Постанова

від 18.10.2022 по справі 557/235/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2022 року

м. Рівне

Справа № 557/235/22

Провадження № 22-ц/4815/1188/22

Головуючий у Гощанському районному суді

Рівненської області: суддя Тишкун П.В.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

о 15 год. 30 хв. 17 червня 2022 року

у смт. Гоща Рівненської області

Повний текст рішення складено: 13.07.2022

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хмарук Юлії Миколаївни на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 17 червня 2022 року у цивільній справі за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Бабинської сільської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року, діючи в інтересах держави в особі Бабинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі Бабинська ОТГ), в суд звернувся керівник Здолбунівської окружної прокуратури з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 79 127, 10 гривень за час із 15 липня 2020 року по 26 січня 2022 року. Мотивуючи вимоги, вказувалося, що за результатами вивчення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин встановлено факт порушення вимог законодавства під час використання земельної ділянки, розташованої на території позивача.

Відповідачі є співвласниками незавершеного будівництва 16-ти квартирного житлового будинку загальною площею 709,4 кв.м., що знаходиться на території Бабинської ОТГ. 15.07.2016 між сторонами укладено договір оренди землі №43, згідно з яким відповідачам в оренду строком на 2 роки було передано земельну ділянку житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,5548 га, кадастровий номер 5621280400:01:003:0001. Дію договору поновлено 15.07.2020 на підставі рішення Бабинської сільської ради № 816 від 14.06.2018 «Про поновлення договору оренди землі», а 15.07.2018 укладено додаткову угоду до договору оренди. За закінченням терміну дії додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір оренди не поновили, однак продовжують користуватися земельною ділянкою, не сплачуючи орендної плати, внаслідок чого безпідставно зберегли майно у виді грошових коштів, які мали бути сплачені як плата за землю.

При здійсненні розрахунку плати за користування вказаною земельною ділянкою застосовано відсоткову ставку у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки землі згідно з рішенням Бабинської сільської ради №816 від 14.06.2018 «Про поновлення договору оренди землі».

Відповідно до розрахунку позивача від 26.01.2022 розмір недоотриманих доходів за використання земельної ділянки площею 0,5548 га, кадастровий номер 5621280400:01:003:0001, склав 79 127,1 гривень.

Рішенням Гощанського районного суду від 17 червня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь позивача 79 127, 10 гривень безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

У поданій через свого представника адвоката Хмарук Ю.М. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необгрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати та відмовити в позові.

Обгрунтовуючи її, зазначалося про хибність висновків суду, оскільки суперечать обставинам справи та правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 і від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №917/266/19, від 05 лютого 2020 року у справі №924/196/19.

Вважає, що сам факт розміщення об`єкта незавершенного будівництва на сформованій земельній ділянці комунальної власності не означає її використання у сформованному розмірі. При цьому будівельні роботи щодо об`єкта нерухомого майна не проводилися, щодо нього відсутні будь-які повідомлення/дозволи стосовно проведення підготовчих чи будівельних робті, фактичне ж використання об`єкта також неможливе, оскільки відсоток його готовності складає 41%, а сама ділянка знаходиться у занедбаному стані, забур`янена та заросла чагарниками.

На думку заявника, акт обстеження земельної ділянки від 25 травня 2021 року, що складений позивачем, не є допустимим доказом користування земельною ділянкою відповідачами у заявленому розмірі.

Звертає увагу, що позивачем не встановлено розміру ставки орендної плати у передбаченому законом порядку. Посилання суду на рішення Бабинської сільської ради від 14 червня 2018 року №816 "Про поновлення договору оренди землі" як на підставу для розрахунку ставки оренди у 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є помилковим, адже таке рішення органу сільського самоврядування не є рішенням про встановлення ставки орендної плати в розумінні ст. 284 ПК України. Тобто це рішення не є належним доказом.

З урахуванням вимог ст. 288 Податкового кодексуУкраїни (далі ПК України) річна сума орендної плати не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, а тому слід застосовувати ставку у 0, 03%, а не 8%, яку застосовано позивачем.

Заявник не погоджувався із висновками суду про солідарне стягнення коштів з відповідачів, оскільки ст. 360 ЦК України передбачає обов`язок співвласника брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Тобто солідарної відповідальності у цьому разі на співвласника покладено бути не може. Щодо солідарного обов`язку, то він виникає у випадках, встнаовлених законом або договором, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України).

У поданому відзиві керівник Здолбунівської окружної прокуратури, вважаючи оскаржуване рішення законним і обгрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

У своєму відзиві Бабинська сільська рада Рівненського району Рівненської області посилалася на правильність рішення суду першої інстанції, а тому просила залишити без задоволення апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками з розрахунку по Ѕ частці кожному нерухомого майна - незавершеного будівництва 16-квартирного житлового будинку загальною площею 709,4 кв.м., що знаходиться на території Бабинської ОТГ за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на цей об`єкт нерухомості у відповідних частках за кожним з відповідачів зареєстровано на підставі відповідного договору купівлі-продажу від 03.08.2015, посвідченого приватним нотаріусом Ящук О.М. 03.08.2015 (номер у реєстрі 283).

Даний об`єкт незавершеного будівництва 16-ти квартирного житлового будинку загальною площею знаходиться на земельній ділянці площею 0,5548 га, кадастровий номер 5621280400:01:003:0001, яка перебуває у комунальній власності Бабинської ОТГ, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 лютого 2022 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №299646827 від 15 лютого 2022 року.

15 липня 2016 року між Бабинською сільською радою з однієї сторони та відповідачами з другої сторони укладено договір оренди землі №43, згідно з яким орендарям в оренду строком на 2 роки передається земельна ділянка житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,5548 га, кадастровий номер 5621280400:01:003:0001, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 619 327,12 гривень.

За закінченням строку дії договору оренди Бабинською сільською радою прийнято рішення № 816 від 14.06.2018 «Про поновлення договору оренди землі», яким визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 656 447,35 грн. На підставі цього рішення 15.07.2018 між орендодавцем та орендарями укладено додаткову угоду до договору оренди землі №43 від 15.07.2016 та продовжено термін дії договору оренди до 15.07.2020.

Після закінчення терміну дії додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дію договору оренди не поновлювали.

12 листопада 2020 року позивач надіслав відповідачам лист № 02-09/924 щодо необхідності поновлення договору оренди. Жоден з орендарів відповіді на зазначений лист не надав.

На день пред`явлення позову договору оренди земельної ділянки площею 0,5548 га з кадастровим номером № 5621280400:01:003:0001 не укладено, листи щодо поновлення договору оренди в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» на адресу Бабинської ОТГ від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходили.

Станом на 26 січня 2022 року згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дані щодо оформлення права користування вказаною земельною ділянкою за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в т.ч. на умовах оренди, відсутні. При цьому відповідачі продовжують використовувати земельну ділянку площею 0,5548 га з кадастровим номером № 5621280400:01:003:0001, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої вони на момент вирішення спору є власниками нерухомого майна - незавершеного будівництва 16- квартирного житлового будинку загальною площею 0,5548 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розміщений на зазначеній земельній ділянці. Доказів припинення права власності на вказані об`єкти незавершеного будівництва, відчуження, знищення тощо суду не надано.

Згідно з актом обстеження земельних ділянок від 21 травня 2021 року, складеного Бабинською ОТГ, на земельній ділянці площею 0,5548 га з кадастровим номером № 5621280400:01:003:0001 знаходяться недобудовані багатоквартирні житлові будинки, що перебувають у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також здійснюються земляні роботи без відповідних на те дозволів.

Отже, починаючи з 15 липня 2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично використовують земельну ділянку площею 0,5548 га з кадастровим номером 5621280400:01:003:0001 у зв`язку із розміщенням на ній належного їм на праві власності нерухомого майна за відсутності зареєстрованого права користування земельними ділянками.

Вважаючи, що суб`єктивні цивільні права Бабинської ОТГ порушуються внаслідок несплати коштів за фактичного користування земельною ділянкою після припинення договірних орендних відносин, у лютому 2022 року в суд звернувся керівник Здолбунівської окружної прокуратур в інтересах держави в особі позивача з вимогами до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 79 127, 10 гривень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості позову, оскільки договірні правовідносини між сторонами з приводу оренди земельної ділянки площею 0, 5578 м.кв., кадастровий номер: 5621280400:003:0001, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована у АДРЕСА_1 , припинилися 15 липня 2020 року. При цьому дію договору оренди припинено саме з ініціативи відповідачів, які водночас протягом періоду по 26 січня 2022 року продовжували користуватися цією ділянкою.

Оскільки ставка річної орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки затверджена рішенням Бабинської сільської ради на підставі рішення №816 від 14 червня 2018 року і складає 8%, тому розмір безпідставно збережених коштів склав 79 127, 10 гривень, які стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача.

Проте з висновками про солідарне стягнення коштів з відповідачів на користь Бабинської ОТГ колегія суддів не погоджується.

Відповідно до ст.ст. 83, 120, 206 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із пп. 14.1.147 п.14.1 ст. 14, пп. 14.1.136 п. 14.1, п.286.1. ст. 286 ПК України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Нормами ст. 39 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним та зареєстрованим відповідно до закону.

Отже, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. При цьому реєстрація права власності на об`єкт нерухомості не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об`єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку, тобто договорів оренди. Тобто з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені положеннями гл. 83 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша ст. 93 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вказує, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

За змістом зазначених норм виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, оскільки користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість нарахованого і стягнутого розміру спірних коштів, то апеляційний суд звертає увагу на таке.

Обґрунтовуючи розмір вимог, прокурор надав складений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою з кадастровим номером 5621280400:003:0001, площею 0,5548 га, за період з 15.07.2020 по 26.01.2022.

Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2019 року у справі №922/391/18 зауважено на обов`язку суду перевірити розрахунок коштів на предмет обґрунтованості порядку та підстав нарахування.

Так, з розрахунку вбачається, що розмір безпідставно збережених коштів, обраховувався виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5621280400:003:0001, площею 0,0,5548 га.

За положеннями п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про оцінку землі", п. 1 розділу III „Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів" затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який (витяг про нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки) і є підставою для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, відповідно до процентної ставки встановленої рішенням Бабинської сільської ради.

Згідно з Витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку за 2020-2022 роки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5621280400:003:0001 площею 5578 кв. м. у 2020-2021 роках складала 656447,34 грн., у 2022 722092,08 грн.

Рішенням Бабинської сільської ради №816 від 14.06.2018 затверджена ставка річної орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5621280400:003:0001, на рівні 8%.

Отже, використовуючи для розрахунку розмір нормативної грошової оцінки, земельної ділянки, яка перебувала у користуванні, а саме 5548 кв. м., розмір безпідставно збережених коштів з 15.07.2020 по 31.12.2021 складає 76905,28 грн.; з 01.01.2022 по 26.01.2022 - 2221,82 грн., а сумарно 79 127, 10 гривень.

Приходячи до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги хибність висновку суду стосовно унеможливлення визначити частку кожного відповідача у зобовязанні з відшкодування безпідставно збережених коштів, з огляду на що виникла солідарна відповідальність відповідачів.

Так, згідно із ст. 541 ЦК України солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповіднодо своєїчастки управі спільноїчасткової власностізобов`язанийбрати участьу витратахна управління,утримання тазбереження спільногомайна,у сплатіподатків,зборів (обов`язковихплатежів),а такожнести відповідальністьперед третімиособами зазобов`язаннями,пов`язанимиіз спільниммайном.

При цьому Податковий кодекс України, який регулює порядок справляння орендної плати за землю державної та комунальної власності, не визначає підстав для її солідарного стяггнення з власників, яким належить нерухоме майно на такій земельній ділянці з правом спільної часткової власності. Випадки ж солідарної відповідальності цим Кодексом передбачені лише для членів (пайовиків) щодо кооперативів, кредитних спілок або інших колективних госопдарств (п. 97.4.5 ст. 97 ПК України), у разі реорганізації платника податку (п.п. 98.3, 98.4.3 ст. 98 ПК України), а також для батьків (усиновителів) у випадку невиконання грошових зобов'язань їхніх малолітніх/неповнолітніх дітей (п. 99.2 ст. 99 ПК України).

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що висловлений у постанові від 05 листопада 2020 року у справі №345/1215/18.

Оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками у спільній частковій власності з розрахунку по Ѕ частині кожен об'єкта незавершеного будівництва 16-квартирного житлового будинку, що розташований на земельній ділянці у АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5621280400:01:003:0001, тому перед власником цієї земельної ділянки у них виникають не солідарні зобов'язання, а зобов'язання, виражені у відповідній частці щодо права власності в об'єкті нерухомості. Законом чи договором іншого не передбачено.

Отже, 79 127, 10 гривень, поділивши на 2, отримаємо 39 563, 55 гривень, які належить стягнути на користь позивача з кожного із відповідачів.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у спарві №922/2765/20.

Апеляційним судом також враховується і те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14-ц (14-473цс18) звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто стягнення коштів у частці з кожного із відповідачів, а не солідарно - як цього вимагав керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бабинської ОТГ, не є виходом за межі позовних вимог і порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України).

Решта аргументів заявника є необгрунтованими і такими, що на увагу не заслуговують, адже суд попередньої інстанції уже дав їм відповідну правову оцінку, детально та послідовно спростувавши в оскаржуваному рішенні, з чим погоджується і колегія суддів. Тому правової необхідності повторно обговорювати необгрунтованість порушених в апеляційній скарзі питань не вбачається.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є незастосування судом першої інстанції норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хмарук Юлії Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 17 червня 2022 року частково скасувати.

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Бабинської сільської ради Рівненського району Рівненської області з кожного по 39 563 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят три) гривні 55 копійок безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків