 709,4 кв.м., що знаходиться на території Бабинської сільської ради. 15.07.2016 Між Бабинською сільською радою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі №43, згідно якого відповідачам в оренду строком на 2 роки було передано земельну ділянку житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,5548 га, кадастровий номер 5621280400:01:003:0001, який було поновлено 15.07.2020 на підставі рішення Бабинської сільської ради № 816 від 14.06.2018 «Про поновлення договору оренди землі», 15.07.2018 укладено додаткову угоду до договору оренди. По закінченню терміну дії додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір оренди не поновили, однак, продовжують користуватися земельною ділянкою, не сплачуючи орендної плати, внаслідок чого безпідставно зберегли майно у вигляді грошових коштів, які мали бути сплачені у якості плати за землю.

Вказує, що у зв`язку з порушенням відповідачами вимог національного законодавства місцевий бюджет упродовж тривалого часу недоотримав значних коштів у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значної шкоди інтересам територіальної громади, Бабинською сільською радою, яка представляє інтереси Бабинської ОТГ, проведено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне використання відповідачами земельної ділянки площею 0,5548 га з кадастровим номером № 5621280400:01:003:0001 за відсутності укладеного договору оренди.

При здійсненні розрахунку плати за користування вказаною земельною ділянкою застосовано відсоткову ставку у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки землі згідно рішення Бабинської сільської ради №816 від 14.06.2018 «Про поновлення договору оренди землі».

Відповідно до розрахунку Бабинської сільської ради від 26.01.2022 розмір недоотриманих доходів за використання земельної ділянки площею 0,5548 га, кадастровий номер 5621280400:01:003:0001 становить 79 127,1 гривень.

Посилаючись на ст.377, ст. ст.1212-1214 ЦК України, ст.83, ч. 1, 2 ст. 120, ст. 125, 2 ст. 152, ст.206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14, ст. 14.1.147, ст. 288.5.1 Податкового кодексу України, ч. З ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст.1, 21 Закону України «Про оренду землі» прокурор просить стягнути з відповідачів солідарно на користь Бабинської сільської ради безпідставно збережені кошти у сумі 79 127,1 грн. та стягнути з відповідачів судові витрати на користь Рівненській обласній прокуратурі у сумі 2 481,00 грн.

Б. Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подав.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Хмарук Ю.М. (надалі представник відповідача) подала до суду відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність. Зазначила, що на вказаній земельній ділянці не ведуться ніякі роботи, тому використання її не здійснюється. Також стверджує, що необгрунтованим є розмір коштів, які просить стягнути прокурор, оскільки відповідачі мали б сплачувати плату за землю в розмірі земельного податку, який є значно меншим, а не в розмірі орендної плати, оскільки окремим рішенням Бабинської сільською ради не затверджено розмір орендної плати для земельних ділянок для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Крім того, вважає, що відсутні передбачені законом підстави для солідарного стягнення коштів з відповідачів.

ІІІ. Рух справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 22.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 11.04.2022.

У судове засідання 11.04.2022 відповідачі не з`явилися, тому суд протокольною ухвалою без виходу в нарадчу кімнату відклав підготовче судове засідання до 27.04.2022.

У судове засідання 27.04.2022 учасники справи не з`явилися, тому суд відклав судове засідання до 18.05.2022.

Ухвалою від 04.05.2022 суд за заявою представника відповідача постановив здійснювати розгляд справи 18.05.2022 в режимі відеоконференції з представником відповідача.

У судове засідання 18.05.2022 учасники справи не з`явилися, тому суд відклав судове засідання до 09.06.2022.

У судове засідання 09.06.2022 відповідачі не з`явилися, тому суд протокольною ухвалою без виходу в нарадчу кімнату відклав судове засідання до 14.06.2022.

В судовому засіданні 14.06.2022 суд оголосив перерву до 17.06.2022 у зв`язку із закінченням робочого часу.

У судовому засіданні 17.06.2022 суд заслухав виступи учасників справи у судових дебатах, вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

IV. Пояснення учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримала у повному обсягу з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовомузасіданні просилапозов не задовольняти з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_2 в жодне із судових засідань не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі, шляхом розміщення оголошення на веб-сторінці Гощанського районного суду, офіційному сайті судової влади.

V. Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками нерухомого майна - незавершеного будівництва 16-ти квартирного житлового будинку загальною площею 709,4 кв.м., що знаходиться на території Бабинської сільської ради Рівненського району за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2015, посвідченого приватним нотаріусом Ящук О.М. 03.08.2015 (номер у реєстрі 283).

Вказаний об`єкт незавершеного будівництва 16-ти квартирного житлового будинку загальною площею 709,4 кв.м., що знаходиться на території Бабинської сільської ради Рівненського району за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 0,5548 га, кадастровий номер 5621280400:01:003:0001, яка перебуває у комунальній власності Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 лютого 2022 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №299646827 від 15 лютого 2022 року.

15.07.2016 між Бабинською сільською радою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі №43, згідно якого відповідачам в оренду строком на 2 роки передається земельна ділянка житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,5548 га, кадастровий номер 5621280400:01:003:0001, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 619 327,12 гривень.

По закінченню строку дії договору оренди, Бабинською сільською радою прийнято рішення № 816 від 14.06.2018 «Про поновлення договору оренди землі», яким визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 656 447,35 грн. На підставі вказаного рішення 15.07.2018 між сільською радою та орендарями укладено додаткову угоду до договору оренди землі №43 від 15.07.2016 та продовжено термін дії договору оренди до 15.07.2020.

По закінченню терміну дії додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір оренди не поновили.

12.11.2020 Бабинська сільська рада надіслала відповідачам лист № 02-09/924 щодо необхідності поновлення договору оренди. Жоден з відповідачів відповіді на зазначений лист не надав.

На день подачі позову договір оренди земельної ділянки площею 0,5548 га з кадастровим номером № 5621280400:01:003:0001 не укладено, листи щодо поновлення договору оренди в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» на адресу сільської ради від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходили.

Станом на 26.01.2022, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані щодо оформлення права користування вказаною земельною ділянкою за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в тому числі на умовах оренди, відсутні. При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжують використовувати земельну ділянку площею 0,5548 га з кадастровим номером № 5621280400:01:003:0001, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої вказані особи по даний час є власниками нерухомого майна - незавершеного будівництва 16-ти квартирного житлового будинку загальною площею 0,5548 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що розміщений на зазначеній земельній ділянці. Доказів припинення права власності на вказані об`єкти незавершеного будівництва, відчуження, знищення тощо суду не надано.

Згідно акту обстеження земельних ділянок від 21.05.2021, Бабинською сільською радою констатовано, що на земельній ділянці площею 0,5548 га з кадастровим номером № 5621280400:01:003:0001 знаходяться недобудовані багатоквартирні житлові будинки, що перебувають у власності громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також здійснюються земляні роботи без відповідних на те дозволів.

Таким чином, судом встановлено, що з 15.07.2020 по день подання позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично використовують земельну ділянку площею 0,5548 га з кадастровим номером № 5621280400:01:003:0001, у зв`язку із розміщенням на ній належного їм на праві власності нерухомого майна, за відсутності оформленого права користування земельними ділянками.

VІ. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до вимог ст. 83 ч. ч. 1 та 2 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 14.1.136 п.14.1 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Відповідно до п.286.1. ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 39 ЗК України та Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним та зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.

Водночас, реєстрація права власності на об`єкт нерухомості не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об`єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку, тобто договорів оренди.

Враховуючи наведене, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, оскільки користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 за наслідками касаційного перегляду судових рішень у цивільній справа № 629/4628/16-ц.

Зі встановлених обставин, суд вбачає підстави для задоволення позову.

