Постанова

від 11.07.2022 по справі 910/10332/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/10332/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Щербака Є. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 (колегія суддів: Андрієнко В. В. - головуючий, Шапран В. В., Буравльов С. І.) і ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 (суддя Кирилюк Т. Ю.) у справі

за позовом Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України

до Профспілки працівників освіти і науки України

про визнання права,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Києво-Святошинська територіальна організація профспілки працівників освіти і науки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Профспілки працівників освіти і науки України про визнання права Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України як самостійної територіальної організації Профспілки працівників освіти і науки України на безпосереднє підпорядкування Центральному комітету Профспілки працівників освіти і науки України (далі - ЦК Профспілки) з відповідними правами організаційної ланки, в тому числі щодо відрахувань профспілкових внесків до ЦК Профспілки.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку із проведенням в Україні адміністративно-територіальної реформи та ліквідацією Києво-Святошинського району як адміністративно-територіальної одиниці, а також з метою реформування, збереження і забезпечення умов для подальшого функціонування профспілкової організації, рішенням конференції Києво-Святошинської районної організації профспілки працівників освіти і науки України від 30.11.2020 ухвалено змінити найменування організації з Києво-Святошинська районна організація профспілки працівників освіти і науки України на Києво-Святошинська територіальна організація профспілки працівників освіти і науки України. Рішенням ради Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України від 02.03.2021 № 2 ухвалено, зокрема, підтвердити належність Києво-Святошинської територіальної організації галузевої профспілки - правонаступниці Києво-Святошинської районної організації Профспілки як організаційної ланки до всеукраїнської громадської організації - Профспілки працівників освіти і науки України. На виконання зазначеного рішення від 02.03.2021 позивач звертався до відповідача з клопотанням підтвердити належність Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України як організаційної ланки до всеукраїнської громадської організації - Профспілки працівників освіти і науки України відповідно до статті 22.2 Статуту Профспілки працівників освіти і науки України, та надати банківські реквізити для безготівкового перерахування членських внесків. Проте відповідач повідомив, що підтвердження належності до Профспілки працівників освіти і науки України організаційним ланкам надається лише у разі перебування їх на обліку в обласних та в Київській міській організації Профспілки у статусі її організаційної ланки. Посилаючись на статтю 22.1 Статуту Профспілки працівників освіти і науки України, відповідач зауважив про обов`язок позивача обліковуватися в Київській обласній організації профспілки як її організаційної ланки. Позивач вважав, що Профспілка працівників освіти і науки України звузила повноваження, надані позивачеві Статутом, Законом України "Про об`єднання громадян", Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022, закрито провадження у справі № 910/10332/21 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Ухвала Господарського суду міста Києва мотивована тим, що наявність у позивача наміру безпосередньо підпорядковуватися відповідачу в якості районної організаційної ланки з правами обласної організації профспілки та відмова відповідача порушити встановлений статутний організаційний порядок не є господарсько-правовим спором та не відповідає положенням статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України. Суд, посилаючись на положення статей 1, 2, 6, 8, 11, 12, частини 1 статті 14 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", зазначив, що питання організаційної структури профспілки та її підпорядкування профспілковим органам належить виключно до внутрішньої діяльності профспілкової організації та не є господарською діяльністю позивача чи відповідача у розумінні статті 3 Господарського кодексу України. За висновком суду, правовідносини, які виникли у сторін цієї справи не мають характеру господарських правовідносин. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено положень, які б віднесли спір у цій справі до таких, що належать до юрисдикції господарського суду, натомість цей спір відноситься до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньоорганізаційної діяльності, оскільки пов`язаний із питаннями організаційної структури профспілки та її підпорядкування профспілковим органам, тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює засади їх діяльності. Керуючись положеннями статей 2, 19 Цивільного процесуального кодексу України, суд зазначив, що цей спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства. За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що провадження у цій справі належить закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Києво-Святошинська територіальна організація профспілки працівників освіти і науки України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 і ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2021, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували норми процесуального права, а саме положення пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Києво-Святошинська територіальна організація профспілки працівників освіти і науки України, зазначаючи про структуру Профспілки працівників освіти і науки України, звертає увагу на те, що відповідач порушує її права, а саме звужує повноваження, надані позивачеві Статутом Профспілки працівників освіти і науки України, Законом України "Про об`єднання громадян", Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Скаржник вважає, що, звернувшись із цим позовом, він здійснює захист свого інтересу на участь в роботі та управлінні Профспілки працівників освіти і науки України, а також захист інтересу щодо розміру профспілкових внесків, який, на думку скаржника, є різним у залежності від підпорядкування профспілки. Стверджуючи про те, що сторони у цій справі є юридичними особами, скаржник заперечує, що цей спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

4. Обставини, встановлені господарськими судами

4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач є організаційною ланкою відповідача відповідно до пункту 22.2 Статуту Профспілки працівників освіти і науки України (далі - Статут).

4.2. Пунктом 22.1 Статуту встановлено, що обласні організації відповідача об`єднують, у тому числі, районні організаційні ланки.

4.3. Рішенням ради позивача від 02.03.2021 підтверджена належність власної організації до відповідача і не підтверджена її належність до Київської обласної організації галузевої профспілки.

4.4. Листом від 11.03.2021 № 085 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про фактичне визнання його організаційною ланкою відповідно до пункту 22.1 Статуту.

4.5. Листом від 18.03.2021 № 02-8/253 відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення клопотання, оскільки ЦК Профспілки працівників освіти і науки України підпорядковуються лише обласні та Київська міська організації профспілки. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, у листі від 18.03.2021 № 02-8/253 відповідач не заперечував факт визнання позивача організаційною ланкою профспілки, а лише наголошував на необхідності взяття його на облік обласною організацією профспілки.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Києво-Святошинської територіальної організації профспілки належить задовольнити з огляду на таке.

5.2. Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання права позивача на безпосереднє підпорядкування ЦК Профспілки з відповідними правами організаційної ланки, в тому числі щодо відрахувань профспілкових внесків до ЦК Профспілки працівників освіти і науки України.

5.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

5.4. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Наведену норму процесуального права належить застосовувати, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

5.5. Ухвала Господарського суду міста Києва, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що правовідносини, які виникли у сторін цієї справи не мають характеру господарських правовідносин. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено положень, які б віднесли спір у цій справі до таких, що належать до юрисдикції господарського суду, натомість цей спір відноситься до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньоорганізаційної діяльності, оскільки пов`язаний із питаннями організаційної структури профспілки та її підпорядкування профспілковим органам, тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює засади їх діяльності. Посилаючись на положення статей 2, 19 Цивільного процесуального кодексу України, суд зазначив, що цей спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що провадження у цій справі належить закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.

5.7. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.8. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

5.9. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

5.10. За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

5.11. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства -цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Подібні висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 210/5659/18, від 03.07.2019 у справі № 761/33069/16-ц.

5.12. Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

5.13. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

5.14. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.15. За змістом частини 1 статті 20 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

5.16. При вирішенні питання про належність спору до господарської юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 761/33069/16-ц зауважила, що за суб`єктною юрисдикцією спір між двома юридичними особами, якщо законом не передбачено іншого порядку, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки саме Господарський процесуальний кодекс України прямо вказав на суб`єктний склад господарського спору - юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Тобто стороною господарського спору може бути будь-яка юридична особа, у тому числі профспілка, якщо спір виник з іншою юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем, незалежно від того, чи стосується цей спір виконання господарського договору чи міг стосуватися виконання профспілкою своїх статутних завдань.

5.17. За змістом пункту 6.22 постанови Великої Палати Верховного суду від 22.01.2019 у справі № 915/1674/15, спори самостійних юридичних осіб щодо організаційних відносин у межах їх створення та діяльності підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

5.18. За статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.

За приписами статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 85 Цивільного кодексу України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

5.19. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти; організації профспілки - організаційні ланки профспілки, визначені статутом профспілки, що діють у межах повноважень, наданих статутом та цим Законом; профспілковий орган - орган, створений згідно із статутом (положенням) профспілки, об`єднання профспілок, через який профспілка здійснює свої повноваження.

Статтею 8 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що з метою виконання своїх статутних завдань профспілки, їх організації (якщо це передбачено статутом) мають право на добровільних засадах створювати об`єднання (ради, федерації, конфедерації тощо) за галузевою, територіальною або іншою ознакою, а також входити до складу об`єднань та вільно виходити з них.

За змістом статті 14 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статут (положення) профспілки повинен містити, зокрема організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу.

Отже, профспілки - добровільні неприбуткові громадські організації, структура яких визначається їх статутом.

5.20. У справі, що розглядається, з позовом у порядку господарського судочинства звернулася Києво-Святошинська територіальна організація профспілки працівників освіти і науки України, яка відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має ідентифікаційний код юридичної особи: 02668558 (а. с. 51 т. 1). Відповідачем у справі є Профспілка працівників освіти і науки України, яка згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою, має ідентифікаційний код 02605316 (а. с. 8 т. 1). Таким чином, учасниками спірних правовідносин є окремі суб`єкти приватного права, зареєстровані як юридичні особи.

Звертаючись до суду із цим позовом, Києво-Святошинська територіальна організація профспілки працівників освіти і науки України посилалася на невизнання відповідачем її права бути безпосередньо підпорядкованою ЦК Профспілки працівників освіти і науки України. Отже, такий спір є спором між профспілками з приводу організаційного статусу профспілки та її підпорядкування профспілковим органам.

5.21. З урахуванням наведеного та з огляду на суб`єктний склад сторін спору, колегія суддів зазначає, що його належить розглядати у порядку господарського судочинства.

5.22. За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив помилковий висновок, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

6.4. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.5. За змістом частини 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

6.6. Ураховуючи наведене, зважаючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції необхідно скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 і ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 у справі № 910/10332/21 скасувати, справу № 910/10332/21 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак