Постанова

від 13.10.2022 по справі 914/408/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2022 р. Справа №914/408/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-Трейд» від 29.07.2022 (вх. №0105/1876/22 від 01.08.22)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2022 ( повний текст рішення складено 14.07.2022, суддя Щигельська О.І.)

у справі № 914/408/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФрісландКампіна Юей», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-Трейд», м. Львів

про стягнення 1022372,00 грн.,

представники сторін не з`явились

15 лютого 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «ФрісландКампіна Юей» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Пегас-Трейд» про стягнення заборгованості за дистриб`юторською угодою №6/1220 від 31.12.2020 в розмірі 1022372,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.07.2022 у справі №914/408/22 позовні вимоги ТзОВ «ФрісландКампіна Юей» задоволено частково; в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 50000,00 грн. провадження закрито; з ТзОВ «Пегас-Трейд» на користь позивача стягнуто 822372,00 грн. заборгованості та 12335,94 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ТзОВ «Пегас-Трейд» допустило порушення зобов`язань за дистриб`юторською угодою № 6/1220, укладеною з ТзОВ «ФрісландКампіна Юей», в частині оплати за поставлений товар на суму 1022372,00 грн. Відповідач свою заборгованість перед позивачем визнав, підписавши акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021, однак зазначив, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не враховано здійснених ним у січні та лютому 2022 оплат боргу на суму 200000,00 грн. Дослідивши подані сторонами докази, суд, з врахуванням сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 150000,00 грн. до відкриття провадження у даній справі, відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині; провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн. закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; позовні вимоги в розмірі 822372,00 грн. суд визнав правомірно заявленими та обґрунтованими, відтак дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Не погодившись із ухваленим рішенням ТзОВ «Пегас-Трейд» оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, як на підставу для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2022 в частині задоволення позовних вимог, покликається на наступне:

- після підписання акта звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021, він систематично погашав борг частинами, відтак позивач своїми конклюдентними діями прийняв даний спосіб погашення заборгованості та не заперечував проти такого;

- апелянт вважає, що оскільки позивач не звертався до відповідача з претензією, а своїми діями прийняв запропонований відповідачем спосіб погашення заборгованості, відтак, станом 15.02.2022 (звернення позивача до суду з даним позовом) у відповідача не виник обов`язок щодо погашення заборгованості, права позивача не були порушені, а даний позов є передчасним.

Процесуальний хід розгляд даної справи викладений в ухвалах Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2022, від 10.08.2022 та від 08.09.2022.

Позивач вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 04.08.2022 не виконав, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В дане судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно були повідомленні про час та місце розгляду апеляційної скарги засобами електронного зв`язку за адресами, вказаними сторонами у їх процесуальних документах.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 11 ЦК України визначає, що однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Місцевим господарським судом встановлено, що 31.12.2020 року між ТзОВ «ФрісландКампіна Юей» (постачальник) та ТзОВ «Пегас-Трейд» (дистриб`ютор) було укладено дистриб`юторську угоду №6/1220 (далі угода), відповідно до умов п. 1.1 якої постачальник поставляє на підставі замовлень дистриб`ютора, прийнятих постачальником до виконання та передає у власність дистриб`ютору продукцію, а дистриб`ютор приймає та здійснює оплату продукції в порядку та на умовах передбачених цією угодою. Сторони встановлюють, що предметом цієї угоди є поставка продукції згідно вимог ст. 264 - 271 Господарського кодексу України, а також організація здійснення подальшої реалізації продукції (дистрибуція) відповідно до умов угоди.

У пунктах 7.1.-7.3. угоди сторони визначили, що постачання продукції здійснюється на підставі прийнятих та погоджених із постачальником замовлень від дистриб`ютора. Погоджене замовлення є підставою для складання видаткової накладної на конкретну партію продукції, в якій зазначається номенклатура, кількість, ціна продукції та інші необхідні дані. Така видаткова накладна є невід`ємною частиною угоди та складається за формою, визначеною у додатку №3 до угоди. Постачальник здійснює поставку продукції на умовах DDP у відповідності до Правил міжнародного тлумачення термінів ІНКОТЕРМС (у редакції 2010 р.). Місце поставки - склад дистриб`ютора, розташований за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 56.

Розділом 8 угоди, зокрема, п. 8.1. сторони погодили ціни та умови розрахунків, зокрема встановлено, що дистриб`ютор отримує продукцію за цінами, зазначеними у прайс-листі постачальника (додаток №2) до цієї угоди відповідно до умов оплати, зазначених в даній угоді. Ця інформація є закритою та являє собою комерційну таємницю і не підлягає розголошенню.

Відповідно до п. 8.2. угоди загальна ціна угоди визначається за загальною вартістю поставлених та оплачених партій продукції протягом дії даної угоди згідно підписаних та завірених належним чином видаткових накладних.

Згідно з п. 8.3. угоди дистриб`ютор здійснює оплату поставленої продукції у розмірі, що дорівнює вартості продукції, протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту отримання продукції.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом ТзОВ «ФрісландКампіна Юей» на виконання умов договору поставив, а ТзОВ «Пегас-Трейд» прийняв продукцію, що підтверджується підписаними та скріпленими відтисками печаток сторін видатковими накладними №1132 від 01.11.2021 року на суму 198441,60 грн; №1153 від 08.11.2021 року на суму 338740,80 грн; №1163 від 12.11.2021 року на суму 84475,20 грн; №1174 від 19.11.2021 року на суму 245913,60 грн; №1193 від 26.11.2021 року на суму 231297,60 грн; №1209 від 07.12.2021 року на суму 161476,80 грн; №1236 від 20.12.2021 року на суму 154368,00 грн; №1248 від 28.12.2021 року на суму 88982,40 грн., долученими до матеріалів справи.

Позивачем долучено підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток акт звірки взаєморозрахунків за період з липня 2021 до грудня 2021 року, відповідно до якого, станом на 31.12.2021, заборгованість на користь ТОВ «ФрісландКампіна Юей» становить 1104834,40 грн. В січні 2022 року відповідачем було сплачено 50000,00 грн. та повернуто продукції на 32462,40 грн., відповідно до накладної повернення постачальнику № 4 від 11.01.2022 року на цю суму.

Відтак, заявлена до стягнення заборгованість відповідача перед позивачем склала 1022372,00 грн.

В свою чергу, відповідач стверджує, що ним протягом січня-лютого 2022 було здійснено частково оплату поставленого товару, на підтвердження чого долучив наступні видаткові накладні:

- №1003 від 24.01.2022 року на суму 50000,00 грн., призначення платежу «оплата за дитяче харчування зг. розх. накл. №1153 від 08.11.2021 р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн.»;

- №10018 від 31.01.2022 року на суму 50000,00 грн., призначення платежу «оплата за дитяче харчування зг. розх. накл. №1153 від 08.11.2021 р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн.»;

- №10032 від 07.02.2022 року на суму 50000,00 грн., призначення платежу «оплата за дитяче харчування зг. розх. накл. №1162 від 12.11.2021 р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн.»;

- №10047 від 15.02.2022 року на суму 50000,00 грн., призначення платежу «оплата за дитяче харчування зг. розх. накл. №1174 від 19.11.2021 р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн.»;

- №10066 від 21.02.2022 року на суму 50000,00 грн., призначення платежу «оплата за дитяче харчування зг. розх. накл. №1174 від 19.11.2021 р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн.»;

Поруч з долученими платіжними дорученнями, відповідач також долучив до матеріалів справи копію акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 до 05.04.2022, який містить підпис та печатку лише відповідача. З вказаного акта вбачається, що початкове сальдо становило 1104834,40 грн., а з врахуванням часткових оплат та повернення продукції, заборгованість ТОВ «Пегас-Трейд» на користь ТОВ «ФрісландКампіна Юей» станом на 05.04.2022 становила 822372,00 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведені норми законодавства, беручи до уваги передбачений сторонами порядок розрахунків, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати за товар, отриманий згідно видаткових накладних.

Отже, доказами наявними в матеріалах справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договору поставлено, а відповідачем прийнято продукцію, що підтверджується долученими видатковими накладними. Однак, відповідач допустив порушення зобов`язань за вказаним договором в частині оплати за поставлену продукцію, що зокрема, підтверджується і підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2021 року, де відповідачем визнано борг в загальній сумі 1104834,40 грн.

Разом з тим, як було зазначено вище, відповідач протягом січня-лютого 2022 здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 200000,00 грн., однак ця сума не була врахована позивачем при визначенні суми боргу, яка є предметом даного спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Підсумовуючи наведене, з врахуванням сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 150000,00 грн. до відкриття провадження у даній справі, суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині. Разом з тим, з огляду на часткове погашення відповідачем заборгованості на суму 50000,00 грн., яке здійснено 21.02.2022, тобто після відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про закриття провадження у справі в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч.1 ст.1231 ГПК України.

Отже, перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерахунок заявленої позивачем суми, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТзОВ «ФрісландКампіна Юей» частково в розмірі 822372,00 грн.

Разом з тим, судова колегія критично оцінює доводи скаржника про те, що обов`язок погашення заборгованості станом на день звернення до суду з даним позовом (15.02.2022) у відповідача не виник, оскільки відповідно до п. 8.3 угоди дистриб`ютор здійснює оплату поставленої продукції у розмірі, що дорівнює вартості продукції, протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту отримання продукції. Враховуючи ту обставину, що крайня поставка товару була здійснена позивачем 28.12.2021, відповідно до видаткової накладної за № 1248, відтак строк оплати за вказаною накладною, згідно п. 8.3. угоди, завершився 11.02.2022.

Також, відхиляються доводи скаржника про те, що даний позов є передчасним, оскільки позивач попередньо не звертався до відповідача у претензійному порядку з огляду на приписи ст. 222 Господарського кодексу України, відповідно до яких учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2022 у справі №914/408/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-Трейд» без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 19.10.2022.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік