Рішення

від 10.07.2022 по справі 914/408/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2022 Справа № 914/408/22

місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФрісландКампіна Юей», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-Трейд», м.Львів

про стягнення 1 022 372,00 грн

Суддя Щигельська О.І.

Секретар судового засідання Зарицька О.Р.

Представники сторін

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФрісландКампіна Юей» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-Трейд» про стягнення заборгованості за Дистриб`юторською угодою №6/1220 від 31.12.2020 в розмірі 1 022 372,00 грн.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 року справу передано судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 17.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.03.2022.

Ухвалою суду від 14.03.2022 підготовче засідання відкладено на 11.04.2022.

Ухвалою суду від 11.04.2022 строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів з 19.04.2022. Підготовче засідання відкладено на 16.05.2022 р.

20.04.2022 в системі документообіг суду за вх.№8248/22 зареєстровано клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.06.2022 протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання відповідача поновив строк на подання доказів та долучив докази до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.05.2022 підготовче засідання відкладено на 06.06.2022.

Ухвалою суду від 06.06.2022 закрито підготовче провадження у справі №914/408/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2022.

В судове засідання 11.07.2022 представники сторін явки повноважних представників не забезпечили хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 31.12.2020 року між ТОВ «ФрісландКампіна Юей» та ТОВ «Пегас-Тейд» було укладено Дистриб`юторську Угоду №6/1220, на виконання умов якої позивач поставив, а відповідач отримав від постачальника, продукцію, що підтверджується видатковими накладними.

Сторонами складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2021 року де відповідач визнав борг в загальній сумі 1 104 834,40 грн.

В січні 2022 року відповідачем було сплачено 50000,00 гривень та повернуто продукції за накладної про повернення № 4 від 11 січня 2022 року на 32462,40 грн., всього на суму 82462,40 грн. Позивач вказує, що заборгованість станом на 01.02.2022 року складає 1022 372,00 грн.

Оскільки заборгованість не була сплачена відповідачем, зазначене зумовило звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Пегас-Тейд» 1022372,00 грн заборгованості.

Аргументи відповідача

Відповідач у клопотанні (вх.№8248/21 від 20.04.2022) зазначає, що у позовній заяві зазначено про суму боргу відповідача в розмірі 1022372,00 грн, де позивачем було враховано оплати за січень 2022 року в розмірі 82462,40 грн, проте позивачем не враховано, що 31 січня 2022 року, а також у лютому 2022 року відповідач здійснив оплату боргу на загальну суму 200000,00 грн. Таким чином загальна сума боргу змінилась, про що відомо позивачу та його представнику, однак останні не виходять на контакт з метою мирного врегулювання спору та узгодження остаточної спірної суми боргу.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФрісландКампіна Юей» (позивач по справі, постачальник за угодою) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пегас-Трейд» (відповідач по справі, дистриб`ютор за угодою) укладено Дистрибюторську угоду №6/1220, за якою постачальник поставляє на підставі замовлень дистриб`ютора, прийнятих постачальником до виконання та передає у власність дистриб`ютору продукцію, а дистриб`ютор приймає та здійснює оплату продукції в порядку та на умовах передбачених цією угодою. Сторони встановлюють, що предметом цієї угоди є поставка продукції згідно вимог ст. 264 - 271 Господарського кодексу України, а також організація здійснення подальшої реалізації продукції (дистрибуція) відповідно до умов угоди (п.1.1. Угоди).

Відповідно до п.п. 7.1.-7.3. угоди постачання продукції здійснюється на підставі прийнятих та погоджених із постачальником замовлень від дистриб`ютора. Погоджене замовлення є підставою для складання видаткової накладної на конкретну партію продукції, в якій зазначається номенклатура, кількість, ціна продукції та інші необхідні дані. Така видаткова накладна є невід`ємною частиною угоди та складається за формою, визначеною у Додатку №3 до угоди. Постачальник здійснює поставку продукції на умовах DDP у відповідності до Правил міжнародного тлумачення термінів ІНКОТЕРМС (у редакції 2010 р.). Місце поставки - склад дистриб`ютора, розташований за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 56.

Розділом 8 угоди сторони погодили ціни та умови розрахунків, зокрема встановлено, що дистриб`ютор отримує продукцію за цінами, зазначеними у прайс-листі постачальника (Додаток №2) до цієї угоди відповідно до умов оплати, зазначених в даній угоді. Ця інформація є закритою та являє собою комерційну таємницю і не підлягає розголошенню (п.8.1.).

Загальна ціна угоди визначається за загальною вартістю поставлених та оплачених партій продукції протягом дії даної угоди згідно підписаних та завірених належним чином видаткових накладних (п.8.2.).

Дистриб`ютор здійснює оплату поставленої продукції у розмірі, що дорівнює вартості продукції, протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту отримання продукції (п.8.3.).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію, що підтверджується долученими видатковими накладними, зокрема: Видаткова накладна №1132 від 01.11.2021 року на суму 198441,60 грн; Видаткова накладна №1153 від 08.11.2021 року на суму 338740,80 грн; Видаткова накладна №1163 від 12.11.2021 року на суму 84475,20 грн; Видаткова накладна №1174 від 19.11.2021 року на суму 245913,60 грн; Видаткова накладна №1193 від 26.11.2021 року на суму 231297,60 грн; Видаткова накладна №1209 від 07.12.2021 року на суму 161476,80 грн; Видаткова накладна №1236 від 20.12.2021 року на суму 154368,00 грн; Видаткова накладна №1248 від 28.12.2021 року на суму 88982,40 грн.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивачем долучено Акт звірки взаєморозрахунків за період з липня 2021 по грудень 2021 року, згідно якого станом на 31.12.2021 заборгованість на користь ТОВ «ФрісландКампіна Юей» становить 1104834,40 грн. Акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Крім того позивач зазначає, що в січні 2022 року відповідачем було сплачено 50000,00 грн та повернуто продукції на 32462,40 грн, що підтверджується накладною Повернення постачальнику № 4 від 11.01.2022 року на суму 32462,40 грн. Відтак сума боргу складає 1022 372,00 грн.

Відповідач в свою чергу вказує, що ним частково сплачено заборгованість, що підтверджується долученими копіями платіжних доручень,а саме:

- №1003 від 24.01.2022 року на суму 50000,00 грн, призначення платежу «оплата за дитяче харчування зг. розх. накл.. №1153 від 08.11.2021 р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн»;

- №10018 від 31.01.2022 року на суму 50000,00 грн, призначення платежу «оплата за дитяче харчування зг. розх. накл.. №1153 від 08.11.2021 р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн»;

- №10032 від 07.02.2022 року на суму 50000,00 грн, призначення платежу «оплата за дитяче харчування зг. розх. накл.. №1162 від 12.11.2021 р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн»;

- №10047 від 15.02.2022 року на суму 50000,00 грн, призначення платежу «оплата за дитяче харчування зг. розх. накл.. №1174 від 19.11.2021 р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн»;

- №10066 від 21.02.2022 року на суму 50000,00 грн, призначення платежу «оплата за дитяче харчування зг. розх. накл.. №1174 від 19.11.2021 р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн»;

Також відповідачем долучено копію Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 05.04.2022, з якого вбачається, що початкове сальдо становило 1104834,40 грн, з урахуванням часткових оплат та повернення продукції за даними ТОВ «Пегас-Трейд» станом на 05.04.2022 заборгованість на користь ТОВ «ФрвсландКампіна Юей» становить 822372,00 грн. Акт підписаний представником відповідача та скріплений його печаткою.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФрісландКампіна Юей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пегас-Трейд» укладено Дистриб`юторську угоду №6/1220 від 30.12.2020 року.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договору поставлено, а відповідачем прийнято продукцію, що підтверджується долученими видатковими накладними.

Крім того суд зазначає, що сторонами складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2021 року де відповідачем визнано борг в загальній сумі 1104834,40 грн.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги передбачений сторонами порядок розрахунків, суд, з врахуванням загальних положень цивільного законодавства про порядок обчислення строків, вихідних та святкових днів, приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання із оплати за товар, отриманий згідно видаткових накладних.

Однак суд звертає увагу, що відповідачем 20.04.2022 за вх.№8248/22 подано клопотання, в якому зазначено, що позивачем при визначенні суми боргу не враховано, що 31 січня 2022 року, а також у лютому 2022 року відповідач здійснив оплату боргу на загальну суму 200000,00 грн. Таким чином загальна сума боргу змінилась, про що відомо позивачу.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 150000,00 грн до відкриття провадження у даній справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо оплати 21.02.2022 року на суму 50000,00 грн. така здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі, а тому провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 50000,00 грн основного боргу слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.1231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок заявленої позивачем суми, суд зазначає, що така є обґрунтованою та підлягає до задоволення частково в розмірі 822372,00 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФрісландКампіна Юей» до ТОВ «Пегас-Трейд» підлягають частковому задоволенню в сумі 822372,00 грн. В частині позовних вимог про стягнення 50000,00 грн основного боргу провадження по справі слід закрити. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №56 від 27.01.2022 на суму 15335,58 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 822372,00 грн, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 2335,94 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 50000,00 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-трейд» (79035, Львівська обл., місто Львів, вулиця Бузкова, будинок 2, корпус В; ідентифікаційний код 38558145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФрісландКампіна Юей» (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 9, корпус 1Ф; ідентифікаційний код 39112104) 822372,00 грн заборгованості та 12335,94 грн судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.22р.

Суддя Щигельська О.І.