Прокурором доведено фактичне користування відповідачами земельною ділянкою, яка на момент виникнення спірних правовідносин, належала територіальній громаді с. Бабин та перебувала у комунальній власності.

Обґрунтовуючи розмір позовних вимог прокурор надав складений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою з кадастровим номером 5621280400:003:0001, площею 0,5548 га, за період з 15.07.2020 по 26.01.2022.

Верховним Судом у постанові від 11.02.2019 за наслідками перегляду судових рішень у справі №922/391/18, зауважено на обов`язку суду перевірити розрахунок коштів на предмет обґрунтованості порядку та підстав нарахування.

Так, з розрахунку вбачається, що розмір безпідставно збережених коштів, обраховувався виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5621280400:003:0001, площею 0,0,5548 га.

За положеннями п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про оцінку землі", п. 1 розділу III „Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів" затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який (витяг про нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки) і є підставою для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, відповідно до процентної ставки встановленої рішенням Бабинської сільської ради.

Згідно з Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку за 2020-2022 роки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5621280400:003:0001 площею 5578 кв. м. у 2020-2021 роках складала 656447,34 грн., у 2022 722092,08 грн.

Рішенням Бабинської сільської ради №816 від 14.06.2018 затверджена ставка річної орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5621280400:003:0001, на рівні 8%.

Таким чином, використовуючи для розрахунку розмір нормативної грошової оцінки, земельної ділянки, яка перебувала у користуванні, а саме 5548 кв. м., розмір безпідставно збережених коштів з 15.07.2020 по 31.12.2021 складає 76905,28 грн.; з 01.01.2022 по 26.01.2022 - 2221,82 грн.

Оскільки свого контррозрахунку на розрахунок позивача відповідачі не надали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю стягнувши солідарно з відповідачів безпідставно збережені кошти в сумі 79127,10 грн.

Приймаючи рішення про солідарне стягнення коштів з відповідачів суд враховував положення статті 541 Цивільного кодексу України, відповідно до якої солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Оскільки відповідачі спільно без належних правових підстав використовували земельну ділянку, яка є єдиним об`єктом цивільних прав, немає можливості визначити частки кожного відповідача у зобов`язанні з відшкодування безпідставно збережених коштів.

Заперечення представника відповідача, що прокурором не обгрунтовано розмір земельної ділянки, який використовується відповідачами, не приймаються судом з огляду на таке.

В даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідачів безпідставно збережених ними сум орендної плати, яку вони мали б сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Відтак, має значення площа, яку фактично використовували відповідачі і підтвердження її належними доказами.

Також, на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користувалася особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження (визначення меж, площі та конфігурації) земельної ділянки звернула увагу Велика Палата у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 зі справи №917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі №917/266/19.

На необхідності достеменного встановлення розміру земельної ділянки, яка використовується відповідачем (чи користується відповідач земельною ділянкою лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а отже, чи не ґрунтується на припущеннях площа, яку покладено в основу обрахунку заявленої до стягнення суми), наголосив також Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року у справі №924/196/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка набуває статусу об`єкта цивільних прав з моменту формування. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ящук О.М. 03.08.2015 (номер у реєстрі 283), об`єкт незавершеного будівництва, який належить відповідачам, розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 5621280400:003:0001.

Відповідно до витягів із технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявних у матеріалах справи, площа земельної ділянки з кадастровим номером 5621280400:003:0001, яка знаходиться у с. Бабин, складає 5548 квадратних метра, тобто, 0,5548 гектара; цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; нормативна грошова оцінка її складає 722092,08 станом на 21.01.2022.

Зазначена ж земельна ділянка площею 0,5578 га з кадастровим номером 5621280400:003:0001 перебувала у користуванні відповідачів на умовах оренди відповідно до договору оренди № 43 від 15.07.2016 та додаткової угоди до нього від 25.07.2018.

Відповідно до Акта обстеження земельної ділянки площею 0,5548 га (кадастровий номер 5621280400:003:0001) від 21.05.2021, на момент обстеження вказаної ділянки на ній розміщено недобудовані багатоквартирні житлові будинки, що перебувають у власності відповідачів.

Як зазначалося вище, доказів припинення права власності відповідачів на вказані недобудовані багатоквартирні житлові будинки суду не надано.

У постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20 зазначено, що основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер. Оскільки відповідачами не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120 ЗК України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідачами використовується уся зазначена земельна ділянка площею 0,5548 га.

Також, суд не приймає твердження представника відповідача, що земельна ділянка не використовується, оскільки будівництво будинків зупинено. Відповідно до Акта обстеження земельної ділянки площею 0,5548 га (кадастровий номер 5621280400:003:0001) від 21.05.2021 об`єкти незавершеного будівництва продовжують знаходитися на земельній ділянці, не демонтовані, земельна ділянка не приведена у первозданний вигляд. Будівлі і споруди, як об`єкти матеріального світу, характеризуються тим, що вони є нерозривно зв`язані фундаментом із земельною ділянкою, на якій розміщені, тому сам факт знаходження їх на цій земельній ділянці утворює юридичний факт користування землею.

Не приймаються судом і твердження представника відповідача, що стягнення коштів у розмірі орендної плати є неправомірним, а за час користування земельною ділянкою відповідачі мали б сплачувати за користування земельною ділянкою кошти в сумі, що не перевищує земельного податку, а саме 0,030% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 270.1.1. пункту 270.1. статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності, земельні частки (паї), які перебувають у власності, земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування. Таким чином, лише особи, які володіють земельною ділянкою, або земельною часткою (паєм) на праві власності, або користуються на основі права постійного користування, мають право та обов`язок сплачувати земельний податок. У всіх інших випадках плата за землю державної та комунальної власності сплачується у виді орендної плати (підпункту 270.1.2. пункту 270.1. статті 270 Податкового кодексу України). Оскільки відповідачами не надано суду доказів, що вони є власниками земельної ділянки, або мають право постійного користування нею, то твердження представника відповідача не грунтуються на нормах права.

Крім того, суд зазначає, що законодавство не зазначає, що для кожної земельної ділянки органі місцевого самоврядування має приймати окреме рішення про визначення розміру орендної плати, як про це стверджувала представник відповідача у відзиві та в судовому засіданні. Відповідно до п. 284.1. ст. 284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Ст. 288 ПК України визначає, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, сама ж стаття встановлює лише мінімальний та максимальний розмір такої плати. Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; відповідно до п. 35 тієї ж статті в такому ж порядку здійснюється затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України. Жодна з цих норм, на які посилалася представник відповідача, не передбачає затвердження окремим рішенням органу місцевого самоврядування ставок орендної плати для земельних ділянок поза межами договорів оренди земельних ділянок, абстрактно, а не при наданні згоди на укладення (чи поновлення) договорів оренди. Разом з тим, прокурором до позовної заяви додано копію рішення Бабинської сільської ради № 816 від 14.06.2018, яким встановлено розмір орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5621280400:003:0001 на рівні 8% від нормативної грошової оцінки, що спростовує твердження представника відповідача про відсутність відповідного рішення.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачів у доход підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2481 грн. в рівних частках.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівникаЗдолбунівської окружноїпрокуратури вінтересах Бабинськоїсільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути солідарноз ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користьБабинської сільськоїради 79 127 (сімдесят дев`ять тисяч сто двадцять сім) грн. 10 коп. безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Рівненської обласної прокуратури сплачену суму судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. (по 1240 (одній тисячі двісті сорок) грн. 50 коп. з кожного).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Бабинська сільська рада, адреса: с. Бабин, вул. Незалежності, 1, Рівненська область, Рівненський район, код ЄДРПОУ: 40128400.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 13.07.2022.

С у д д я П.В. Тишкун